Постанова № 24494226, 28.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2012 р. № 2а-2960/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Семеряк М.І.,

представника позивача -Старецької М.М., представника відповідача -Павлової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат»до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат»(далі- ПАТ «Львівський холодокомбінат») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова ДПС України (далі- ДПІ у Залізничному районі м.Львова) № 0007851502 від 12.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів, укладених із контрагентом позивача -ПП «МКМ-Сервіс» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення нечинним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06.04.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 28.05.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив. Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні позовних вимог № 9/10-008 від 28.05.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено зустрічну звірку ПАТ «Львівський холодокомбінат»з питань документального підтвердження господарських відносин із ПП «МКМ -Сервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року (лютий 2011 року), за наслідками якої складено акт перевірки № 4010/15-2/01553706 від 01.12.2011 року та прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 року №0007851502, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 779 грн.

В ході перевірки встановлено, що ПАТ «Львівський холодокомбінат»порушено п.198.2, п.198.3., п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, зокрема завищено суму податкового кредиту, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1 779 грн.

Порушення вимог податкового законодавства стосуються нікчемності господарських операцій, здійснених ПАТ «Львівський холодокомбінат»із ПП «МКМ-Сервіс»щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (нагрівач круглий, перетворювач, термоперетворювач, тощо) у розмірі 10 674 грн., в т.ч. ПДВ - 1 779 грн.

В ході перевірки податковим органом використано акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова №1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ- Сервіс»з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів за період 01.04.2008 - 16.06.2011 року»у якому зазначено, що ПП «МКМ-Сервіс»немає трудових ресурсів, основних засобів, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «МКМ-Сервіс»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру на створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього кодексу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Судом встановлено, а також підтверджено матеріалами перевірки, проведеної податковим органом, що 18.03.2011 року ПАТ «Львівський холодокомбінат»засобами телекомунікаційного зв'язку подано до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Декларацію з ПДВ за лютий 2011 року з додатками (вх. № 9001234616). Згідно додатку 5 до Декларації з ПДВ за лютий 2011 року в розділі II (Податковий кредит) зазначено період виписки податкових накладних, що дають право на податковий кредит -лютий 2011 року, обсяг поставки 8 895 грн., сума ПДВ -1 779 грн. Крім цього, ПАТ «Львівський холодокомбінат»відповідно до вимог п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України подано до ДПІ у Залізничному районі м. Львова в електронному вигляді копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року.

Сума податку на додану вартість - контрагент ПП «МКМ-Сервіс»- 1 779 грн. відображено ПАТ «Львівський холодокомбінат»у загальній сумі податкового кредиту (рядок 17 Декларації з ПДВ за лютий 2011 року).

Враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених із зазначеним вище контрагентом.

Позивач, обґрунтовуючи реальність господарських операцій, здійснених із ПП «МКМ-Сервіс», представив суду наступні первинні бухгалтерські документи:

- прихідну накладну на товар № 029445 від 25.02.2011 року;

- видаткову накладну на товар № РН-2-25005 від 25.02.2011 року;

- рахунок-фактура № 12/02 від 09.02.2011 року;

- податкова накладна № 2150011 від 15.02.2011 року;

- платіжне доручення № 225 від 15.02.2011 року на суму 10 674 грн.

- витяг з книги реєстрації доручень;

- реєстр отриманих податкових накладних;

- витяг із журналу по рахунку 6312;

- звіт про розхід запчастин для капітального і поточного ремонтів за березень 2011 року.

Суд виходить з того, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року №88(далі-Положення), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складено документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що сують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.п.11.1. - 11.6 п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом міністерства транспорту України 14.10.97 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, учасниками господарських відносин визнаються суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Положення господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових. Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо. Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Позивачем не представлені суду товарно-транспортні накладні та сертифікати якості на придбаний у ПП «МКМ-Сервіс».

Представлені позивачем первинні документи не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між ним та ПП «МКМ-Сервіс». Також, суд бере до уваги те, що податковими органами доведено, а позивачем не спростовано факту, що у ПП «МКМ- Сервіс»відсутні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-яких видів господарської діяльності та трудові ресурси (акт ДПІ у Галицькому районі м.Львова №1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПП «МКМ-Сервіс»не мало ні матеріальних, ні виробничих можливостей поставити товар, зазначений у первинних бухгалтерських документах, представлених позивачем, а відтак позивачем не доведено фактичний характер господарських операцій, здійснених із ПП «МКМ-Сервіс».

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в Акті перевірки № 4010/15-2/01553706 від 01.12.2011 року, та прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0007851502 від 12.12.2011 року. При цьому, такі доводи відповідача не спростовані позивачем.

Аналізуючи діюче законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення неправомірним. Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01 червня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.