Постанова № 24483210, 23.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р. Справа № 2а-1870/3371/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Монагарова О.Я.

представника відповідача - Коваль С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910", Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-1870/3371/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910"

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" звернулось до суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 21.09.2010р. №000030/2332/0, від 06.12.2010 р. №0000302332/1, якими з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток"в загальному розмірі 27593,00грн.;

- від 21.09.2010р. за №0000641710/0, від 06.12.2010р. №0000641710/1, якими з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб"в загальному розмірі 902грн. 19коп.;

- від 21.09.2010р. за №000029/2332/0, від 06.12.2010р. №0000642332/1, якими з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість"в частині, що не скасоване рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010 р. № 14331/10/25-005-39/19 ск та рішенням Державної податкової адміністрації в Сумській області (далі -ДПА в Сумській області) від 21.02.2011 року №2984/10/25-005-197/279 ск;

- від 21.09.2010р. за №000031/2332/0, від 06.12.2010р. №0000652332/1, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем "єдиний податок"в частині, що не скасоване рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19 ск та рішенням ДПА в Сумській області від 21.02.2011 року №2984/10/25-005-197/279ск.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року зазначений позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області:

- від 21.09.2010р. за №00030/2332/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 18327,00грн., в тому числі, основного платежу - 12218грн та штрафних (фінансових) санкцій - 6109грн.;

- від 21.09.2010р. за №0000641710/0, в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 536грн.. 91коп., в тому числі 178грн. 97коп. - основного платежу та 357грн. 94коп. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 06.12.2010р. за №0000652332/1, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати єдиного податку в частині, що не скасоване рішенням Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19ск та Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск.

- від 06.12.2010р.. за №0000302332/1, та від 06.12.2010р. за №0000641710/1.

Стягнуто з Державного бюджету на користь відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" в рахунок повернення сплачені витрати на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 3984грн.80коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, Відкрите акціонерне товариство "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.09.2010 року № 000029/2332/0 (від 06.12.2010 року № 0000642332/1) та прийняти в зазначеній частині позовних вимог нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 7.2.6. п. 7.2, пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, ст.ст. 9, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Охтирська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області в апеляційній скарзі просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в зазначеній частині позовних вимог нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення приписів п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ст. 6, 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Охтирське ПАП 15910"зареєстрований як юридична особа та включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взятий на податковий облік 19.09.1995р., та в 2010р. був платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1, а.с.16), копією довідки з ЄДРПОУ (т.1, а.с.17), копією свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єкта малого підприємництва-юридичною особою від 22.12.2009р. (т.1, а.с.18), та що вбачається з акта перевірки від 08.09.2010р. за №117/2332/03118570 (т.1, а.с.27-28). 28 квітня 2010р. на загальних зборах акціонерів позивача було прийнято рішення про ліквідацію товариства, що підтверджується витягом з протоколу (т.1, а.с.19).

На підставі ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в України", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з ліквідацією підприємства, у період з 30.07.2010року по 19.08.2010р. Охтирською МДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "Охтирське ПАП 15910"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 29.07.2010р. Термін проведення перевірки було продовжено з 20.08.2010р. на 10 робочих днів.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 08.09.2010р. за №117/2332/03118570 (т.1, а.с.27-58), службовими особами відповідача були встановлені допущення позивачем порушення вимог:

- п.4.1. ст. 4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ВАТ "Охтирське ПАП 15910"занижено податок на прибуток всього на суму 18395грн., в тому числі за 2008р. в сумі 18395 грн.;

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"(тут і далі по тексту постанови - чинного на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ВАТ "Охтирське ПАП 15910"занижено податок на додану вартість всього на суму 604842грн.;

- п. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"(тут і далі по тексту постанови дія якого не була призупинена на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого ВАТ "Охтирське ПАП 15910"занижено єдиний податок на суму 302176грн.

- пп.6.3.2. п.6.3. ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"(тут і далі по тексту постанови чинного на час виникнення спірних правовідносин), а саме: безпідставно застосована соціальна пільга в місяць звільнення працівників, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 300грн.73коп.

