Постанова № 24494567, 17.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/271/2012

17 травня 2012 року 11год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Боровець І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Наконечний Ю.М.,

третьої особи: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі, - ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003011742, №0003021742, №0003031742, №0003041742 від 03.11.2011 року.

В ході судового розгляду справи, керуючись ст. 55 КАС України, суд допустив заміну відповідача - Гощанську міжрайонну державну податкову інспекцію її правонаступником - Гощанською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби (далі -Гощанська МДПІ).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що Гощанською МДПІ було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 20.10.2011 року, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.1998 року; ст.7, ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889 від 22.05.2003 року; ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року; пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.3.1 ст.3, пп. 7.2.8 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.9.3, п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року; п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року; ст.9 Закону України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" №1775-ІІІ від 01.06.2000 року та ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року. На підставі акта перевірки від 20.10.2011 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003011742, №0003021742, №0003031742, №0003041742 від 03.11.2011 року. Зазначає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.1998 року, Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889 від 22.05.2003 року та Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року є безпідставними, оскільки позивачем у ІІІ кварталі 2009 року не було допущено перевищення 500-тисячного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік. Так як, у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 перебував на спрощеній системі оподаткування, то у нього не було обов'язку реєструватися платником податку на додану вартість, а відтак і нараховувати собі зобов'язання та звітуватися з даного виду податку. Аналогічним чином це стосується застосування реєстраторів розрахункових операцій та придбання торгових патентів. Вказав на те, що відповідачем податок з доходів фізичних осіб ФОП ОСОБА_3 було нараховано виключно на його витрати, понесені на придбання у ПАТ «Концерн Хлібпром»хлібобулочних виробів. Стверджує, що такі дії податкового органу повністю суперечать вимогам податкового законодавства. Враховуючи наведене, представник позивача вважає податкові повідомлення - рішення №0003011742, №0003021742, №0003031742, №0003041742 від 03.11.2011 року - протиправними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 01 березня 2012 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Публічне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром»(далі, -ПАТ «Концерн Хлібпром»).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПАТ «Концерн Хлібпром»в судове засідання не прибув, однак подав письмове пояснення, яким повідомив, що в період з 18.06.2008 року по 31.12.2010 року між ФОП ОСОБА_3 та ПАТ «Концерн Хлібпром»існували господарські відносини щодо реалізації хліба та хлібобулочних виробів (т.2 а.с.92). Судом не визнавалася обов'язковою участь представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача в судовому засіданні. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача на підставі наявних доказів.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що плановою виїзною документальною перевіркою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 20.10.2011 року встановлено порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.1998 року; ст.7, ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889 від 22.05.2003 року; ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року; пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.3.1 ст.3, пп. 7.2.8 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7, п.9.3, п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року; п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№265/95-ВР від 06.07.1995 року; ст.9 Закону України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" №1775-ІІІ від 01.06.2000 року та ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 153735,11 грн., збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 320843,88 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 2401 грн.

