Рішення № 24487259, 24.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/1458-2012 24.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1простягнення 123 962,78 грн. Судді Смирнова Ю.М. -головуючий

Літвінова М.Є.

Шаптала Є.Ю.

Представники:

від позивача Поспєлова О.Ю., Пилипчук С.Я. -представники від відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 -представники

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті орендної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 15 815,27 грн. та штрафних санкцій у розмірі 108 147,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч укладеного між сторонами Договору оренди № 02-02-В-31 від 29.06.2011, відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі внесенню орендних платежів, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 15 815,27 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 595,77 грн., 60 % річних у розмірі 2 306,20 грн., 1 687,90 грн. неустойки, передбаченої п. 4.1.3.Договору.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача 103 557,64 грн. неустойки позивач посилається на прострочення відповідачем повернення позивачу майна з оренди.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що станом на 30.01.2012 зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по орендній платі, пені, штрафу та неустойки, нарахованої на підставі п. 4.1.3 Договору, є припиненими у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Стосовно неустойки за неповернення орендованого майна відзначає, що правовідносини сторін за договором припинилися, і обов'язок по поверненню майна позивачу як орендодавцю виконаний відповідачем 21.11.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір № 02-02-В-31 оренди нежитлових приміщень (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оперативну оренду нежиле приміщення, розташоване в будівлі за адресою: АДРЕСА_2 відомий як Торговельно-розважальний центр Town».

Відповідно до п. 1.2. приміщення, що орендується є нежилими приміщеннями, а саме: частина нежилого приміщення, площею 29,4 кв.м, що знаходиться на другому поверсі (секція НОМЕР_2), як визначено в поверховому плані, доданому до цього Договору у вигляді Додатку А, який є невід'ємною частиною даного Договору. Розмір площі, що орендується, визначається у вимірювальному акті і не підлягає зменшенню за рахунок встановлених орендарем стін, внутрішніх перегородок і перекриттів. Орендна плата буде нараховуватись у відповідності з даними, вказаними в вимірювальному акті.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що в дату початку сторони складають і підписують акт прийому-передачі приміщення, який є невід'ємною частиною Договору та підтверджує факт передачі приміщення під ведення комерційної діяльності. В значенні, присвоєному сторонами положеннями цього Договору, дата початку означає дату, визначену орендарем та погоджену орендодавцем як дата початку комерційної діяльності орендаря в приміщенні відповідно до затвердженого сторонами торгового профілю. Датою початку сторони визначають дату відкриття торговельно-розважального Центру («Дата відкриття») для відвідувачів та покупців в період з 01 по 15 липня 2011 року. Орендодавець зобов'язується письмово оголосити день дати початку із вказаного періоду не пізніше 29 червня 2011 року включно.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування зазначене приміщення, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі від 15.07.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Умовами Договору передбачено, що строк оренди приміщення складає 2 роки 11 місяців та 29 днів та встановлюється з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення. Тривалість орендних відносин є строком оренди відповідно до Договору та строком дії Договору (п.п.2.1., 2.2.).

Проте, в матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 у справі № 4/590 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»про припинення договору та правовідношення. Вказаним рішенням Договір оренди № 02-02-В-31 від 29.06.2011 визнано таким, що припинив дію з 21.11.2011. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 зазначене рішення залишено без змін. Таким чином, станом на час розгляду справи рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 у справі № 4/590 набрало законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки при вирішенні спору у справі № 5011-11/1458-2012 беруть участь ті самі сторони, що й у справі № 4/590, то факти встановлені в рішенні № 4/590 від 02.02.2012 мають преюдиціальне значення і повторного доведення не потребують.

Таким чином, укладений між сторонами Договір оренди припинив свою дію з 21.11.2011.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцю Орендну плату за Договором в сумі, яка включає платежі, передбачені Цивільним кодексом України. Щомісячна орендна плата обчислюється за формулою:

орендна плата = К1 К2 орендну ставку площа, що орендується + ПДВ, де значення (К2*орендну ставку) складає ціну за 1 кв. м площі, що орендується, за даний період. У розрахунках ціна округляється до двох знаків після коми. К1 - індекс зміни орендної плати та/або розміру експлуатаційних витрат. К1 на момент підписання договору рівний одиниці.

