Рішення № 24501582, 30.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/1545-2012 30.05.12

за позовом: Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

до відповідача 1: Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст», м.Київ, ЄДРПОУ 03359018

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»«БМТ», м.Київ, ЄДРПОУ 36946444

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 26199097

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 00022527

про визнання договору недійсним та звільнення земельної ділянки

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Івченко А.М.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

від позивача: Самелюк К.О. -гол. спец.

від відповідача 1: Гуцул В.О. -нач. юр.-кадр. від.

від відповідача 2: Семиріч Д.В. -юрисконс.

від третьої особи 1: не з'явився

від третіх особи 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

прокурор: Лядецька Л.В. -по посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ звернувся з позовною заявою (з урахуванням заяви №560вих12 від 14.03.2012р.) до відповідача 1, Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст», м.Київ та відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»«БМТ», м.Київ про:

- визнання договору зберігання №03-01 від 01.03.2011р. та додатку до договору від 30.12.2012р., укладених між Комунальним підприємством «Київшляхміст»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ», недійсними;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»звільнити земельну ділянку близько 5700 кв.м (облікові номери земельних ділянок 66:040:039 та 66:040:002), нормативно-грошова оцінка якої складає 7187757 грн., що використовується під розміщення майданчику для складування будівельних матеріалів в прибережно-захисній смузі р.Дніпро на острові Труханів у Дніпровському районі м.Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у попередній стан.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, внаслідок чого було встановлено факт самовільного використання під складування будівельних матеріалів Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»земельної ділянки орієнтовною площею 0,36 га без відповідних правоустановчих документів, що не відповідає ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України та є порушенням ст.211 вказаного нормативно-правового акту.

Позивач у відзивах №29/230 від 22.02.2012р., №29/230-384 від 22.02.2012р. вимоги прокурора підтримав та зазначив, що Київською міською радою будь-яких рішень щодо передання в оренду або у власність Комунальному підприємству «Київшляхміст»або Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»спірної земельної ділянки не приймалось.

Відповідач 1 у відзиві №38/708 від 13.03.2012р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що між відповідачами існують правовідносини зберігання, а право володіння та користування земельною ділянкою площею 3610,32 кв.м належить Комунальному підприємству «Київшляхміст», що підтверджується відомостями, наявними у Державному земельному кадастрі.

Відповідач 2 у відзиві №27/03-01 від 27.03.2012р. також зазначив, що є поклажодавцем за договором зберігання №03-1 від 01.03.2011р., а не землекористувачем, внаслідок чого вимоги прокурора про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»звільнити земельну ділянку близько 5700 кв.м є безпідставними.

Ухвалою від 09.02.2012р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Третя особа 1 у судові засідання 22.02.2012р., 14.03.2012р., 28.03.2012р., 24.04.2012р., 23.05.2012р., 30.05.2012р. не з'явилася, у поясненнях №08-549/4156 від 20.02.2012р., листі №03-56/5650 від 05.03.2012р., поясненнях б/н та дати, які надійшли на адресу господарського суду 14.03.2012р. позов прокурора підтримала та вказала, що у відповідності до бази даних автоматизованої системи ПК «Кадастр»земельна ділянка №66:040:002, площа 3610,32 кв.м обліковується за Комунальним підприємством «Київшляхміст»як дільниця будматеріалів на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

Ухвалою від 22.02.2012р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1, було залучено виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Третя особа 2 у судові засідання 22.02.2012р., 14.03.2012р., 28.03.2012р., 24.04.2012р., 23.05.2012р., 30.05.2012р. не з'явилася, у поясненнях №113/12-юр від 25.04.2012р. зазначила, що питання розпорядження землями у м.Києві не відноситься до її повноважень, внаслідок чого виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розгляд справи просив здійснювати без участі свого представника.

За приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, незважаючи на те, що треті особи 1, 2 у судові засідання по справі не з'явилися, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Одночасно, судом враховано, що Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надали письмові пояснення, в яких виклали свою правову позицію по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та прокурора, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2011р. між відповідачем 1 (зберігач) та відповідачем 2 (поклажодавець) було підписано договір зберігання №03-1, за змістом п.1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання будівельні матеріали: пісок річковий, щебінь та інше, що є власністю поклажодавця, шляхом надання поклажедавцю майданчика для зберігання майна.

Пунктами 1.2, 1.3 договору №03-1 від 01.03.2011р. встановлено, що найменування майна, що передається на зберігання, та його загальна кількість, зазначається в акті приймання-передачі майна, адресою розміщення майданчика для збереження майна є м.Київ, Труханів острів, ділянка будматеріалів.

Згідно із п.9.1 вказаної угоди договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011р. з правом пролонгації.

За змістом акту прийому-передачі майна від 03.01.2012р. поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання пісок річковий в кількості 15000 т.

30.12.2011р. відповідачами було підписано додаткову угоду №1 про продовження терміну дії договору №03-1 від 01.03.2011р. до 31.12.2012р.