За результатами перевірки Охтирською МДПІ відносно позивача 21.09.2010р. були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №000030/2332/0 (т.1, а.с.20), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств"в загальному розмірі 27593,00грн., в тому числі 18395,00грн. -основного платежу та 9198,00грн. -штрафних (фінансових) санкцій;

- за №0000641710/0 (т.1, а.с.25), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в загальному розмірі 902грн. 19коп., в тому числі 300грн. 73коп. -основного платежу та 601грн. 46коп. - штрафних (фінансових) санкцій;

- за №000029/2332/0 (т.1, а.с.21), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість"в загальному розмірі 907 263,00грн., в тому числі 604842,00грн. -основного платежу, та 302421,00грн. -штрафних (фінансових) санкцій;

- за №000031/2332/0 (т.1, а.с.23), яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "єдиний податок"в загальному розмірі 302 716,00грн.

Підприємство позивача, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, подало первинну скаргу до Охтирської МДПІ (т.1, а.с.75-84). За результатами розгляду первинної скарги Охтирська МДПІ рішенням від 06.12.2010 р. №14331/10/25-005-39/19 ск (т.1, а.с.109-116);

- залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 21.09.2010р.:

- за №000030/2332/0 (т.1, а.с.20), яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств";

- за №0000641710/0 (т.1, а.с.25), яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб";

скасувала податкові повідомлення-рішення від 21.09.2010р.

- за №000029/2332/0 (т.1, а.с.21), в частині донарахування суми основного платежу податку на додану вартість в загальному розмірі 5909,00грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі -2955грн., в іншій частині рішення залишила без змін;

- за №000031/2332/0 (т.1, а.с.23), в частині донарахування єдиного податку в загальному розмірі 297922,00грн., в іншій частині рішення залишила без змін.

За результатами оскарження Охтирською МДПІ 06.12.2010р. були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000302332/1 (т.1, а.с.22), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток"в загальному розмірі 27593,00грн.;

- та за №0000641710/1 (т.1, а.с.26), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб"в загальному розмірі 902грн. 19коп., якими не змінювалась сума основного платежу, визначеного попередніми податковими повідомленням-рішеннями, однак доведено позивачу нові строки сплати зобов'язання.

Крім того були винесені податкові повідомлення-рішення:

- за №0000642332/1 (т.2, а.с.101), яким з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість"(за виключенням скасованої суми) в загальному розмірі 898399,00грн., в тому числі 598933,00грн. -основного платежу, та 299466,00грн. -штрафних (фінансових) санкцій;

- за №0000652332/1 (т.1, а.с.24), яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "єдиний податок"(за виключенням скасованої суми) в загальному розмірі 4794,00грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Охтирської МДПІ, позивач оскаржив їх до ДПА в Сумській області (т.1, а.с.96-106). За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Сумської області рішенням від 21.02.2011 року №2984/10/25-005-197/279 ск (т.1, а.с.117-121)

- залишила без змін податкові повідомлення-рішення.:

- від 21.09.2010р за №000030/2332/0 (т.1, а.с.20), та від 06.12.2010р. за №0000302332/1 (т.1, а.с.22), якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток"та

- від 21.09.2010р. за №0000641710/0 (т.1, а.с.25), та від 06.12.2010р. за №0000641710/1 (т.1, а.с.26), якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб";

- скасувала податкові повідомлення-рішення від 06.12.2010р.

- за №0000642332/1 (т.2, а.с.101), в частині донарахування суми основного платежу податку на додану вартість в загальному розмірі 190479,00грн. та застосованих штрафних санкцій в сумі -95239,00грн., в іншій частині залишила без змін;

- за №0000652332/1 (т.1, а.с.24), в частині визначення суми єдиного податку в розмірі 2776,00грн., в іншій частині - рішення залишила без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПА в Сумській області та податковими повідомленнями-рішеннями Охтирської МДПІ, в частині, якій не було задоволено скаргу позивача, ВАТ "Охтирське ПАП 15910"подало повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України (т.1, а.с.85-94), однак, рішенням Державної податкової адміністрації України від 04.05.2011р. за №8358/6/25-0215 (т.1, а.с.122-127) скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Охтирської МДПІ з урахуванням рішення ДПА в Сумській області та рішення ДПА в Сумській області були залишені без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2010року №000030/2332/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 18327 грн., у тому числі за основним платежем 12218грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6109грн. , суд першої інстанції виходив з підтвердження первинними документами, які були надані позивачем в судове засідання (т.2, а.с.135-250,т.3,а.с.1-100), головна книга, та журнали-ордери, аналіз субконто: контрагенти, журналу проводок, надані на експертне дослідження (т.3, а.с.143,200-215), та під час перевірки, належного розміру валових витрат.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010р. за №0000641710/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 536,91грн., у тому числі за основним платежем 178,97грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 357,94грн., суд першої інстанції вказав на правомірність застосування соціальної пільги у жовтні 2008р., оскільки ОСОБА_3 продовжував працювати на підприємстві позивача, та безпідставне не врахування під час перевірки факту виплати ОСОБА_4 матеріальної допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010року №0000652332/1 в частині, що не скасована рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19ск та Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості донарахування за результатами перевірки єдиного податку у розмірі 2018 грн. із суми виручки, що надійшла в касу підприємства в липні 2010 року, оскільки на дату перевірки не настав строк подачі звітності за 3 квартал 2010 року та, відповідно, не настав строк сплати єдиного податку з виручки, отриманої в липні 2010 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010р. за №00030/2332/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 18327,00грн., в тому числі, основного платежу - 12218грн та штрафних (фінансових) санкцій - 6109грн.; від 21.09.2010р. за №0000641710/0, в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 536грн.. 91коп., в тому числі 178грн. 97коп. - основного платежу та 357грн. 94коп. штрафних (фінансових) санкцій; від 06.12.2010р. за №0000652332/1, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати єдиного податку в частині, що не скасоване рішенням Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19ск та Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск; від 06.12.2010р.. за №0000302332/1, та від 06.12.2010р. за №0000641710/1 з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, ВАТ "Охтирське ПАП 15910"при подачі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2008р. (т.2, а.с.107-108) допустив помилки у показниках валових доходу та витрат, що мало вплив на визначення податкового зобов'язання, однак, в зв'язку з розпочатою перевіркою самостійно виправити виявлені помилки позивач не мав можливості.

У відповідності до пп. "б"п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, під час визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток податковим органом враховано лише відомості, які свідчили про заниження податкових зобов'язань, та, навпаки, не враховано дані, які свідчили про їх завищення.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.32), правильність формування розміру валових витрат за дев'ять місяців 2008 року перевірено попередньою документальною перевіркою, яка проведена з 01.10.2005року по 30.09.2008року (акт перевірки №10/2332/03118570 від 02.02.2009року (т.3, а.с.152-199). Невідповідностей даних підприємства даним перевірки в частині валових витрат по рядку 04 декларації з податку на прибуток за період з 01.10.2008року по 31.12.2008року перевіркою не встановлено.

Доводи податкового органу про ненадання позивачем під час перевірки необхідної первинної документації, з якої б вбачалось про завищення валових витрат, спростовуються узагальненим переліком документів, які було використано при проведенні перевірки ВАТ "Охтирське ПАП 15910"(т.1, а.с.63-66).

Зазначена обставина підтверджує факт надання позивачем під час перевірки всіх документів, які також надані ним до суду в підтвердження обґрунтування позовних вимог. Доказів протилежного податковим органом не доведено.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи від 29.12.2011р. (т.3, а.с.144-151), в обсязі наданих документів валові витрати позивача за четвертий квартал 2008року були підтверджені даними бухгалтерського обліку та вказаними первинними документами на суму 373209грн., що на 51503,00грн. більше фактично задекларованих підприємством (т.2, а.с.107-108) по рядку 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11", 04.3 "Витрати на оплату праці", 04.4 "Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування", 04.6 "Сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.4", 04.10 "Витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин", 04.12 "Сума витрат зі страхування", 04.13 "Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12"у декларації з податку на прибуток за 2008р. (т.2, а.с.107). При цьому не видалось за можливе документально підтвердити чи спростувати валові витрати в сумі 2631,00грн. задекларовані в рядку 04.2 "Убуток балансової вартості запасів"декларації податку на прибуток підприємств за 2008 рік, оскільки надані на дослідження документи містять суперечливі дані щодо вартості запасів на початок та кінець 4 кварталу 2008 року та про понесення яких стверджував позивач під час подачі позову до суду (т.3, а.с.151).

Враховуючи, заниження позивачем як валового доходу, так і валових витрат, об'єкт оподаткування складав 24707 грн., а тому за результатами перевірки позивачеві мало бути донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6177 грн.

Як наслідок, колегія суддів зазначає, що необґрунтовано нараховано податковим органом за наслідками перевірки і штрафні санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2010року №000030/2332/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 18327 грн., у тому числі за основним платежем 12218грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6109грн., підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Згідно абз.3 пп.6.3.2 п.6.3, пп.6.5.1 п.6.5 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. за №2035, чинного на час виникнення спірних правовідносин, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Висновки акту перевірки про необґрунтоване надання позивачем у місяць звільнення (жовтень 2008р.) соціальної пільги працівнику ОСОБА_3 спростовуються матеріалами справи, оскільки фактично ОСОБА_3 звільнився 26.08.2009 року, що підтверджується наказом про звільнення №17 о/с від 26.08.2009р. (т.2, а.с.103).

На підставі наказу від 07.10.2008р. за №34 о/с "Про звільнення" ОСОБА_3 не звільнявся, оскільки згідно табелів обліку робочого часу та відомостей про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 за жовтень 2008р., листопад 2008р. йому виплачувалась заробітна плата.

Стосовно правомірності застосування соціальної пільги у місяць звільнення ОСОБА_4 (квітень 2009р.) колегія суддів зазначає, що згідно відомості про нараховану заробітну плату за квітень 2009р. та розрахунково-платіжної відомості за квітень 2009р. (т.3, а.с.104,105) підприємством позивача при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб на дохід ОСОБА_4 не застосовувалась соціальна пільга у квітні 2009р., однак, при його звільненні згідно наказу від 30.04.2009р. за №7о/с була виплачена матеріальна допомога в розмірі 1751грн. 72коп., а також 752грн. 92коп. - за не використану відпустку.

Згідно з підпункту 9.7.3 пункту 9.7 статті 9 вказаного закону, до оподатковуваного доходу не включаються суми нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір, визначений пп. 6.5.1 ст.6 вказаного Закону, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податків поширюється право на одержання податкової соціальної пільги.

Таким чином, позивач повинен був визначити податок з доходів фізичних осіб з доходів ОСОБА_4 в квітні 2009р. в розмірі 322грн. 15коп. (3137,58грн. (сума загального місячного оподаткованого доходу (т.1, а.с.49, т.3, а.с.104) - 49,90грн. (збір до Пенсійного фонду та внесків до соц. страхування) -940грн. (частина матеріальної допомоги, що не включається до оподаткованого доходу) = 2147,68грн.* 15% = 322,15грн.), однак при обрахунку податку позивачем, всупереч зазначених норм була врахована матеріальна допомога у повному обсязі (3137грн. 58коп.-49,90грн. -1751,72грн.=1335,96грн.*15%=200,39грн.), у зв'язку з чим позивачем не був донарахований податок з доходів фізичних осіб на суму 121,76грн. (322,15грн. (сума яка повинна була бути нарахована -200,39грн.(сума яка нарахована позивачем (т.1, а.с.49).

Разом з тим, відповідачем під час обрахунку податку з доходів фізичних осіб, взагалі не було прийнято до уваги виплачену позивачем в цьому місяці матеріальну допомогу в розмірі 1751грн. 72коп. (т.3, а.с.104,105, т.2, а.с.104) та помилково донараховано податкове зобов'язання в розмірі 141грн. (463грн.15коп. (сума податку, яку за даними перевірки повинно було бути нараховано позивачем) -200,39коп. (нараховано позивачем) -121грн.76коп. (сума, яку повинно було бути донараховано позивачем).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010р. за №0000641710/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 536,91грн., у тому числі за основним платежем 178,97грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 357,94грн. прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому у зазначеній частині підлягає скасуванню.

У відповідності до п.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 03.07.1998р. за №727/98, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Як вбачається матеріалів справи (т.1, а.с.18,19), підприємство позивача в 2010р. було платником єдиного податку, та 28.04.1010р. на загальних зборах акціонерів було прийнято рішення про ліквідацію підприємства позивача.

В липні 2010р. до каси підприємства надійшло виручки згідно прибуткових касових ордерів (т.3, а.с.106-112) на загальну суму 27123грн. 64коп.

Згідно з п.4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.130-131), підприємством позивача було подано розрахунок єдиного податку за 3 квартал 2010р., в якому база оподаткування по єдиному податку за вказаний квартал була визначена з урахуванням виручки, отриманої в липні 2010р. від виручки від реалізації основних засобів та залишків товарно-матеріальних цінностей.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та досліджених матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на дату перевірки не настав строк подачі звітності за 3 квартал 2010 року, а тому не настав строк сплати єдиного податку з виручки, отриманої в липні 2010 року, а тому податкове повідомлення-рішення від 06.12.2010року №0000652332/1 в частині, що не скасоване рішенням Охтирської МДПІ від 06.12.2010р. №14331/10/25-005-39/19ск (т.1, а.с.109-116) та Державної податкової адміністрації в Сумській області від 21.02.2011р. №2984/10/25-005-197/279ск (т.1, а.с.117-121), обґрунтовано скасовано рішенням суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм законодавства.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду в зазначеній частині не спростовують.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновками та доводами суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 06.12.2010 року № 0000642332/1, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, сума основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 408454 грн., яка з врахуванням результатів розгляду первинної та повторних скарг позивача залишилась не скасованою, складається з сум:

- 856грн., яка донарахована відповідачем з операцій реалізації послуг з перевезення населення;

- 406903 грн. донарахована відповідачем на вартість товарно-матеріальних цінностей та основних фондів, що знаходились на балансі позивача на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість;

- 695 грн. -сума донарахована відповідачем, у зв'язку з виключенням зі складу податкового кредиту податкових накладних, чеків, отриманих позивачем (та відповідно включених до складу податкового кредиту) в періодах, відмінних від дати виписки вказаних податкових накладних та чеків.

У відповідності до п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання".

З урахуванням аналізу зазначених приписів, колегія суддів дійшла висновку про обов'язок платника податку на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визнати умовний продаж лише товарних залишків або основних фондів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах.

Зазначеного висновку дійшла і ДПА у Сумській області у рішенні від 21.02.2011 року № 2984/10/25-005-197/279 ск, прийнятому за наслідками скарги позивача, зазначивши, що на вартість основних засобів, придбаних до введення в дію Закону України "Про податок на додану вартість" (до 01.01.1997 року), не може бути визнаних умовних продаж.

Як вбачається з акту перевірки, на день анулювання реєстрації платника ПДВ на обліку підприємства знаходились товарно-матеріальні цінності та основні засоби на загальну суму 2986910,14 грн., у тому числі: основні засоби вартістю 2961536,39 грн., необоротні матеріальні активи вартістю 15566,82 грн., капітальні інвестиції вартістю 588,11 грн., виробничі запаси вартістю 8833,80 грн., малоцінні та швидкозношувані предмети вартістю 335,02 грн., товари вартістю 50,00 грн.

З матеріалів справи (інвентаризаційних описів, складених до дня набрання чинності Законом України «Про податок на додану вартість» станом на 12.08.1996р., на 10.08.1996р., на 15.08.1996р., на 12.08.1996р., на 01.12.1996р. (т.1 а.с. 170-207), інвентаризаційних описів, складених на день анулювання реєстрації платника ПДВ станом на 31 грудня 2009 р. (т.1 а.с. 208-221), таблиці відповідності основних засобів в інвентарних описах 1996 та 2009 р.р. (т.2 а.с. 14), накладних на придбання ТМЦ) колегією суддів встановлено, що всі товарно-матеріальні цінності та основні засоби, які знаходились на обліку підприємства на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на загальну суму 2986910,14 гри., придбавались підприємством без податку на додану вартість (до дати набрання чинності Законом України «Про податок на додану вартість» або у продавців - неплатників податку на додану вартість).

