Постанова № 24496018, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року № 2а-18700/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод гідроарматури" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2011р. №0001630703, №0001620703

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод гідроарматури», (далі -позивач, ТОВ «Завод гідроарматури»), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, (далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними дії відповідача в частині проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 01.09.2011 року № 139/07-03/32555699, без надання позивачу копії наказу керівника органу державної податкової служби та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення до початку проведення такої перевірки, також позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 13.09.2011 року за № 0001630703 та № 0001620703.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з порушенням вимог Податкового кодексу України, (далі -ПК України), оскільки не було дотримано передбаченого Податковим кодексом України порядку проведення перевірок, зокрема, зазначена перевірка проведена без надсилання позивачу наказу про її проведення, письмового повідомлення про дату, місце та термін здійснення контрольних заходів, а також тим, що позивачем у своїй діяльності не допущено порушень вимог законодавства, зокрема, і при здійснені господарських відносин з ТОВ «Лакі буд ЛТД», ПП «Ольвія -Агро», ТОВ «ТД «Кодіс -Сервіс», ТОВ «Промислові мастила», ТОВ «НВКФ «Вест -Пром»та ТОВ «Аверспром». Зокрема, позивач зазначає про наявність первинних документів, що містять всі передбачені законодавством реквізити, придбані товарно -матеріальні цінності було використано позивачем в процесі виробництва готової продукції, яка в подальшому експортувалась за межі митного кордону України, тому витрати у грошовій формі, понесені позивачем згідно договорів, правомірно включені позивачем відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», (у редакції, що діяла на момент спірних взаємовідносин), до складу податкового кредиту, що підтверджується, зокрема, обов'язковими документами податкового обліку -належним чином оформленими податковими накладними, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у відповідних звітних періодах. Представник позивача просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав письмові заперечення, у судовому засіданні зазначив, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, березень, квітень, червень, жовтень, листопад та грудень 2010 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки. Підставою для зменшення задекларованих сум податкового кредиту та, як наслідок, сум бюджетного відшкодування, стало встановлення в ланцюгу постачання позивача контрагентів, стан яких відмінний від «0»- основний платник, у зв"язку з чим, відповідач прийшов до висновку, що укладені між позивачем та підприємствами -контрагентами правочини є нікчемними та укладені з метою, завідомо суперечними інтересам держави та суспільства, оскільки такі правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності, що передбачені ч. 3 ст. 203 ЦК України, та порушують публічний порядок.

На думку відповідача, позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість за нікчемними угодами з контрагентами по ланцюгу постачання, в зв'язку з чим, наявність у позивача первинних документів контрагента не є безумовною підставою для віднесення зазначених у податкових накладних сум до податкового кредиту з ПДВ. Також представник відповідача зазначив про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість у період, що відмінний від періоду їх виписки, тим самим наполягаючи на тому, що позивач добровільно відмовився від свого права на податковий кредит.

На підставі зазначеного, відповідач вважав прийняті податкові повідомлення - рішення правомірними, зазначав, що відповідачем не допущено жодних порушень вимог законодавства як при проведенні перевірки, так і при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання 14.02.2012 року відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду судової справи, явку уповноваженого представника не забезпечив. Письмові заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до вимог ч. 6, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд адміністративної справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, додаткові письмові пояснення до нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ТОВ «Завод гідроарматури»зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.09.2003 року за № 10701050001013214, код за ЄДРПОУ 32555699.

Позивач взятий на податковий облік у Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва 25.09.2003 року за № 33367, перереєстрований 12.12.2005 року за № 18487, також зареєстрований платником податку на додану вартість, про що товариству видано відповідне свідоцтво останньою редакцією від 13.12.2005 року № 37707155 та присвоєно індивідуальний номер платника податків 325556926554.

В період з 30.08.2011 року по 01.09.2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва на підставі пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп.78.1.8, п.78.1, ст.78 ПК України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гідроарматури» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень, березень, квітень, червень, жовтень, листопад та грудень 2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 01.09.2011 року № 139/07-03/32555699, (далі -акт перевірки), який направлено позивачу засобами поштового зв'язку.

