Постанова № 24496765, 16.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.05.12Справа №2а-1857/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю: представників:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» ОСОБА_1 довіреність б/н від 10.02.2012;

відповідач - Державна податкова інспекція в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби ОСОБА_2, довіреність № 15/9/10-0 від 06.03.12;

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу

за позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС»(пр. Перемоги,39 кв.3, м. Севастополь, 99046) до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Гер. Севастополя, 74, м. Севастополь, 99001) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними дії Державної податкової інспекцій в Нахімовському районі м. Севастополя щодо встановлення заниження валових доходів ТОВ «СГС ПЛЮС» всього на суму 740 447,0 грн.; встановлення завищення суми валових витрат ТОВ «СГС ПЛЮС» на суму 1 515 933,0 грн.; встановлення завищення суми валових витрат ТОВ «СГС ПЛЮС» на суму 1 129 446,0 грн.; встановлення завищення суми валових витрат ТОВ «СГС ПЛЮС» на суму 664 610,0 грн.; встановлення завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «СГС ПЛЮС» всього на суму 1612 773,0 грн.; зменшення ТОВ «СГС ПЛЮС» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з податку на додану вартість) на суму 2 782 032,0грн. та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2010 року №000732310/0 про визначення ТОВ «СГС ПЛЮС» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 906 150,00 грн. та від 24 березня 2011 року №0000082300/0 про збільшення ТОВ «СГС ПЛЮС» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 806 209, 50 грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07 червня 2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-1857/11/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 15 вересня 2011 призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження по справі до одержання результатів експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04 квітня 2012 провадженні у справі поновлено.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив у позові відмовити з підстав, вказаних у запереченнях, а саме: щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №000732310/0, то за цими позовними вимогами відсутній предмет спору, оскільки зазначене податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним; стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2011 року №0000082300/0, то відповідач зазначає, що оскільки позивач отримував дотації з місцевого бюджету від Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації, то оподаткування таких надходжень повинно відбуватися відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Що ж до порушення позивачем п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», то в зв'язку з тим, що позивач продає теплову енергією фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками податку на додану вартість, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості, то на підставі п.1.11 ст.1, п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач повинен застосовувати касовий метод податкового обліку, тобто за фактом зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку, не тільки відносно податкових зобов'язань, але й для податкового кредиту.

Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, з 13.09.2010 по 03.12.2010 ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя, ДПА в м. Севастополі була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 (акт перевірки №4197/10/23-123/32294088/198 від 10.12.2010).

Згідно висновку акту перевірки ТОВ «СГС ПЛЮС» порушені п.1.11 ст.1, пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, пп.11.11 ст.11 Закону України «Про податку на додану вартість» в частині завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1612773,00грн.

23 грудня 2010 року ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя прийняте податкове повідомлення-рішення №000732310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 906 150, 00грн., з яких 604 100,00 грн. податок та 302 050,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив них до податкових органів у адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації в м. Севастополі про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №000732310/0 скасовано у частині визначення податку на додану вартість у розмірі 66627,00грн. та у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 33313,50грн., всього на загальну суму 99940,50грн.

На виконання рішення про результати розгляду первинної скарги 24 березня 2011 року ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082300/0 про збільшення ТОВ «СГС ПЛЮС» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 806 209, 50 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 25 травня 2011 року про результати розгляду скарги повторна скарга ТОВ «СГС ПЛЮС» залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №000732310/0 з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000082300/0) - залишені без змін.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 23.12.2010 №000732310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 906 150,00 грн. та від 24.03.2011 №0000082300/0 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 806 209, 50 грн.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56).

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня (п.56.6 ст.56).

Відповідно до Податкового кодексу України розроблений Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (наказ Державної податкової адміністрації України №985 від 22.12.2010, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12. 2010 за №1440/18735).

