Рішення № 24487576, 01.06.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.12 Справа№ 5015/1105/12

За позовом: ТзОВ «ТКС Молл Маркет», м. Трускавець

До відповідача: ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»в особі Львівської обласної дирекції, м. Львів

Про стягнення 239 035,72 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Вихованський Р.І. - представник

від відповідача: Мартинюк С.В. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ «ТКС Молл Маркет»до відповідача ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»в особі Львівської обласної дирекції про стягнення 239 035,72 грн. вартості комунально-експлуатацій2нихзпослуг.

В судовому засіданні 14.05.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечує,посилаючись на не доведення позивачем факту надсилання йому комплексних рахунків для оплати послуг.

В судовому засіданні 01.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

14.05.2005 року між Об'єднанням підприємств асоціація «Трускавець-курортсервіс»,( правонаступником якого є ТзОВ «ТКС Молл Маркет») та Львівською обласною дирекцією Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»(правонаступником якого є Львівська обласна дирекція ПАТ «Райфайзен Банк Аваль») було укладено договір № 14/04-107 про спільну експлуатацію Торгового комплексу . Згідно з п.1.1 договору позивач («Власник за договором») зобов'язувався забезпечити відповідачу («Співвласнику» за договором) умови та надавати всі необхідні в межах цього договору послуги для забезпечення діяльності у торговому комплексі, а «Співвласник»зобов'язувався своєчасно відшкодовувати вартість наданих послуг, однак свої договірні зобов'язання виконав частково.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача за надані послуги в період 2005-2012 року становить 239035,72 грн.

Врегулювати спір в претензійному порядку сторонам не вдалося, що стало підставою звернення з позовом про стягнення коштів в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.05.2005 року між Об'єднанням підприємств асоціація «Трускавець-курортсервіс»,( правонаступником якого є позивач) та Львівською обласною дирекцією Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»(правонаступником якого є відповідач) було укладено договір № 14/04-107 про спільну експлуатацію Торгового комплексу. Підставою укладення зазначеного договору була та обставина, що приміщення, яке є у власності відповідача знаходиться в торговому комплексі, що перебуває у власності іншої особи, виникли відносини спільної власності. Згідно з положеннями ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності . Відповідно до ст.355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової, або на праві спільної сумісної власності . Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління та збереження спільного майна , у сплаті податків, зборів ( обов'язкових платежів) а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Як вже зазначалося раніше, для утримання спільного майна між сторонами був укладений договір про спільну експлуатацію Торгового комплексу, відповідно до умов якого у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»в особі Львівської обласної дирекції існує зобов'язання утримувати своє майно та здійснювати відповідні платежі, що пов'язані з його утриманням ( комунальні платежі), а у ТзОВ «ТКС Молл Маркет»вимагати відповідної оплати.

Згідно з п.1 Договору, відповідач зобов'язувався відшкодовувати вартість наданих послуг : використання електроенергії, теплової енергії, прибирання території, утримання прилеглої території, послуги з водопостачання та водовідведення,орендної плати за землю, та інші витрати, передбачені умовами договору.

Відповідно до розділу 6 Договору,оплата за всі послуги,надані в межах цього договору проводиться «Співвласником»(Відповідачем) на підставі комплексного рахунку,який включає вартість наданих послуг. Комплексний рахунок виписується «Власником за розрахунковий період та вручається «Співвласнику» під розписку або надсилається рекомендованим листом. Квитанція про відправку рекомендованого листа вважається підтвердженням вручення рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання розділу 6 Договору позивачем щомісячно виписувались рахунки-фактури та комплексні рахунки, копії яких долучені до справи ( том І а.с.36-207).

Є необґрунтованими , та спростовуються матеріалами справи доводи відповідача, що зазначені рахунки йому не передавались. Зокрема, до матеріалів справи долучено позивачем копії списків поштових відправлень та квитанції про надіслання відповідачу рекомендованих листів ( том ІІ а.с.56-101), журнал вручення рахунків ( том ІІ а.с.102-121), та банківські виписки, що підтверджують часткову сплату цих рахунків відповідачем ( том ІІ а.с.122-195). Зокрема, номера рахунків долучених до справи позивачем та дата їх виписки відповідає номерам сплачених відповідачем рахунків та даті їх виписки, які відображені в банківських виписках.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача, що ним сплачувались інші рахунки, які були виписані на інші суми, ніж ці, які долучені позивачем до матеріалів справи. В обґрунтування своїх доводів відповідач не надав суду жодного рахунку, який ним сплачений і не відповідає примірнику, долученому до матеріалів справи позивачем.

Наведене вище спростовує доводи відповідача про ненадання йому комплексних рахунків для оплати послуг.

Не подано відповідачем доказів, які б спростовували розмір заборгованості за надані йому комунальні послуги, заявлений позивачем до стягнення, не подано відповідачем і контррозрахунку, який би спростовував наявність заборгованості за надані послуги по договору № 14-65-0-1-10-26 від 14.04.2005 року в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вже зазначалося раніше, відповідач жодними належними і допустимими доказами не спростував наявність у нього заборгованості за надані послуги. Всі його заперечення були формальними і зводились до ненадання йому комплексних рахунків для оплати, проте зазначене спростовується частковою сплатою відповідачем рахунків із зазначенням номера та дати рахунку, якого він ніби-то не отримував.

Проаналізувавши всі матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належними і допустимими доказами і підлягають до задоволення .

Судові витрати слід віднести на відповідача в розмірі 4781,00 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»в особі Львівської обласної дирекції (79000, м.Львів, вул. Матейка,8, код ЄДРПОУ 20846070) на користь ТзОВ «ТКС Молл Маркет»(82200, Львівська область,м.Трускавець, вул.Суховоля,54 а, код ЄДРПОУ 30613360) -239035,72 грн. основного боргу та 4781,00 грн. судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н.Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.06.2012 року.