Рішення № 24492699, 11.05.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К. І.

Суддів: Винту Ю.М., Лисака І.Н.

Секретаря: Градового В.Б.

З участю: ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя і його поділ, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно та визнання права власності на ? частку земельної ділянки в садівницькому товаристві, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кельменецького районного суду від 16 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2010 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_3 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя і його поділ, який уточнила в грудні 2011 року (а.с.46 т.2).

Посилалася на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 15 липня 1995 року. В серпні 2009 року вони перестали вести спільне господарство, а 26 березня 2010 року за рішенням Сокирянського районного суду шлюб було розірвано.

Від шлюбу є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею.

За час спільного проживання вони придбали таке майно:

двокімнатну АДРЕСА_1, вартістю 201660 гривень;

автомобіль "MERCEDS-BENZ ML430", 1999 року випуску, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3.і знятий ним з реєстрації для реалізації 18 лютого 2010 року, вартістю 163315 гривень;

_______________________ Пров. №22ц-553/2012 р. Головуючий у першій інстанції Харабара І.І.

Категорія: 46 Доповідач: Заводян К.І.

автомобіль "TOYOTA PRADO", 2008 року випуску, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 і знятий ним з реєстрації для реалізації 13 жовтня 2010 року, вартістю 343570 гривень;

меблі та побутову техніку на суму 26300,0 гривень.

Всього майна на суму 734845,60 гривень.

Просила суд визнати вказане майно спільним сумісним майном подружжя і здійснити поділ цього майна, виділивши їй:

двокімнатну АДРЕСА_1, вартістю 201660 гривень;

спальний гарнітур вартістю 4800 гривень;

меблеву стінку - 2400 гривень;

м'який куток - 2400 гривень:

кухонний куток - 800 гривень;

прихожу - 1000 гривень;

телевізор "Універсум" - 1600 гривень;

телевізор "Самсунг " - 800 гривень;

DVD програвач "Мустек" - 400 гривень;

відеомагнітофон "JVC" - 400 гривень;

музичний центр "AIVA" - 600 гривень;

комп'ютер "LG" - 4000 гривень;

пральну машину "INDESIT" 3000 гривень;

мікрохвильову піч "FIF" - 500 гривень.

Всього майна на суму 219 560 гривень.

Відповідачу ОСОБА_3 :

залишити кошти, одержані ним від реалізації без її згоди

автомобілів "MERCEDS-BENZ ML430", 1999 року випуску, і "TOYOTA

PRADO", 2008 року випуску, загальною вартістю 506885, 60 гривень;

ноутбук "Самсунг" вартістю 5000 гривень;

телефон-факс - 1500 гривень;

електронагрівач - 500 гривень;

DVD програвач - 400 гривень;

кухонну стінку "Львів" - 1000 гривень.

Всього майна на суму 515285 гривень 60 копійок.

Стягнути із ОСОБА_3 на її користь витрати, пов'язані з розглядом справи, в сумі 2820 гривень.

В січні 2011 року ОСОБА_3 подав до ОСОБА_1 зустрічний позов про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно та визнання права власності на ? частку земельної ділянки в садівницькому товаристві, який змінив в березні 2012 року.

ОСОБА_3 визнав позов щодо спільного рухомого майна подружжя і його поділ та визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частку АДРЕСА_1.

Заперечував проти визнання спільним сумісним майном коштів від реалізації автомобілів.

Крім вказаного в позові ОСОБА_1 майна, просив визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя земельну АДРЕСА_2, площею 0,0705 га.

Визнати за ним право власності на ? частку цієї ділянки, припинивши право спільної сумісної власності на неї.

Зобов'язати ОСОБА_1 не перешкоджати йому в користуванні ділянкою.

Вирішити питання про відшкодування йому судових витрат.