Пояснив суду, що в перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 перебував на спрощеній системі оподаткування. За результатами перевірки встановлено, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_3 за 3 кв.2009р. наростаючим підсумком, з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку, становив 593 359,30 грн., що на 439 059,30 грн. більше ніж задекларовано позивачем в звіті №8307 від 05.10.2009р. та на 93359,3 грн. перевищує гранично допустимий обсяг виручки -500 тис. грн. Враховуючи те, що у 3 кв. 2009р. обсяг виручки позивача перевищив 500 тис. грн. (593 359,3 грн.), то ФОП ОСОБА_3 повинен був протягом 4 кв. 2009р. та 2010р. працювати на загальній системі оподаткування. Однак, всупереч вимог чинного законодавства продовжував здійснювати свою підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а тому податковим органом правомірно розраховано суму доходу позивача за IV квартал 2009 року та за І- IV квартали 2010 року, що підлягала оподаткуванню за загальними правилами в обсязі усієї фактично отриманої суми виручки за цей період за мінусом витрат, розмір яких з огляду на відсутність їх документального підтвердження, обраховано як 25% суми доходу. У зв'язку з цим, вважає, що позивачу правомірно донараховано суму податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності. Також вказав, що позивач, в порушення вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, маючи дохід за попередні дванадцять календарних місяців більше ніж 300000грн., не зареєструвався платником податку на додану вартість. Вказує на те, що в силу вимог Закону України "Про податок на додану вартість" особа, яка не надсилає заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а тому за наслідками перевірки позивачу правомірно нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, а також штрафні санкції за неподання декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2009 року та за січень-грудень 2010 року. Пояснив суду, що позивач втративши право перебувати на спрощеній системі оподаткування з IV кварталу 2009 року, проводив розрахункові операції в готівковій формі на суму 1273175 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, тим самим порушив вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"№265/95-ВР від 06.07.1995 року. Аналогічно, в перевіряємий період позивач здійснював свою підприємницьку діяльність з порушенням вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року. Вважає податкові повідомлення-рішення №0003011742, №0003021742, №0003031742, №0003041742 від 03.11.2011 року обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Допитаний в судовому засіданні свідок - старший державний податковий ревізор - інспектор відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2, пояснила суду, що нею було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р. Повідомила, що під час проведення перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 з метою подальшої реалізації придбавав у ВАТ «Концерн Хлібпром»хлібобулочні та кондитерські вироби. Під час проведення перевірки підприємцем ОСОБА_3 не надано документів, що підтверджують понесені ним витрати, у зв'язку із їх незбереженням. Таким чином, використовуючи звіти суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку, довідку зустрічної звірки ПАТ «Концерн Хлібпром»від 19.09.2011 року за №1068/23-2/05511001 щодо підтвердження господарських відносин ПАТ «Концерн Хлібпром»із платником податків ФОП ОСОБА_3 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 18.06.2008 року по 31.12.2010 року, реєстр первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах ПАТ «Концерн Хлібпром»з ФОП ОСОБА_3, звіти форми 1-ДФ та пояснення позивача, ФОП ОСОБА_3 було розраховано суму доходу за IV квартал 2009 року та за І-IV квартали 2010 року, що підлягала оподаткуванню за загальними правилами в обсязі усієї фактично отриманої суми виручки за цей період за мінусом витрат, розмір яких з огляду на відсутність їх документального підтвердження, обраховано як 25% суми доходу.

На запитання представника позивача свідок повідомила, що дохід позивача було встановлено на підставі реєстру первинних бухгалтерських документів ПАТ «Концерн Хлібпром»по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3, отриманого від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові. На запитання представника позивача пояснила, що про подальшу реалізацію позивачем придбаних у ПАТ «Концерн Хлібпром»хлібобулочних та кондитерських виробів їй стало відомо з пояснень позивача. На момент проведення перевірки будь-яких первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували факт подальшої реалізації позивачем придбаних у ПАТ «Концерн Хлібпром»хлібобулочних та кондитерських виробів та отримання від такої реалізації прибутку у розпорядженні податкового органу не було.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши всукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.06.2008 року державним реєстратором Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_3 було зареєстровано фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (т.1 а.с.29).

Як вбачається з матеріалів справи, з 30 вересня 2011 року протягом 10 робочих днів Гощанською МДПІ на підставі наказу №580 від 12.09.2011 року (т.2 а.с.247) та направлення на перевірку №544 від 30.09.2011 року (т.2 а.с.248), було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт №473/1742/2560116277 від 20.10.2011 року (т.1 а.с.6-15).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003011742 від 03.11.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 153735,11 грн., з яких 153735,11 грн. - основного платежу (т.1.а.с.16);

- №0003021742 від 03.11.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 320843,88 грн., з яких 254635,10 грн. - основного платежу та 66208,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.17);

- №0003031742 від 03.11.2011 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2400 грн. (т.1 а.с.18);

- №0003041742 від 03.11.2011 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн. (т.1 а.с.19).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до ДПА України про скасування податкових повідомлень-рішень №0003011742, №0003021742, №0003031742, №0003041742 від 03.11.2011 року (т.2 а.с.20-23). Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги №863/П/10-2315 від 11.01.2012 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ФОП ОСОБА_3 - без задоволення (т.1 а.с.24-27).

Суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0003011742 від 03.11.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 153735,11 грн., суд виходить з наступного.

З описової частини акта перевірки від 20.10.2011 року (т.1 а.с.6-15) вбачається, що за період з 01.07.2008р по 31.12.2010р., ФОП ОСОБА_3 отримував для реалізації продукцію у ВАТ «Концерн Хлібпром»на підставі укладеного договору поставки продукції №369/1-08 від 19.06.2008 року. Відповідно даного договору постачальник (ВАТ «Концерн Хлібпром») приймає на себе зобов'язання поставити (передати), а покупець (ФОП ОСОБА_3) прийняти та оплатити хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування. Дана продукція придбавалася для подальшої реалізації до кінцевого споживача (фізичних осіб).