Відповідно до цього Порядку органи державної податкової служби складають та направляють (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення про нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п.3.4 Порядку якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Пункт 5.1 Порядку встановлює, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення (пп.5.1.2). У випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання (5.3).

Отже, враховуючи той факт, що рішенням Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 17 березня 2011 року (вих. №768/10/25-064) скарга ТОВ «СГС ПЛЮС» задоволена частково - податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 №000732310/0 скасовано в частині визначення податку на додану вартість у розмірі 66 627,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 33 313, 50 грн., на адресу позивача надійшло податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 №0000082300/0 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 806 209, 50 грн., тому з 29 березня 2011 року (дата отримання податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011) податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 №000732310/0 вважається відкликаним. Тобто стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 №000732310/0 відсутній предмет спору.

За цих обставин позовні вимоги ТОВ «СГС ПЛЮС» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №000732310/0 про визначення ТОВ «СГС ПЛЮС» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 906 150,00 грн., з яких 604 100,00 грн. податок на додану вартість та 302 050,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, задоволенню не підлягають.

Щодо підстав оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011 №0000082300/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 806 209,50 грн., то судом встановлено наступне.

Згідно акту перевірки ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС в порушення п.1.11 ст.1 та п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «СГС ПЛЮС» відображає податковий кредит на дату здійснення першої з подій, тобто відповідно до пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Також ТОВ «СГС ПЛЮС» порушені пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.5.3.4 п.5.3 ст.5 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку Ії заповнення і подання», оскільки ТОВ «СГС ПЛЮС» не відображав у рядку 3 декларації з ПДВ суми отриманих дотацій, які не є об'єктом оподаткування з ПДВ, а саме в квітні 2009 - 931 300,0грн., травні 2009 - 248 700,0грн., червні 2009 - 56 000,0грн., вересні 2009 - 203 000,0грн., грудні 2009 - 1 141 810,01грн., та не здійснював розподіл податкового кредиту з урахуванням частки використання оплачених ним товарів (послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, відповідач робить висновок, що ТОВ «СГС ПЛЮС» в порушення пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.1.11 ст.1 та п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» завищена сума податкового кредиту з податку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкового кредиту, всього на суму 1 612 773,0 грн., у тому числі по періодах: квітень 2009 - 191 044,0 грн., травень 2009 - 166 039,0 грн., червень 2009 - 17 678,0 грн., липень 2009 - 4 321,0 грн., серпень 2009 - 14 801,0 грн., вересень 2009 - 12 735,0 грн., жовтень 2009 - 23 499,0 грн., листопад 2009 - 114 974,0 грн., грудень 2009 - 437 342,0 грн., січень 2010 - 138 705,0 грн., лютий 2010 - 58 961,0 грн., березень 2010 - 89 406,0 грн., червень 2010 - 343 268,0 грн.

Судом встановлено, що згідно статуту ТОВ «СГС ПЛЮС», зареєстрованого (з урахуванням змін до статутних документів), вид економічної діяльності ТОВ «СГС ПЛЮС» - виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими тепловими мережами та постачання теплової енергії (виробництво електроенергії, постачання пари та гарячої води, передача електроенергії та інше).

Законом України про Державний Бюджет України на відповідний рік запроваджувалися механізми цільового фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась і постачалась населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Зазначені механізми визначали порядок компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалась населенню. Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання.

Бюджетний кодекс України містить формування понять субвенції і дотації, а саме: субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на визначену ціль у порядку, визначеним органом, що прийняв рішення про надання субвенції (п.48 ст.2). Дотації - це платежі, які не припускають заміну якої-небудь поставки.

Стаття 96 Бюджетного кодексу України встановлює види міжбюджетних трансфертів: 1) дотація вирівнювання; 2) субвенція; 3) кошти, що передаються в Державний бюджет України і місцеві бюджети з інших місцевих бюджетів; 4) інші дотації.

Згідно статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року №510 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року».

