Ухвала суду № 24482982, 16.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/6968/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекцією у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2012р. по справі № 2а-1670/6968/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекцією у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 01 квітня 2011 року №0002872301/39 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 166027 грн. 75 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 09 серпня 2011 року №0006672301/143.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодекс-Україна" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 00 коп. та витрати по оплаті за проведення судової економічної експертизи в розмірі 5606 грн. 16 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 77, 82 Податкового кодексу України, ст. 4, 6 Закону України "Про податок на додану вартість" та допустив порушення вимог ст.9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки ТОВ "Бодекс-Україна" встановлено порушення останнім пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". З огляду на це вважає, що Кременчуцькою ОДПІ було правомірно винесено податкові повідомлення-рішення №0002872301/39 від 01.04.2011 та №0006672301/143 від 09.08.2011, а відтак позовні вимоги ТОВ "Бодекс-Україна" не підлягають задоволенню.

Під час апеляційного розгляду справи судом замінено відповідача з Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області Державної податкової служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України та витягу з Єдиного Державного реєстру України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.02.2011 по 12.03.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Бодекс-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2010, в ході якої було встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування (р.26 декларації з ПДВ), у періоді що перевірявся, на загальну суму 167209,00 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 167209,00 грн.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 18.03.2011 №1380/23-209/32860348, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ 01.04.2011 прийняте податкове повідомлення-рішення №0002872301/39, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 167209,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПА у Полтавській області. За наслідками такого оскарження, ДПА у Полтавській області рішенням про результати розгляду скарги від 06.06.2011 №1482/10/25-016 залишила податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.04.2011 №0002872301/39 без змін, а скаргу ТОВ "Бодекс-Україна" - без задоволення.

Крім того, за результатами розгляду скарги встановлено, що при підведенні підсумку за перевіркою не враховано заниження податкових зобов'язань за вересень 2009 року на суму 16397,00 грн., у зв'язку з чим ДПА у Полтавській області збільшено суму встановленого перевіркою завищення від'ємного значення податку на додану вартість на 16397,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 18.03.2011 №1380/23-209/32860348 та рішення ДПА у Полтавській області про результати розгляду скарги від 06.06.2011 №1482/10/25-016, Кременчуцькою ОДПІ 09.08.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0006672301/143, яким ТОВ "Бодекс-Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2009 року в розмірі 16937,00 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, звернувся до суду з вимогою про визнання їх неправомірними та скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до положень пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Так, до матеріалів справи позивачем були долучені договори перевезення вантажу перевізником ТОВ "Бодекс-Україна" та договори по виконанню агентських послуг по пошуку замовників транспорту для перевізника (ТОВ "Бодекс-Україна).

Як слідує зі змісту зазначених договорів, всі перевезення позивач виконував на підставі заявок. Вартість по кожному вантажоперевезенню обговорювалася та узгоджувалася у заявках замовника, яка є невід'ємною частиною договору. В заявці зазначалася також загальна вартість фрахту, в тому числі: вартість транспортних послуг за межами митних кордонів України зі ставкою ПДВ - 0 % та вартість транспортних послуг на митних кордонах України зі ставкою ПДВ - 20%.

В матеріалах справи наявні заявки на транспортні послуги в міжнародному сполученні, акти виконаних робіт по перевезенню, які підписані перевізником та замовниками, СМR (міжнародні товарно-транспортні накладні) та виставлені ТОВ "Бодекс-Україна" рахунки-фактури.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Фіксують і підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення документи, створені у письмовій або електронній формі які відповідно до положень підпункту 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 є первинними документами.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктами 2.4, 2.16 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем документи, акти виконаних робіт по перевезенню містять всі обов'язкові реквізити первинних документів у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Крім того, позивачем до матеріалів справи також надано журнали-ордери і відомості ТОВ "Бодекс-Україна" по рахунках 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" за 2008-2010 роки. Відповідно до даних журналів-ордерів і відомостей по рахунку 361, в бухгалтерському обліку ТОВ "Бодекс-Україна" зроблені наступні проводки:

- Дт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" Кт 70 "Доходи від реалізації" в розрізі контрагентів - на суму наданих послуг з вантажоперевезення, визначених в кожному акті виконаних робіт;

- Дт 31 "Рахунки в банках" Кт 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" в розрізі контрагентів - на суму оплати за надані послуги по перевезенню, які визначені в кожному акті виконаних робіт.

