Рішення № 24487449, 22.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" травня 2012 р. Справа № 18/048-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геобудпошук», м.Бровари

про стягнення 11 445,61 грн.,

Суддя А.Кошик

Представники:

Від позивача: Ружицький І.Г.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геобудпошук»(далі - відповідач) про стягнення 11445,61 грн.

Провадження у справі №18/048-12 порушено відповідно до ухвали суду від 09.04.2012 року та призначено справу до розгляду на 03.05.2012 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 03.05.2012 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 22.05.2012 року.

В судовому засіданні 22.05.2012 року позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 22.05.2012 року вдруге без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено.

Згідно усної домовленості сторін, позивач у період з 01.07.2011 року по 11.02.2011 року поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Геобудпошук»(відповідач) товарний бетон та залізобетонні вироби в асортименті на загальну суму 34 241,13 грн.

Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними: № 11072835 від 28.07.2011 р., № 11072836 від 28.07.2011 р., № 110730002 від 30.07.2011р., № 110730021 від 30.07.2011 р., №110804006 від 04.08.2011 р., № 110804007 від 04.08.2011 р. та Довіреністю на отримання ТМЦ 12 ААБ № 391636 від 22.07.2011 р.

Відповідач 29.07.2012 року частково сплатив позивачу вартість поставленого товару на суму 22 827,42 грн., решта товару станом на момент звернення до суду не оплачена на суму 11 413,71 грн.

Позивач 13.02.2012 року звертався до відповідача з вимогою оплатити товар протягом 7 днів у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, вищезазначена вимога була отримана відповідачем 16.02.2012 року, однак залишена без відповіді та задоволення.

Факт отримання товару відповідачем не заперечено та не спростовано, доказів оплати товару відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з правочинів. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

З огляду на норму ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Згідно ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вбачається з наданих позивачем документів, ціна товару визначена у видаткових накладних, які також підписані відповідачем і засвідчують факт отримання товару в обумовленій кількості за відповідною ціною.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Крім того, згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, відповідач отримав вимогу позивача про сплату 11 413,71 грн. за поставлений товар 16.02.2012 р., товар мав бути оплачений протягом 7 днів, тобто до 23.02.2012 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з прострочення оплати отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 31,90 грн. за період з 23.02.2012 року по 27.03.2012 року.

Враховуючи, що річні нараховані в розмірі 3%, як передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, за фактичний час прострочення оплати товару, вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕОБУДПОШУК»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, буд. 6, кв. 38, код ЄДРПОУ 34198889) на користь Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК»(02093, м.Київ, вул. Бориспільська, 11, код ЄДРПОУ 01373298) 11413,71 грн. боргу, 31.90 грн.3% річних та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю.Кошик