В акті перевірки відповідачем зазначено про порушення позивачем п.1.8, ст.1, пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) (далі -Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 780 317 грн., у тому числі за січень 2010 року у розмірі 153 690 грн., за березень 2010 року -245 142 грн., за квітень 2010 року -172 584 грн., за червень 2010 року -80202 грн., за жовтень 2010 року -84 190 грн., за грудень 2010 року -44 509 грн. та заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією за січень 2010 року у розмірі 88 276 грн.

На підставі акту перевірки 13.09.2011 року відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення форми «В1» № 0001630703, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок на загальну суму 780 317 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 88 341 грн. та форми «Р» № 0001620703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 110 345 грн., з яких - 88276 грн. -за основним платежем, 22 069 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стосовно правомірності проведення зазначеної перевірки, оформлення її результатів та надання матеріалів перевірки позивачу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність підпорядковується, зокрема, вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України.

Право органів державної податкової служби на проведення перевірок передбачено вимогами ст. 75 ПК України та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Як вбачається з акту перевірки, перевірка здійснювалась відповідачем на підставі пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп.78.1.8, п.78.1, ст.78 ПК України та визначена як документальна позапланова невиїзна.

Відповідно до пп.78.1.8, п.78.1, ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо платником податків подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених розділом 5 цього кодексу та/або з від"ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100000 грн.

Відповідно до п.79.1, ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених цим кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В той же час, згідно із пп.79.2, 79.3 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок необов"язкова.

Зі змісту вказаних норм ПК України вбачається, що законодавством встановлено право платника податків знати про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки стосовно питань, що входять до компетенції органів державної податкової служби, своєчасно отримувати письмові повідомлення про місце, дату та термін проведення такої перевірки і бути присутнім під час проведення перевірки.

Однак, відповідачем наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 30.08.2011року № 318, письмове повідомлення про дату початку та місце її проведення від 30.08.2011року № 19, повідомлення про запрошення на підписання матеріалів перевірки від 30.08.2011року № 288/10/07-311 надіслано позивачу засобами поштового зв'язку 30.08.2011 року, як наслідок, отримано після проведення перевірки та складання відповідного акту, який зареєстрований 01.09.2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач позбавив позивача права бути обізнаним про проведення вищевказаної позапланової виїзної перевірки, надання відповідних пояснень та документів, що могли б бути враховані відповідачем при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, права бути присутнім під час проведення перевірки.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, що спростовують доводи позивача.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010року № 984, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011року за № 34/18772 (далі -Порядок № 984).

Суд також зазначає, що відповідачем не надано належних доказів стосовно виконання вимог Порядку № 984, зокрема, в частині отримання пояснень посадових осіб стосовно виявлених порушень (здійснення письмових запитів задля отримання відповідних пояснень) відповідно до абз. 2, п.5.2, розділу ІІ Порядку № 984, складання інформативних додатків до акту перевірки із підписами посадових осіб позивача відповідно до п.1, розділу ІІІ Порядку № 984, обґрунтування виявлених порушень із посиланням на первинні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача відповідно до абз. 3, п.5.2, розділу ІІ Порядку № 984.

Судом встановлено, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями зменшено задекларовані позивачем суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість, збільшено позивачу суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції внаслідок наявності у ланцюгах постачання позивача підприємств, стан платника яких відмінний від «0»- основний платник. В результаті чого, на думку відповідача, не прослідковується придбання або виготовлення товарів та послуг, які надають право віднесення сум податку до складу податкового кредиту. Крім цього, правочини, укладені між позивачем та постачальниками, відповідачем визнано нікчемними;

Надаючи правову оцінку правомірності зменшення сум податкового кредиту внаслідок наявності у ланцюгах постачання позивача підприємств, стан платника яких відмінний від «0»- основний платник, суд виходить з наступного:

Відповідно до акту перевірки, відповідачем зменшено суму податкового кредиту:

у грудні 2009 року у розмірі 53 666 гривень по взаємовідносинах з ТОВ «Лакі буд ЛТД»у зв'язку із наявністю у ІІ ланцюгу постачання підприємств ТОВ «Тренінг -Центр «Гудвіл -Україна»(стан 11 -припинено, але не знято з обліку) та ТОВ «Інкоммекс»(стан 16 -припинено (ліквідовано, закрито);

