Рішення № 24500962, 29.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/5415-2012 29.05.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"

До Міністерства оборони України

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Військова частина А-1656

Про стягнення 12 815,87 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.05.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 12 815,87 грн. за договором № 1740 від 30.03.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/5415-2012, розгляд справи було призначено на 17.05.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 розгляд справи було відкладено до 29.05.2012, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, а також з метою виконання учасниками судового процесу вимоги суду.

В судовому засіданні 29.05.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання договору № 1740 було поставлено третій особі електричну енергію. Проте третя особа порушила умови вказаного договору щодо оплати грошових коштів за поставлену електроенергію, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг в сумі 12 554,81 грн., у зв'язку з чим ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулося до Господарського суду міста Севастополя про стягнення з Військової частини А-1656 грошові кошти у вищенаведеній сумі. Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 02.07.2009 у справі № 5020-2/139 позов було задоволено, а на виконання вказаного рішення видано накази від 27.08.2009. Однак, 30.12.2011 виконавчою службою були повернуті виконавчі документи на виконання наказів у справі № 5020-2/139, у зв'язку із відсутністю відкритих асигнувань по коду економічної класифікації витрат щодо Військової частини А-1656, а також кредитування державного бюджету у відповідності до вимог Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України». Враховуючи вищенаведене, позивач, посилаючись на ст. 3 Закону України «Про збройні Сили України»та на ст. ст. 2,3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»звернувся до суду про стягнення з Міністерства оборони України суму основного боргу в розмірі 12 554,81 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання 17.05.2012 та 29.05.2012 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору -не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що наданий суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Третя особа також своїх представників в судові засідання 17.05.2012 та 29.05.2012 - не направила. Однак, поштовим відправленням надіслав на адресу Господарського суду міста Києва пояснення по справі, в яких Військова частина А-1656 зазначила, що кошти на виконання рішення Господарського суду міста Севастополя від 02.07.2009, у неї відсутні. Проти задоволення позову не заперечувала.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2006 між позивачем -Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", як постачальником, та третьої особи -Військовою частиною А-1656, як споживачем, було укладено договір на поставку електричної енергії № 1740, за умовами якого позивач зобов'язався продавати третій особі електричну енергію, а третя особа зобов'язалась сплачувати вартість купленої електричної енергії (п. 1.1.).

Умовами договору № 1740 від 30.11.2006 позивач та третя особа погодили, що третя особа зобов'язана сплачувати позивачу вартість електричної енергії у відповідності до умов додатку «Порядок розрахунків»та «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії» ( п. 3.5.). За перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії і потужності , визначений розділом № 5 договору третя особа оплачує позивачу двохкратну вартість різниці фактичного спожитої електроенергії і договірних величин (п. 4.2.2.).

Як зазначає позивач у позові, третя особа перевищила договірну велечину споживання електричної енергії, у зв'язку з чим у Військової частини А-1656 перед позивачем виник борг в розмірі 12 554,81 грн., внаслідок чого ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулося до Господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з Військової частини А-1656 12 554,81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 02.07.2009 у справі № 5020-2/139 позов ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" задоволено та присуджено до стягнення з Військової частини А-1656 12 554,81 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 у справі № 5020-2/139 рішення Господарського суду міста Севастополя від 02.07.2009 у справі № 5020-2/139 залишено без змін.

Серед іншого, в рішенні Господарського суду міста Севастополя від 02.07.2009 та постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 у справі № 5020-2/139 встановлено, що 09.01.2008 між ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та Військовою частиною А-1656 було укладено угоду про зміну договору № 1740 від 30.11.2006, зокрема п. 4.2.2. вказаного договору викладений в наступній редакції: «За перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії і потужності , визначений розділом № 5 договору третя особа оплачує позивачу двохкратну вартість різниці фактичного спожитої електроенергії і договірних величин. При цьому оплата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт та більше та місячним споживанням 50 000 кВт/г та більше».

Крім того, Господарським судом міста Севастополя та Севастопольським апеляційним господарським судом встановлено, що додатком № 1 до договору № 1740 від 30.11.2006 ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та Військова частина А-1656 погодили обсяг відпуску електричної енергії у 2008 році. Разом з тим, відповідно до звітів споживача про витрати електроенергії обсяг використаної ним електроенергії перевищив обсяги договірної величини: у лютому 2008 на 160 кВт/г та у липні 2008 на 25 840 кВт/г, на підставі чого ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" виставило рахунки за перевищення ліміту споживання електричної енергії: № 10561 від 22.02.2008 на суму 67,60 грн. та № 37623 від 23.07.2008 на суму 12 487,21 грн., які Військовою частиною А-1656 оплачені не були.

Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Севастополя від 02.07.2009 та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 у справі № 5020-2/139 Господарським судом міста Севастополя було видано накази від 27.08.2009 ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго".

Однак, як встановлено судом, постановами заступника начальника ВДВС Гагаринського районного управління юстиції від 30.12.2011 виконавчі документи на виконання наказів у справі № 5020-2/139 були повернуті стягувачe, у зв'язку із відсутністю відкритих асигнувань по коду економічної класифікації витрат щодо Військової частини А-1656, а також кредитування державного бюджету у відповідності до вимог Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищенаведене, позивач, посилаючись на ст. 3 Закону України «Про збройні Сили України»та на ст. ст. 2,3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»звернувся до суду про стягнення суму основного боргу в розмірі 12 554,81 грн. з Міністерства оборони України.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Частиною 5 статті 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на свій території України.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.

Згідно з положення статті 3 Закону України "Про збройні сили України", Військова частина А-1656 є складовою частиною структури Збройних Сил України, здійснювавши свою господарську діяльність на підставі Закону України "Про господарську діяльність в Збройних силах України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом.

Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, узгодженим з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, затверджує види військового майна, яке не підлягає приватизації.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" дія цього Закону поширюється на інші утворені відповідно до законів України військові формування і Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Статтею 10 Закону України "Про оборону" встановлено, що однією з основних функцій Міністерства оборони України є здійснення управління переданим Міністерству оборони України військовим майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління.

Таким чином, Військова частина А-1656 відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у неї в розпорядженні, а у разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого виходить військова частина, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями військових формувань.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що в даному випадку Міністерство оборони України буде нести повну субсидіарну відповідальність за зобов'язання Військової частини А-1656.

За таких обставин, враховуючи те, що заборгованість Військової частини А-1656 перед Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" за договором № 1740 від 30.11.2006 доведена належними та допустимими доказами у розумінні ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12 815,87 грн. за договором № 1740 від 30.11.2006 -є законними, обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (код ЄДРПОУ 05471081, місцезнаходження: 99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44) 12 815 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 87 коп. - боргу та , 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 01.06.2012