Постанова № 24493800, 08.05.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року 16-21 Справа № 0870/2665/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників

від позивача Свідерський К.Е.

Рижиченко Л.В.

від відповідача Лисенко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Концерну «Міські теплові мережі»

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення рішення 31423 від 30.09.2005 №0001752302/0

ВСТАНОВИВ:

21.03.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення рішення 31423 від 30.09.2005 №0001752302/0.

Із матеріалів справи судом встановлено наступне.

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.03.2006 по справі №23/83/06-АП за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення рішення 31423 від 30.09.2005 №0001752302/0, у задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення було оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2006 по справі №23/83/06-АП апеляційна скарга Концерну «Міські теплові мережі» залишена без задоволення, а постанова господарського суду Запорізької області від 03.03.2006 по справі №23/83/06-АП - залишена без змін.

Ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2006 по справі №23/83/06-АП була оскаржена позивачем в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2007 касаційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» задоволено частково; постанову господарського суду Запорізької області від 03.03.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16.06.2006 по справі №23/83/06-АП скасовано; справа №23/83/06-АП направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після перегляду справи, постановою господарського суду Запорізької області від 18.08.2008 по справі №23/83/06-АП-5/230/08-АП, адміністративний позов за заявою Концерну «Міські теплові мережі» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення рішення 31423 від 30.09.2005 №0001752302/0 задоволено.

Дане рішення було оскаржене ДПІ в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою від 16.03.2009 по справі №23/83/06-АП-5/230/08-АП, винесеною Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2012 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя задоволено частково; постанову господарського суду Запорізької області від 18.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 по справі №23/83/06-АП-5/230/08-АП скасовано; справа №23/83/06-АП-5/230/08-АП направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що 27.10.2003 між Концерном «Міські теплові мережі» та Закритим акціонерним товариством «Нікопольський ливарний завод» був укладений договір купівлі-продажу № 2710-03/п.

Концерном «Міські теплові мережі» у період 2003 по 2004 роки було оприбутковано 3086 шт. виробів на загальну суму 56 351 671, 20 грн. (у т.ч. ПДВ 9 391 945,20 грн.) згідно накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей в кількості 11 шт.

Розрахунки Концерну «Міські теплові мережі» з ЗАТ «Нікопольський ливарний завод» проведені на загальну суму 54 502 650,00 грн., у т.ч. у безготівковій формі на суму 49 048 472,97 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ «Нікопольський ливарний завод»; векселями на суму 5 454 177,03грн. в рахунок погашення заборгованості за товар згідно з актами прийому-передачі векселів. Заборгованість Концерну в розмірі 1 849 021,20 грн. була списана згідно наказу від 31.10.2007 №603/1 з відображенням в бухгалтерському обліку доходу. Дані про розрахунки між підприємствами підтверджуються актом звірки.

29.10.2003 був укладений Договір Комісії №20/1, згідно якого Комітент (Концерн «Міські теплові мережі») поручає Комісіонеру (ТОВ «Промексімгруп»), здійснювати для Комітента за винагороду продаж товарів.

За період з 2003 по 2004 роки було передано Товару згідно Актів приймання-передачі в кількості 12 шт. на загальну суму 47 582 211,30 грн. без ПДВ.

Комісіонер ТОВ «Промексімгруп» перерахував на розрахунковий рахунок Концерну «Міські теплові мережі» за період з 2003 по 2004 роки суму 45 536 581, 14 грн.

Товар, засувки печей для термообробки лиття та поковок, отримані Концерном від ЗАТ «Нікопольський ливарний завод» згідно накладної від 28.07.2004 №28-1/07/04 в кількості 184 шт. на суму 1 851 960,00 грн. без ПДВ, були передані на комісію ТОВ «Промексімгруп» згідно Акту приймання-передачі від 28.07.2004 №16/1 в кількості 184 шт. на суму 1 874 378,76 грн. без ПДВ на території франко-складу за адресою у місті Нікополь вул. К. Либкнехта, 169.