у січні 2010 року у розмірі 188 300 гривень по взаємовідносинах з ПП «Ольвія -Агро»у зв'язку із наявністю у ІІ ланцюгу постачання підприємств ПП «Форт-А»(стан 9 -направлено повідомлення за ф.№18-ОПП) та ТОВ «Імпорт ком»(стан 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

у лютому 2010 року у розмірі 163 547,74 гривень по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Кодіс -Сервіс»у зв'язку із наявністю у ІІ ланцюгу постачання підприємства ТОВ «Техно -Актив»(стан 4 -порушено провадження у справі про банкрутство); (Суд окремо звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки невірно зазначено правову форму вказаного контрагента, згідно з документами правильною є найменування ПП "Кодіс-Сервіс").

у лютому 2010 року у розмірі 81 594,48гривень по взаємовідносинах з ПП «Ольвія -Агро» у зв'язку із наявністю у ІІ ланцюгу постачання підприємств ПП «Форт-А»(стан 9 -направлено повідомлення за ф.№18-ОПП) та ТОВ «Імпорт ком» (стан 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

у березні 2010року у розмірі 144 265,98 гривень по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Кодіс -Сервіс»у зв'язку із наявністю у ІІ ланцюгу постачання підприємства ТОВ «Твіненерджі»(стан 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

у березні 2010року у розмірі 28 318,74 гривень по взаємовідносинах з ТОВ «Аверспром» у зв'язку із наявністю у даного підприємства стану 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

у травні 2010року у розмірі 80 202,72 гривень по взаємовідносинах з ПП «Ольвія -Агро»у зв'язку із наявністю у ІІ ланцюгу постачання підприємства ТОВ «Фартрансенерджі»(стан 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

у вересні 2010року у розмірі 46 173,34 гривень по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Кодіс - Сервіс»у зв'язку із наявністю у ІІ ланцюгу постачання підприємства ТОВ «НП «Сомет»(стан 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

у вересні 2010року у розмірі 22 294,09 гривень по взаємовідносинах з ТОВ «НПКФ «Вест -Пром»у зв'язку із наявністю у ІІ ланцюгу постачання підприємства ТОВ «МК Сталь»(стан 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

у вересні 2010року у розмірі 5 124,30 гривень по взаємовідносинах з ТОВ «Промислові мастила»у зв'язку із наявністю у ІІ ланцюгу постачання підприємства ТОВ «Оттокконохто»(стан 8 -до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

у вересні 2010року у розмірі 10 599,04 гривень по взаємовідносинах з ПП «Ольвія -Агро»у зв'язку із неподанням контрагентом до органу податкової служби податкової декларації;

у листопаді 2010року у розмірі 6 496,00 гривень по взаємовідносинах з ТОВ «СК-Дон»у зв'язку із наявністю у даного підприємства стану 4 -порушено провадження у справі про банкрутство.

Судом досліджено договір № РТ-1 від 12.01.2009 р. про надання послуг по регламентному технічному обслуговуванню обладнання, згідно з умовами якого позивач доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Макаровтрансгаз" зобов"язується надавати послуги з регламентного технічного обслуговування обладнання позивача. Згідно з додатком. 29.10.2009 р. позивачем та ТОВ «Лакі буд ЛТД» укладено додаткову угоду №1, згідно з якою виконавцем послуг за вказаним договором стає ТОВ «Лакі буд ЛТД».

На виконання вказаного договору ТОВ «Лакі буд ЛТД»виписано позивачу податкову накладну № 153 від 30.12.2009 р. на загальну суму 321996,00 грн., в т.ч. ПДВ 53666,00 грн. Сторонами 30.12.2009 р. підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг), які містять всі обов"язкові реквізити.

05.01.2009 р. між позивачем, як покупцем, та Приватним підприємством "Ольвія-Агро", як продавцем, укладено договір поставки № 05/01-9, предметом якого є поставка ГТВ, запчастин, рукавів штуцерованих.

На виконання вказаного договору Приватним підприємством "Ольвія-Агро" виписано позивачу податкові накладні № 3 від 18.01.2010 р. на загальну суму 1129804,27 грн., в т.ч. ПДВ 188300 грн., та № 7 від 01.02.2010 р. на загальну суму 489566,88 грн., в т.ч. ПДВ 81594,48 грн., № 24 від 05.05.2010 р. на загальну суму 481216,32 грн., в т.ч. ПДВ 80202,72 грн., які містять всі обов"язкові реквізити.

