Постанова № 24495363, 03.05.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1453/12

"03" травня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Жука А.В.

при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1;

представника відповідачів: Нішти О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за

адміністративним позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: управління Центрального територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (військова частина 3006)

відповідача 2: військової частини 3054

про стягнення грошової компенсації замість речового майна, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Центрального територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (військова частина 3006) (далі по тексту ВЧ 3006 або відповідач 1) про стягнення грошової компенсації замість речового майна в сумі 5808,09 гривень.

Ухвалою суду в якості другого відповідача було залучено військову частину 3054 (далі по тексту ВЧ 3054 або відповідач 2).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Пояснив, що він звільнений з військової служби 23 грудня 2010 року, за час проходження якої, відповідно до норм законодавства, його повинні були забезпечувати речовим майном за рахунок держави, однак його не було повністю забезпечено. В результаті чого він вимушений був придбавати відповідне майно за власні кошти. При звільнені позивач отримав від відповідача довідку про виплату грошової компенсації взамін належних предметів форменого одягу. Позивач звернувся до відповідача з вимогою виплати відповідної компенсації, проте йому було відмовлено з посиланням на відсутність підстав для компенсації за неотримане речове майно згідно Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". Уточнив, що оскільки проходячи службу в ВЧ 3006 він перебував на всіх видах забезпечення, в тому числі і з забезпечення речовим майном у ВЧ 3054, то стягнути суму грошової компенсації слід саме з ВЧ 3054.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним в письмовому запереченні, вказав, що оскільки ОСОБА_1 перебував на всіх видах забезпечення у ВЧ 3054, то відповідальність за невидачу речового майна та невиплату грошової компенсації повинен нести саме відповідач 2. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним в письмовому запереченні відповідача 1, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Наказом командира військової частини 3006 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 23 грудня 2010 року №272 ОСОБА_1 звільнено відповідно до п. «б»ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України за станом здоров'я з правом носіння військової форми, що не заперечується сторонами.

Під час проходження служби позивач перебував на всіх видах забезпечення, в тому числі і речовим майном, у ВЧ 3054. Після звільнення позивача з військової служби військовою частиною 3054 ОСОБА_1 було видано довідку -розрахунок №224 вартості речового майна, належного на день звільнення, відповідно до якої вартість речового майна, належного позивачу на день звільнення становить 5808,09 гривень (а.с. 17).

30 січня 2012 року позивач звернувся до відповідача-1 з листом, в якому просив виплатити йому грошову компенсацію замість нетриманого речового майна, а також надати довідку про суму грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відповідачем-1 листом №145 від 10.02.2012 повідомлено ОСОБА_1, що сума вартості речового майна належного позивачу на день звільнення складає 5808,09 гривень. (а.с. 6). Проте компенсацію позивачу виплачено не було.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути належну йому компенсацію за неотримане речове майно.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 вищезазначеного Закону (в редакції, що діяла до 01 січня 2007 року) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.

Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

За офіцерами, прикомандированими для роботи в органах державного управління, на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань. Перелік посад, що їх можуть займати офіцери, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час" від 22.07.1998 № 1135, яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004.

Пунктом 20 постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 № 1444 визначено, що офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію.

Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту.

Пунктом 27 зазначеної постанови передбачено, що Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинено з 11 березня 2000 року дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03 листопада 2006 року №328-V (який набрав чинності з 01 січня 2007 року) статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, якою взагалі не передбачено виплату компенсації за неотримане речове майно, та доповнено новою статтею 91.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Дію пункту 2 статті 91 зупинено на 2007 рік згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виключено згідно із Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на грошову компенсацію за неотримане речове майно з дати набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України, тобто з 22 травня 2008 року по день звільнення - 10 грудня 2010 року.

Посилання відповідача на дію Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", яким було зупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд не бере до уваги, оскільки з 01 січня 2007 року дана стаття була викладена в новій редакції, яка взагалі не передбачала права військовослужбовців на компенсацію за неотримане речове майно, а таке право було передбачено ст. 91 вказаного Закону України.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду визначеного ст. 99 КАС України судом також не беруться до уваги, оскільки про порушення свого права на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна позивач дізнався лише після відмови відповідача -1 виплатити йому таку грошову компенсацію 10.02.2012, а отже ним не пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позову шляхом стягнення з військової частини 3054 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 5808,09 гривень.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 з військової частини 3054 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 5808,09 гривень.

Керуючись ст.ст. 11,35,70,71,79,86,128,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з військової частини 3054 (ідентифікаційний номер 25575569) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 5808,09 гривень (п'ять тисяч вісімсот вісім гривень 09 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги у порядку і строки, передбачені статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

(постанова виготовлена в повному обсязі 08.05.2012)

Головуючий суддя Жук А.В.

копія вірна

Суддя Жук А.В.