Рішення № 24501271, 24.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/1615-2012 24.05.12

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в

інтересах держави в особі:

1) Київської міської державної адміністрації (далі позивач-1);

2) Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"(далі позивач-2)

До Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України"

Про стягнення 362 243,63 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від прокуратури не з'явився

Від позивача-1 не з'явився

Від позивача-2 ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 155/1/03-22 від 03.01.12.; ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 155/1/03-19 від 03.01.12.

Від відповідача Вишневський Р.Г. - керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі: Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України" про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості за договором оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 10/2182 від 02.02.06. в розмірі 362 243,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.12. порушено провадження у справі № 5011-30/1615-2012, розгляд справи було призначено на 01.03.12. о 12-20.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем після закінчення строку дії договору № 10/2182 від 02.02.06. не було повернуто об'єкт оренди за вказаним договором. Таким чином, відповідач продовжував користуватися приміщенням, що обумовлене договором № 10/2182 від 02.02.06., однак орендну плату за таке користування не здійснював, внаслідок чого у Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України" виникла заборгованість перед позивачем-2.

Розпорядженням В.О. Голови Господарського суду міста Києва від 01.03.12. справу № 5011-30/1615-2012 передано на розгляд судді Смирновій Ю.М. в зв'язку перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.12. прийнято суддею Смирновою Ю.М. справу № 5011-30/1615 до свого провадження; розгляд даної справи було призначено до розгляду на 20.03.12. о 15-50.

Розпорядженням В.О. Голови Господарського суду міста Києва від 03.03.12. в зв"язку з виходом судді Ващенко Т.М. з лікарняного, справу № 5011-30/1615 передано для подальшого розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.03.12., від 17.04.12. та від 10.05.12. розгляд даної справи було відкладено до 17.04.12., до 10.05.12. та до 24.05.12. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.12. строк вирішення спору в справі № 5011-30/1615-2012 продовжено на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 20.03.12. представник відповідача надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що Пошуково-видавниче агентство "Книга Пам'яті України" було утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 405 від 03.04.96. як спеціальна пошукова-видавнича структура по реалізації урядового замовлення загальнонаціонального значення.

Відповідач наголошує на тому, що відповідно до установки Міністерства фінансів України та Державного комітету телебачення та радіомовлення фінансування, зокрема щодо сплати орендних платежів, Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України" здійснюється через участь відповідача у випуску літератури за програмою «Українська книга».

Однак, в листопаді 2006 року Державний комітет телебачення та радіомовлення виключив відповідача з участі у програмі «Українська книга», хоча видання «Печаль»(підсумковий том «Книга Скорботи України») було включено до програми «Українська книга», у зв'язку з чим фактично з березня 2006 року фінансування відповідача було припинене, що і призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем-2.

Представник відповідача, зазначив, що відповідач неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України із проханням вирішити подальшу долю Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України", однак всі прохання залишені без задоволення.

Серед іншого, в судовому засіданні 20.03.12. представник відповідача, посилаючись на ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, подав письмове клопотання про залучення до участі у справі, в якості представника інтересів сторони, прокурора.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такої процесуальної дії, як залучення прокурора до участі у справі за клопотанням сторони, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі, в якості представника інтересів сторони, прокурора.

Крім того, в судовому засіданні 20.03.12. представник відповідача, посилаючись на ст. ст. 23-25, ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, подав письмове клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціальної політики України, Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України, Державну архівну служба України та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Український інститут національної пам'яті, Інститут історії України, НАН України, Головну редколегію Книги Пам'яті України, Державну архівну службу України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Державну міжвідомчу комісію у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій, Меморіальний комплекс «Національний комплекс історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», Український благодійний фонд пошуку «Пам'ять», Національний комітет Товариства Червоного Хреста України, Музей Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

У п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначається, що питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи те, що у відповідності до умов договору оренди № 10/2182 від 02.02.06. встановлено, що обов'язок сплати орендних платежів за вказаним договором покладений саме на відповідача, а тому в суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про залучення співвідповідачів.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може вступити у справу на стороні позивача або відповідача. Це залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв'язок.