Рішенням Кельменецького районного суду від 16 березня 2012 року позови ОСОБА_1 і ОСОБА_3 задоволені частково.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя на:

двокімнатну АДРЕСА_1, вартістю 201660 гривень;

земельну АДРЕСА_2, площею 0,0705

За ОСОБА_1 визнано право власності на:

? частку двокімнатної АДРЕСА_1, вартістю 201660 гривень;

1/2 частку земельної АДРЕСА_2, площею 0,0705 га.

Їй виділено: спальний гарнітур вартістю 4800 гривень;

меблеву стінку - 2400 гривень;

м'який куток - 2400 гривень:

кухонний куток - 800 гривень;

прихожу - 1000 гривень;

телевізор "Універсум" - 1600 гривень;

телевізор "Самсунг " - 800 гривень;

DVD програвач "Мустек" - 400 гривень;

відеомагнітофон "JVC" - 400 гривень;

музичний центр "AIVA" - 600 гривень;

комп'ютер "LG" - 4000 гривень;

пральну машину "INDESIT" 3000 гривень;

мікрохвильову піч "FIF" - 500 гривень.

Всього рухомого майна на суму 22700гривень.

За ОСОБА_3 визнано право власності на:

? частку двокімнатної АДРЕСА_1, вартістю 201660 гривень;

1/2 частку земельної АДРЕСА_2, площею 0,0705га.

Йому виділено: ноутбук "Самсунг" вартістю 5000 гривень;

телефон-факс - 1500 гривень;

електронагрівач - 500 гривень;

DVD програвач - 400 гривень;

кухонну стінку "Львів" - 1000 гривень.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відмовлено.

Із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто 1700 грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1000 грн. витрат за оцінку квартири, а на користь держави - 1700 грн. судового збору.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто 383,50 гривні у відшкодування судових витрат, а на користь держави - 263,50 грн. судового збору.

ОСОБА_1 подала на рішення суду апеляційну скаргу.

Вважає незаконним і необґрунтованим рішення суду в частині відмови їй в позовних вимогах про визнання спільною сумісною власністю подружжя автомобілів "MERCEDS-BENZ ML430 та "TOYOTA PRADO" та виділення відповідачу коштів, отриманих від їх реалізації, як частини майна подружжя, і визнання за нею права власності на всю АДРЕСА_1

Суд безпідставно задовольнив позов ОСОБА_3 про визнання спільним сумісним майном колишнього подружжя і здійснив поділ земельної АДРЕСА_2.

Право власності на земельну ділянку не зареєстроване. Державний акт на земляну ділянку в товаристві вони не отримували.

Суд не взяв до уваги ту обставину, що на спірній ділянці зведений двоповерховий будинок, який не введений в експлуатацію, але суд не здійснив поділ будівельних матеріалів, як спільного сумісного майна подружжя.

На її думку суд порушив вимоги ст.ст.60, 63, 65 СК України.

Неправильним вважає висновок суду про те, що кошти від продажу автомобілів були витрачені на погашення кредиту під час спільного їх проживання.

Шлюбні стосунки вони припинили задовго до офіційного розірвання шлюбу, у серпні 2009 року. 01 вересня 2009 року вона виїхала за кордон, а 14 квітня 2010 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина.

За місяць до реєстрації нового шлюбу борг по кредиту складав 13240 доларів США. Вартість автомобіля "MERCEDS-BENZ ML430 - 20440 дол.США, а "TOYOTA PRADO" - 43000 дол.США. Сплативши борг за кредитом в сумі 13240 доларів США, ОСОБА_3 привласнив собі 53860 дол.США (419569,40 грн.) половина з яких - 209784,7 грн. належать їй.

Безпідставно, без обґрунтування судом, стягнуто з неї на користь держави судовий збір в сумі 263,50 гривень, який вона сплатила при подачі позовної заяви у встановленому розмірі.

Просила суд змінити рішення суду першої інстанції, задовольнивши її вимоги про визнання автомобілів "MERCEDS-BENZ ML430 та "TOYOTA PRADO" спільним сумісним майном подружжя, виділити відповідачу кошти, отримані ним від їх реалізації, як частину майна подружжя, а за нею визнати право власності на всю АДРЕСА_1, вартістю 201660 гривень.

