Рішення № 24502249, 06.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.12 Справа№ 5015/1508/12

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Багет", м. Львів,до відповідача:приватного підприємства "Львівкомфортгруп-К", м. Львів,за участю третьої особи:Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, м. Львів,про:визнання недійсним договору.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:ОСОБА_1 -довіреність від 06.04.2011 р.,відповідача:не з'явився,третьої особи:ОСОБА_2 -довіреність №46/10 від 03.05.2012 р.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Багет" до приватного підприємства "Львівкомфортгруп-К", за участі третьої особи: Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, про визнання недійсним договору. Ухвалою від 13.04.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.04.2012 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що укладений між сторонами договір №12-1/а від 02.12.2009 суперечить нормам чинного законодавства. Зазначене підтверджується актом ДПІ у Франківському районі м. Львова №658/23-2/30918144 від 10.05.2011 р. "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Багет" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.". Позивач посилається на статті 215, 219, 220, 221, 224, 228, 234 Цивільного кодексу України як на підставу своїх вимог.

В судовому засіданні позивачем усно заявлено клопотання про витребування вироку стосовно посадових осіб відповідача.

Суд відмовляє у задоволенні поданого клопотання, оскільки таке подано без дотримання правил, встановлених статтею 38 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, позивачем не зазначено, в кого знаходяться такі докази (в кого їх витребувати) та які обставини вони дадуть змогу встановити. Окрім наведеного, суд звертає увагу на сплив строків вирішення спору, а тому за відсутності клопотання про продовження таких строків та обґрунтування винятковості такого продовження, суд не вправі виходити за їх межі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за юридичною адресою, зазначеною у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 25.05.2012 року: вулиця Зелена, будинок 162, Сихівський район, місто Львів, Львівська область, 79035. Поштовий конверт з ухвалами господарського суду повернуто відділенням зв'язку із зазначенням причини повернення: за зазначеною адресою не знаходиться.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. За таких обставин відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Третя особа письмового пояснення по суті спору не надала, в судовому засіданні усно представник пояснив, що спірний договір укладено без наміру створення правових наслідків з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, в судовому засіданні, заявлено усне клопотання про залишення позову без розгляду.

Зазначене клопотання не підлягає до задоволення, оскільки суд приймає рішення на підставі тих доказів, які містяться в матеріалах справи. У той же час залишення позову без розгляду допускається у випадку неможливості прийняти рішення на підставі поданих документів.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №12-1/а від 02.12.2009 року (надалі -Договір). За цим договором продавець (відповідач у справі) продає, а покупець (позивач у справі) купує товар -а саме: металоконструкції б/в, будівельні матеріали, піддони сантехнічні, матеріали і ін.

Як стверджує позивач, відповідачем поставлено йому товару на суму 374 305,20 грн., про що свідчать такі видаткові накладні: №0746 від 09.12.2009 р. на суму 55 077,10 грн., №0747 від 10.12.2009 р. на суму 55 077,10 грн., №0748 від 15.12.2009 р. на суму 69 102,50 грн., №0749 від 16.12.2009 р. на суму 69 102,50 грн., №0750 від 24.12.2009 р. на суму 62 973,00 грн., №0752 від 23.12.2009 р. на суму 62 973,00 грн. Крім того, до матеріалів справи долучено податкову накладну №0872 від 22.12.2009 р. на суму 187 100,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова складено акт №658/23-2/30918144 від 10.05.2011 р. "Про результат позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Багет" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.". У цьому акті зазначено, що перевіркою ПП "Львівкомфортгруп-К" (відповідач у справі) встановлено укладення цивільно-правових договорів та проведення транзитних операцій, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами (у тому числі ТзОВ "Багет") з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, встановлено, що ПП "Львівкомфортгруп-К" відобразило господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбулись, а отже є нікчемними.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України). Із наведених норм вбачається, що суд здійснює захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права та законного інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Таким чином, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зобов'язаний довести порушення свого особистого немайнового або майнового права та інтересу відповідачем.

Проте, проаналізувавши представлені матеріали, суд не встановив порушення прав позивача відповідачем з огляду на таке. Як убачається з тексту позовної заяви, позивач чітко не зазначив, що є підставою для визнання правочину недійсним, оскільки в цій заяві посилається на численні норми Цивільного кодексу України, які регулюють різні правові підстави для визнання договорів недійсними, а відтак і наслідки такої недійсності. Зокрема, позивач у позові посилається на норми про фіктивність правочину, про нікчемність правочину, про вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, про правочин, який порушує публічний порядок, який вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. В судових засіданнях представник позивача не пояснив, що є конкретною підставою для визнання недійсним правочину.

В основу позовних вимог поставлено висновки Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова, відображені в акті "Про результат позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Багет" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.".

Таким чином, позивач не зазначив, у чому полягає порушення його прав відповідачем. Крім того, оскільки нікчемність правочину визначена в акті перевірки податкового органу, позивач вправі захистити свої права шляхом оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки. Перевірка правильності висновків податкового органу знаходиться за межами розгляду цієї справи, а наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані судом відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними. Відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом господарсько-правової відповідальності (застосуванням адміністративно-господарських санкцій) і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач, обмежуючись посиланням на нікчемність договору на підставі статей 215 та 228 Цивільного кодексу України, не врахував того, що визнання недійсним нікчемного правочину в судовому порядку не вимагається.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій, спрямованих на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. Матеріали справи не містять доказів того, що укладений договір не був спрямований на настання правових наслідків.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Наведеної правової позиції дотримується також Пленум Вищого господарського суду України у постанові №18 від 26.12.2011 р. (пункт 4.3 постанови).

За таких обставин, суд не вбачає порушення цивільного права чи законного інтересу позивача відповідачем, а тому у задоволенні позову потрібно відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судові витрати покладаються на позивача в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 19, 55 Конституції України, статтями 15, 16, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 08.06.2012 року.

Суддя Рим Т.Я.