Рішення № 24501555, 05.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/4764-2012 05.06.12Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-житло"

про стягнення 117 097,17 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 321 від 15.05.2012 року;

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 71 від 10.10.2011 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "АЕС Київобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" про стягнення 117 097,17 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.11.2008 року між закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Київщина-житло»укладено договір № 2033 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 договору, позивач постачає електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами договору.

Згідно п. 2.3.3. договору, відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію».

У відповідності до п.1.1. додатку № 4 до договору, розрахунковий період відповідачу встановлено з 15-го числа календарного місяця до 15-го числа наступного місяця.

Відповідно до п. 2.1. додатку № 4 до договору встановлено, що остаточний розрахунок по рахунку здійснюється на протязі 5-ти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за використану електроенергію в розмірі 113 505,43 грн.

Згідно п. 4.2.1. договору, при відсутності оплати за електроенергію, яка спожита за розрахунковий період обумовлений договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення боргу.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство "А.Е.С. Київобленерго" звернулась до суду з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Київщина-житло»заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 113 505,43 грн. та пені в розмірі 3 591,74 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.04.2012 року порушено провадження у справі № 501-33/4764-2012, розгляд справи призначено на 21.05.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.05.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 05.06.2012 року.

В судове засідання 05.06.2012 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість за використану електроенергію в розмірі 98 728,03 грн. та пеню в розмірі 3 591,74 грн., а також 2 341,94 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суду відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2008 року між закритим акціонерним товариством "А.Е.С. Київобленерго" (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київщина - житло" (споживач за договором) укладено договір на постачання електричної енергії № 2033 (далі - договір).

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»(нова редакція), затвердженого загальними зборами акціонерів закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»(протокол від 11.04.2011 року), публічне акціонерне товариство «АЕС Київобленерго» (ідентифікаційний код 23243188) є новим найменуванням закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»(ідентифікаційний код 23243188) відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю3644 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Згідно з п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку".

Положеннями п. 2.3.4. договору встановлений обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку № 5(5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

У відповідності до п.1.1. додатку № 4 до договору, розрахунковий період споживачу встановлено з 15-го числа календарного місяця до 15-го числа наступного місяця.

Відповідно до п. 2.1. додатку № 4 до договору встановлено, що порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду. Остаточний розрахунок по рахунку здійснюється на протязі 5-ти операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 9.4. договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань, 29.01.2011 року відповідачем виставлено рахунок за електроенергію, а також надано звіт про показники лічильника за період з 15.01.2012 року по 15.02.2012 року, однак відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію в розмірі 98 728,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 2033 від 20.11.2008 року у відповідача перед позивачем в сумі 98 728,03 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 3 591,74 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. даного договору, з порушення термінів, визначених в додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором на постачання електричної енергії № 2033 від 20.11.2008 року в розмірі 98 728,03 грн., суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 3 591,74 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина житло" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 67-Б, ідентифікаційний код 33629567) на користь публічного акціонерного товариства "А.Е.С. Київобленерго" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 98 728 (дев'яносто вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 03 коп., пеню в розмірі 3 591 (три тисячі п'ятсот дев'яносто одна) грн. 74 коп. та судовий збір в розмірі 2 046 (дві тисячі сорок шість) грн. 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 07.06.2012 року