Вищий господарський суд України в п. 1.6 роз'яснення від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") звертає увагу на те, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини.

Відповідно до статті 21 ГПК сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Це правило встановлено лише для сторін в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже, такими особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. У зв'язку з цим, зазначається далі у цьому ж роз'ясненні, допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Отже, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що господарський суд має підстави для залучення осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору за наявності таких обставин: встановлення судом, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, а також за наявності у таких осіб юридичного інтересу до даної справи.

Разом з тим, судом в процесі розгляду справи не було встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011- 30/1615-2012 може вплинути на права та обов'язки перелічених у клопотанні осіб, як і не встановлено їх юридичного інтересу до справи № 5011- 30/1615-2012, а тому клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 17.04.12. представник відповідача подав клопотання про закриття справи у зв'язку із нововиявленими обставинами.

Суд відзначає, що чинним законодавством України, зокрема Господарським процесуальним кодексом України, не передбачено такої форми закінчення господарського провадження, як закриття справи у зв'язку із нововиявленими обставинами, а відтак суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання відповідача.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 24.05.12. підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 24.05.12. підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в даному судовому засіданні подав заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості по орендній платі.

В судове засідання 24.05.12. прокуратура своїх представників не направила, заяв чи клопотань не подавала і не надсилала, про поважні причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Позивач-1 -Київська міська державна адміністрація своїх представників також не направив, заяв чи клопотань не подавав і не надсилав, однак 24.05.12. через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав пояснення по справі, в яких просить позов задовольнити повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 5011-30/1615-2012.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача-2 та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006 р. «Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади міста Києва»затверджено Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Порядок).

Згідно п.2 даного Порядку орендодавцями є - підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва (будівлі, споруди, приміщення; окреме індивідуально визначене майно), в даному випадку КП «Київжитлоспецексплуатація».

Пункт 2.2.5 Статуту Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»одним з предметів діяльності позивача визначає передачу нежитлового фонду в користування на договірних засадах з дозволу власника або уповноваженого ним органу, здійснення контролю за виконанням договорів оренди нежилих приміщень.

Відповідно до п.10 Порядку підставою для укладення договору оренди майна є рішення Київської міської ради.

02 лютого 2006 року між позивачем-2 -Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», як Орендодавцем, та відповідачем -Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України", як Орендарем, на підставі рішення Київської міської ради № 23-1/3114 від 02.02.06. та доручення Головного управління комунальної власності м.Києва КМДА, укладено договір № 10/2182, відповідно до умов якого позивач-2 передає, а відповідач приймає в оренду нежиле приміщення за адресою: м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 51 літера А (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. договору № 10/2182 від 02.02.06. об'єктом оренди є -нежиле приміщення загальною площею 473,70 кв. м., в. т. ч. на 1-3 поверхах -449,10 кв. м., цокольний поверх -24,60 кв.

Спір виник в зв'язку з тим, що прокуратурою за наслідками перевірки встановлено, що відповідачем в порушення умов договору № 10/2182 від 02.02.06. після закінчення терміну дії такого не було не було повернуто об'єкт оренди вказаного договору, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем-2 за фактичне користування приміщенням, обумовленим договором № 10/2182 від 02.02.06. за період з 01.11.07. до 31.12.11. в розмірі 362 243,63 грн.

Однак, відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 4.1. договору № 10/2182 від 02.02.06. Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Так, відповідно до акту приймання-передачі від 02.02.06. позивач-2 передав, а відповідач прийняв в орендне користування об'єкт оренди за адресою: м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 51 літера А, загальною площею 473, 7 кв. м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 9.1. договору № 10/2182 від 02.02.06., строк дії останнього було встановлено з 02.02.06. по 31.01.07.

Частиною 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1. договору № 10/2182 від 02.02.06. за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 05.07.01. № 366/1342, рішення Київської міської ради від 02.02.06. № 23-1/3114 та доручення Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА лист від 04.08.05. № 042/5/8-5189, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору на дату підписання договору становить 2 770,07 грн.

Відповідно до п.3.2. договору № 10/2182 від 02.02.06. розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 3.5. договору № 10/2182 від 02.02.06. орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі.

Судом встановлено, що позивач-2 та відповідач уклали додаткову угоду до договору № 10/2182 від 02.02.06. та погодили, що орендна плата на момент початку дії вказаного договору становить 4 504,81 грн. (п. 3 додаткової угоди).

Відповідно до п.5 додаткової угоди до договору № 10/2182 від 02.02.06. угода є невід'ємною частиною договору та вступає в силу з 02.02.06.

Таким чином, місячний розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за договором № 10/2182 від 02.02.06. становить 4 504,81 грн.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору № 10/2182 від 02.02.06.).

Разом з тим, позивач письмово повідомив суд про те, що з 22.05.08. користувач здав частину займаної площі за договором № 10/2182 від 02.02.06., а тому базове нарахування орендної плати за користування частиною приміщення, обумовленого вищевказаним договором відповідно до розрахунку плати за фактичне користування від 22.05.08. (належним чином засвідчена копія якого знаходить в матеріалах справи) з травня місяця становить 4 353,01 грн. без ПДВ.

Також, у вищевказаному розрахунку плати за фактичне користування від 22.05.08. встановлено, що розмір плати за фактичне використання за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.5. Договору також встановлено, що останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Отже, з огляду на викладене, умовами договору № 10/2182 від 02.02.06. передбачено, що зобов'язання орендаря по сплаті орендних платежів припиняються лише по поверненню орендованого приміщення.

За умовами договору підтвердженням передачі та відповідно звільнення відповідачем приміщення є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Однак, суду не надано доказів, які підтверджують повернення з боку відповідача позивачу всього нежилого приміщення, що зазначене в договорі № 10/2182 від 02.02.06., в порядку, що передбачений його умовами.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.6. договору № 10/2182 від 02.02.06. орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Разом з тим, всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за фактичне користування об'єктом оренди за договором № 10/2182 від 02.02.06. за період з 01.11.07. по 31.12.11., яка за розрахунками позивача-2 становить 362 243,63 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 4.2. договору № 10/2182 від 02.02.06. Орендар зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач фактично користувався у визначений період нежилим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

Зокрема, судом розглянуто заяву відповідача про застосування строку позовної давності у справі № 5011- 30/1615-2012 та встановлено, що позовна заява Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі: Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" подана до Господарського суду міста Києва 07.02.12., а відтак - з огляду на положення ст. 257 Цивільного кодексу України, позовна давність в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за період з листопада 2007 року по лютий 2009 року сплила.

Нормами ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з огляду на сплив позовної давності для захисту свого порушеного права в частині вимог позивача про стягнення заборгованості за період з листопада 2007 року по лютий 2009 року, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з листопада 2007 року по лютий 2009 року, що за розрахунком позивача становить 157 517,63 грн.

Крім того, судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми боргу та встановлено, що при розробці такого позивачем було допущено помилку.

Так, позивач повідомив суд про те, що користувачем було повернуто частину приміщення за договором № 10/2182 від 02.02.06., а тому з травня 2008 року орендна плата за користування частиною приміщення, обумовленого вказаним договором становить 4 353,01 грн. без ПДВ.

Однак, при здійсненні розрахунку суми боргу позивачем була взята більша сума, ніж та, що визначена у розрахунку плати за фактичне користування від 22.05.08., та здійснена на підставі акту прийому-передачі приміщень від 22.05.08. - 4 353,01 грн. без ПДВ, що і призвело допущення ряду помилок.

Судом було проведено новий розрахунок суми боргу за користування нежилим приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 літера А, із врахуванням формули, що запропонована позивачем: (4 354,01 грн. + 20 % ПДВ) х індексація.

Отже, розрахунок здійснений судом має такий вигляд:

МісяцьПДВ 20%орендна платаіндексаціянадходження заборгованістьЛютий 2009870,80 грн. 4354,01 грн. 1, 015 5 303,18 грн.Березень 2009870,80 грн.4354,01 грн.1, 014 5 297,95 грн.Квітень 2009870,80 грн.4354,01 грн.1,009 5 271,83 грн.Травень 2009870,80 грн.4354,01 грн.1,005 5 250,93 грн.Червень 2009870,80 грн.4354,01 грн.1,011 5 282,28 грн.Липень 2009870,80 грн.4354,01 грн.0,999 5 219,6 грн.Серпень 2009870,80 грн.4354,01 грн.0,998 5 214,36 грн.Вересень 2009870,80 грн.4354,01 грн.1,008 5 266,61 грн.Жовтень 2009870,80 грн.4354,01 грн.1,009 5 271,83 грн.Листопад 2009870,80 грн.4354,01 грн.1,011 5 282,28 грн.Грудень 2009 870,80 грн.4354,01 грн.1,009 5 271,83 грн.Січень 2010870,80 грн.4354,01 грн.1,018 5 318,86 грн.Лютий 2010870,80 грн.4354,01 грн.1,019 5 324,08 грн.Березень 2010870,80 грн.4354,01 грн.1,009 5 271,83 грн.Квітень 2010870,80 грн.4354,01 грн.0,997 5 209,14 грн.Травень 2010870,80 грн.4354,01 грн.0,994 5 193,46 грн.Червень 2010870,80 грн.4354,01 грн.0,996 5 203,91 грн.Липень 2010870,80 грн.4354,01 грн.0,998 5 214,40 грн.Серпень 2010870,80 грн.4354,01 грн.1,012 5 287,51 грн.Вересень 2010870,80 грн.4354,01 грн.1,029 5 376,33 грн.Жовтень 2010870,80 грн.4354,01 грн.1,005 5 250,93 грн.Листопад 2010870,80 грн.4354,01 грн.1,003 5 239,68 грн.Грудень 2010870,80 грн.4354,01 грн.1,00827 748,74 грн.5 266,61 грн.Січень 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,010 5 277,06 грн.Лютий 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,009 5 271,03 грн.Березень 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,014 5 297,15 грн.Квітень 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,013 5 292,73 грн.Травень 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,008 5 266,61 грн.Червень 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,004 5 245,71 грн.Липень 2011870,80 грн.4354,01 грн.0,987 5 156,89 грн.Серпень 2011870,80 грн.4354,01 грн.0,996 5 203,91 грн.Вересень 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,001 5 230,03 грн.Жовтень 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,000 5 224,81 грн.Листопад 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,001 5 230,03 грн.Грудень 2011870,80 грн.4354,01 грн.1,002 5 235,26 грн. Разом: 183 926,64 грн.

Однак, як вбачається з розрахунку позивача, відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 27 748,74 грн. в грудні 2010, а тому: 183 926, 64 грн. - 27 748,74 грн. = 156 177,90 грн.

За таких обставин, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактичне користування приміщенням, обумовленим договором № 10/2182 від 02.02.06., з урахуванням проведеного судом розрахунку, за період в межах трирічного строку від дня звернення позивача до Господарського суду міста Києва, а саме - з лютого 2009 року до грудня 2011 року, що становить 156 177,90 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевказане, позовні вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва в інтрересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства «Київжитлоспецексплутація»підлягають задоволенню частково.

Судовий збір згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 літера А, код ЄДРПОУ 23706180) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51А. код ЄДРПОУ 03366500) 156 177(сто п'ятдесят шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 90 коп. -боргу.

3. Стягнути з Пошуково-видавничого агентства "Книга Пам'яті України" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 літера А, код ЄДРПОУ 23706180) в доход Державного бюджету України 3123 (три тисячі сто двадцять три) грн. 90 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 30.05.12.

Суддя Т.М. Ващенко