Рішення № 24487300, 30.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/200 30.05.12

За позовом Державного підприємства "Інформаційні судові системи"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт - мастер"

Про стягнення 4 879 812, 48 грн.

Судді: Картавцева Ю.В. (гол.)

Івченко А.М.

Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивачаОСОБА_3 -представник (дов. № 07 від 07.11.2011 р.) ОСОБА_4 -представник (дов. № 3580/11-Вих від 22.12.2011р.)від відповідачаОСОБА_5 -представник (дов. № 02-01/28.05.12 від 28.05.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Інформаційні судові системи" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт - мастер" про стягнення безпідставно отриманої авторської винагороди в розмірі 4 879 812,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2009 р. між Державним підприємством "Інформаційні судові системи" та товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" було укладено договір № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень", відповідно до якого відповідач зобов'язаний передати позивачу Комп'ютерну програму у стані, придатному для використання за функціональним призначенням, право на використання та Технічну документацію за відповідним актом приймання-передачі (п. 3.4.2 Договору). Однак, комп'ютерна програма не відповідає вимозі, яка передбачена Додатком №2 до договору, а саме не забезпечує постійне знеособлення судових рішень. А оскільки комп'ютерна програма не відповідає вимогам щодо здійснення знеособлення судових рішень позивач вважає, що комп'ютерна програма не передана позивачу належним чином, а сплачена авторська винагорода підлягає поверненню в повному обсязі, а саме в розмірі 4 879 812,48 грн.

Ухвалою суду від 06.10.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 59/200 та призначено розгляд справи на 26.10.2011 р.

Представник позивача в судове засідання 26.10.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

25.10.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

Також, 25.10.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про призначення по справі судової експертизи програмного продукту - Комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень", що є предметом Договору № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" від 26.10.2009 р., укладеного між ДП "Інформаційні судові системи" та ТОВ "Арт-мастер".

25.10.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника позивача в судове засідання.

Клопотання про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд клопотання про призначення судової експертизи відкладено на наступне судове засідання.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відклав розгляд справи на 14.11.2011 р., про що 26.10.2011 р. винесено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 14.11.2011 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою виконання вимог ухвали суду від 26.10.2011 р. Клопотання задоволено, в судовому засіданні оголошена перерва до 28.11.2011 р.

В судовому засіданні 28.11.2011 р. представник відповідача підтримав подане ним клопотання про призначення судової експертизи та надав перелік питань для вирішення судовим експертом.

Представник позивача не заперечував проти призначення у справі №59/200 судової експертизи та надав суду клопотання про виключення з переліку деяких питань відповідача, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, а саме питання викладені в п. 3.1, 3.2 та надав свій перелік питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, судом призначена судова експертиза програмного продукту у справі №59/200, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності МЮ України, про що 28.11.2011 р. винесено відповідну ухвалу. Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача, зобов'язано відповідача здійснити попередню оплату експертизи, відповідно до виставленого експертом рахунку.

Також, 28.11.2011 р. судом винесено ухвалу, якою зупинено провадження у справі № 59/200 до надання висновків судової експертизи програмного продукту у справі №59/200, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності МЮ України.

27.12.2011 р. відділом діловодства суду отримано від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності МЮ України матеріали справи № 59/200 разом з повідомленням від 27.12.2011 р. №442, відповідно до якого суду повернуто матеріали справи № 59/200, у зв'язку з несплатою відповідачем витрат по проведенню даної експертизи.

Суд ухвалою від 27.12.2011 р. поновив провадження у справі № 59/200 та призначив розгляд справи на 16.01.2012 р.

28.12.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання, відповідно до якого позивач просив суд зобов'язати позивача сплатити витрати по проведенню експертизи, відповідно до виставленого експертом рахунку, в зв'язку з несплатою відповідачем покладених на нього витрат по проведенню експертизи.

В судовому засіданні 16.01.2012 р. представник відповідача заявив клопотання про направлення справи для проведення експертизи програмного продукту в КНДІСЕ. Проте, представник позивача заперечив проти даного клопотання та підтримав клопотання подане ним 28.12.2011 р. до відділу діловодства суду про зобов'язання позивача сплатити витрати по проведенню судової експертизи програмного продукту.

