Рішення № 24501381, 30.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/5862-2012 30.05.12

Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м. Київ

до відповідача Комунальне підприємство «Оболоньжитлоексплуатація», м. Київ

про стягнення 124 496,15 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В. - юрисконсульт

від відповідача: Височанська Т.М. -юрисконсульт

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація» про стягнення з останнього основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 113 905,49 грн., інфляційних в сумі 6 836,05 грн., трьох процентів річних в сумі 3 754,61 грн. за прострочення грошового зобов'язання згідно Договору № 8553007 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

· предметом діяльності підприємства відповідача є утримання житлового фонду, що віднесена до комунальній власності, і не є виробником послуг з гарячого водопостачання і теплові пункти на балансі відповідача не перебувають;

· пред'явлена до стягнення позивачем сума заборгованості є різницею в тарифах на теплову енергію що вироблялася, транспортувалася та поставлялася населенню, і яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної або виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

· з урахуванням внесених до законодавства змін визначені додаткові джерела фінансування субвенцій з державного бюджету місцевим органам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася та транспортувалася населенню тощо;

· відповідно до Закону «Про житлово-комунальні послуги», далі Закон, відповідач є тільки балансоутримувачем будинку, утримує на балансі вказане майно, та веде бухгалтерську звітність тощо, та здійснює напрямки щодо утримання нерухомості у належному стані;

· оскільки субвенцій на погашення різниці в тарифах по тепловій енергії відповідач за спірний період не отримав, дії позивача щодо стягнення з нього суми заборгованості є необґрунтованими, оскільки спричинять матеріальну шкоду та як результат призведуть до банкрутства підприємства;

· частиною четвертою статті 31 Закону передбачені умови відшкодування органом у разі затвердження ним цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, виконавцям або виробникам вказаних послуг, різниці між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво вказаних послуг;

· тарифи на центральне опалення та гаряче водопостачання у місті Києві затверджувалися Київською міською державною адміністрацією, далі КМДА. Отже спірні питання про стягнення заборгованості за теплову енергію, використану під підогрів гарячої води, неможливо вирішити без урахування зазначених вище обставин;

· різниця в тарифах фактично перекладена позивачем на відповідача з порушенням вимог Методики щодо порядку нарахування плати за теплову енергію у складі вартості гарячої води, що повинно відображатися у Зведених трьохсторонніх актах, затверджених розпорядженням КМДА від 26.12.2002року за №2306. відповідач не узгоджує обсяги води на підігрів, передбачених шостою та сьомою графами Зведеного акту, встановлюючи при цьому кількість теплової енергії на ГВП, виходячи із власних розрахунків;

· позивач неправильно визначив ціну позову на стягнення з відповідача заборгованості, а саме не виділив обсяги теплової енергії, використаної для потреб центрального опалення, від обсягів для потреб гарячого водопостачання. Тому встановити, які конкретно суми підлягали сплаті, неможливо, а також неможливо виділити ту складову частину вартості теплової енергії для потреб гарячого водопостачання, яка не покривається відповідним тарифом тощо;

· оскільки мешканці сплачують комунальні послуги на поточний рахунок Комунального підприємства Головний обчислювальний центр КМДА, далі Центр, яке розподіляє отримані кошти між постачальниками тощо. Так як відповідач не має можливості втручатися у діяльність центр, а мтуо належним відповідачем у справі є вказаний Центр та КМДА;

· позивачем під час розрахунку застосовані розпорядження КМДА 2009року та Постанова НКРЕ 2010року, що оскаржені досудових інстанцій, у відповідача відсутній обов'язок щодо виконання зобов'язань відносно внесення платежів за спірним Договором.

Щодо пояснень відповідача про залучення до участі у справі належних відповідачів то вказане питання вирішується судом за наявністю клопотання в розумінні вимог статей 22, 24 ГПК України. Позивач не надав суду клопотання про залучення або заміни неналежного відповідача відповідно до вказаних норм ГПК України. У разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Стаття 24 ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. Якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Відповідно до вимог статті 12 ГПК України встановлено перелік справ, які підвідомчі господарським судам. За змістом вказаної статті вбачається, що спори про встановлення цін на продукцію(товари), а також тарифів на послуги ( виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін.

Відповідно до вимог пункту 1.1, та 2.1 Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2003року за № 8553007 сторонами передбачено що Постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі. Втім під час виконання його умов сторони передбачили, що вони повинні керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, з урахуванням Додатків, обсягів, доручень та інформацій на вимогу Споживача відносно Методики розрахунків, режимів теплопостачання, яка стосується предмету спору.