Як вбачається зі змісту реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за 2008, 2009 та 2010 роки, позивачем податкові накладні виписувалися на кожну операцію окремо: на операції з надання послуг по перевезенню по території України, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість в розмірі 20%, а також на операції з надання послуг по перевезенню за межами митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість згідно із підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як слідує зі змісту акта перевірки від 18.03.2011 №1380/23-209/32860348, перевіряючі прийшли до висновку, що позивачем при визначенні податкових зобов'язань за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 встановлено їх заниження на 315698,00 грн., оскільки останнім неправомірно визначена база оподаткування податком на додану вартість при наданні автотранспортних послуг на митній території України від місця завантаження до місця перетину кордону України та неправомірно визначено базу оподаткування податком на додану вартість за надані автотранспортні послуги при перевезенні вантажів в міжнародному сполученні на митній території України. При цьому, податковий орган не заперечував проти реальності здійснених ТОВ "Бодекс-Україна" операцій щодо перевезення вантажів.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що ревізором самостійно розраховано середню вартість послуг перевезення по Україні та за її межами. Розрахунок зроблено шляхом поділу загальної вартості послуги по заявках на кількість кілометрів від пункту відправлення до пункту призначення, у зв'язку з чим було розраховано середню вартість 1 км поставки. У подальшому, середню вартість 1 км поставки помножено на кількість кілометрів від пункту відправлення до місця перетину кордону України, внаслідок чого розраховано середню вартість 1 км послуг з перевезення по Україні. Ревізором було порівняно вартість перевезення за кордоном з вартістю перевезення по Україні і на різницю зазначених вартостей нараховано податок на додану вартість (20%). При цьому, ревізором самостійно за допомогою карт, визначався кілометраж між пунктами відправлення і пунктами призначення та між пунктами відправлення і місцем перетину кордону України, що оцінюється судом критично та не може свідчити про правильність проведених ревізором розрахунків.

Між тим, колегія суддів зауважує, що в акті перевірки відсутні порівняння вартості перевезення 1 км відстані, які застосовуються ТОВ "Бодекс-Україна" з вартістю перевезень на 1 км відстані інших перевізників, строків виконання зобов'язань, умов платежів, звичайних для такої операції, а також інших об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну.

З огляду на викладене, а також на те, що в акті перевірки не визначено, чи є вартість перевезення на 1 км відстані по території України, яка застосовується ТОВ "Бодекс-Україна", нижче за звичайні ціни, які склались на ринку перевезень в Україні у відповідні періоди, колегія суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень Кременчуцької ОДПІ щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 на суму 315698,00 грн., що викладені в акті планової виїзної перевірки від 18.03.2011 №1380/23-209/32860348.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно висновку судово-економічної експертизи №827 від 06.12.2011 Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса, висновок акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 18.03.2011 №1380/23-209/32860348 про порушення ТОВ "Бодекс-Україна" вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" документально не підтверджується.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що фактичні обставини справи та докази вказують на неправомірність оскаржуваних позивачем в судовому порядку податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень не знайшли свого підтвердженні ні в ході судового розгляду судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано не було.

Разом з тим, наявність в діях позивача порушень приписів Закону України "Про податок на додану вартість" спростовуються належними та допустимими доказами по справі, зокрема, договорами перевезення вантажу та договорами по виконанню агентських послуг по пошуку замовників транспорту для перевізника із заявками на транспортні послуги в міжнародному сполученні, актами виконаних робіт по перевезенню, товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурами.

Твердження податкового органу щодо порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекцією у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2012р. по справі № 2а-1670/6968/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.