Згідно рахунків-фактур № СФ-0000002 від 01.02.2010 р., № СФ-0000003 від 08.02.2010 р., № СФ-0000012 від 10.03.2010 р., № СФ-0000021 від 01.09.2010 р., № СФ-0000028 від 30.09.2010 р. позивачем у Приватного підприємства "Кодіс-Сервіс" було придбано рукави штуцеровані. Приватним підприємством "Кодіс-Сервіс"виписано позивачу податкові накладні № 9 від 01.02.2010 р. на загальну суму 452747,64 грн, в т.ч. ПДВ 75457,94 грн., № 10 від 08.02.2010 р. на загальну суму 528538,80 грн. в т.ч. ПДВ 88089,80 грн., № 12 від 10.03.2010 р. на загальну суму 477386,74 грн., в т.ч. ПДВ 79564,46 грн., № 11 від 09.03.2010 р. на загальну суму 388209,12 грн., в т.ч. ПДВ 64701,52 грн., № 48 від 30.09.2010 р. на загальну суму 70000,00 грн., в т.ч. ПДВ 11666,67 грн., № 39 від 03.09.2010 р. на загальну суму 32400,00 грн. в т.ч. ПДВ 5400,00 грн.

Згідно з договором поставки від 01.11.2010 р., позивач як покупець, придбав у ТОВ "СК-ДОН" рукави металеві 4SH d.25 FLHDin EN 856. ТОВ "СК-ДОН" виписано позивачу податкову накладну № 0111039 від 01.11.2010 р. на загальну суму 38976,00 грн., в т. ч. ПДВ 6496,00 грн.

Згідно з договором № 5-ЗГ від 01.02.2010 р. позивач придбав у ТОВ "Аверспром" товар, згідно специфікцій, а саме, діоди, лампи, вилки, конденсатори, проволоку, труби, шестигранники. ТОВ "Аверспром" виписано позивачу податкову накладну № 050301 від 05.03.2010 р. на загальну суму 169912,44 грн, в т.ч. ПДВ 28318,74 грн.

Згідно з рахунком-фактурою № 07392 від 04.09.2010 р. позивачем придбано у ТОВ «НПКФ «Вест -Пром»металеві круги, шестигранники. ТОВ «НПКФ «Вест -Пром»виписано позивачу податкову накладну № 07392 від 17.09.2010 р. на загальну суму 133764,52 грн, в т.ч. ПДВ 22294,09 грн.

Згідно з рахунком-фактурою, позивачем придбавалась у ТОВ "Промислові мастила" олива И-20А. ТОВ "Промислові мастила" виписано позивачу податкові накладні № 18857 від 07.09.2010 р. на загальну суму 19418,40 грн., в т.ч. ПДВ 3236,40 грн. та № 20198 від 22.09.2010 р. на загальну суму 11327,40 грн., в т.ч. ПДВ 1887,90 грн.

Судом встановлено, що фактичне придбання товарно -матеріальних цінностей підтверджено необхідними первинними документами, які наявні у матеріалах справи (договори зі специфікаціями, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), довіреності на отримання товарно -матеріальних цінностей, документи, що підтверджують зберігання ТМЦ, банківські виписки про сплату грошових коштів вказаним контрагентам), які у своєму складі містять всі передбачені законодавством реквізити.

Закон України «Про податок на додану вартість», (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), чітко встановлює підстави та дату виникнення права платника податку на податковий кредит.

Зокрема, відповідно до пункту 1.7, статті 1 Закону встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону, не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 № 233/2037 передбачено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1, пункту 7.2, ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Відповідачем в акті перевірки не спростовано того факту, що на час здійснення господарських операцій вище вказані контрагенти позивача, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстровані платниками податку на додану вартість, що підтверджується відповідними витягами з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1, ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача, у тому числі по ланцюгу поставки, на момент укладання чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платника податку на додану вартість.

Крім цього, відповідач в обґрунтування правомірності винесених податкових повідомлень-рішень посилається на ту обставину, що договори з придбання товарів чи надання послуг вказаних контрагентів позивача, в тому числі по ланцюгу поставки, не мали реального характеру, тому є нікчемними в силу закону та не створюють юридичних наслідків для сторін.