Доказів внесення змін до Договору та встановлення інших тарифів сторонами під час судового процесу суду не надано. Наявність обставин, визнанні господарськими судами, апеляційними або касаційними інстанціями відносно скасування спірних постанов КМДА, які не потребують доказуванню в розумінні вимог статті 35 ГПК України сторонами не надано. Тому спір вирішується судом до належного відповідача у справі - Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація».

Додатково слід зазначити, що до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (стаття 1 Бюджетного кодексу України, не є господарськими. До відповідних відносин не

застосовується також і Цивільний кодекс України (частина друга статті 1 цього Кодексу).

Отже, заяви у спорах, пов'язаних з названими відносинами, не підлягають розгляду в господарських судах України. Посилання відповідача на очікування бюджетних субвенцій, виділення грошових коштів, зміну тарифів та скасування рішень приймається судом до уваги, оскільки під час укладення спірного Договору сторони на свій розсуд відповідно до вимог ст.ст. 627, 628 ЦК України на приписів статті 42 ГК України були вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначення його умов, а саме існувала свобода договору під час виникнення вказаних правовідносин. Таким чином сторонами було вільно визначені суттєві умови договору, в тому числі його вид та тип та належного контрагента відносно постачання теплової енергії.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.10.2003року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», далі Постачальник, та Комунальним підприємством «Оболоньжитлоексплуатація», далі Споживач, було укладено Договір № 8553007 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір, предметом якого (п. 1.1.) є зобов'язання Постачальника виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання та зобов'язання Споживача отримати її та оплатити.

Пунктом 1 Додатку 2 від 01.09.2009р. до Договору визначені тарифи на оплату Споживачем теплової енергії в сумі 54,42 грн. за кожну відпущену гігакалорію на гаряче водопостачання і опалення, без урахування ПДВ. Тарифи розроблені та затвердженні Київською міською Державною адміністрацією на підставі розпорядження від 20.06.2002року за №1245. Пунктом 10 вказаного Додатку встановлено обов'язок Споживача, зокрема:

· щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду ( один примірник оформленого акту звірки у РВТ);

· пунктом 11 вказаного розпорядження забезпечити оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим;

· сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок Постачальника, згідно з його рахунком до 25 числа поточного місяця.

Свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, у зв'язку з чим за період з 01.11.2009року по 01.04.2012року за ним утворився борг за використану теплову енергію, яка станом на 01.04.2012року становить 113 905,49 грн. Факт виникнення заборгованості підтверджено відомостями обліку, табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу, долучених до матеріалів справи.

Додатково, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6836,05 грн. за періоди:

Ш з грудня 2009року по березень 2010року включно на суму 754,86 грн.;

Ш з серпня 2010року по червень 2011року включно на суму 5 314,86 грн.;

Ш з вересня 2011року по березень 2012року включно на суму 766,33 грн., у зв'язку з чим загальна сума інфляційних відповідно до розрахунку дорівнює 6 836,05грн.

Крім того, позивач наполягає та стягненні з відповідача трьох процентів річних в сумі 3 754,61 грн. за період з грудня 2009року по березень 2012року.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого ж договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. У Цивільному кодексі України 2003р. договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, споживчої теплової енергії потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Частиною 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип, за яким «розведено» договір купівлі-продажу та поставки:

· реалізація суб'єктами господарювання товарі негосподарським суб'єктам здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції -теплової енергії, зокрема договір постачання. Пункт 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведені обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, і те що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача. Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором суду не надав.

На підставі викладеного позовні вимоги у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 113 905,49 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню. Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 6 836,05грн. та трьох процентів річних в сумі 3 754,61 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2 489,93 грн. покладаються на відповідача у справі - Комунальне підприємство «Оболоньжитлоексплуатація». У судовому засіданні, яке відбулося 30.05.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 525, 526, 599, 625, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 193, 194, ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 12, 33, 36, ч.3 ст. 43, ст.ст. 44, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація» задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Оболоньжитлоексплуатація», 04075, м. Київ, вул. Червонофлотська, 16, р/р26007016360711 КМФ АКБ УСБ МФО 322012, код ЄДРПОУ 32454080, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Київенерго», 01001,м. Київ,пл.. І.Франка,5, р/р 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київської області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305, основний борг в сумі 113 905,49 грн., інфляційні в сумі 6 836,05грн., три процента річних в сумі 3 754,61 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 489,9 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -05.06.12р.

Суддя Ю.О.Підченко