Рішення № 24486743, 01.06.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 червня 2012 р. Справа 16/23/2012/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком", м.Вінниця

до: Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької обласної державної адміністрації, м.Вінниця

про стягнення 51397,23 грн. заборгованості згідно договору про експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1418 від 30.12.11);

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 01-01-18-4 від 05.01.12)

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації заборгованості в сумі51397,23 грн., що створилась в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №736-16/57 від 14.09.2011 року щодо опати за надані послуги за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року, з яких 43902,22 грн. - основний борг; 6582,26 грн. - пеня; 371,75 грн. - інфляційні втрати та 541,00 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 21.05.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №16/23/2012/5003 та призначено його до розгляду на 31.05.2012 року.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 31.05.2012 року представник позивача зазначила, що після звернення з позовом до суду та порушення провадження у справі відповідачем погашена заборгованість в сумі 14700,00 грн., в зв'язку з цим просила стягнути з Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації 29202,22 грн. основного боргу; інфляційних втрат в розмірі 371,75 грн. та 541,00 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві на позов №01-01-18-577 від 28.05.2012 року (вх.канц. №01-01-18-581 від 29.05.2012 року) та в поданому в судовому засіданні клопотанні б/н від 31.05.2012 року (вх.канц. №08-46/6304/12 від 31.05.2012 року) позов в частині стягнення основного боргу в сумі 29202,22 грн., інфляційних втрат в розмірі 371,75 грн., 3% річних в розмірі 541,00 грн. визнав. Пеню просив зменшити до 1000,00 грн. у зв'язку з недостатнім фінансуванням на утримання системи оповіщення.

Також відповідач підтвердив, що у 2012 році в рахунок погашення боргу по договору від 14.09.2011 року №736-16/57 було перераховано 14700,00 грн., а саме:

18.05.2012 року - 6700,00 грн. згідно платіжного доручення №143 від 18.05.2012 року

24.05.2012 року - 8000,00 грн. згідно платіжного доручення №144 від 24.05.2012 року.

Станом на час розгляду справи основна заборгованість перед ВФ ПАТ "Укртелеком" згідно договору від 14.09.2011 року № 736-16/57 складає 29202,22 грн.

В підтвердження викладеного вище відповідачем надано копії відповідних платіжних доручень.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що 14.09.2011 року публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" та Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації уклали договір №736-16/57 на експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач передає, позивач приймає на себе обов'язки щодо експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури оповіщення Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації (далі - надання послуг) згідно з переліком (додатки 1-4).

Виконавець здійснює обслуговування, ремонт, контроль за робочим станом і збереженням апаратури (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору замовник зобов'язаний з поміж іншого своєчасно оплачувати виконані роботи.

Відповідно до 2.4. договору виконавець має право вимагати своєчасної оплати за виконані роботи.

Плата за експлуатаційно-технічне обслуговування засобів оповіщення та зв'язку перераховується Замовником в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які складаються на підставі акту виконаних робіт з обслуговування (додаток 6) і виставляються Виконавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.3.1.договору).

Згідно з п.3.2 договору вартість експлуатаційно-технічного обслуговування засобів оповіщення та зв'язку Замовника за місяць, згідно з кошторисно-фінансовим розрахунком (Додаток 7), який є невід'ємною частиною договору, становить 27716,84 грн. Крім того ПДВ (20 %)-5543,37 грн. Разом плата за експлуатаційно-технічне обслуговування обладнання за місяць становить 33260,21 грн. з ПДВ на місяць.

Позивач взяті на себе зобов'язання по наданню послуг та направлення відповідачу рахунків по оплаті відповідно до умов договору виконував належним чином, що підтверджується рахунками-актами, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.30-35).

Свої зобов'язання по оплаті відповідач виконав частково, в зв'язку з чим його заборгованість за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року склала 43902,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Дії позивача по наданню послуг та дії відповідача по їх прийняттю за визначеною ціною, що підтверджується вище виставленими позивачем рахунками, свідчить про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отримані послуги.

Разом з тим, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач додатково сплатив 14700,00 грн. основного боргу.

Наведене стверджується копіями платіжних доручень №143 від 18.05.2012 року на суму 6700,00 грн. та №144 від 24.05.2012 року на суму 8000,00 грн., наявними в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що сторонами підписано акт звірки розрахунків за експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення станом на 27.05.2012 року, в якому вказана сума боргу в розмірі 29202,22 грн. (43902,22 грн. - 14700,00 грн.).

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами у даній справі відсутній спір щодо стягнення заборгованості в частині стягнення основного боргу в сумі 14700,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно приписів ч.2 ст.49 ГПК України, судові витрати в цій частині підлягають покладенню на відповідача, оскільки спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій останнього.

Суд також звертає увагу, що згідно вимог ч.2 ст.80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 29202,22 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6582,26 грн. пені (за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У разі несвоєчасної оплати послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуги за кожний день прострочення (п.4.2. договору).

У разі невиконання Виконавцем своїх зобов'язань по договору він сплачує Замовнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми отриманих коштів за весь час невиконання зобов"язань(п.4.3. договору).

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною.

Разом з цим, з урахуванням вищезазначеного клопотання відповідача про зменшення пені, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічні положення містяться в п. 3.17.4. ППВГСУ №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд взяв до уваги те, що фактично відповідачем було частково погашено борг перед позивачем, а причиною прострочення за отримані послуги є неналежне фінансування відповідача з Державного бюджету.

Враховуючи викладені обставини в сукупності, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 1000,00 грн.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 371,75 грн. інфляційних втрат, 541,00 грн. 3 % річних (за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

При перевірці правильності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних судом не виявлено помилок, а тому позов в частині стягнення 371,75 грн. інфляційних втрат та 541,00 грн. 3 % річних (за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року) підлягає задоволенню.

В силу ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При розподілі судових витрат суд враховує припис, який міститься в абз. 4 п. 3.17.4. ППВГСУ №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації (21050 м.Вінниця, вул. Володарського, 26; код ЄДРПОУ 20098691) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 8; код ЄДРПОУ 01182204) - 29202,22 грн. основного боргу; 1000,00 грн. пені; 541,00 грн. 3% річних; 371,75 грн. інфляційних втрат та 1609,50 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 14700,00 грн. основного боргу припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05 травня 2012 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ "Укртелеком" (01030, м.Київ, б-р Шевченка, 18);

3 - Вінницькій філії ПАТ "Укртелеком" (21050, м.Вінниця, вул.Соборна, 8);

4 - відповідачу - Головному управлінню з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації (21050, м.Вінниця, вул.Володарського, 26)