Проведеною перевіркою також встановлено, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_3 за 3 кв.2009р. наростаючим підсумком, з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку, становив 593 359,30 грн., що на 439 059,30 грн. більше ніж задекларовано позивачем в звіті №8307 від 05.10.2009р. та на 93359,3 грн. перевищує гранично допустимий обсяг виручки -500 тис. грн. Дане перевищення виникло у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 у виручку не включено всієї суми коштів фактично отриманих за хлібобулочні вироби. У зв'язку з чим, сума виручки - 93359,3 грн. як і всі подальші надходження позивача, визначені податковим органом, як такі, що підлягають оподаткуванню за загальною системою оподаткування, обліку та звітності.

Таким чином, за ІІІ квартал 2009 року відповідачем позивачу визначено обсяг виручки, що оподатковується згідно загальної системи оподаткування на рівні: 593359,30 грн. -500000 грн. = 93359,30 грн., розраховано суму витрат на рівні 25% доходів: 93359,30 грн.х25%=23339,83 грн. та визначено суму неоподаткованого доходу отриманого позивачем у ІІІ кварталі 2009 року на рівні: 93359,30 грн. - 23339,83 грн.=70019,47 грн., як наслідок донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 10502,92 грн. (70019,47х15%). Аналогічним чином, ревізорами податкового органу розраховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення позивачем підприємницької діяльності за IV квартал 2009 року та за І- IV квартали 2010 року. Так, в акті перевірки зазначено, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що загальний валовий дохід ФОП ОСОБА_3 в IV кварталі 2009 року становив 217695 грн., розраховано суму витрат на рівні 25% доходів: 217695 грн.х25%=54423,75 грн. та визначено суму неоподаткованого доходу отриманого позивачем у IV кварталі 2009 року на рівні: 217695 грн. - 54423,75 грн.=163271,25 грн., як наслідок донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 24490,69 грн. (163271,25 х15%). Загальний валовий дохід ФОП ОСОБА_3 за І- IV квартали 2010 року становив 1055480 грн., розраховано суму витрат на рівні 25% доходів: 1055480 грн.х25%=263870 грн. та визначено суму неоподаткованого доходу отриманого позивачем за І- IV квартали 2010 року на рівні: 1055480 грн. -263870 грн.=791610 грн., як наслідок донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 118741,50 грн. (791610х15%).

Одночасно, актом перевірки констатовано, що під час проведення перевірки підприємцем ОСОБА_3 не надано документів, що підтверджують понесені ним витрати, у зв'язку із їх незбереженням, а обсяг виручки, в ході перевірки, визначено на підставі довідки зустрічної звірки ПАТ «Концерн Хлібпром»від 19.09.2011 року за №1068/23-2/05511001 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_3 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 18.06.2008 року по 31.12.2010 року та реєстру первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах ПАТ «Концерн Хлібпром»з ФОП ОСОБА_3 за період з 18.06.2008 року по 31.12.2010 року, з урахуванням положень Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 16.07.2003р. №352, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.08.2003р. за №701/8022.

З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги ст.7, ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889 від 22.05.2003 року; ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року, в результаті чого неоподатковано суму доходу отриману в ІІІ кварталі 2009 року в розмірі 70019,47 грн., в IV кварталі 2009 року -163271,25 грн. та в І- IV кварталі 2010 року -791610 грн.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3 перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку серії Є №790927, серії Ж №862188 (т.2 а.с.68,71) та заявами про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (т.2 а.с.70,72,74), з яких вбачається, що обраний вид діяльності позивача в 2008-2009 рр. та в січні-березні 2010 р. -вантажні перевезення. З 01.04.2010 року займався роздрібною торгівлею, про що до свідоцтва про сплату єдиного податку було внесено відповідні зміни.

ФОП ОСОБА_3 до Гощанської МДПІ було подано звіти суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку, згідно яких обсяг виручки позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становив: у ІІ кварталі 2009 року -119500 грн., у ІІІ кварталі 2009 року -154300 грн., IV кварталі 2009 року -189300 грн., у І кварталі 2010 року -51000 грн., у ІІ кварталі 2010 року -67540 грн., ІІІ кварталі 2010 року -78540 грн., у IV кварталі 2010 року -98500 грн. (т. 2 а.с.77-83).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2008 р. між ВАТ «Концерн Хлібпром»(Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір поставки продукції за №369/1-08 (т.2 а.с.223-229), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити хлібобулочні, кондитерські вироби та інші продукти харчування. Доставка продукції здійснюється самовивозом зі складу Постачальника.