Відмовити ОСОБА_3 в позовних вимогах про визнання спільним сумісним майном подружжя земельної АДРЕСА_2 і її поділ, про виділення йому як частки в спільному майні подружжя ? частини АДРЕСА_1 .

Рішення суду в частині поділу рухомого майна (меблів, побутової техніки) залишити без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання спільним сумісним майном подружжя коштів від реалізації автомобілів "MERCEDS-BENZ ML430", 1999 року випуску, і "TOYOTA PRADO", 2008 року випуску, загальною вартістю 506885, 60 гривень, суд виходив з того, що це майно не може бути предметом спору, оскільки на момент розгляду справи по суті автомобілі були реалізовані за час спільного проживання сторін по справі.

Проте такий висновок суду є помилковим.

Пленум Верховного Суду України у постанові "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" (п.п. 3 і 10) роз'яснив, що якщо судом встановлено, що один із подружжя здійснив відчуження, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно або використав його на свій розсуд усупереч волі другого з подружжя і не в інтересах сім'ї, при поділі має враховуватися це майно або його вартість.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували в шлюбі з 15 липня 1995 року. Від шлюбу є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Сокирянського районного суду від 26 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу встановлено, що спільним сімейним життям сторони фактично прожили до серпня 2009 року ( а.с.12 т.2).

Автомобіль "MERCEDS-BENZ ML430" був зареєстрований 14 липня 2006 року, знятий з обліку для реалізації 18 лютого 2010 року.

Автомобіль"TOYOTA PRADO" був зареєстрований 23 січня 2009 року, а знятий з обліку для реалізації 13 жовтня 2009 року (а.с.20 т.2).

Тобто, обидва спірні автомобілі були придбані під час шлюбу, а зняті з обліку після припинення шлюбних стосунків.

Отже, автомобілі були спільним сумісним майном подружжя, тому кошти, отримані від їх реалізації, також є спільним сумісним майном колишнього подружжя і, за правилами ст.ст.60, 61, 69 70 СК України, підлягають поділу між сторонами в рівних частках.

Відповідно до цін на транспортні засоби, опублікованих в "Бюлетені автотоварознавця" (а.с.22-27 т.1) вартість автомобіля MERCEDS-BENZ ML430" складає 20440 доларів США, а "TOYOTA PRADO" - 43000 доларів США. Заперечень щодо цін на автомобілі від ОСОБА_3 до суду не надходило.

Суд погоджується із доводами ОСОБА_1 про те, що частина коштів, отриманих від реалізації автомобілів, в сумі 13140 доларів США була витрачена ОСОБА_3 на погашення кредиту, отриманого ним під час шлюбу згідно договору від 08 лютого 2008 року (а.с.125 т.1).

Сума коштів, отриманих від реалізації автомобілів, що підлягає поділу між сторонами складатиме 53860 доларів США або (за обраним позивачкою курсом вартості долара США - 7,79 грн) - 419569, 40 гривень. Кожна із сторін має право на половину цих коштів в сумі 209784,70 гривень.

Вимоги ОСОБА_1 про виділення їй взамін належних коштів ? частини АДРЕСА_1, право на яку має ОСОБА_3, задоволенню не підлягає, оскільки обов'язкової згоди на отримання грошової компенсації замість частини квартири, як це передбачено част.4 ст.71 СК України, він не давав.

За таких обставин ця частина позовних вимог ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Кошти від реалізації автомобілів MERCEDS-BENZ ML430" та "TOYOTA PRADO"( за винятком коштів, сплачених за кредит) в сумі 419569,4 гривень слід визнати спільною сумісною власністю подружжя, стягнувши із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину цих коштів в сумі 209784,70 гривень.

В порушення норм матеріального права суд визнав спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку № 46 в садівницькому товаристві "Буковина" в м. Новодністровськ, площею 0,0705га і здійснив її поділ.