К2 - індекс зміни курсу. При визначенні гривневого еквіваленту орендної ставки за основу приймається офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним Банком України на момент укладення Договору 7,9727 гривень за 1 долар США. Платежі обчислюються та здійснюються в гривнях з урахуванням індексу зміни курсу К2, який визначається як частка від ділення поточного офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним Банком України на день виставлення рахунку (а в його відсутність -на перше число відповідного місяця) на курс на момент укладення Договору. Якщо ж офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним Банком України на день виставлення рахунку (а в його відсутність - на перше число відповідного місяця), буде меншим або рівним 7,0000 грн. за 1 долар США, то в розрахунках даного пункту К2 - приймається рівним одиниці.

Орендна ставка з моменту підписання акту прийому-передачі і по 31 серпня 2011 року за даним Договором складає 438,50 грн. без ПДВ за 1 кв.м приміщення; орендна ставка з 01 вересня 2011 року і до закінчення Строку оренди за даним Договором складає 558,09 грн./м2 без ПДВ.

В подальшому сторонами було укладено ряд додаткових угод (№ 1 від 01.09.2011, № 1/1 від 22.09.2011, № 2 від 24.10.2011), якими вносились зміни до вказаного пункту Договору.

Так, уклавши Додаткову угоду № 2 від 24.10.2011, сторони погодили з 01.10.2011 останній абзац п. 5.1. Договору викласти в наступній редакції:

«Орендна ставка з 15.07.2011 по 31.08.2011 включно за даним Договором оренди складає 438,50 грн. без ПДВ за 1 кв.м приміщення;

Орендна ставка з 01.09.2011 по 31.10.2011 включно за даним Договором оренди складає 398,64 грн. без ПДВ за 1 кв.м приміщення;

Орендна ставка з 01.11.2011 і до закінчення строку оренди за даним Договором оренди складає 558,09 грн. без ПДВ за 1 кв.м приміщення».

Як передбачено п. 5.3. Договору, орендні платежі вносяться на банківський рахунок орендодавця щомісячно авансом не пізніше 3-го календарного дня поточного місяця. Орендний платіж за перший і останній неповні місяці строку оренди за Договором розраховуються пропорційно кількості днів в такому неповному місяці, і подальше підлягають коригуванню на кількість невистачаючих в місяці днів або підлягає поверненню у розмірі їх невикористаної частини.

Всі платежі, що належать до сплати за Договором, вносяться в гривнях банківським переказом на поточний рахунок, вказаний орендодавцем, в сумі, що належить на дату перерахунку. Не дивлячись на те, що для зручності орендаря орендодавець може до першого числа кожного місяця виставляти орендарю рахунки, орендар зобов'язаний здійснювати орендні платежі не пізніше дати, вказаної в Договорі, незалежно від факту отримання орендарем таких рахунків. Датою платежу є дата отримання на банківському рахунку одержувача повної суми платежу, що належить за Договором. Кожна сторона Договору оплачує свої власні банківські витрати (п. 5.7. Договору).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Положеннями Договору (зокрема, п. 3.2.2.) встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати всі орендні платежі і сплачувати всі інші витрати та платежі відповідно до умов Договору.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 15 763,38 грн. -без врахування індексу інфляції (4,60 грн. -заборгованість з орендної плати за жовтень 2011 року та 15 711,49 грн. -за листопад 2011 року).

У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача листами № 836 Д від 24.11.2011 та № 856 від 19.12.2011 з вимогою сплатити вказану заборгованість. Але заборгованість відповідачем так погашена і не була, хоча факт несвоєчасної сплати орендної плати за вказані періоди та розмір заборгованості відповідачем не заперечуються.

Проаналізувавши доводи відповідача стосовно того, що станом на 30.01.2012 зобов'язання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по орендній платі за жовтень та листопад 2011 року у розмірі 15 763,38 грн., пені у розмірі 142,40 грн., штрафу у розмірі 85,44 грн., неустойки, нарахованої на підставі п. 4.1.3 Договору, у розмірі 1 687,90 грн. є припиненими у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України).

З заяви про зарахування зустрічних вимог, на яку посилається відповідач, слідує, що таке зарахування відповідач здійснює за рахунок гарантійного платежу, сплаченого позивачу в розмірі 22501,22 грн. на підставі п. 5.5 Договору.

