Постанова № 24496706, 21.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2012 року 13:01 № 2а-4289/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Єфімова С.А., відповідача - Шкодича Ю.В., Корнелюк М.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міромікс Юнайтед»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2012 року № 0000652202, № 0000642202, № 0000271705, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 березня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Міромікс Юнайтед»(далі -ТОВ «Міромікс Юнайтед») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2012 року № 0000652202, № 0000642202, № 0000271705.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-4289/12/2670 призначено до судового розгляду на 18 квітня 2012 року.

В судовому засіданні 18 квітня 2012 року оголошувалась перерва до 21 травня 2012 року.

21 травня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міромікс Юнайтед»(ідентифікаційний код 30782174) зареєстровано 20 березня 2000 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 260134). Вказане товариство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 18.

ТОВ «Міромікс Юнайтед»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30 березня 2000 року за № 23228 та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 100078886 (форма № 2-ПДВ) від 22 листопада 2007 року ТОВ «Міромікс Юнайтед»є платником податку на додану вартість з 10 квітня 2000 року (індивідуальний податковий номер 307821726552).

До видів діяльності ТОВ «Міромікс Юнайтед» за КВЕД відповідно до Довідки № 3408 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відноситься, зокрема, 51.84.0 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням.

В період з 27 січня 2012 року по 09 лютого 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Міромікс Юнайтед»(код ЄДРПОУ 30782174) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено Акт № 83/23-6/30782174 від 23 лютого 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 3 754 814 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 50 481 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 283 954 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 1 697 508 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 1 354 775 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 240 669 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 109 419 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 18 008 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження всього у сумі 4 220 664 грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 125 107 грн., за листопад 2008 року в сумі 274 078 грн., за грудень 2008 року в сумі 112 611 грн., за січень 2009 року в сумі 27 672 грн., за лютий 2009 року в сумі 92 029 грн., за березень 2009 року в сумі 40 384 грн., за квітень 2009 року в сумі 53 261 грн., за травень 2009 року в сумі 77 696 грн., за червень 2009 року в сумі 96 206 грн., за липень 2009 року в сумі 718 141 грн., за серпень 2009 року в сумі 291 259 грн., за вересень 2009 року в сумі 445 535 грн., за жовтень 2009 року в сумі 111 474 грн., за листопад 2009 року в сумі 101 428 грн., за грудень 2009 року в сумі 870 918 грн., за січень 2010 року в сумі 47 270 грн., за лютий 2010 року в сумі 76 364 грн., за березень 2010 року в сумі 124 016 грн., за квітень 2010 року в сумі 116 803 грн., за травень 2010 року в сумі 141 788 грн., за червень 2010 року в сумі 177 395 грн., за липень 2010 року в сумі 99 229 грн.;

- пп. «ї»п. 1.3 ст. 1, пп. «е»пп. 6.3.3. п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, пп. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимогподаткового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 989,86 грн.;

- пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV, та відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями). Нараховано податку на доходи фізичних осіб на дивіденди -102 000,00 грн.

05 березня 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 83/23-6/30782174 від 23 лютого 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 14 березня 2012 року № 126/10/22-210, висновки, викладені в акті № 83/23-6/30782174 від 23 лютого 2012 року залишено без змін.

19 березня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки від 23.02.2012 року № 83/23-6/30782174 з урахуванням відповіді на заперечення № 126/10/22-210 від 14.03.2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0000652202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року та відповідно до п. 77.1 ст. 77, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року за порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 4 693 518 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 3 754 814 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 938 704 грн.

19 березня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки від 23.02.2012 року № 83/23-6/30782174 з урахуванням відповіді на заперечення № 126/10/22-210 від 14.03.2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0000642202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року та відповідно до п. 77.1 ст. 77, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року за порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 4 698 615 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 3 758 892 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 939 723 грн.

19 березня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва, на підставі Акта перевірки від 23.02.2012 року № 83/23-6/30782174, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000271705, яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року за порушення вимог пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(із змінами та доповненнями) визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата: 11010400; 101 на загальну суму 127 670 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 102 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 670 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта № 83/23-6/30782174 від 23 лютого 2012 року та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи свої позовні вимоги наступними обставинами.

