Рішення № 24487443, 24.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2012 р. Справа № 18/051-12

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Альфа -Гарант», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Провіта», м.Вишгород

про стягнення 3881,60 грн.

Суддя А.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»(далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Страхової компанії «Провіта»(далі - відповідач) про стягнення 3881,60 грн.

Провадження у справі №18/051-12 порушено відповідно до ухвали суду від 12.04.2012 року та призначено справу до розгляду на 10.05.2012 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 10.05.2012 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 24.05.2012 року.

В судовому засіданні 24.05.2012 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував частково, в частині стягнення франшизи та різниці у вартості відновлювального ремонту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено.

22.09.2008 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»(Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник), уклали договір № 06-УК/01-033-00757 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави.

Згідно умов Договору страхування Страховик зобов'язується у випадку пошкодження застрахованого автомобіля НОМЕР_1, 2006 року випуску, виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у розмірі фактичної матеріальної шкоди з вирахування франшизи.

11 лютого 2010 року, о 15 год. 00 хв., в м. Києві по вул. Федорова, 33 трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобілів Фольксваген поло, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Мерседес, НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2008 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Згідно з рахунком-фактурою № 1774 від 16.12.2008 року ТОВ «Триніг Полюс», матеріальний збиток завданим власнику пошкодженого транспортного засобу складає 3881,60 грн.

На виконання своїх зобов'язань по договору страхування Страховик виплатив Страхувальнику 09.04.2009 року страхове відшкодування у сумі 3881,60 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, позивач набув право вимагати від ОСОБА_5 суму в розмірі виплаченого страхового відшкодування 3881,60 грн.

Однак, ОСОБА_5 повідомив ТДВ СК «Альфа-Гарант», про те, що його цивільно-правова відповідальність застрахована відповідно до Полісу № ВС/430836 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ТДВ «СК «Провіта».

Таким чином, позивач вважає, що отримав право вимагати від ТДВ СК «Провіта»відшкодування матеріальної шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.

27.02.2012 року Товариством було направлено на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування № 03/374 яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві на позов зазначив, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана майну потерпілого (з врахуванням зносу деталей), а не вартість відновлюваного ремонту автомобіля.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із ст. 29 цього ж Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, також додаються витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, зокрема, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Нормативно, законодавством України визначено порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди. Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, належним доказом розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт є звіт суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 5, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на норму ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тобто згідно Звіту суб'єкта оціночної діяльності № 3109 від 29.12.2008 року (який наданий позивачем) із урахуванням зносу деталей, що відповідно складає 3432,85 грн.

Крім того, з огляду на норму ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування, яке підлягає сплаті відповідачем, зменшується на суму франшизи в розмірі 510,00 грн., яка відшкодовується виключно страхувальником, а не відповідачем.

Як встановлено судом, позивач набув право вимоги до винної в скоєнні ДТП особи - гр. ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, відшкодування заподіяної гр. ОСОБА_5 шкоди відбувається відповідачем у порядку та в межах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», решта відповідальності гр. ОСОБА_5, яка не покрита страховкою, підлягає відшкодуванню безпосередньо винною в ДТП особою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі оціненої шкоди за вирахуванням франшизи, що складає 2922,85 грн.

Відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Провіта»(07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 31704186) на користь Товаритва з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, код 32382598) 2922,85 грн. шкоди в порядку регресу та 1211,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити

Суддя Кошик А. Ю.