Відповідно до ст. 41 ГПК України проведення судової експертизи має бути доручено державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

За таких обставин, враховуючи повернення державною спеціалізованою установою - Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності МЮ України матеріалів справи № 59/200 у зв'язку з несплатою відповідачем витрат по проведенню судової експертизи, клопотання позивача про покладення на нього обов'язку сплати витрат по проведенню судової експертизи відповідно до виставленого експертом рахунку, судом призначена у справі № 59/200 судова експертиза програмного продукту, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності МЮ України з покладанням витрат по проведенню експертизи на позивача - Державне підприємство "Інформаційні судові системи", про що 16.01.2012 р. винесено відповідну ухвалу.

Також, 16.01.2012 р. судом винесено ухвалу, якою зупинено провадження у справі № 59/200 до надання висновків судової експертизи програмного продукту, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності МЮ України.

14.02.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника Державного підприємства "Інформаційні судові системи" клопотання про роз'яснення змісту ухвал господарського суду м. Києва у справі № 59/200 від 28.11.2011 р. та від 16.01.2012 р., в якому позивач просив суд роз'яснити чи відносяться поставлені на вирішення експерта питання, відповідно до ухвал суду від 28.11.2011 р. та від 16.01.2012 р., до досліджень, пов'язаних з комп'ютерними програмами і компіляціями даних (базами даних).

Ухвалою суду від 21.02.2012 р. поновлено провадження у справі № 59/200 для розгляду клопотання про роз'яснення ухвал господарського суду м. Києва у справі № 59/200 від 28.11.2011 р. та від 16.01.2012 р.

Суд ухвалою від 21.02.2012 р. задовольнив клопотання представника позивача, роз'яснивши ухвали господарського суду м. Києва у справі № 59/200 від 28.11.2011 р. та від 16.01.2012 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 21.02.2012р. зупинено провадження у справі №59/200 до надання висновків судової експертизи програмного продукту, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності МЮ України.

11.05.2012р. відділом діловодства суду отримано від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Висновок № 81/11 комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 59/200 від 03.05.2012р.

Ухвалою суду від 15.05.2012р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.05.2012р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. визначено для розгляду справи №59/200 колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), Івченко А.М. та Шаптала Є.Ю.

Ухвалою суду від 15.05.2012 р. справу № 59/200 прийнято до провадження колегією суддів у складі: суддя Картавцева Ю.В. (гол.), Івченко А.М. та Шаптала Є.Ю., та призначено розгляд справи на 28.05.2012 р.

В судовому засіданні 28.05.2012 р. представник відповідача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою виконання вимог ухвали суду від 15.05.2012 р., а саме надання письмових пояснень з урахуванням висновків судової експертизи.

Представник позивача не заперечив проти задоволення даного клопотання представника відповідача та також заявив усно клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з висновком судової експертизи.

Суд задовольнив зазначені клопотання та оголосив перерву в судовому засіданні до 30.05.2012 р.

30.05.2012р. представник позивача через відділ діловодства суду надав пояснення на висновок судової експертизи, а також клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.05.2012 р. представник відповідача надав письмові пояснення по справі з урахуванням висновку судової експертизи, а також подав клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого просив суд зупинити провадження у справі № 59/200 до винесення Київським апеляційним господарським судом рішення у справі про оскарження ТОВ "Арт-мастер" ухвали господарського суду м. Києва від 21.02.2012 р. у справі № 59/200.

Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач, не погоджуючись із ухвалою суду про роз'яснення від 21.02.2012 р., оскаржив її в апеляційному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що результати розгляду апеляційної скарги матимуть значення при оцінці висновку судової експертизи, що є в матеріалах справи, оскільки апеляційним судом має бути встановлено, який вид судової експертизи має проводитись для вирішення поставлених питань. У випадку, якщо апеляційний суд встановить, що мала проводитись комп'ютерно-технічна експертиза, Висновок судової експертизи, складений експертами спеціальності 13.1.2, тобто експертами у сфері інтелектуальної власності, буде визнаний неналежним доказом та рішення суду не може бути прийняте ґрунтуючись на такому висновку.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, відмовляє в задоволенні даного клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідачем 07.03.2012 р. подано Апеляційну скаргу № б/н від 07.03.2012 р. на ухвалу господарського суду м. Києва від 21.02.2012 р. у справі №59/200 про роз'яснення ухвал суду від 28.11.2011 р. та від 16.01.2012 р. у справі №59/200.