Судом вірно встановлено, що ця земельна ділянка була придбана на ім'я ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 11 квітня 2005 року (а.с.94 т.1).

Відповідно до част.3, 4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 182 ЦК України передбачена необхідність державної реєстрації прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Як убачається з матеріалів справи право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 не зареєстроване. Державного акта про право власності на ділянку вона не отримувала. Відмітки про купівлю ділянки на державному акті, виданому продавцю ділянки ОСОБА_7, як це передбачено част.6 ст.126 ЗК України, нотаріусом не зроблено.

За таких обставин, суд визнав спільним сумісним майном подружжя і здійснив поділ між ними земельної ділянки, право власної на яку не зареєстроване, в порушення наведених вище норм матеріального права.

Тому рішення суду в цій частині слід скасувати, а в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю колишнього подружжя земельної АДРЕСА_2, площею 0,0705 га., визнання за ним права власності на ? частку цієї ділянки, припинивши право спільної сумісної власності на неї, відмовити.

Підлягає скасуванню рішення суду в частинах стягнення із ОСОБА_3 на користь держави 1700 гривень, як зайво стягнених, оскільки ця сума була сплачена ОСОБА_1 ( а.с.70-71 т.1).; стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 263,50 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - у зв'язку з відмовою ОСОБА_3 в позові про визнання спільним майном подружжя земельної ділянки в садівницькому товаристві і її поділ.

Також зайво стягнув суд із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 263,50 грн., який був сплачений ОСОБА_3 (а.с. 83 т.1). Рішення суду в цій частині також слід скасувати.

Що ж до доводів ОСОБА_1 про не проведення поділу будівельних матеріалів будинку на земельній ділянці в садівницькому товаристві, то вони є безпідставними, скільки таких позовних вимог ні вона, ні ОСОБА_3 не заявляли.

Відповідно до ст.88 ЦПК України із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 слід стягнути витрати в сумі 1398,96 гривень (в частині задоволених вимог) на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

В решті рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,307, п.4 част.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кельменецького районного суду від 16 березня 2012 року в частині відмови ОСОБА_1 у позовних вимогах про визнання спільним майном подружжя коштів, отриманих ОСОБА_3 від реалізації автомобілів MERCEDS-BENZ ML430" та "TOYOTA PRADO" в сумі 419569, 40 гривень і їх поділ скасувати.

Позов ОСОБА_1 про визнання спільним майном подружжя коштів, отриманих ОСОБА_3 від реалізації автомобілів MERCEDS-BENZ ML430" та "TOYOTA PRADO" в сумі 419569, 40 гривень і їх поділ задовольнити.

Визнати кошти, отримані ОСОБА_3 від реалізації автомобілів MERCEDS-BENZ ML430" та "TOYOTA PRADO" в сумі 419569 (чотириста дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 40 копійок, спільним сумісним майном подружжя.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ? частку коштів, отриманих ОСОБА_3 від реалізації автомобілів MERCEDS-BENZ ML430" та "TOYOTA PRADO" в сумі 209784 (двісті дев'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 70 копійок.

Рішення Кельменецького районного суду від 16 березня 2012 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку №46 в садівницькому товаристві "Буковина" в м.Новодністровськ, площею 0,0705 і визнання за ним права власності на ? частку цієї земельної ділянки скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельну АДРЕСА_2, площею 0,0705 і визнання за ним права власності на ? частку цієї земельної ділянки, припинивши право спільної сумісної власності на неї, відмовити.

Скасувати рішення Кельменецького районного суду від 16 березня 2012 року в частинах:

стягнення із ОСОБА_3 на користь держави 1700 (одна тисяча семиста) гривень;

стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 263 (двохсот шестидесяти трьох) гривень 50 копійок судового збору і 120 (ста двадцяти) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

стягнення із ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 263 (двохсот шестидесяти трьох) гривень 50 копійок.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в сумі 1398 (одна тисяча триста дев'яносто вісім) гривень 96 копійок.

В решті рішення Кельменецького районного суду від 16 березня 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: