Постанова № 24486645, 05.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5023/9524/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіМуравйов О.В., Полянський А.Г., Яценко О.В. (доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 рокуу справі№ 5023/9524/11господарського судуХарківської областіза позовомПрокуратури Київського району міста Харкова в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Державно експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Харковідо1. Приватного виробничого підприємства "Квадро", 2. Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" в особі філії приватного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" Харківське РУпровизнання недійсним договору заставив судовому засіданні взяли участь представники від позивача прокуратури ОСОБА_4 дов. № 010-01/10309 від 19.12.2011 року Рудак О.В. посвідчення № 72 від 14.04.2008 року

ВСТАНОВИВ :

Прокуратура Київського району міста Харкова в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Державно експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Харкові (далі за текстом -ПАТ "Укрексімбанк") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до приватного виробничого підприємства "Квадро" (далі за текстом -ПВП "Квадро") та публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" в особі філії приватного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" Харківське РУ (далі за текстом -ПАТ "КБ "Надра") про визнання недійсним з моменту підписання договору застави.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2012 року у справі № 5023/9524/11 позовні вимоги прокуратури Київського району міста Харкова задоволено: визнано недійсним договір застави сільськогосподарської техніки № 6/3/2007/980/3/956 від 05.01.2007 року, укладений між ПВП "Квадро" та ПАТ "КБ "Надра".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "КБ "Надра" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 11.01.2012 року у справі № 5023/9524/11 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2012 року у справі № 5023/9524/11 -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "КБ "Надра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.01.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 5023/9524/11 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокуратурі Київського району міста Харкова відмовити в повному обсязі, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 203, 215, 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2005 року відрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк", та ПВП "Квадро" уклали кредитну угоду № 6805К114, відповідно до умов якої позивач відкриває відповідачу 1 відновлювальну кредитну лінію з лімітом 11 250 000, 00 грн., строком до 26.12.2007 року на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру виконання.

В забезпечення виконання умов вказаного договору, 16.01.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Укрексімбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк" та ПВП "Квадро" було укладено договір застави № 6806Z6, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №36.

Відповідно до п. 1.1. якого заставою за цим договором забезпечуються вимоги застоводержателя, що виникають з Кредитної угоди № 6805К114 від 30.12.2005 року.

Пунктом 1.2. договору застави № 6806Z6 від 16.01.2006 року наведений перелік майна -сільгосптехніки, яка передається в заставу, місцезнаходження предмету застави та заставна вартість предмету застави.

Згідно положень, п. 1.8. договору застави № 6806Z6 від 16.01.2006 року наступні застави предмету застави, крім самому заставодержателю, не дозволяються.

Відповідно до п. 2.3.4. договору застави № 6806Z6 заставодавець зобов'язаний без письмової згоди заставодержателя не здійснювати дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет застави або його частину, а також дій, пов'язаних з передачею предмету застави третім особам.

Пунктом 6.3 умов зазначеного договору застави передбачено, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконанням заставодавцем зобов'язань за кредитним договором.

Місцевим та апеляційними господарськими судами встановлено, що у відповідача 1 утворилась заборгованість перед позивачем за кредитною угодою № 6805К114, що підтверджується довідкою ПАТ "Укрексімбанк" від 05.03.2012 року № 068-07/1205.

З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2006 року відкрите акціонерне товариство "КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра", звернулось до позивача з листом № 3817, в якому просило надати згоду на передачу відповідачу 2 в наступну заставу майно -сільгосптехніку згідно переліку договору застави № 6806Z6 від 16.01.2006 року.

Листом № 068-20/4861 від 22.11.2006 року позивач повідомив відповідача 2, що філія відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Харкові надає згоду на передачу філії відкритого акціонерного товариства "КБ "Надра" Харківське РУ в наступну іпотеку/заставу майно, яке обтяжено іпотекою/заставою, зокрема, сільгосптехніку згідно переліку договору застави № 6806Z6 від 16.01.2006 року.

Крім тог, в останньому абзаці вказаного листа позивач вказав на застереження про те, що згода на наступну іпотеку/заставу надається за умов першочергового направлення кредитних коштів, що будуть отримані в ВАТ КБ "Надра" Харківське РУ, на погашення заборгованості ПВП "Квадро" в філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Харкові.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 22.09.2006 року між відповідачами було укладено кредитний договір № 6/3/2006/М/К/798, згідно п. 1.3. якого вбачається, що кредитна ліня надається позичальнику на наступні цілі -фінансування закупок сільськогосподарської продукції (зернові, зернобобові, масляні) та олії соняшникової для подальшої реалізації на експорт та всередині України.

Згідно положень п. 3.2.2. кредитного договору № 6/3/2006/М/К/798, позичальник зобов'язувався спрямовувати надані банком кошти в межах кредитної лінії виключно на цілі, передбачені цим договором.

Пунктом 3.3.6. вказаного кредитного договору сторони погодили право банку, виявивши нецільове використання кредитних коштів відмовитись від подальшої видачі траншів та пред'явити заборгованість до дострокового погашення, а пунктом 4.2. цього договору передбачена відповідальність за нецільове використання кредитної лінії позичальником у розмірі 25 % штрафу від суми кредиту.

05.01.2007 року між відкритим акціонерним товариством "КБ "Надра" в особі філії ВАТ "КБ "Надра" Харківське РУ та ПВП "Квадро" в забезпечення виконання зобов'язань останнього перед відповідачем 2, що виникли на підставі кредитних договорів № 6/3/2006/М/К/798 від 22.09.2006 року та № 6/3/2007/980/К/944 від 05.01.2007 року, було укладено договір застави сільськогосподарської техніки № 6/3/2007/980/З/956, згідно з п. 1.1. умов якого, відповідач 1 передає в заставу відповідачу 2 сільськогосподарську техніку згідно з наведеним переліком.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом застави за договором застави № 6806Z6 від 16.01.2006 року та договором застави № 6/3/2007/980/З/956 від 05.01.2007 року є одне і теж майно.

Згідно п. 2.1.4. оскаржуваного договору застави встановлено, що предмет застави є предметом застави першої черги у відкритому акціонерному товаристві "Укрексімбанк" згідно договору застави № 6806Z6 від 16.01.2006 року.

За змістом пункту 3.2.2. кредитного договору №6/3/2006/М/К/798 від 22.09.2006р., позичальник (1-й відповідач) зобов'язувався спрямовувати надані банком (2-м відповідачем) кошти в межах кредитної лінії виключно на цілі, передбачені цим договором. Пунктом 3.3.6 вказаного кредитного договору передбачено право банку, виявивши нецільове використання кредитних коштів відмовитись від подальшої видачі траншів та пред'явити заборгованість до дострокового погашення, а пунктом 4.2 цього договору передбачена відповідальність за нецільове використання кредитної лінії позичальником у розмірі 25% штрафу від суми кредиту.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з апеляційним господарським судом про те, що посилання відповідача на те, що саме відповідач 1, отримавши у відкритого акціонерного товариства "КБ "Надра" кредитні кошти, повинен був направити їх на погашення заборгованості перед позивачем, та невиконання вказаної умови не може бути підставою для визнання недійсним спірного договору застави є безпідставними, так як безпосередньо у договорі про надання кредиту від 22.09.2006 року передбачена заборона на нецільове використання отриманих кредитних коштів.

Крім того, попередніми інстанціями встановлено, що в порушення положень ст. 33 ГПК України, відповідачами не було надано жодних доказів на спростування того факту, що кредитні кошти, отримані першим відповідачем за будь-яким з кредитних договорів або за кредитним договором № 6/3/2006/М/К/798 від 22.09.2006 року, або за кредитним договором № 6/3/2007/980/К/944 від 05.01.2007 року, були направлені на погашення заборгованості ПВП "Квадро" в філії відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Харкові.

Також, місцевим та апеляційним господарськими судами було встановлено, що кредитний договір, який зазначений в оскаржуваному договорі застави - № 6/3/2007/980/К/944 від 05.01.2007 року взагалі не укладався між відповідачами, проте вказаний факт не впливає на вирішення справи по суті з огляду на те, що умовами спірного договору застави передбачено, що він укладений на забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 перед відповідачем 2, що виникли на підставі двох кредитних договорів - № 6/3/2006/М/К/798 від 22.09.2006 року та № 6/3/2007/980/К/944 від 05.01.2007 року, оскільки кредитний договір від 22.09.2006 року укладений на інші цілі, ніж ті, що зазначені у наданій позивачем згоді на наступну заставу.

Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що кредитні кошти, отримані відповідачем 1 за кредитним договором № 6/3/2006/М/К/798 від 22.09.2006 року, або за кредитним договором № 6/3/2007/980/К/944 від 05.01.2007 року не були направлені на погашення заборгованості ПВП "Квадро" в філії відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Харкові.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ч. ч. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 4 вказаної статті встановлено, що правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Частина 5 ст. 203 Цивільного кодексу України вказує, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 588 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про заставу" наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.

Згідно п. 1.8 договору застави № 6806Z6 від 16.01.2006 року наступні застави предмету застави не дозволяються.

Пунктом 2.3.4. того ж Договору передбачено, що за письмової згоди заставодержателя заставодавець може здійснити дії, пов'язані з передачею предмету застави третім особам.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що листом № 068-20/4861 від 22.11.2006 року позивачем було надано згоду на передачу предмету застави за договором № 6806Z6 від 16.01.2006 року в наступну заставу лише за умови, що отримані заставодавцем кошти будуть першочергово направлені на погашення його заборгованості перед заставодержателем.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарського суду про те, що всупереч умові викладеній в листі позивача № 068-20/4861 від 22.11.2006 року, укладений кредитний договір про надання кредитної було укладено на інші цілі ніж ті, що зазначені у наданій позивачем згоді на наступну заставу, тобто всупереч волі останнього.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідачами в порушення приписів ст. 588 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про заставу" не було дотримано правил передачі майна в наступну заставу та всупереч положень п. п. 1.8. та 2.3.4. договору застави № 6806Z6 відповідачами не було дотримано обов'язкової умови про отримання згоди позивача, з урахуванням умов такої згоди.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки місцевого та апеляційного господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 5023/9524/11 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 року у справі № 5023/9524/11 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Муравйов

Судді А.Г. Полянський

О.В. Яценко