Відповідно до частини 3 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, передбачені пунктами 1, 5, 10 - 21 частини першої цієї статті, зокрема ухвали суду про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні рішення, ухвали (п.12), до суду апеляційної інстанції передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги.

Згідно частини 4 вказаної статті, подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Так, господарським судом міста Києва, відповідно до ст. 106 ГПК України, направлено до Київського апеляційного господарського суду копії матеріалів господарської справи № 59/200 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" на ухвалу господарського суду м. Києва від 21.02.2012 у справі № 59/200.

За таких обставин, у суду відсутні підстави, що перешкоджають розгляду справи № 59/200 по суті, а тому відсутні підстави щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі на підставі вимог частини першої статті 79 ГПК України.

Крім того, представником відповідача до поданого клопотання не надано жодних доказів щодо прийняття Київським апеляційним господарським судом до свого провадження та призначення до розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. у справі №59/200.

На підставі вище викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Представником відповідача в судовому засіданні 30.05.2012р. заявлено усно клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання доказів щодо прийняття Київським апеляційним господарським судом до свого провадження та призначення до розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. у справі № 59/200.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи.

Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, враховуючи те що у відповідача було достатньо часу для надання усіх необхідних документів для долучення до матеріалів справи, в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовляє.

Також, в судовому засіданні 30.05.2012 р. представником відповідача надано клопотання про виклик в судове засідання експертів, відповідно до якого відповідач просить суд викликати для участі в судовому засіданні у справі №59/200 для отримання пояснень таких експертів: ОСОБА_8 (свідоцтво НДЦ НОМЕР_1 від 23.06.2006 р.); ОСОБА_2 (свідоцтво НДЦ НОМЕР_2 від 23.06.2006 р.); ОСОБА_9 (свідоцтво НДЦ НОМЕР_3 від 23.06.2006 р.); ОСОБА_10 (свідоцтво НДЦ НОМЕР_4 від 12.02.2010 р.).

Клопотання обґрунтоване тим, що ознайомившись із копією висновку судової експертизи, відповідач вважає його незрозумілим та таким, що потребує додаткових роз'яснень експертами. Відтак, для усунення сумнівів у тлумаченні висновку, отриманні повної інформації стосовно змісту висновку, відповідач вважає за необхідним отримання пояснень експертів щодо спірних моментів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ст. 31 ГПК України в судовому процесі може брати участь судовий експерт. Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань.

При цьому, відповідачем не надано належних, з урахуванням положень чинного законодавства, доводів щодо незрозумілості висновку № 81/11, а саме не зазначено в чому полягає неповнота, неясність та нечіткість даного висновку, не зазначено, які саме питання та незрозумілості виникли з приводу судового висновку і які питання він вважає за необхідне поставити перед експертами задля усунення неповноти чи неясності висновку.

За таких обставин, клопотання представника відповідача про виклик судових експертів визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні 30.05.2012 р. представник позивача надав пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 30.05.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005р. №3262-IV встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення можуть опубліковуватися в друкованих виданнях, поширюватися в електронній формі з дотриманням вимог цього Закону. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом.

Особи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов'язків, у порядку, передбаченому цим Законом.

У статті 3 цього ж Закону зазначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

До Реєстру включаються всі судові рішення судів загальної юрисдикції. Порядок ведення Реєстру затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 даного Закону, судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Статтею 7 Закону встановлено, що у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

2. До відомостей, зазначених у частині першій цієї статті, належать:

1) імена (ім'я, по батькові, прізвище) фізичних осіб;

2) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, ідентифікаційні номери (коди);

реєстраційні номери транспортних засобів;

інша інформація, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу.