01.01.2009 року між ВАТ «Концерн Хлібпром»(Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) було укладено договір оренди за №22-ОР/010109 (т.2 а.с.230-233), згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування на умовах оренди автомобіль: марки ГАЗ, модель 33021 СПГ 2005 року випуску, шасі НОМЕР_3, тип ТЗ -фургон малотоннажний -В, реєстраційний номер НОМЕР_2. Даним договором встановлено, що об'єкт оренди Орендарем буде використовуватися тільки за його цільовим призначенням -перевезення хлібобулочних виробів. За користуванням об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцеві орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, в розмірі 540 грн. в місяць (з 01 січня 2011 року -850 грн.). Актом прийому-передачі майна від 01.01.2009 року даний транспортний засіб передано в оренду ФОП ОСОБА_3 (т.3 а.с.35).

25 січня 2011 року ФОП ОСОБА_3 було повернено ВАТ «Концерн Хлібпром»орендований автомобіль, що підтверджується актом повернення майна (т.2 а.с.234).

З матеріалів справи вбачається, що 14.09.2011 року та 22.09.2011 року Гощанською МДПІ від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові було отримано відповідно підтверджуючі документи щодо проведених взаєморозрахунків ПАТ «Концерн Хлібпром»з ФОП ОСОБА_3 за період з 18.06.2008 року по 31.12.2010 року (т.2 а.с.1-65) та довідку зустрічної звірки ПАТ «Концерн Хлібпром»від 19.09.2011 року за №1068/23-2/05511001 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_3 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 18.06.2008 року по 31.12.2010 року (т.1 а.с.199-208). Зі змісту даної довідки вбачається, що для проведення зустрічної звірки по господарських відносинах з ФОП ОСОБА_3 суб'єктом господарювання ПАТ «Концерн Хлібпром»на запит органу СДПІ ВПП у м. Львові від 22.07.2011р. №14608/23-212/1642 було надано такі первинні документи (завірені копії документів) за період звірки 18.06.2008р. по 31.12.2010р.: лист-повідомлення; податкові накладні (розрахунки коригування); реєстри виданих податкових накладних; податкові декларації з ПДВ; товарно-транспортні накладні; накладні на повернення товару; акти виконаних робіт; прихідні касові ордери; банківські виписки, згідно з якими у періоді, який звірявся, ПАТ «Концерн Хлібпром»уклав правочини з ФОП ОСОБА_3, а саме: угоду від 19.06.2008р.№ 369/1-08 -поставка хлібобулочних виробів; угоду від 01.01.2009р. №22-ОР/010109 -послуги оренди автомобіля та угоду від 01.01.2008р. №17-ОР/011208 -послуги оренди ящиків. Звіркою ПАТ «Концерн Хлібпром»документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ФОП ОСОБА_3 та встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій і розрахунків з ФОП ОСОБА_3

З реєстру первинних бухгалтерських документів, наданих ПАТ «Концерн Хлібпром»для Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові для підтвердження господарських відносин з ФОП ОСОБА_3 вбачається, що за період з червня 2008 року по грудень 2010 року позивачем у ПАТ «Концерн Хлібпром»було придбано хлібобулочних виробів на загальну суму 2328372,30 грн. та сплачено орендної плати за автомобіль на загальну суму 15360 грн. Таким чином, за період з червня 2008 року по грудень 2010 року ФОП ОСОБА_3 за результатами господарських відносин з ПАТ «Концерн Хлібпром»було понесено витрати на загальну суму 2343732,30 грн.

Представниками сторін не заперечується, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, не було надано жодних первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують понесені ним витрати по придбанню у ПАТ «Концерн Хлібпром»продукції, через їх незбереження, за що позивача було притягнено до адміністративної відповідальності. У зв'язку з ненаданням позивачем для перевірки первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують понесені ним витрати, податковим органом в основу розрахунків суми грошового зобов'язання позивача по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності покладено виключно дані реєстру первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах ПАТ «Концерн Хлібпром»з ФОП ОСОБА_3 за період з 18.06.2008 року по 31.12.2010 року та податкової звітності позивача і розцінено витрати позивача на придбання хлібобулочних виробів, як дохід від реалізації даної продукції кінцевому споживачу.

Суд не погоджується з такою позицією податкового органу з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Указ №727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Судом встановлено, представниками сторін не заперечується, що відкритих рахунків в установах банків ФОП ОСОБА_3 не має.

Абзацом 5 статті 1 Указу №727/98 (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) готівкова виручка (виручка) - це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційні надходження;

позареалізаційні надходження -це надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Враховуючи наведене при визначенні обсягу виручки фізичної особи - суб'єкта малого підприємництва, податковим органом повинні були враховуватися всі надходження при здійсненні операцій з реалізації продукції.

Судом встановлено, дослідженими судом доказами, а саме: відомостями з бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів (т.2 а.с.222), підтверджено, що дохід ФОП ОСОБА_3 за результатами господарських взаємовідносин з ПАТ «Концерн Хлібпром»дорівнював нулю, тобто позивач не отримував від даного контрагента будь-якої виручки у грошовій та/або натуральній формі.

Діюча на час існування спірних правовідносин загальна система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб була регламентована, зокрема, статтями 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) та пунктом 7.1 статті 7, пункту 19.1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Декрет №13-92) встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Норми аналогічного змісту містяться в Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі -Інструкція №12), затвердженій наказом Головної державної податкової інспекції України за №12 від 21 квітня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 р. за №64.

Пунктом 13 Інструкції №12 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку №6 до цієї Інструкції.

Відповідно до додатку №6 «Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та інших доходів»до Інструкції №12 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні інших видів діяльності включаючи торговельну витрати вираховуються у відсотках до суми валового доходу за ставкою 25 %.

Судом встановлено, представником відповідача не заперечується, допитаним в судовому засіданні свідком підтверджено, що при визначенні оподаткового доходу позивача податковим органом витрати ФОП ОСОБА_3, понесені ним при придбанні у ПАТ «Концерн Хлібпром»продукції, були прирівняні до його доходу. Як наслідок з документально підтверджених витрат позивача Гощанською МДПІ було розраховано норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян на рівні 25%.

Суд вважає неправомірним розрахунок оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_3, здійснений податковим органом на підставі довідки зустрічної звірки ПАТ «Концерн Хлібпром»від 19.09.2011 року за №1068/23-2/05511001 та реєстру первинних бухгалтерських документів ПАТ «Концерн Хлібпром»по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3, отриманих від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, які в силу вимог ст.75 Податкового кодексу України податковий орган має право використовувати під час проведення перевірки, оскільки вказаний реєстр документів ПАТ «Концерн Хлібпром»підтверджує понесені позивачем витрати в сумі 2343732,30 грн. та жодним чином не може слугувати доказом отримання ФОП ОСОБА_3 валового доходу в цій же сумі.

Сума валового доходу ФОП ОСОБА_3 в ході перевірки податковим органом не встановлена і документально не підтверджена. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством не передбачено право податкового органу, при здійсненні розрахунку оподаткованого доходу суб'єкта підприємницької діяльності, витрати платника податків, понесені на придбання товару, розцінювати (вважати) валовим доходом від його подальшої реалізації.

За таких обставин, суд вважає розрахунок оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_3 та висновки податкового органу про перевищення позивачем в ІІІ кварталі 2009 року гранично допустимого обсягу виручки в розмірі 500 тис. грн. -необгрутованими та безпідставними.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин, суд вважає, що при здійсненні розрахунку оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_3 податковий орган діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією України та податковим законодавством України, а відтак податкове повідомлення-рішення №0003011742 від 03.11.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 153735,11 грн. є необґрунтованим, протиправним, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд критично оцінює покликання податкового органу на пояснення надані ФОП ОСОБА_3 під час проведення перевірки, так як при умові взяття до уваги даних пояснень сума оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_3 дорівнювала б «0».

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0003021742 від 03.11.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 320843,88 грн., суд виходить з наступного.

З описової частини акта перевірки від 20.10.2011 року (т.1 а.с.6-15) вбачається, що оскільки позивачем в ІІІ кварталі 2009 року перевищено гранично допустиму для перебування на спрощеній системі оподаткування межу в 500000грн., то з IV кварталу 2009 року ФОП ОСОБА_3 повинен був перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником податку на додану вартість. Всупереч цьому, позивач не зареєструвався як платник ПДВ, чим порушив п.2.3 ст.2, пп. 7.2.8 п.7.2 ст. 7, п.9.3, п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року. Оскільки позивач за період з жовтня по грудень 2009 року та січня по грудень 2010 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість не визначав, то на думку податкового органу ФОП ОСОБА_3 занизив податкові зобов'язання з ПДВ на 254635,10 грн. Крім цього, зроблено висновки про неподання позивачем декларацій з ПДВ за 15 податкових періодів: жовтень-грудень 2009 року та січень-грудень 2010 року.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.

