Рішення № 24496040, 05.06.2012, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/3161/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: О.В. Копичинського

З секретарем: Є.Ф. Кузьменко

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, про визначення розміру часток в цьому майні, про визнання права власності на частку майна та про стягнення судових витрат у справі,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, який згідно ч.2 ст.31 ЦПК України було уточнено в судовому засіданні в усній формі вимогами:

-про визнання АДРЕСА_1 АРК. спільною сумісною власністю подружжя;

-про визначення часток цього нерухомого майна з відступом від засади рівності часток подружжя;

-про визнання за нею права власності на 2/3 частки даного нерухомого майна без виділу їх у натурі;

-про стягнення судових витрат у справі.

Позов мотивований тим, що в період зареєстрованого шлюбу вони з відповідачем купили на спільні кошти дане нерухоме майно, яке було зареєстровано на ім'я відповідача, у зв'язку з чим, вона має право на Ѕ частку цього спільного сумісного майна подружжя.

Кошти на придбання цього нерухомого майна були отримані від продажу іншої АДРЕСА_2 АРК., яку було приватизовано на всіх членів сім'ї в рівних частках, а саме на ім'я відповідача, її та їхнього малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 У зв'язку з цим син ОСОБА_3 також має право на частку в АДРЕСА_1 АРК. З цих підстав вона и просить відступити від засади рівності часток подружжя і визнати за нею право власності на 2/3 частки даного нерухомого майна з урахуванням інтересів малолітнього сина ОСОБА_3.

У судовому засіданні позивачка підтримали зазначені позовні вимоги, які просила задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що позивачка та їхній малолітній син ОСОБА_3 не мають жодного відношення до отримання АДРЕСА_2 АРК., у зв'язку з чим, отримані від продажу цієї квартири кошти він витратив на придбання АДРЕСА_1 АРК.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позов лише частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України і ч.3 ст.368 ЦК України - майно, набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.04.94р. по 13.05.09р., а.с.6,15.

22.03.05р. нотаріусом було посвідчено договір, за яким відповідач придбав АДРЕСА_1 АРК., право власності на яку було зареєстровано в БТІ на його ім'я, а.с.7.

З того часу сторони проживають в даній квартирі з реєстрацією, а.с.4,15.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що дане нерухоме майно є спільною сумісною власністю сторін.

У зв'язку з цим кожній стороні належить на праві власності по Ѕ подружній частці зазначеного нерухомого майна тому, що відповідно до вимог ч.1 ст.70 СК України і ч.ч.1,2 ст.372 ЦК України - частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

*

Судом встановленою, що після припинення шлюбно-сімейних стосунків сторони не досягли домовленості відносно поділу спірного нерухомого майна.

На підставі зазначеного суд вважає обґрунтованим факт звернення позивачки до суду з позовом про поділ цього спірного майна тому, що:

-Згідно ст.71 СК України - майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

*

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України і ч.ч.1,2 ст.372 ЦК України - майно, що є у спільній сумісні власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.2 ст.70 СК України та ч.2 ст.372 ЦК України - при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.30 постанови від 21.12.07р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя» - при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

З зазначеного виходить, що питання про відступити від засади рівності часток подружжя може бути вирішено лише при розгляді вимог про поділ майна в натурі.

Але позивачка не заявляла позовних вимог щодо поділу спірного нерухомого майна в натурі, а лише заявила позов про визначення часток нерухомого майна з відступом від засади рівності часток подружжя, у зв'язку з чим, визнати за нею право власності на 2/3 частки нерухомого майна з урахуванням інтересів малолітньої дитини, без виділу їх у натурі.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд визнає дані позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

У зв'язку з цим та відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України ці вимоги не підлягають задоволенню.

*

Враховуючи зазначене та вимоги ч.1 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені у справі витрати з оплати судового збору в розмірі, згідно квитанцій, а.с.1,13, яка відповідає вартості Ѕ частки, право власності на яку визнано судом за позивачкою.

*

На підставі ст.ст. 60,70,71 СК України, ст.ст. 331,368,372 ЦК України, п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.07р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного сумісного майна подружжя», та керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Квартиру АДРЕСА_1 - визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ подружню частку квартири АДРЕСА_1.

*

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати у розмірі 925гр.00коп.

Позов в іншій його частині - залишити без задоволення.

*

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Копичинський О. В.