Відповідно до умов Договору ТОВ «Промексімгруп» мав протягом 90 (дев'яноста) календарних днів реалізувати переданий на комісію товар та перерахувати на розрахунковий рахунок Концерну «МТМ» отримані від реалізації грошові кошти, дані зобов'язання виконані не були, у зв'язку з чим 01.09.2005 Концерн «МТМ» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Промексімгруп» 1 874 387,76 грн. за договором комісії. Рішенням господарського суду від 02.11.2005 позовні вимоги були задоволені.

Події по прийманню Товару від ЗАТ «Нікопольський ливарний завод» та передача комісіонеру ТОВ «Промексімгруп» відбувалися одночасно, тому транспортні витрати по доставці товару у Концерну відсутні. Обов'язок щодо зберігання товару відповідно до договору комісії був покладений на комісіонера.

При проведенні обов'язкової щорічної інвентаризації на товарно-матеріальні цінності, що перебувають на комісії складалися окремі описи. Записи в описах складалися на підставі підтверджуючих документів про передавання Товарів на комісію та відповідно даних бухгалтерського обліку Концерну.

Представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі, та скасувати податкове повідомлення-рішення 31423 від 30.09.2005 №0001752302/0.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях.

Суду пояснив, що згідно п. 3.1 договору купівлі-продажу № 2710-03/п від 27.10.2003, сторони дійшли згоди, що покупець зобов`язується оплатити за товар на протязі 90 календарних днів з моменту постачання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або іншою формою, передбаченою чинним законодавством України.

Товар отриманий Позивачем по накладній на відпуск ТМЦ №28-1/07/04 від 28.07.04, по податковій накладній № 280704 від 28.07.04, але товарно-транспортна накладна на перевірку не надана, а тому підтвердити рух товарів від постачальника до покупця не є можливим.

В порушення п. 3.1 договору купівлі-продажу №2710-03/п від 27.10.2003 позивач не здійснив сплату за товар у сумі 1 849 021,20 грн. у т.ч. ПДВ - 308 170, 20 грн.

Товар (заслонки пічні для термообробки лиття та поковок у загальній кількості 184 шт.), отриманий позивачем по накладній на відпуск ТМЦ № 28-1/07/04 від 28.07.2004, по податковій накладній № 280704 від 28.07.2004, але на перевірку не надана товарно-транспортна накладна, тому підтвердити рух товарів від постачальника до покупця не є можливим.

Нікопольська ОДПІ листом від 19.12.2005 вих.№51335/7/23-517 повідомила, що підприємство ЗАТ «Нікопольський ливарний завод» за юридичною адресою не знаходиться. Отже, підтвердити фактичне придбання позивачем вищевказаного товару у ЗАТ «Нікопольський ливарний завод» не є можливим.

Згідно наданих до перевірки документів, придбаний товар було передано Комісіонеру ТОВ «Промєксімгруп» згідно договору комісії №20/1 від 29.10.2003, додаткової угоди № 16 від 28.07.04 та акту прийому-передачі №16/1 від 28.07.2004 для реалізації товару на комісійній основі. ПДВ за отриманий товар по податковій накладній № 280704 від 28.07.04 віднесено до податкового кредиту.

У ході перевірки підтвердити фактичну наявність товару, провести інвентаризацію ТМЦ не було можливим, оскільки підприємство ТОВ «Промєксімгруп», якому переданий товар на комісію, знаходиться у розшуку.

Також, комісіонером (ТОВ «Промексімгруп»), на підставі договору комісії № 20/1 від 29.10.2003, було укладено зовнішньоекономічний контракт № 01 від 03.03.2004 з фірмою «ALTDORF LC Gmbh» Hessischer Hof, Friedrich-Ebert-Anlage 40, Frankfurt am Main (Німеччина).

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України від 01.12.2005 №55/580 компанія «ALTDORF LC Gmbh» Hessischer Hof, Friedrich-Ebert-Anlage 40, Frankfurt am Main (Німеччина) в Німеччині не зареєстрована і не існує. Вказана адреса належить готелю «Hessischer Hof».

Просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України для встановлення усього кола обставин стосовно поставки, встановлення факту перевезення товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару та інше, за клопотанням представника Концерну «МТМ» у судовому засіданні був допитаний у якості свідка ОСОБА_4 з приводу передачі товарів від ЗАТ «Нікопольський ливарний завод» до Концерну «МТМ» та від Концерну «МТМ» до ТОВ «Промексімгруп».

Свідок пояснив наступне - він дійсно був присутнім під час передачі товарів, а саме заслонки пічні для термообробки лиття та поковок, яке відбувалося в м. Нікополі 28 липня 2004 року на ЗАТ «Нікопольський ливарний завод», але товар він не бачив, фактично прийом товару не здійснював а лише поставив свій підпис на акті прийому -передачі. Прийом товару здійснював директор Концерну «Міські теплові мережі» Тєліцин В.Л., який і підписав акт прийому - передачі товару на комісію. Також подальший рух товару йому не відомий.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 01.08.2005 № 5889 фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена виїзна планова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ встановлено, що підприємством Концерн «Міські теплові мережі» придбано заслонки пічні для термообробки лиття та поковок у загальній кількості 184 шт. у ЗАТ «Нікопольський ливарний завод» у липні 2004 року, згідно договору купівлі-продажу №2710-03/п від 27.10.2003.

За результатими даної перевірки було складено акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 19.09.2005 № 163/23-32121458 «Про ре зультати виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог подат кового та валютного законодавства Концерном «Міські теплові мережі» за період з 01.10.2003 по 31.03.2005 з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.08.2002 по 31.03.2005».

Актом перевірки, встановлено, що підприємство у липні 2004 включило до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 370 392, 00 грн. з товару отриманого від Закритого Акціонерного Товариства «Нікопольський ливарний завод» на загальну суму 2 222 352 грн., який частково залишився не сплаченим з листопада 2004 на загальну суму 1 849 020 грн. у.т.ч. ПДВ на суму 308 170 грн., в порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» 168/97 від 03.04.1997 із змінами та допо вненнями.

На підставі акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення 31423 від 30.09.2005р. № 0001752302/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 462 255, 00 грн., в т.ч. 308 170, 00 грн. - основний платіж та 154 085, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач звернувся зі скаргою в ДПІ Орджонікідзевського району м. Запоріжжя від 13.10.2005. За результатами розгляду скарги, рішення від 1.11.2005 №26407/23-106, скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 31423 від 30.09.2005 № 0001752302/0 без змін.

Позивач звернувся з повторною скаргою в Державну податкову адміністрацію в За порізькій області від 10.11.2005 № 5419/13. За результатами розгляду скарги, рішення від 30.12.2005 №4379/10/25-020, скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 31423 від 30.09.2005 № 0001752302/0 без змін.

Не погодившись з рішеннями податкового органу підприємство звернулося до суду.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та свідка, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1.7, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменши ти податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пункт 1.3 цієї ж статті визначає: платник податку - особа, яка згідно з цим Зако ном зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Порядок обчислення і сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту встановлено статтею 7 цього ж Закону:

п.п. 7.4.1: податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплаче них (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

п.п. 7.4.4: у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, по датки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

п.п.7.5.1: датою виникнення права платника податку на податковий кредит вва жається дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бю джету України.

Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.2004 р. (зі змінами і доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону «Про податок на додану вартість».

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на віднесення сум до валових витрат у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Викладене свідчить, що висновки фахівців ДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, отже, до підприємства були правомірно застосо вані штрафні (фінансові) санкції у відповідності до п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст.17 ЗУ № 2181 у розмірі 154 085, 00 грн.

Щодо показань свідка ОСОБА_4 - його свідчення не містять відомостей, які мають відношення до справи. Крім того, ОСОБА_4 продовжує працювати на посаді головного енергетика Концерну «Міські теплові мережі», знаходиться в залежності від керівництва підприємства, тому суд не може приймати його свідчення як належний доказ.

З огляду на наведене, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» не підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення 31423 від 30.09.2005 №0001752302/0 - не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Р.В. Сацький