3. До відомостей, зазначених у частинах першій - другій цієї статті, не належать:

1) прізвища та ініціали суддів, які ухвалили судове рішення;

2) імена посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у невільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах, справах про адміністративні правопорушення (проступки).

Вищезазначені положення щодо нерозголошення закріплені і в Законі України "Про інформацію", зокрема ст. 21 Закону України "Про інформацію" визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформацію. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Процедуру формування та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, визначено Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 р. №740.

Так, у абзаці 4, пункту 3 зазначено, що загальний доступ до судових рішень - режим доступу до внесених до Реєстру електронних копій судових рішень, який забезпечує одержання, використання, поширення і зберігання інформації, що міститься у Реєстрі, з урахуванням вимог щодо нерозголошення відомостей, що містяться в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, і дають можливість ідентифікувати фізичну особу, та відомостей, для забезпечення нерозголошення яких прийнято рішення про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

На виконання передбачених законом вимог щодо нерозголошення відомостей, що містяться в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу, і дають можливість ідентифікувати фізичну особу, пунктом 19 Порядку передбачено, що адміністратор Реєстру (позивач) перед оприлюдненням тексту судового рішення для загального доступу опрацьовує в порядку черговості надходження текст електронної копії судового рішення з метою запобігання ідентифікації фізичної особи і розголошенню відомостей, що не можуть бути відкриті для загального доступу. Літерне або цифрове позначення таких відомостей здійснюється окремо за кожною з таких відомостей із застосуванням кодифікатора, затвердженого держателем Реєстру. Літерне або цифрове позначення відповідає літерному або цифровому позначенню певної відомості в усіх частинах судового рішення.

Так, на виконання вимог законодавства, 26.10.2009 р. між Державним підприємством "Інформаційні судові системи", в особі виконуючого обов'язки генерального директора Афіногенової Лариси Валеріївни, яка діяла на підставі наказу № 719-В від 20.10.2009 р. та Статуту (далі - позивач, Сторона 1 за договором), та товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер", в особі генерального директора Патчева Олександра Вікторовича, який діяв на підставі Статуту (далі - відповідач, Сторона 2 за договором), було укладено договір № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" (Договір).

Відповідно до п.1.1. даного Договору, предметом Договору є надання відповідачем позивачу, в порядку та на умовах, визначених Договором, невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" з метою забезпечення функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень".

Відповідно до п. 1.2 договору, під Комп'ютерною програмою у цьому Договорі розуміється набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату.

Вимоги щодо Комп'ютерної програми наведені у Додатку № 2, що являється невід'ємною частиною Договору.

Так, Комп'ютерна програма "Єдиний державний реєстр судових рішень" повинна забезпечувати виконання таких завдань:

- внесення документів до Єдиного державного реєстру судових рішень з присвоєнням унікального реєстраційного номеру;

- обробка документів;

- публікація внесених документів на Веб-сайті Реєстру та забезпечення пошуку документів через Веб-сайт Реєстру;

- друк копій документів із зазначенням реєстраційного номеру документа;

- формування звітної документації;

- адміністрування Реєстру.

Абзацом 2, пункту 2 вказаного додатку, сторонами визначено, поняття завдання "Обробка документів", а саме поняття завдання "Обробка документів" включає в себе зокрема, виконання знеособлення документів відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005р. №3262-IV та п.19 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. №740 та коректна обробка Комп'ютерною програмою виключних ситуацій при виконанні операцій знеособлення документів.

Таким чином, позивачем для забезпечення функціонування Реєстру отримано на підставі Договору від відповідача право на використання Комп'ютерної програми, в т.ч. для здійснення знеособлення судових рішень.

Відповідно до підпункту 3.4.2 пункту 3.4. розділу 3 "Права й обов'язки Сторін" відповідач зобов'язаний передати позивачу Комп'ютерну програму "Єдиний державний реєстр судових рішень" (Комп'ютерна програма) у стані, придатному для використання за функціональним призначенням, право на використання та Технічну документацію за відповідним актом приймання-передачі, передбаченим розділом 4 даного Договору.