Названим пунктом Договору передбачається, що цей платіж забезпечує виконання зобов'язань орендарем в частині оплати орендної плати та інших платежів по договору, а також сплати штрафних санкцій і відшкодування збитків відповідно до умов цього договору. Разом з цим, сторони погодили, що гарантійний платіж утримується орендодавцем в якості забезпечення виконання зобов'язань орендаря за договором і буде використаний в повному обсязі як компенсація понесених збитків в разі дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря.

Як зазначено в листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009 № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Договір припинено саме з ініціативи орендаря. Умовами укладеного сторонами Договору в такому випадку прямо передбачено використання гарантійного платежу виключно на компенсацію збитків орендодавця. Питання щодо наявності/відсутності факту спричинення позивачу збитків не є предметом спору в даній справі. Тому суд вважає, що відсутні підстави вважати зобов'язання відповідача з оплати орендних платежів та неустойки припиненими шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідач не позбавлений можливості вирішити питання щодо повернення сплаченого гарантійного платежу шляхом подання окремого позову.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за жовтень та листопад 2011 року є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 595,77 грн., 60 % річних у розмірі 2 306,20 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 47,29 грн., а також неустойку, передбачену п. 4.1.3. Договору, у розмірі 1 687,90 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що якщо який-небудь платіж за Договором прострочений, орендар виплачує орендодавцю, додатково до простроченої суми, пеню за прострочення в сумі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення відповідної суми та сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 60 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Оскільки факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати за жовтень та листопад 2011 року встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги в частині стягнення пені, 60 % річних та інфляційного збільшення суми боргу підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Також відповідно до п. 4.1.3. Договору якщо орендар періодично припиняє вести комерційнудіяльність в орендованому приміщенні протягом строку оренди орендодавець має право на стягнення неустойки у розмірі 10 відсотків від місячної орендної плати за попередній місяць, додатково до звичних орендних платежів, встановлених Договором. Загальний термін відсутності комерційної діяльності орендаря без застосування до нього штрафних санкцій - не більш 10 днів впродовж календарного року.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Оскільки 18.11.2011 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки, передбаченої п. 4.1.3. Договору, у розмірі 1 687,90 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за порушення останнім зобов'язань щодо повернення приміщення з оренди у розмірі 103 557,64 грн. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на п. 6.2. Договору, відповідно до якого у випадку прострочення передачі (повернення) приміщення орендодавцю згідно умов Договору, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку (штраф) у розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення передачі приміщення до підписання акту прийому-передачі приміщення орендодавцю.

Проте вказані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі № 4/590 встановлено той факт, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було вжито всіх заходів з належного виконання зобов'язання з негайного повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»нежилого приміщення, площею 29,4 кв.м, що знаходиться на другому поверсі (секція НОМЕР_2) будівлі за адресою: АДРЕСА_1, відома як Торговельно-розважальний Центр Town», своєчасно було запропоновано останньому з'явитися за місцем знаходження приміщення з метою його повернення та підписання акту прийому-передачі, вчинено належні дії з фактичного повернення приміщення, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»не виконано зобов'язання з прийняття з оренди приміщення. Ухиляючись від прийняття приміщення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»посилалось на обставини, які не свідчать про правомірність його поведінки. Вказаним рішенням суду з 22.11.2011 було припинено правовідношення між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»з передачі повернення спірного приміщення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки за порушення зобов'язань щодо повернення приміщення задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем вжито всіх заходів з належного виконання зобов'язання з негайного повернення майна. В цій частині порушення зобов'язання існувало саме з боку позивача. Тому, в даному випадку відсутнє порушення права позивача, яке підлягало б захисту судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Верітас»(04205, м. Київ, просп. Оболонський, 1-Б, ідентифікаційний код 33346854) 15 815 (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 27 коп. орендної плати з урахуванням індексу інфляції, 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 77 коп. пені, 2 306 (дві тисячі триста шість) грн. 20 коп. 60 % річних, 1 687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 90 коп. штрафу, а також 408 (чотириста вісім) грн. 09 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Ю.М. Смирнова -головуючий

М.Є. Літвінова

Є.Ю. Шаптала

Дата підписання рішення: 30.05.2012