Щодо порушення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач зазначає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат вартість комп'ютерної техніки, отриманої від контрагентів: ТОВ «Кабус», ТОВ «Бельфор», ПП «Клєвєр плюс», оскільки на момент здійснення спірних операцій вказані контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, факти передання товарів від контрагентів-постачальників до покупця (позивача) підтверджені первинними документами, а отже, на думку позивача, укладення та виконання договорів відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків та носять реальний характер.

Позивач також вважає, що висновки працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо нікчемності правочинів, укладених між ним і його контрагентами, не підтверджені належними документальними доказами, які б свідчили про наявність у ТОВ «Міромікс Юнайтед»умислу на отримання лише незаконної податкової вигоди та відсутність у товариства наміру досягнення фінансово-господарського результату.

Також, на думку позивача, наявність службових записок ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, які містять інформацію відносно посадових осіб підприємств-контрагентів та посилання на них в Акті перевірки № 83/23-6/30782174 від 23 лютого 2012 року, ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ «Міромікс Юнайтед»з контрагентами: ТОВ «Кабус», ТОВ «Бельфор», ПП «Клєвєр плюс» не мають, не є достатніми для висновку про те, що правочини, укладені між контрагентами, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Щодо порушення приписів Закону України «Про податок на додану вартість», позивач зазначає, що ним правомірно включено суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за перевіряємий період, а порушення податкового законодавства, допущені контрагентами: ТОВ «Хіттехніка», ТОВ «УПК «Горизонт», ТОВ «Туріон», ТОВ «Лебарон», ТОВ «Євродім СВ», ТОВ «Кабус», ТОВ «Бельфор», ПП «Клєвєр плюс»(як, наприклад, підписання первинних документів від імені директора іншою особою, несплата суми податку на додану вартість до бюджету, неподання податкової звітності, заниження своїх податкових зобов'язань, недійсність податкових накладних і т. п.), не можуть виступати для платника податків підставою для позбавлення права на податковий кредит.

Позивач також звертає увагу на те, що суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди, підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентами-постачальниками податків до бюджету, неподання податкової звітності, заниження своїх податкових зобов'язань та ін., не можуть впливати на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розмірів визначеного податкового кредиту.

Щодо порушення приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», позивач зазначає, що ним правомірно були нараховані дивіденди засновникам підприємства, з нарахованої суми дивідендів було утримано та сплачено до бюджету відповідну суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі -102 000,00 грн., а неподання податкового розрахунку резидента, що нараховує дивіденди платника податку з доходів фізичних осіб, не дає підстав для контролюючого органу вдруге визначати таку суму грошового зобов'язання.

Таким чином, на думку позивача, висновки Акту перевірки про те, що ТОВ «Міромікс Юнайтед»допустило зазначені вище порушення чинного податкового законодавства, не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому спірні податкові повідомлення-рішення по визначенню ТОВ «Міромікс Юнайтед»податкових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

В своєму позові ТОВ «Міромікс Юнайтед»просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 19 березня 2012 року № 0000652202, № 0000642202, № 0000271705.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «Міромікс Юнайтед», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 168/97-ВР), Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 889-IV), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (який діяв на момент вчинення правочинів) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним товарів з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. «ї» п. 1.3 ст. 1 Закону № 889-IV дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Підпунктом «е»підпункту 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону № 889-IV визначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Відповідно до пп. 9.3.3 п. 9.3 ст. 9 Закону № 889-IV резидент, що виплачує дивіденди платникам цього податку, надає податковому органу у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, податковий розрахунок про нараховані дивіденди, форма якого визначається за правилами, встановленими законом.

В підпункті «а»пункту 17.2 статті 17 Закону № 889-IV визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Щодо віднесення ТОВ «Міромікс Юнайтед»до складу валових витрат вартості комп'ютерної техніки, отриманої від контрагентів: ТОВ «Кабус», ТОВ «Бельфор», ПП «Клєвєр плюс», суд зазначає наступне.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Міромікс Юнайтед» здійснювало придбання комп'ютерної техніки, комплектуючих, серверів у ТОВ «Кабус». У перевіряємий період, на підставі, досліджених в судовому засіданні, рахунків-фактур та накладних було придбано зазначених товарів на загальну суму 3 786 415,74 грн., в т. ч. ПДВ -631 069,29 грн. Документами, що підтверджують оплату позивачем товару, отриманого від ТОВ «Кабус», є, наявні в матеріалах справи: довідка ПАТ «ОТП Банк» від 03.04.2012 р. № 009/0391/12; банківська виписка від АТ «УкрСиббанк»від 03.04.2012 р.

З метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Міромікс Юнайтед»здійснювало придбання комп'ютерної техніки у ТОВ «Бельфор». У перевіряємий період, на підставі, досліджених в судовому засіданні, рахунків-фактур та накладних було придбано товару на загальну суму 3 664 939,97 грн., в т. ч. ПДВ -610 823,33 грн. Документами, що підтверджують оплату позивачем товару, отриманого від ТОВ «Бельфор», є, наявні в матеріалах справи: довідка ПАТ «ОТП Банк»від 03.04.2012 р. № 009/0388/12; банківська виписка від АТ «УкрСиббанк»від 03.04.2012 р.

З метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Міромікс Юнайтед»уклало з ПП «Клєвєр плюс» договір поставки № К-107/9 від 01.07.2009 року на постачання комп'ютерного обладнання, комплектуючих та програмного забезпечення. У рамках договору поставки № К-107/9 від 01.07.2009 року, ТОВ «Міромікс Юнайтед», у перевіряємому періоді, отримало від ПП «Клєвєр плюс»зазначених товарів на загальну суму 9 772 956,14 грн., в т. ч. ПДВ - 1 628 826,02 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, накладними та актами здачі-приймання робіт. Документами, що підтверджують оплату позивачем товару та робіт, отриманих від ПП «Клєвєр плюс», є, наявні в матеріалах справи: довідка ПАТ «ОТП Банк»від 03.04.2012 р. № 009/0389/12; банківська виписка від АТ «УкрСиббанк»від 03.04.2012 р.

Щодо формування ТОВ «Міромікс Юнайтед»податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Хіттехніка», ТОВ «УПК «Горизонт», ТОВ «Туріон», ТОВ «Лебарон», ТОВ «Євродім СВ», ТОВ «Кабус», ТОВ «Бельфор», ПП «Клєвєр плюс», суд зазначає наступне.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Міромікс Юнайтед» здійснювало придбання комп'ютерної техніки у ТОВ «Хіттехніка». У перевіряємий період, на підставі, досліджених в судовому засіданні, рахунків-фактур та накладних було придбано товару на загальну суму 3 411 437,52 грн., в т. ч. ПДВ -568 572,92 грн. Право на податковий кредит по операціям з ТОВ «Хіттехніка»підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковими накладними.

З метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Міромікс Юнайтед»уклало з ТОВ «УПК «Горизонт» Контракт № 1411-II від 14.11.2008 року. В рамках зазначеного контракту, ТОВ «Міромікс Юнайтед»придбало товару на загальну суму 377 544,00 грн., в т. ч. ПДВ 62 924,00 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи, видатковими накладними. Право на віднесення сум ПДВ, що були сплачені у складі ціни, придбаних у ТОВ «УПК «Горизонт»товарів, підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковими накладними.

З метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Міромікс Юнайтед»здійснювало придбання комп'ютерного обладнання у ТОВ «Туріон». У перевіряємий період, на підставі, досліджених в судовому засіданні, рахунків-фактур та накладних було придбано товару на загальну суму 933 864,18 грн., в т. ч. ПДВ -155 644,03 грн. Право на віднесення сум ПДВ, що були сплачені у складі ціни, придбаних у ТОВ «Туріон»товарів, підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковими накладними.

З метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Міромікс Юнайтед»здійснювало придбання комп'ютерної техніки у ТОВ «Лебарон». У перевіряємий період, на підставі, досліджених в судовому засіданні, рахунків-фактур та накладних було придбано товару на загальну суму 1 809 734,10 грн., в т. ч. ПДВ -301 622,35 грн. Право на віднесення сум ПДВ, що були сплачені у складі ціни, придбаних у ТОВ «Лебарон»товарів, підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковими накладними.