З урахуванням системного аналізу матеріалів справи та приписів законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання умовного продажу основних фондів позивача.

При цьому доводи податкового органу про те, що загальна вартість основних засобів станом на 31.12.2009 року, які знаходились на бухгалтерських рахунках підприємства позивача станом на 01.12.1996 року, становить лише 952396,86грн., та про те, що не всі основні засоби, які на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість знаходились на бухгалтерських рахунках підприємства позивача, були придбані до 01.01.1997 року, спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, оскільки загальна вартість основних фондів станом на 31 грудня 2009 року, які придбані позивачем без нарахування податкового кредиту складає 2 961 536,39 грн., колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків податкового органу про наявність підстав для донарахування позивачеві податку на додану вартість згідно п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість" у розмірі 592 307,28 грн.

Доводи суду першої інстанції про те, що підприємство здійснювало поліпшення основних фондів за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р. в сумі 6781 грн., за 2009 р. у сумі 19305 грн., а тому повинні бути застосовані положення п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість" не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, як свідчать матеріали справи, придбання запчастин для ремонту транспортних засобів здійснювалось без податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність донарахування податковим органом податковим повідомленням-рішенням № 0000642332/1 від 06.12.2010 року з урахуванням рішення ДПА в Сумській області від 21.02.2011 року № 2984/10/25-005-197/279ск податку на додану вартість у розмірі 406903грн., а тому наявність підстав для його скасування у зазначеній частині.

Відносно заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 856грн., виявленого під час перевірки за наслідками порушення позивачем п.п.7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при реалізації послуг по перевезенню населення колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, службовими особами Охтирської МДПІ під час перевірки задекларованих показників у деклараціях з податку на додану вартість, за періоди з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. та 2009р. (т.1, а.с.39, 112,222), в тому числі за жовтень 2008р., помилково не було враховано дані, поданого позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2008р., та встановлено заниження позивачем задекларованих показників у рядку 1 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008р. "Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів"на загальну суму 6637грн.

В ході адміністративного оскарження (т.1, а.с.112, зворот), Охтирською МДПІ було з'ясовано, що ВАТ "Охтирське ПАП 15910"25.11.2008р. ще до початку перевірки подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.1, а.с.222-223). В даному уточнюючому розрахунку в рядку 5 було зазначено загальну суму помилки в розмірі 5909грн. Дану помилку в ході адміністративного оскарження було прийнято відповідачем до уваги та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010р. за №000029/2332/0 (т.1, а.с.21), на 5909грн. (т.1, а.с.116, зворот).

Колегія суддів зазначає, що згідно з приписами п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р., факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, донарахування податку на додану вартість в сумі 856 грн. здійснено відповідачем без чіткого зазначення первинних документів (№, дата податкових накладних, платіжних документів, актів виконаних послуг), які б підтверджували факт заниження податку на додану вартість при реалізації послуг по перевезенню населення на суму 856,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000642332/1 від 06.12.2010 року з урахуванням рішення ДПА в Сумській області від 21.02.2011 року № 2984/10/25-005-197/279ск в частині донарахування податку на додану вартість при реалізації послуг по перевезенню населення на суму 856,00 грн. з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявність підстав для його скасування в зазначеній частині.

Відносно правомірності донарахування податку на додану вартість у розмірі 695грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підприємством до складу податкового кредиту лютого, травня, червня та серпня 2009р. включено суму податку на додану вартість -695грн. по наступних контрагентах (т.1, а.с.42-43):

1) постачальник ПП ОСОБА_5 - податкова накладна №00241 від 28.11.2008р. на ПДВ 76,94грн. (т.2, а.с.6); яка була включена позивачем до складу податкового кредиту в лютому 2009р.(т.2, а.с.5).

