Постанова № 24494033, 04.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2012 р. Справа № 2a-260/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представника позивача - Кобець С.Ф., Олексина О.В.

представника відповідача - Мельника Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинним повідомлення № 9465 від 04.11.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Карпатнафтохім" звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання нечинним повідомлення № 9465 від 04.11.2011 року, про відмову в автоматичному бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що повідомлення № 9465 від 04.11.2011 року прийняте відповідачем всупереч пункту 200.18. статті 200 Податкового кодексу України, оскільки наведена у повідомлені сума розбіжностей значно менша ніж 10% заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, з підстав наведених в позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав наведених в письмовому запереченні, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ТОВ "Карпатнафтохім" зареєстроване Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 29.10.2004 року як юридична особа, 02.11.2004 року взяте на податковий облік в органах державної податкової служби, відповідно до свідоцтва № 100262779 від 23.01.2010 року є платником податку на додану вартість.

18.10.2011 року ТОВ "Карпатнафтохім" подало до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість № 9009210418 за вересень 2011 року, у якій зазначило 56037499 грн. до бюджетного відшкодування.

04.11.2011 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області прийнято повідомлення № 9465, відповідно до якого ТОВ "Карпатнафтохім" не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість згідно пункту 200.18. статті 200 ПКУ, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19. статті 200 цієї статті, а саме: наявна неусунута розбіжність між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг у сумі 192992,69 грн. (а.с. 8).

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України (надалі ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4. статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1. цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пункту 200.7., пункту 200.8. ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем були дотримані вказані вимоги Податкового кодексу України, оскільки він подав до податкового органу податкову декларацію за вересень 2011 року, у якій зазначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, додавши до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.44-54).

Відповідно до пункту 200.10., пункту 200.11., пункту 200.12. статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених в ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.18. ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог статті 76 цього Кодексу. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню.

Згідно з пунктом 14.1.18. статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Із системного аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється в автоматичному та загальному порядку. При цьому, у разі невідповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ, він не втрачає права на відшкодування ПДВ з бюджету у загальному порядку.

Відповідно до пункту 200.19. статті 200 ПКУ право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям: не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; юридичні особи та фізичні особи - підприємці включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про:

а) відсутність підтвердження відомостей;

б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);

в) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;

ґ) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів));

загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами та податковими зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, що виникла протягом трьох попередніх звітних періодів (кварталу), не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування;

у яких середня заробітна плата не менше ніж у два з половиною рази перевищує мінімальний встановлений законодавством рівень у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу;

мають один з наступних критеріїв:

а) або чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку, перевищує 20 осіб у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), встановлених розділом IV цього Кодексу;

б) або має основні фонди для ведення задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

в) або рівень визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів),встановлених розділом III цього Кодексу;

не мають податкового боргу.

Відповідно до пункту 200.20. статті 200 ПКУ порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19. цієї статті, затверджується центральним органом державної податкової служби. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.

Відповідно до пункту 200.21. статті 200 ПКУ у разі невідповідності за висновком органу державної податкової служби платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ, затверджений Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 42, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 42).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 42 для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначених пунктом 200.19. статті 200 розділу V Податкового кодексу України.

Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматичному режимі ( пункт 4 Порядку).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 42 за результатами проведення автоматизованої звірки відповідності даних платника критеріям на автоматичне відшкодування центральний орган державної податкової служби формує два переліки платників податку: Перелік платників податку, що відповідають критеріям, визначеним у Кодексі , та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ; Перелік платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 42 зазначені переліки доводяться до відома та використання в роботі органам державної податкової служби.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 42, орган державної податкової служби повідомляє платника податку про невідповідність критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування за формою згідно з додатком до Порядку, яка формується на підставі даних переліку платників податку, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.

Судом встановлено, що відповідачем визначено позивача як такого, що не має право на автоматичне бюджетне відшкодування з підстав наявності розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг у сумі 192992,69 грн.

Відповідно до пункту 200.19. статті 200 ПКУ одним із критеріїв, наявність якого надає платнику податків право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість є - "загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування" (підпункт 200.19.3.).

Згідно підпункту 3.4 пункту 3 Порядку № 42 для формування зазначеного критерію використовуються дані, відображені платником податку в додатках до податкової декларації з ПДВ звітного періоду: розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ. Коефіцієнт розбіжностей визначається як співвідношення загальної суми розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, до суми ПДВ, задекларованої платником до відшкодування у поточному звітному періоді.

Як встановлено в судовому засіданні, та не заперечується відповідачем, загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим ТОВ "Карпатнафтохім" за придбаними товарами/послугами, та зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, не перевищує 10 відсотків заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування.

Твердження представника відповідача про те, що сама наявність таких розбіжностей є підставою для відмови в автоматичному відшкодування ПДВ суд вважає помилковими, оскільки відповідно до підпункту 200.19.4. пункту 200.19. статті 200 Податкового кодексу України та підпункту 3.4 пункту 3 Порядку № 42, право на автоматичне бюджетне відшкодування має платник податку, який відповідає критеріям визначеним пунктом 200.19. статті 200 Податкового кодексу України, в тому числі й у разі наявності розбіжностей між податковим кредитом, сформованим платником податку за придбаними товарами/послугами, та зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг , за даними податкових накладних, загальна сума яких не перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування.

В даному випадку відповідачем не доведено, що загальна сума розбіжностей між податковим кредитом, сформованим позивачем за придбаними товарами/послугами, та зобов'язаннями його контрагентів, в частині постачання таких товарів/послуг, за даними податкових накладних, перевищує 10 відсотків заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування, визначеного у податковій декларації за вересень 2011 року. Також, представником відповідача, незважаючи на вимогу суду, не надано доказів включення позивача до Переліку платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.

З урахуванням вказаного суд вважає, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого повідомлення № 9465 від 04.11.2011 року щодо відмови у автоматичному бюджетному відшкодуванні ПДВ.

Невідповідність позивача будь-яким іншим критеріям, за наявності яких позивач не мав би права на автоматичне відшкодування ПДВ в судовому засіданні не встановлено і представником відповідача не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що повідомлення № 9465 від 04.11.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Одночасно при вирішенні питання щодо задоволення позову, суд приходить до переконання про необхідність виходу за межі позовних вимог в порядку частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, позивач просить визнати повідомлення № 9465 від 04.11.2011 року нечинним. Однак, виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, суд зазначає, що такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області № 9465 від 04.11.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (ідентифікаційний код 33129683) понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 32 (тридцять дві) гривні 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 08.05.2012 року.