Рішення № 24487475, 29.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2012 р. Справа № 23/035-12

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер», м. Київ

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 16549,31 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №6 від 10 січня 2012 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 16549,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором суборенди за №1520-09/СА від 1 грудня 2010 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 15000,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1172,05 грн. та 3% річних в розмірі 377,26 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 23 квітня 2012 року та призначено справу до розгляду на 16 травня 2012 року.

16 травня 2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 29 травня 2012 року.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 23 квітня 2012 року та від 16 травня 2012 року в судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

29 травня 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»(за договором -орендар) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (за договором -суборендар) 1 грудня 2010 року укладено договір суборенди за №1520-09/СА.

Згідно пункту 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування (далі -суборенда) наступні об'єкти, а саме, частини будівель АЗК під мийки, розташовані за адресами: АДРЕСА_3 із структурними частинами, розміщеними, встановленими чи вмонтованими в будівлю, всім майном, яке в ньому знаходиться, включаючи інженерні сіті та комунікації, обладнання для миття автотранспорту (далі - майно), перелік, склад та вартість якого з урахуванням індексації вказані у відповідних додатках до договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що термін суборенди відліковується з моменту передачі майна суборендарю, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі майна і триває до 30 червня 2011 року (включно).

Відповідно до пункту 3.4 договору підтвердженням факту передачі майна в суборенду є акт прийому-передачі майна.

Згідно пункту 4.1 договору суборендна плата за місяць з урахуванням індексації за цим договором за користування майном складає 15000,00 грн.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що суборендна плата перераховується суборендарем на поточний банківський рахунок орендаря, визначений в цьому договорі, щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно пункту 7.3 договору суборендар зобов'язаний вносити суборендну плату у відповідності з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 9.5 договору у випадку несвоєчасного внесення орендної плати, суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30 червня 2011 року (включно).

На виконання пункту 1.1 договору позивач передав відповідачу у тимчасове платне користування орендоване майно, що підтверджується актами передачі-приймання від 1 грудня 2010 року, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні та копії яких, залучено до матеріалів справи.

Умовами додаткової угоди №1 від 31 грудня 2010 року до договору суборенди від 1 грудня 2010 року за №1520-10/СА внесені наступні зміни, а саме, назву та реквізити договору викладено в наступній редакції: «Договір суборенди №152009 від 1 грудня 2010 року».

Пунктом 1 додаткової угоди №2 від 4 травня 2011 року до договору суборенди №152009 від 1 грудня 2010 року сторони погодили розірвати договір суборенди.

Пунктом 3 додаткової угоди №2 сторони погодили, що взаєморозрахунки сторін повинні бути проведені до 4 червня 2011 року.

В матеріалах справи наявні копії актів прийому-передачі від 18 квітня 2011 року, з яких вбачається, що суборендар повернув орендарю орендоване майно.

Відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з договором не виконав належним чином, а саме, не сплатив позивачу орендну плату за виставленим йому рахунком №KERKE00201 від 30 березня 2011 року на сплату суборендної плати за березень 2011 року у сумі 15000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судові засідання 16 травня 2012 року та 29 травня 2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 23 квітня 2012 року та від 16 травня 2012 року. Витребувані документи (п. 4 ухвали від 23 квітня 2012 року) відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу передбачено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не сплатив позивачу орендну плату за березень 2011 року. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15000,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Проте, з розрахунку пені, наведеного позивачем у позовній заяві, вбачається, що позивачем визначено період нарахування пені з 4 червня 2011 року по 4 грудня 2011 року, що становить 184 дні, а розмір пені, нарахований позивачем складає 1172,05 грн.

Згідно розрахунку пені, зробленого судом на підставі чинного законодавства, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 4 червня 2011 року по 2 грудня 2011 року та становить 1172,05 грн.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 377,26 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08321, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кершер»(03110, м. Київ, вул. Солом'янська,11, код 25196004) -15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1159 (одна тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 32 коп. пені, 377 (триста сімдесят сім) грн. 26 коп. 3% річних та 1608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 26 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання рішення -01 червня 2012 року

СуддяД.Г. Заєць