В силу вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Закон №168/97-ВР) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

З системного аналізу норм даного Закону вбачається, що будь-яке перевищення межі в 300000 грн. тягне за собою обов'язкову реєстрацію особи платником податку на додану вартість. В свою чергу пункт 1 статті 1 Указу №727/98 (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) надавав фізичним особам право перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 грн. Указом визначалося, що у разі перевищення граничної межі отриманої виручки, такі підприємці мають перейти на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією платниками податку на додану вартість.

Зі звітності суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку вбачається, що обсяг виручки позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становив: у ІІ кварталі 2009 року -119500 грн., у ІІІ кварталі 2009 року -154300 грн., IV кварталі 2009 року -189300 грн., у І кварталі 2010 року -51000 грн., у ІІ кварталі 2010 року -67540 грн., ІІІ кварталі 2010 року -78540 грн., у IV кварталі 2010 року -98500 грн. (т. 2 а.с.77-83). Таким чином, враховуючи неправомірні висновки податкового органу щодо перевищення ФОП ОСОБА_3 в ІІІ кварталі 2009 року обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік в сумі 500000 грн., про які йшлося вище, судом встановлено, що обсяг виручки позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік також сукупно не перевищив межі в 300000 грн., а тому обов'язку реєструватися платником податку на додану вартість, як і обов'язку подавати податкові декларації з податку на додану вартість у позивача не було. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_3 п.2.3 ст.2, пп. 7.2.8 п.7.2 ст. 7, п.9.3, п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, а тому визначення позивачу грошового зобов'язання та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість є необгрутованими та безпідставними.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0003021742 від 03.11.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 320843,88 грн., з яких 254635,10 грн. - основного платежу та 66208,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0003031742 від 03.11.2011 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2400 грн. та №0003041742 від 03.11.2011 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн., суд виходить з наступного.

З описової частини акта перевірки від 20.10.2011 року (т.1 а.с.6-15) вбачається, що у зв'язку з перевищенням в ІІІ кварталі 2009 року обсягу виручки 500 тис. грн. ФОП ОСОБА_3 з IV кварталу 2009 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку і звітності та як наслідок придбати торгові патенти, оскільки здійснював торгівельну діяльність, яка підлягає патентуванню і зобов'язаний був здійснювати розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку і переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій. Однак, ФОП ОСОБА_3 всупереч вимог ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року та ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року торгові патенти не придбав та за період з IV кварталу 2009 року і 2010 рік провів розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів на загальну суму 1273175,01 грн., без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Такі висновки податкового органу суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996 року (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Закон №98/96-ВР) патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Згідно з п. 3 ст. 1 Закону №98/96-ВР (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які сплачували фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.

Поряд з цим, п.6 ст. 3 Закону №98/96-ВР (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що без придбання торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва зокрема як хліб і хлібобулочні вироби.

Отже, торгова діяльність хлібобулочними виробами, в силу вимог зазначеної норми права, не є діяльністю яка підлягає патентуванню.

Таким чином, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування протягом 2009-2010 року, сплачуючи єдиний податок та здійснюючи торговельну діяльність хлібом та хлібобулочними виробами, позивач не мав обов'язку придбавати торговий патент на здійснення роздрібної торгівлі за готівкові кошти.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Закон №265/95-ВР) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п.п. 1 та 2 ст. 3 цього Закону (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють такі операції зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

В силу вимог статті 17 Закону №265/95-ВР (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), застосовуються фінансові санкції у розмірі 1,00 грн. (при вчинені вперше).

Разом з тим, відповідно до пункту 6 статті 9 Закону №265/95-ВР (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин) реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.

ФОП ОСОБА_3 впродовж перевіряємого періоду перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок, а тому обов'язку застосовувати при продажу товарів реєстратори розрахункових операцій у нього не виникало.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003031742 від 03.11.2011 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2400 грн. та №0003041742 від 03.11.2011 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн. є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0003011742, №0003021742, №0003031742, №0003041742 від 03.11.2011 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішень, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0003011742, №0003021742, №0003031742, №0003041742 від 03.11.2011 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби:

№0003011742 від 03.11.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 153735,11 грн.;

№0003021742 від 03.11.2011 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 320843,88 грн., з яких 254635,10 грн. - основного платежу та 66208,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0003031742 від 03.11.2011 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2400 грн.;

№0003041742 від 03.11.2011 року, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Присудити на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.