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання реалізації статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» був затверджений порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідно до п.12 Постанови Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі на підставі рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій перераховують зазначену субвенцію на рахунки районних бюджетів і бюджетів міст обласного значення, відкриті в органах Державного казначейства. Для проведення розрахунків усі учасники розрахунків відкривають рахунки в органах Державного казначейства.

У 2009 році ТОВ «СГС ПЛЮС» на розрахунковий рахунок, відкритий у Головному управлінні Державного казначейства України у м. Севастополі, були отримані грошові кошти з місцевого бюджету від Головного Управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації із зазначенням у призначенні платежу КЕКС 1310, які спрямовані на відшкодування різниці у тарифах на теплову енергію. Всього за період 2009 року позивачем отримано коштів на суму 3120810,01грн.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг), у відповідності до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, придбання товарів та послуг, що необхідні для виробництва теплової енергії, водопостачання та водовідведення, здійснюється з метою їх використання в операціях з поставки теплової енергії або послуг із водопостачання та водовідведення. Оскільки зазначені операції є об'єктом оподаткування, придбані виробниками теплової енергії з відповідною метою товари та послуги є такими, що використовуються в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Вивчивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що посилання ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС на приписи пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки як випливає зі змісту пп. 3.2.7 пункту 3.2 статті вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування. Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання, водопостачання та водовідведення. У свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами зазначеного Закону України «Про податок на додану вартість» не розглядається як окрема операція, що створює наслідки у податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Відповідно до наведеного, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», яким встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Отже, оскільки товари та послуги, придбані виробником (позивачем) теплової енергії, повністю використані ним в оподаткованих операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, тому у такого виробника (позивача) відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

За цих обставин суд вважає, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, повинні включатися до складу податкового кредиту виробника теплової енергії (позивача) в повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Відповідно до пункту 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Згідно пункту 1.11 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Тобто, зазначеним пунктом Закону України «Про податок на додану вартість» визначений перелік товарів (послуг) та категорії споживачів, при здійсненні операцій з якими застосовується особливий порядок податкового обліку (касовий метод). Поставка зазначених у цьому пункті товарів (послуг) іншим категоріям споживачів чи поставка інших товарів (послуг) категоріям споживачів, визначеним у цьому пункті, здійснюються у загальному порядку (за правилом першої події). Отже, за операціями (за переліком товарів (послуг)), саме за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим методом, право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості. За операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються в загальновстановленому порядку (за датою здійснення першої з подій - відвантаження товару чи отримання коштів), право на податковий кредит виникає за такими ж правилами (за датою здійснення першої з подій - отримання товару чи оплата його).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп.7.5.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з порядку визначення податкового кредиту, наведеного в пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит визначається за кожною окремою господарською операцією (поставкою). Тобто, продаж теплової енергії споживачам та придбання ТОВ «СГС ПЛЮС» товарів (послуг), в тому числі газу природного, є окремими господарськими операціями. В свою чергу, процес формування податкових зобов'язань та податкового кредиту має відбуватися в межах однієї господарської операції.

Відтак, податковий кредит повинен визначатися за кожною окремою господарською операцією, а не в сукупності з податковими зобов'язаннями позивача за іншими операціями, які складають предмет поставки теплової енергії.

В спірному випадку придбання позивачем у постачальників товарів (природного газу) є окремою господарською операцією, під час якої одночасно формуються податкові зобов'язання у постачальників та податковий кредит у позивача на підставі саме норм загального застосування, а саме пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вказані вище норми закону, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту вчинення ТОВ «СГС ПЛЮС» порушення п.1.11 ст.1, п.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 24.03.2011 №0000082300/0. При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 23.05.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність «СГС ПЛЮС» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000082300/0 від 24.03.2011 про збільшення ТОВ «СГС ПЛЮС» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 806 209, 50 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України (31113095700007, ГУДКВ М, Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «СГС ПЛЮС» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення або складання в повному обсязі (у випадку складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України) апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Гавура