З метою здійснення господарської діяльності, ТОВ «Міромікс Юнайтед»здійснювало придбання комп'ютерної техніки у ТОВ «Євродім СВ». У перевіряємий період, на підставі, досліджених в судовому засіданні, рахунків-фактур та накладних було придбано товару на загальну суму 477 153,30 грн., в т. ч. ПДВ -79 525,55 грн. Право на віднесення сум ПДВ, що були сплачені у складі ціни, придбаних у ТОВ «Євродім СВ»товарів, підтверджується, наявними в матеріалах справи, податковими накладними.

Для цілей податкового обліку ПДВ та для підтвердження права на податковий кредит, ТОВ «Міромікс Юнайтед»отримало від ТОВ «Кабус» податкові накладні на суму 3 786 415,74 грн., в т. ч. ПДВ -631 069,29 грн., які наявні в матеріалах справи.

В подальшому товари, придбані у контрагента ТОВ «Кабус», були використані у господарській діяльності ТОВ «Міромікс Юнайтед»шляхом їх продажу на території України наступним суб'єктам господарювання та установам: ТОВ з II «Проктер енд Гембел Менюфекчурінг Україна», ТОВ «Український реабілітаційний центр інвалідів «Онікс», ТОВ «Сервіс-ІТ», ТОВ «Комбінат Каргілл», ПАТ «МТС Україна», ДП «Кюне & Нагель», ТОВ «Ернст енд Янг», ДП «Інформаційно-ресурсний центр», ТОВ «КНАУФ Інсулейшн Україна», ЗАТ «АТ Каргілл», ТОВ «Краматорськтеплоенерго», Спільному ЗАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», ГУ НБУ в АРК, ЗАТ «Софтлайн».

Для цілей податкового обліку ПДВ та для підтвердження права на податковий кредит, ТОВ «Міромікс Юнайтед»отримало від ТОВ «Бельфор» податкові накладні на суму 3 664 939,97 грн., в т. ч. ПДВ -610 823,33 грн., які наявні в матеріалах справи.

В подальшому товари, придбані у контрагента ТОВ «Бельфор», були використані у господарській діяльності ТОВ «Міромікс Юнайтед»шляхом їх продажу на території України наступним суб'єктам господарювання: АКІБ «Укрсиббанк», ЗАТ «АТ Каргілл», Спільному ЗАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», ДП «Ейвон Косметікс Юкрейн», ЗАТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ТОВ Аграна Фрут Україна», ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України», ТОВ Аграна Фрут Лука», ТОВ «Піонер насіння Україна», ТОВ з II «Проктер енд Гембел Менюфекчурінг Україна», ТОВ «Е-КОМ», ТОВ «Уліс Сістемс».

Для цілей податкового обліку ПДВ та для підтвердження права на податковий кредит, ТОВ «Міромікс Юнайтед»отримало від ПП «Клєвєр плюс» податкові накладні на суму 10 400 502,14 грн., в т. ч. ПДВ -1 733 417,02 грн., які наявні в матеріалах справи.

В подальшому товари, придбані у контрагента ПП «Клєвєр плюс», були використані у господарській діяльності ТОВ «Міромікс Юнайтед»шляхом їх продажу на території України наступним суб'єктам господарювання: ТОВ «Торговий Дім «Еталон», ТОВ «Еталонмолпродукт», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ ВКФ «ОЛІР», ПАТ «ОТП Банк», ВАТ «ХДІ страхування», ТОВ «ДОНБАСІНФОРМЗВ'ЯЗОКСЕРВІС».

Дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

Під час розгляду справи, судом оцінені доводи відповідача, викладені в запереченнях на позовну заяву.

Так, на думку відповідача, господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами не породжують правових наслідків, а вказані первинні документи, на його думку, не можуть бути прийняті до уваги.

Оцінивши докази, які, на думку відповідача, свідчать про відсутність реальності господарських операцій, як то: пояснення директорів ПП «Клєвєр плюс»Гамоти П.В. та ТОВ «Бельфор»Полторацького В.В.; постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2011 року; аналіз податкової звітності (податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5 до декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів») та висновок спеціаліста № 58 від 06.02.2012 року, суд приходить до висновку про їх неналежність, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з аналізу наданих відповідачем письмових доказів (пояснень, висновку спеціаліста), вони стосуються лише обставин реєстрації контрагентів та подання ними податкової звітності, і, жодним чином не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій.