2) постачальник РВЕ "Енергозбут" - податкова накладна №6711/16 від 24.04.2009р. (т.2, а.с.8) на суму ПДВ 18,41грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту в травні 2009р. (т.2, а.с.4).

3) постачальник ВАТ "Сумиоблавтотранс" - податкова накладна №1517 від 31.05.2009р. (т.2, а.с.7) на ПДВ 137грн. 06коп., яка включена до складу податкового кредиту червня 2009р. (т.2, а.с.3).

4) постачальник ТОВ "Маршал" - чеки №2146 від 14.07.2009р., №17046 від 14.07.2009р., №2136 від 13.07.2009р., №2264 від 20.07.2009 р. на загальну суму ПДВ -134грн. 08коп. (т.2, а.с.10);

5) постачальник ТОВ "Лорант" - чеки №52 від 20.07.2009р., №101 від 23.07.2009р. на загальну суму ПДВ 37,00грн. (т.2, а.с.10);

6) постачальник РВЕ "Енергозбут" - податкова накладна №11388/16 від 21.07.2009р. та за №11598/16 від 23.07.2009р. на суму ПДВ 21,88грн. та 270,07грн. відповідно (т.2, а.с.8,9), включених до складу податкового кредиту серпня 2009р.(т.2, а.с.2).

Як свідчать матеріали справи, донарахування податку на додану вартість в розмірі 695 грн. податковим органом здійснено в зв'язку з виключенням зі складу податкового кредиту податкових накладних, чеків, отриманих позивачем в періодах, відмінних від дати виписки вказаних податкових накладних та чеків.

У відповідності до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що право платника податку на податковий кредит визначається саме за датою отримання ним податкової накладної.

Відповідно до п.п.7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідно до п.7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 р. за N 770/11050, реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані реєстри отриманих податкових накладних (т.2 а.с. 2-5), які підтверджують, факт отримання податкових накладних та чеків: № 241 від 28.11.2008 р. (постачальник ПП ОСОБА_5); № 6711/16 від 24.04.2009 р. (постачальник РВЕ „Енергозбут"); № 1517 від 31.05.2008 р. (постачальник Сумиоблавтотранс"); № 2146 від 14.07.2009 р., № 17046 від 14.07.2009 р., № 2166 від 13.07.2009 р., № 2264 від 20.07.2009 р. (постачальник ТОВ „Маршал"); № 52 від 20.07.2009 р., № 101 від 23.07.2009 р. . (постачальник ТОВ „Лорант"); № 11388/16 від 21.07.2009 р. (постачальник РВЕ „Енергозбут"); № 11598/16 від 23.07.2009 р. (постачальник РВЕ „Енергозбут") в періодах, відмінних від дати виписки, вказаних накладних та чеків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у загальному розмірі 695грн. у період отримання ним податкових накладних та чеків, а не у період їх виписки контрагентами позивача, а тому помилковість висновків суду першої інстанції та податкового органу про наявність підстав для донарахування податку на додану вартість у зазначеному розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000642332/1 від 06.12.2010 року в частині донарахування податку на додану вартість на суму 695,00 грн. з порушенням приписів чинного законодавства, а тому наявність підстав для його скасування в зазначеній частині.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000642332/1 від 06.12.2010 року з урахуванням рішення ДПА в Сумській області від 21.02.2011 року № 2984/10/25-005-197/279ск на загальну суму донарахованого податку на додану вартість у розмірі 612681грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про скасування такого рішення в зазначеній частині є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" про скасування податкового повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 06.12.2010 року № 0000642332/1 через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову в зазначеній частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-1870/3371/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Охтирське підприємство автопасажирських перевезень 15910" про скасування податкового повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 06.12.2010 року № 0000642332/1.

В цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0000642332/1 від 06.12.2010 року з урахуванням рішення ДПА в Сумській області від 21.02.2011 року № 2984/10/25-005-197/279ск на загальну суму донарахованого податку на додану вартість у розмірі 612681грн., з яких сума основного зобов'язання з податку на додану вартість 408454грн. та штрафних санкцій в розмірі 204227грн.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-1870/3371/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 28.05.2012 р.