Рішення № 24502155, 05.06.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.12 Справа № 6/5014/1176/2012

За позовом

Приватного підприємства «Укрстандарт-2009», м. Єнакієве Донецької області

до Державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», м. Луганськ

про стягнення 15 851 грн. 87 коп.

Суддя Василенко Т.А.

в присутності представників сторін:

від позивача -не прибув;

від відповідача - не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 851 грн. 87 коп., у тому числі основний борг в сумі 14 534 грн. 40 коп., пеня в сумі 992 грн. 60 коп., інфляційні нарахування в сумі 131 грн. 25 коп. та 3% річних в сумі 193 грн. 62 коп.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, але про дату та час слухання справи були повідомленні належним чином.

В той же час, представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву за яким підтверджено наявність боргу.

Виходячи з обставин справи та наданих відповідачем документів, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за умови відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

20.10.2011 між Державним підприємством "Луганськвугілля" в особі ВП «Шахтоуправління «Луганське»(відповідач у справі) та Приватним підприємством «Укрстандарт-2009»(позивач у справі) був укладений договір поставки № 303.

За умовами вказаного договору, позивач як продавець зобов'язався продати, а відповідач як покупець -купити, прийняти та оплатити відповідний товар зазначений в договорі в сумі 14 534 грн. 00 коп.

На виконання умов договору, позивач за видатковими накладними № 3858 від 20.10.2011, 3895 від 21.10.2011 поставив, а відповідач на підставі довіреностей № 1373 від 21.10.2011, № 1377 від 24.10.2011 виданих на ім'я Гладиша Є.В. прийняв певний товар загальною вартістю 14 534 грн. 00 коп. Вказану суму відповідач в повній мірі не оплатив, у зв'язку з чим залишилась заборгованість в розмірі 14 534 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Також позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 131 грн. 25 коп. та 3% річних в сумі 193 грн. 62 коп., а також відповідно до п. 7.3 договору -пеня в сумі 992 грн. 60 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав в сумі основного боргу.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, 20.10.2011 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 303, за умовами якого позивач продає, а відповідач приймає та оплачує певний товар на умовах договору.

Відповідно до п. 6.1 договорі оплата здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати отримання товару та рахунку на оплату.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем, на виконання умов договору, було передано товар відповідачу за відповідними видатковими накладними на суму 14 534 грн. 00 коп., який останній в повній мірі не оплатив, у зв'язку залишилась заборгованість на вказану суму.

З метою отримання заборгованості в сумі 14 534 грн. 40 коп. позивач направив відповідачу вимогу від 02.04.2012, яка останнім отримана, але не оплачена.

Відповідачем вказаний факт не спростований.

Матеріалами справи, в тому числі, і актом звірення розрахунків станом на 01.03.2012 підтверджено, що на момент звернення із даним позовом у позивача виникло право вимоги заборгованості, яка є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 14 534 грн. 40 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 131 грн. 25 коп. за період з 20.11.2011 по 30.04.2012 і 3% річних в сумі 193 грн. 62 коп. за той же період слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та 3% річних нарахував правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

В той же час, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня в сумі 992 грн. 60 коп. за період з 20.11.2011 по 30.04.2012.

Так п. 7.2 договору сторони передбачили, що за прострочку виконання грошового зобов'язання и покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

В той же час, відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не була здійснена оплата за отриманий товар, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині пені також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, а також не, що позовні вимоги є обґрунтованими підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49, 78, 82, 84,85 ГПК України , суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, код 32473323 в особі відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Луганське», м. Луганськ, сел. Ювілейне, вул. Бондаренко,1, код 26410557 на користь:

- Приватного підприємства «Укрстандарт-2009», м. Єнакієве Донецької області, вул. Марата, 1, код 36887080, основний борг в сумі 14 534 грн. 40 коп., пеню в сумі 992 грн. 60 коп., інфляційні нарахування в сумі 131 грн. 25 коп. та 3% річних в сумі 193 грн. 62 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 07.06.2012.

Суддя Т.А.Василенко