За таких обставин, судом встановлено, що внаслідок підписання договору №03-1 від 01.03.2011р. (з урахуванн?ям додаткової угоди від 30.12.2011р.) між відповідачами склалися відносини зберігання, правову регламентацію яких встановлено нормами цивільного законодавства з особливостями передбаченими приписами господарського законодавства.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно із п.5 постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним прокурором та позивачем повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання угод недійсними. Одночасно, враховуючи, що Київська міська рада не є стороною за договором зберігання №03-1 від 01.03.2011р. (з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2012р.), прокурором та позивачем також має бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладання відповідачами вказаного правочину.

Статтею 1, ч.2 ст.5, ст.7, ч.1 ст.140 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із ст.1, ч.1 ст.6 вказаного Закону України первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальна громада -це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. При цьому, представницький орган місцевого самоврядування -це виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

Як було встановлено судом вище, внаслідок підписання договору №03-1 від 01.03.2011р. (з урахуванням додаткової угоди від 30.12.2011р.) між відповідачами склалися відносини зберігання, правову регламентацію яких встановлено нормами цивільного та господарського законодавства.

Відповідно до вказаного договору відповідач 1 зобов'язався прийняти від поклажодавця майно на зберігання відповідно до акту приймання-передачі, шляхом надання останньому майданчика для його збереження.

Наразі, виходячи зі змісту Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»будь-які повноваження Київської міської ради у сфері контролювання, нагляду, тощо договорів зберігання відсутні.

Таким чином, виходячи з того, що позивач не є стороною спірного договору, а також приймаючи до уваги, що внаслідок укладення договору зберігання №03-1 від 01.03.2011р. (з урахуванням змін) будь-які права та обов'язки у Київської міської ради не виникають, не змінюються та не припиняються, і будь-які інтереси не порушуються, вимоги прокурора про визнання вказаної угоди та додатку до неї недійсними безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що договір зберігання будівельних матеріалів за своєю правовою природою не пов'язаний з орендою земельних ділянок, правове регулювання якої включає норми Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі»тощо, внаслідок чого не впливає на компетенцію Київської міської ради стосовно розпорядження землею у межах міста Києва.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позов прокурора в частині вимог про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»звільнити земельну ділянку близько 5700 кв.м, що використовується під розміщення майданчику для складування будівельних матеріалів в прибережно-захисній смузі р.Дніпро на острові Труханів у Дніпровському районі м.Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у попередній стан також не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Як свідчать матеріали справи, 19.01.2012р. посадовою особою - головним спеціалістом Головного управління земельних ресурсів в присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»було проведено перевірку та складено акти №21/04, №22/04 дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до яких встановлено порушення ст.211 Земельного кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки), виходячи з того, що у відповідності до даних автоматизованої системи ПК «Кадастр»земельні ділянки поруч з Московським мостом на острові Труханів, а саме:

- номер 66:040:002, площа 3610,32 кв.м - обліковується за Комунальним підприємством по ремонту та утриманню мостів та шляхів м.Києва «Киїавтошляхміст»(дільниця будматеріалів, острів Труханів) як землі не надані у власність чи у користування та використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»для складування будівельних матеріалів (піску);

- номер 66:040:039, площа 5973,67 кв.м - обліковується як землі не надані у власність чи у користування, пустир, острів Труханів, частина якої орієнтовною площею 0,21 га використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»для складування будівельних матеріалів (піску).

При цьому, як було зазначено судом вище, за актом прийому-передачі майна від 03.01.2012р. відповідно до договору зберігання №03-1 від 01.03.2011р. поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання пісок річковий в кількості 15000 т.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»є лише особою, яка на підставі цивільно-правової угоди передала майно зберігачу та, за висновками суду, не може бути відповідальною за правомірність використання відповідачем 1 певного майданчику з метою зберігання піску на виконання умов договору №03-1 від 01.03.2011р.

Тобто, зберігання піску та використання будівельного майданчику на острові Труханів здійснюється саме відповідачем 1, внаслідок чого звернення прокурора з вимогами про звільнення земельної ділянки площею 5700 кв.м до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»є безпідставним.

Представлені прокурором до матеріалів справи протокол огляду місця події від 06.03.2012р., пояснення від 24.01.2012р., 26.01.2012р., акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №19/14, постанова про накладання адміністративного стягнення, протокол про адміністративне правопорушення №000012, оформлені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ», вказаних висновків суду не спростовують.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов прокурора є необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову (з урахуванням заяви №560вих12 від 14.03.2012р.) Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, м.Київ до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва «Київавтошляхміст», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД»«БМТ», м.Київ про:

- визнання договору зберігання №03-01 від 01.03.2011р. та додатку до договору від 30.12.2012р., укладених між Комунальним підприємством «Київшляхміст»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ» недійсними;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «БМТ»звільнити земельну ділянку близько 5700 кв.м (облікові номери земельних ділянок 66:040:039 та 66:040:002), нормативно-грошова оцінка якої складає 7187757 грн., що використовується під розміщення майданчику для складування будівельних матеріалів в прибережно-захисній смузі р.Дніпро на острові Труханів у Дніпровському районі м.Києва та повернути її Київській міській раді, привівши у попередній стан.

У судовому засіданні 30.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 05.06.2012р.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Івченко А.М.

Суддя Гулевець О.В.