27.10.2009 р. складено Акт приймання-передачі до Договору № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень", відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" (Сторона 2) передало, а Державне підприємство "Інформаційні судові системи" (Сторона 1) прийняло невиключні майнові права інтелектуальної власності на Комп'ютерну програму "Єдиний державний реєстр судових рішень", передбачені Договором, а саме:

право самостійно використовувати Комп'ютерну програму;

право надавати дозвіл на використання Комп'ютерної програми третім особам, без права внесення змін (модифікацій) та виправлення помилок у Комп'ютерній програмі, без права декомпілювати (за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством України), або дизасемблювати Комп'ютерну програму;

право відтворювати Комп'ютерну програму, тобто виготовляти примірники Комп'ютерної програми у необмеженій кількості в будь-якій матеріальній формі, а також здійснювати її запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій) або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер, включаючи відтворення в складі програмно-апаратних комплексів, з метою забезпечення функціонування Реєстру з використанням Комп'ютерної програми.

Відповідно до частини 4 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-ХП за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

Абзацом першим частини 2 статті 33 цього ж Закону визначено, що Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

У пункті 1.5 Договору, Сторона 2 на момент укладання цього Договору засвідчила відповідність Комп'ютерної програми вимогам, наведеним у Додатку № 2 до цього Договору.

Пунктами 6.2 та 6.3 Договору визначено що позивач виплачує відповідачу щомісячну авторську винагороду (у формі роялті), яка визначається відповідно до фактичної кількості зареєстрованих за допомогою Комп'ютерної програми судових рішень, за місяць, помноженої на 1,38 грн. без ПДВ, за кожне зареєстроване в Реєстрі судове рішення. Щомісячні платежі здійснюються позивачем на підставі рахунку-фактури від Відповідача.

Так, починаючи з 2009 року позивачем було отримано від відповідача рахунки-фактури та оплачено їх відповідними платіжними дорученнями:

1. № АМ00000000101 від 9 грудня 2009 р. на суму - 568 985, 04 грн. без ПДВ, платіжне доручення № 393 від 26 лютого 2010 p.;

2. № AM 0000000000002 від 4 січня 2010 р. на суму - 525 985,62 грн. без ПДВ, платіжне доручення № 394 від 26 лютого 2010 p.;

3. № 14 від 2 лютого 2010 р. на суму - 526 719,78 грн. без ПДВ, платіжне доручення № 1458 від ЗО липня 2010 p.;

4. № 90 від 4 червня 2010 р. на суму - 427 721, 34 грн. без ПДВ, платіжне доручення №2560 від 29 жовтня 2010 p.;

5. № 99 від 2 березня 2010 р. на суму - 810 738, 96 грн. без ПДВ, платіжне доручення №2561 від 29 жовтня 2010 p.;

6. № 45 від 1 березня 2010 р. на суму - 584 338,92 грн. без ПДВ, платіжне доручення №2180 від 29 вересня 2010 p.;

7. № 65 від 2 квітня 2010 р. на суму - 547 628,16 грн. без ПДВ, платіжне доручення №2179 від 29 вересня 2010 р.;

8. № 69 від 05 травня 2010 р. на суму - 887 694, 66 грн. без ПДВ, платіжне доручення № 2178 від 29 вересня 2010 p.

Загальна сума сплаченої позивачем відповідачу авторської винагороди по Договору складає 4 879 812,48 грн. без ПДВ.

27.08.2011 р. внутрішньою комісією, утвореною позивачем, було проведено перевірку модуля програмного забезпечення, що обробляє та знеособлює електронні копії судових рішень (документи) та складено Акт про здійснення аналізу функціонування Програмного забезпечення Єдиного державного реєстру судових рішень від 15.11.2008 р.

Відповідно до Акту про здійснення аналізу функціонування Програмного забезпечення Єдиного державного реєстру судових рішень від 15.11.2008 р. станом на 27.08.2011 р. в Реєстрі знаходиться 2 729 547 судових рішень, які пройшли обробку модулем автоматизованого знеособлення, потребують візуальної перевірки і є доступними для перегляду у режимі загального доступу. Одночасно вказані судові рішення найчастіше містять помилки знеособлення, а саме: мають доступними для перегляду відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу, або навпаки, знеособлені відомості, що не належать до вказаних. Виходячи з цих показників, комісія дійшла висновку щодо суттєвої помилки в роботі комп'ютерної програми, а саме: відбувається публікація судових рішень без попередньої візуальної перевірки щодо знеособлення.

Беручи до уваги наведене вище, позивач вважає, що Комп'ютерна програма, передана відповідачем, не придатна для використання за функціональним призначенням.

В свою чергу, відповідач зазначає, що при укладанні Договору позивачеві була передана Комп'ютерна програма у повній відповідності до вимог Додатку № 2 до Договору та Технічної документації, тобто у стані придатному для її використання за функціональним призначенням.

З метою з'ясування питання відповідності Комп'ютерної програми переданої відповідачем позивачу умовам договору № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" у справі №59/200 призначено судову експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності МЮ України.

На вирішення експертів поставлені наступні питання:

1) Чи Комп'ютерна програма "Єдиний державний реєстр судових рішень" відповідає переліку вимог до Комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень", який викладений в Додатку № 2 до договору № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" від 26.10.2009 р.?;

2) Чи реалізовано в Комп'ютерній програмі "Єдиний державний реєстр судових рішень" функцію знеособлення судових рішень (запобігання ідентифікації фізичної особи, зазначеної у тексті електронної копії судового рішення), а саме для літерного або цифрового позначення: імен фізичних осіб (прізвище, ім'я, по-батькові); місця проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номерів телефонів чи інших засобів зв'язку, адрес електронної пошти, ідентифікаційних номерів (кодів); реєстраційних номерів транспортних засобів; іншої інформації, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу?;

3) Чи працює належними чином в Комп'ютерній програмі "Єдиний державний реєстр судових рішень" функція знеособлення судових рішень (запобігання ідентифікації фізичної особи, зазначеної у тексті електронної копії судового рішення), а саме для літерного або цифрового позначення: імен фізичних осіб (прізвище, ім'я, по-батькові); місця проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номерів телефонів чи інших засобів зв'язку, адрес електронної пошти, ідентифікаційних номерів (кодів); реєстраційних номерів транспортних засобів; іншої інформації, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу?;

4) Чи перебувають на момент проведення судової експертизи в Єдиному державному реєстрі судових рішень судові рішення, які пройшли обробку модулем автоматизованого знеособлення Комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" та є доступними для перегляду в загальному доступі, і містять відомості, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу відповідно до вимог чинного законодавства?;

5) Чи Переліком вимог до Комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень", який викладений в Додатку №2 до договору № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" від 26.10.2009 р., передбачено надання права Комп'ютерній програмі "Єдиний державний реєстр судових рішень" автоматично оприлюднювати судове рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень без проведення знеособлення для перегляду в загальному доступі, у разі необхідності проведення знеособлення відповідно до вимог чинного законодавства?;

6) Чи може Комп'ютерна програма "Єдиний державний реєстр судових рішень" автоматично оприлюднювати внесені судові рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень призначені для перегляду в загальному доступі одразу після обробки модулем автоматичного знеособлення без остаточної перевірки оператором?

11.05.2012р. відділом діловодства суду отримано від Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Висновок № 81/11 від 03.05.2012р. відповідно до якого судовими експертами надано наступні відповіді на поставлені питання:

1. Комп'ютерна програма "Єдиний державний реєстр судових рішень" відповідає переліку вимог до Комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень", який викладений в Додатку № 2 до договору № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" від 26.10.2009 р., за винятком вимог в рамках завдання "Обробка документів" (р.2, п. 1,2).

2. Функцію знеособлення судових рішень (запобігання ідентифікації фізичної особи, зазначеної у тексті електронної копії судового рішення), а саме для літерного або цифрового позначення: імен фізичних осіб (прізвище, ім'я, по-батькові); місця проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номерів телефонів чи інших засобів зв'язку, адрес електронної пошти, ідентифікаційних номерів (кодів); реєстраційних номерів транспортних засобів; іншої інформації, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу, реалізовано в Комп'ютерній програмі "Єдиний державний реєстр судових рішень".

3. В Комп'ютерній програмі "Єдиний державний реєстр судових рішень" функція знеособлення судових рішень (запобігання ідентифікації фізичної особи, зазначеної у тексті електронної копії судового рішення), а саме для літерного або цифрового позначення: імен фізичних осіб (прізвище, ім'я, по-батькові); місця проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номерів телефонів чи інших засобів зв'язку, адрес електронної пошти, ідентифікаційних номерів (кодів); реєстраційних номерів транспортних засобів; іншої інформації, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу, не виконує вимоги ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 № 3262-IV після автоматичного знеособлення документу Модулем без додаткової обробки оператором або контролером.

4. На момент проведення судової експертизи в "Єдиному державному реєстрі судових рішень" є судові рішення, які пройшли обробку модулем автоматизованого знеособлення Комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" та є доступними для перегляду в загальному доступі, і містять відомості, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Переліком вимог до Комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень", який викладений в Додатку № 2 до договору № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" від 26.10.2009 р., не передбачено надання права Комп'ютерній програмі "Єдиний державний реєстр судових рішень" автоматично оприлюднювати судове рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень без проведення знеособлення для перегляду в загальному доступі, у разі необхідності проведення знеособлення відповідно до вимог чинного законодавства.

6. Комп'ютерна програма "Єдиний державний реєстр судових рішень" може автоматично оприлюднювати внесені судові рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень призначені для перегляду в загальному доступі одразу після обробки модулем автоматичного знеособлення без остаточної перевірки оператором.

За таких обставин, позивач, враховуючи те, що Комп'ютерна програма не відповідає встановленим Договором вимогам щодо здійснення знеособлення судових рішень, а також те, що використання Комп'ютерної програми призвело до появи в Реєстрі на умовах загального доступу судових рішень з відомостями, які дозволяють ідентифікувати фізичну особу, стверджує, що Комп'ютерна програма не передана позивачу належним чином, а сплачена ним авторська винагорода підлягає поверненню в повному обсязі.

В запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що предметом договору, згідно п. 1.1 Договору було надання Позивачеві невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" з метою забезпечення функціонування Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідач належним чином у відповідності до умов договору передав Позивачеві Комп'ютерну програму, права на її використання, а також технічну документацію до Комп'ютерної програми, що підтверджується Актом приймання-передачі від 27.10.2009 року. Даний акт підписаний Сторонами та скріпленим їхніми печатками. Вказаний документ підтверджує як сам факт передачі Позивачеві Комп'ютерної програми, так і відсутність заперечень Позивача щодо її відповідності умовам Договору, технічної документації на неї.

Також, Відповідач стверджує, що Позивач не надав жодних доказів того, що Комп'ютерна програма була непридатною для використання за функціональним призначенням, оскільки не забезпечувала постійного знеособлення судових рішень. Відповідач при укладенні Договору передав Позивачеві Комп'ютерну програму у повній відповідності до вимог Додатку № 2 до Договору та Технічної документації. Це підтверджується відповідним положенням п.1.5 Договору, де закріплено, що Відповідач "...на момент укладення цього Договору засвідчує відповідність Комп'ютерної програми вимогам, наведеним у Додатку №2 до цього Договору.".

У відзиві на позовну заяву, Відповідач наводить твердження Позивача щодо того, що "станом на 27.08.2011 року в Реєстрі знаходиться 2 729 547 рішень, які пройшли обробку модулем автоматизованого знеособлення, потребують візуальної перевірки і є доступними для перегляду у режимі загального доступу" та зазначає, що Позивачем жодним чином не доведено, що саме ці рішення, були оброблені за допомогою Комп'ютерної програми, містили помилки, і не доведено наявність причинного зв'язку між наявністю помилок та використанням Позивачем Комп'ютерної програми.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо повернення суми авторської винагороди за користування Комп'ютерною програмою, що були сплачені ним на виконання умов Договору є незаконними, необґрунтованими, не підтверджуються обставинами справи та не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 Господарського кодексу України управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає зі змісту зобов'язань.

Відповідно до договору № А-1/26.10.09-Б про надання невиключного права на використання комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень", відповідач зобов'язаний передати позивачу Комп'ютерну програму "Єдиний державний реєстр судових рішень" у стані, придатному для використання за функціональним призначенням, право на використання та Технічну документацію за відповідним актом приймання-передачі.

Висновком судової експертизи встановлено, що Комп'ютерна програма "Єдиний державний реєстр судових рішень" не відповідає переліку вимог до Комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень", який викладений в розділі 2, пунктах 1, 2 Додатку № 2 до договору № А-1/26.10.09-Б.

В Комп'ютерній програмі "Єдиний державний реєстр судових рішень" функція знеособлення судових рішень, а саме для літерного або цифрового позначення: імен фізичних осіб (прізвище, ім'я, по-батькові); місця проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номерів телефонів чи інших засобів зв'язку, адрес електронної пошти, ідентифікаційних номерів (кодів); реєстраційних номерів транспортних засобів; іншої інформації, що дає можливість ідентифікувати фізичну особу, не виконує вимоги ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 № 3262-IV після автоматичного знеособлення документу Модулем без додаткової обробки оператором або контролером.

Крім того, абзацом 2, пункту 2 вказаного додатку № 2 до договору № А-1/26.10.09-Б визначено, що знеособлення документів повинно відбуватись не лише відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005р. №3262-IV, а ще і відповідно до п.19 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. №740, відповідно до якого адміністратор Реєстру (позивач) перед оприлюдненням тексту судового рішення для загального доступу опрацьовує в порядку черговості надходження текст електронної копії судового рішення з метою запобігання ідентифікації фізичної особи і розголошенню відомостей, що не можуть бути відкриті для загального доступу.

У Висновку судової експертизи встановлено, Комп'ютерна програма "Єдиний державний реєстр судових рішень" може автоматично оприлюднювати внесені судові рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень призначені для перегляду в загальному доступі одразу після обробки модулем автоматичного знеособлення без остаточної перевірки оператором, що суперечить вимогам законодавства та додатку № 2 до договору № А-1/26.10.09-Б.

Отже, відповідачем належним чином не виконано умови договору, що призвело до появи у вільному доступі судових рішень, що містять помилки знеособлення, а саме: мають доступні для перегляду відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу, або навпаки, знеособлені відомості, що не належать до вказаних.

Даний факт підтверджується у висновку експертизи № 81/11, де у відповідь на запитання суду, експерти повідомляють, що на момент проведення судової експертизи в "Єдиному державному реєстрі судових рішень" є судові рішення, які пройшли обробку модулем автоматизованого знеособлення Комп'ютерної програми "Єдиний державний реєстр судових рішень" та є доступними для перегляду в загальному доступі, і містять відомості, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, невиконання відповідачем положень договору в частині налагодження функції постійного знеособлення судових рішень, призвело до порушення низки законодавчих актів, зокрема: Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005р. №3262-IV; Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2658-ХІІ та "Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. №740, на виконання яких і було укладено зазначений вище договір.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов:

- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;

- відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Набуття майна підтверджується платіжними дорученнями на суму 4 879 812,48 грн.

Підставою для отримання авторської винагороди є передача Відповідачем Комп'ютерної програми належної якості відповідно до умов Договору.

Оскільки Комп'ютерна програма не відповідає вимогам щодо здійснення знеособлення судових рішень відповідно до умов Договору, суд приходить до висновку, що Комп'ютерна програма не передана Позивачу належним чином, а отже відповідачем отримано кошти за використання програмного продукту, який не відповідає умовам договору та вимогам нормативних актів щодо оприлюднення судових рішень. За таких обставин, у відповідача відсутні підстави для отримання авторської винагороди за використання програмного продукту, а тому сплачена авторська винагорода підлягає поверненню відповідачем позивачу в повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до приписів статті 49 ГПК України покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт - мастер" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3 (ЛІТ. А), ідентифікаційний код 30404750) на користь Державного підприємства "Інформаційні судові системи" (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код 34614292) як безпідставно отриману авторську винагороду в розмірі 4 879 812 (чотири мільйони вісімсот сімдесят дев'ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 48 коп., державне мито в розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 05.06.2012 р.

Судді Ю.В. Картавцева (гол.)

А.М. Івченко

Є.Ю. Шаптала