Окрім цього, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2011 року не є вироком суду та не може встановлювати обставини, які не підлягають доказуванню.

З вказаної постанови суду, як письмового доказу, вбачається лише факт звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році»від 08.07.2011 року, а не оцінка господарських взаємовідносин ТОВ «Кабус»з позивачем.

Щодо нарахування ТОВ «Міромікс Юнайтед»дивідендів та сплати до бюджету з нарахованої суми дивідендів суми податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з протоколом № 11/09 від 02.09.2009 року на підприємстві позивача були нараховані дивіденди засновникам підприємства. З нарахованої суми дивідендів було утримано та сплачено до бюджету відповідну суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 102 000,00 грн. Самостійно нарахований та сплачений податок з доходів фізичних осіб на дивіденди, ТОВ «Міромікс Юнайтед»в повному обсязі відобразило в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2009 року в окремих рядках з ознакою доходу «12-дохід у вигляді дивідендів та роялті».

Хоча, відповідач і не заперечує факту сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб на дивіденди, проте, на його думку, випадки порушення діючого законодавства в розрізі податку з доходів фізичних осіб мали місце.

В обґрунтування своїх доводів, зокрема, зазначає, що станом на 27.01.2012 рік, ТОВ «Міромікс Юнайтед»не поданий податковий розрахунок резидента, що нараховує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб, термін подання якого минув ще в грудні 2009 року, що на думку контролюючого органу, є порушенням пп. 9.3.3. п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В зв'язку із цим, суд вважає, що податкові зобов'язання позивача, як податкового агента, виконані в повному обсязі та підстав для повторного визначення податкового зобов'язання за тією ж самою подією, у зв'язку із зазначеними податковим органом порушеннями закону, є протиправними.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями (постачальниками), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що в момент вчинення правочинів, всі контрагенти були зареєстровані в встановленому законом порядку, їх свідоцтва про реєстрацію як платника податку не скасовані.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судового рішення про визнання правочину недійсним та обвинувального вироку суду не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «Міромікс Юнайтед»з його контрагентами: ТОВ «Кабус», ТОВ «Бельфор», ПП «Клєвєр плюс», ТОВ «Хіттехніка», ТОВ «УПК «Горизонт», ТОВ «Туріон», ТОВ «Лебарон»та ТОВ «Євродім СВ»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Дивіденди засновникам підприємства нараховані та з нарахованої суми дивідендів в повному обсязі сплачені суми податку з доходів фізичних осіб.

В зв'язку з тим, що ТОВ «Міромікс Юнайтед» правомірно віднесено до складу валових витрат вартість комп'ютерної техніки, отриманої від контрагентів ТОВ «Кабус», ТОВ «Бельфор»та ПП «Клєвєр плюс», правомірно сформовані суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Хіттехніка», ТОВ «УПК «Горизонт», ТОВ «Туріон», ТОВ «Лебарон», ТОВ «Євродім СВ», ТОВ «Кабус», ТОВ «Бельфор»та ПП «Клєвєр плюс», правомірно нараховані дивіденди та сплачені суми податку з доходів фізичних осіб, висновки Акта № 83/23-6/30782174 від 23 лютого 2012 року про порушення позивачем відповідно Закону № 334/94-ВР, Закону № 168/97-ВР та Закону № 889-IV є помилковими.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежем: податок на прибуток у розмірі 3 754 814,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 938 704,00 грн. та за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3 758 892,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 939 723,00 грн., а також визначення суми грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата: 11010400; 101 у розмірі 102 000,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 670,00 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2012 року № 0000652202, № 0000642202 та № 0000271705, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міромікс Юнайтед»підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міромікс Юнайтед»повністю задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 19 березня 2012 року № 0000652202, № 0000642202 та № 0000271705.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міромікс Юнайтед» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 19 березня 2012 року № 0000652202, № 0000642202 та № 0000271705.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міромікс Юнайтед»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.05.2012 р.