Відповідно до ч.1, ст. 626 Цивільного Кодексу України, (далі -ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1, ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Це положення закріплює один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин -принцип свободи договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6, ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 встановлено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного Кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Судом не встановлено, а відповідачем не наведено законних підстав та не надано належних доказів, які б дозволяли вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами.

При дослідженні правочину з урахуванням вимог статті 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Дану позицію підтримує Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, в якому зазначено, що судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Доказів, які б свідчили про наявність у позивача та його контрагентів наміру на вчинення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відповідачем не доведено.

Суд звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивачем 20.09.2009 року укладено договір оренди нежитлового приміщення за № 38 з ТОВ «Ренглод»площею 13,0кв.м. за адресою м. Київ, вул. Кіквідзе, б.13. Дане приміщення отримано у користування згідно акту прийому -передачі від 20.09.2009року.

У той же час, 31.12.2009 року позивачем укладено з ФОП ОСОБА_1 договір оренди приміщення загальною площею 108,1кв.м., у тому числі площа складського приміщення складає 43,8кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

01.03.2010року ТОВ «Завод гідроарматури»укладено договір оренди приміщення за № 41-К з ТОВ «АК Адвіс»в корпусі № 3 загальною площею 391,0кв.м., та побутові приміщення в корпусі № 3 площею 180,0кв.м. за адресою м. Хмельницький, вул. В. Чорновола, б.88. Дане приміщення отримано у користування згідно акту приймання -передачі приміщення від 01.03.2010року.

Також позивач у своєму складі має власні складські приміщення, що придбані у ВАТ «Домобудівний комбінат»на підставі договору від 10.06.2010року загальною площею 290,5кв.м. за адресою м. Хмельницький, вул. Курчатова, б.118, що підтверджено актом прийому -передачі складу від 11.06.2010року.

Також, на балансі позивача рахуються власні приміщення корпусу № 3, що складається з прибудови 12 площею 1 508,8кв.м. на підставі договору від 08.10.2010року, що підтверджується актом прийому -передачі від 11.10.2010року.

Для здійснення виготовлення готової продукції позивач використовує власні основні засоби балансовою вартістю 8 738 699,70гривень, що складаються з рухомого та нерухомого майна та виробничого обладнання (автомати токарні, верстати, гідронасоси, компресори, тощо).

Відповідно до наданого позивачем штатного розкладу, у позивача працює 125 осіб персоналу, що займається, зокрема, виробництвом готової продукції.

Крім цього, з метою виготовлення готової продукції та з урахуванням вимог чинного законодавства України позивачем розроблені та затверджені ДП «Хмельницький науково -виробничий центр, стандартизації, метрології та сертифікації»Технічні умови (ТУ) на рукава високого тиску з нероз'ємними наконечниками.

Як вбачається з пояснень позивача та Технічних умов (ТУ) на рукава високого тиску з нероз'ємними наконечниками, придбані у ТОВ «Лакі буд ЛТД», ПП «Ольвія -Агро», ПП «Кодіс -Сервіс»ТОВ «Аверспром»ТОВ «НВКФ «Вест -Пром», ТОВ «Промислові мастила»та ТОВ «СК «Дон» товарно -матеріальні цінності призначені для виготовлення готової продукції, що також підтверджується відповідними калькуляціями собівартості, що наявні у матеріалах справи.

Фактична наявність придбаних у вказаних контрагентів товарно -матеріальних цінностей також підтверджується накладними на внутрішнє переміщення зі складу до цеху виробництва, актами списання товарно -матеріальних цінностей у виробництво. Якість виготовленої позивачем готової продукції підтверджується сертифікатами якості та гарантійними талонами.

В подальшому виготовлена готова продукція була реалізована за межі митного кордону України, що підтверджується належним чином оформленими вантажно -митними деклараціями з відміткою митниці про перетин митного кордону України.

Факт транспортування придбаних товарно -матеріальних цінностей підтверджується укладеними позивачем з перевізниками договорами на транспортно -експедиційне обслуговування з відповідними актами прийому -передачі виконаних робіт (наданих послуг), досліджених судом та наявних у матеріалах справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має всі необхідні технічні, технологічні та кадрові можливості для виробництва готової продукції з придбаної у постачальників сировини, що підтверджує наявність економічної доцільності (мети) для отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності.

