Рішення № 24487592, 24.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.12 Справа№ 5015/975/12

За позовом: Заступника прокурора області-прокурор міста Львова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз", м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Іскра", м.Львів

про: стягнення 3 149 504,74 грн.,

Суддя Король М.Р.

Представники:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. ( старший помічник прокурора м.Львова, посвідчення № 312)

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №06-11503 від 29.11.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 01/09 від 10.01.2012р.)

В судовому засіданні 24.05.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Заступник прокурора області-прокурор міста Львова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз" (м. Львів) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Іскра", (м.Львів) про стягнення 3 149 504,74 грн., з яких: 3 128 939,66 грн. -основний борг, 20 565,08 грн. -пеня.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язку по оплаті поставленого природного газу згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом б/н від 01.01.2012 року.

Ухвалою суду від 14.03.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 03.04.2012 р., від 19.04.2012 р. та від 10.05.2012 р.

Ухвалою суду від 10.05.2012 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

03.04.12 р. помічником прокурора м. Львова подано клопотання (вх.№ 7193/12) про збільшення позовних вимог до 7 102 521,27 грн., яке судом прийнято до розгляду.

19.04.12 р. помічником прокурора м. Львова через канцелярію суду подано клопотання (вх.№ 8514/12) про збільшення позовних вимог до 8 028 050,34 грн., яке судом прийнято до розгляду.

10.05.2012 р. представником позивача подано клопотання (вх. №10012/12) про збільшення позовних вимог до 8 096 177,42 грн., в тому числі 7922,91 грн. - 3% річних, 39 639,09 грн. -пеня, яке судом прийнято до розгляду частково з огляду на наступне.

Позовна заява заступника прокурора області-прокурор міста Львова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз" містить позовні вимоги про стягнення суми основного боргу та пені, а у поданому 10.05.2012 р. клопотанні про збільшення позовних вимог позивачем заявлено нову позовну вимогу про стягнення 3% річних.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заялено в позовній заяві. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 р.).

Представники прокурора та позивача уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.

11.04.2012 р. від відповідача поступив відзив на позовну заяву (вх. №7905/12), в якому міститься інформація про проведення часткових розрахунків за спожитий природний газ протягом спірного періоду, в підтвердження даного факту подано копії платіжних доручень, які долучено судом до матеріалів справи.

24.05.2012 р. представником відповідача подано копії платіжних доручень та банківських виписок в підтвердження факту часткового погашення суми основного боргу, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.05.2012 р. представник відповідача позовні вимоги в частині суми основного боргу визнав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокурора, позивача та відповідача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.01.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом б/н.

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012р. (п. 10.1. договору).

Відповідно до п.1.1 даного договору постачальник (позивач) постачає природний газ споживачу (відповідачу) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках та на умовах, передбачених договором.

Розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Розрахунковий період за договором становить один місяць- з 8-00 години першого дня до 8-00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору. Загальна сума вартості договору складається з місячних сум ватрості договірних обсягів постачання газу споживачу. (п.п. 4.1;4.5 договору).

Пунктом 4.6 договору (у відповідності до протоколу узгодження розбіжностей) встановлено, що оплата за надання послуг з постачання газу здійснюється споживачем шляхом оплати грошовими коштами на рахунок постачальника щомісячно з 01 до 25 числа місяця, наступного за звітним, кожного банківського дня рівними частинами від вартості послуг з постачання газу.

Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформляється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника. Акти приймання -передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. (п.п. 2.6 - 2.9 договору).

Згідно актів приймання -передачі природного газу за січень, лютий та березень 2012 р., постачальник передав, а споживач отримав 1130812 куб. м природного газу у січні, 1311841 куб. м -у лютому та 1216921 куб. м -у березні (копії актів приймання -передачі містяться в матеріалах справи).

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині оплати за отриманий протягом січня -березня 2012 р. природний газ не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ в сумі 8 028 050,34 грн.

Станом на 1-ше січня 2012 року залишок боргу відповідача перед позивачем за попереднім договором № В128 від 01.06.2011 року становив 5 056 832,73 грн.

Оплати проведені в січні та лютому 2012 року з призначенням платежу за поставлений природній газ без вказівки на номер і дату договору, за правилами бухгалтерського обліку були зараховані на погашення заборгованості, яка утворилась раніше, а саме за договором № В128 від 01.06.2011 року.

Враховуючи проведення відповідачем часткових оплат за поставлений природний газ в процесі розгляду спору, станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача становить 5 878 050,34 грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № б/н від 01.01.2012 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у

встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором від 01.01.2012 р. виконав в повному обсязі, а відповідач, вчасно не розрахувавшись по договору, порушив взяті на себе договірні зобов'язання, в результаті чого заборгував перед позивачем 5 056 832,73 грн., які підлягають стягненню.

В іншій частині збільшених позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу провадження у справі підлягає припиненню в зв'язку з погашенням відповідачем цієї суми боргу в процесі розгляду спору.

Згідно п. 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь

одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведене, суд погоджується з розрахунком пені в сумі 60 204,17 грн., поданим позивачем.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого природного газу згідно договору поставки. Факт наявності заборгованості відповідачем визнаний, належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає уточнені позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230-233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Іскра" (79006, м.Львів, вул. Вулецька,14, ідентифікаційний код 00214244) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Львівгаз "(79039, м.Львів, вул. Золота, 42, ідентифікаційний код 03349039) 5 878 050,34 грн. основного боргу, 60 204,17 грн. пені.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Іскра" (79006, м.Львів, вул. Вулецька,14, ідентифікаційний код 00214244) в дохід державного бюджету 64380 грн. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог припинити провадження.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 30.05.2012 р.

Суддя Король М.Р.