Додатково суд зазначає, що неможливість податкових органів здійснити перевірки постачальників позивача, у тому числі по ланцюгу постачання, не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні послуг, оскільки Закон «Про податок на додану вартість», (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту) та чинний ПК України не ставлять таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності -тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

У своєму рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний суд України зазначив: «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Зазначене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини застосовується в Україні як джерело права.

Що стосується правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку за податковими накладними, що отримані із запізненням, у розмірі 38 013,00 грн., суд виходить з наступного:

підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкова накладна (підпункт 7.2.6, пункту 7.2, статті 7 Закону про ПДВ), яка є одночасно звітним податковим і розрахунковим документом.

Підпунктом 7.5.1, пункту 7.5, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит з ПДВ вважається дата події, яка сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку за оплату товарів та послуг, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів і послуг.

Таким чином, підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна (тобто, яка має у своєму складі усі передбачені підпунктом 7.2.1, пункту 7.2, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні реквізити).

Згідно з підпунктом 7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Коли на момент перевірки органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді встановлених законодавством фінансових санкцій.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг): відсутність податкової накладної. Інших обмежень щодо не включення суми ПДВ до складу податкового кредиту законом не передбачено.

Посилання відповідача на порушення ТОВ «Завод гідроарматури»підпункту 7.2.6, пункту 7.2, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, про обов'язок позивача звертатись до органу державної податкової служби із заявою про ненадання податкової накладної в період її виписки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, оскільки цим підпунктом передбачено тільки право, а не обов'язок звертатись до органу податковою службою зі скаргою та тільки у випадках коли: постачальник взагалі відмовляється надавати податкову накладну або надана податкова накладна не містить усіх необхідних реквізитів. Інших випадків, яка дають право позивачу звертатись до органу державної податкової служби із відповідною скаргою Законом не передбачено.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що контрагенти позивача відмовлялись від надання належним чином оформлених податкових накладних.

У листі Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417 (зі змінами та доповненнями внесеними листом ДПА України від 30.07.2008 року № 15352/7/16-1117) та у п.11 листа ДПА України від 18.04.2008року № 8109/7/16-1117 зазначено, що в разі коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому податкові накладні отримані. Записи в податковому обліку про податкові накладні, отримані із запізненням, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, а тому включення їх до декларації з податку на додану вартість передбачено у рядку 16.2 "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди: інші випадки" (пункт 4.5, статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість включення податкових накладних, які виписані у минулих податкових періодах, до податкової декларації за датою їх фактичного отримання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року року включені податкові накладні попередніх звітних періодів, які фактично підприємством були отримані із запізненням, про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних за листопад 2010року.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок платника податків здійснювати будь-який інший спосіб ведення обліку щодо дати отримання податкових накладних, крім їх відображення у реєстрі отриманих податкових накладних.

Зважаючи на викладене вище, приймаючи до уваги вищевказані норми законодавства та надані представниками докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Лакі буд ЛТД», ПП «Ольвія -Агро», ТОВ «ТД «Кодіс -Сервіс», ТОВ «Промислові мастила», ТОВ «НВКФ «Вест -Пром» та ТОВ «Аверспром» та правомірно визначено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 780317,00 грн. за січень, березень, квітень, червень, жовтень, листопад, грудень 2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності дій при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 01.09.2011року № 139/07-03/32555699 в частині надсилання позивачу копії наказу керівника органу державної податкової служби та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення до початку проведення такої перевірки, а також правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 13.09.2011року № 0001630703 та № 0001620703.

Позивачем надано суду достатні докази в обгрунтування позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 28,24 гривень за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гідроарматури» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва в частині проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 01.09.2011року № 139/07-03/32555699, без надсилання позивачу копії наказу керівника органу державної податкової служби та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення до початку проведення такої перевірки.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва форми «В1»від 13.09.2011року № 0001630703 та форми «Р»від 13.09.2011року № 0001620703.

4. Судові витрати в сумі 28,24 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод гідроарматури»(код за ЄДРПОУ 32555699) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко