Ухвала суду № 24482883, 16.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-10199/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі № 2а-10199/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "Ветсинтез"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000342200 від 02.08.2011 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 116315,45 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.159 КАС України, ст. 129 Конституції України, ст. 1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що призвело до неправильного вирішення справи.

Під час апеляційного розгляду справи судом замінено відповідача з Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі постанови Кабінету Міністрів України та витягу з Єдиного Державного реєстру України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000342200 від 02.08.2011р., яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 117.646,83 грн. (з них: 116.315,45грн. за протерміновану дебіторську заборгованість по взаємовідносинам з МП "Санжар голд"за контрактом від 02.04.2010 № 03/04 та 1.331,38 грн. по взаємовідносинам з НІGН НОРЕ INТЕ GROUР JIANGSU МЕDICINES & НЕАLТН РRОDUСТS ІМР. & ЕХР.СОRР.LTD) (Китай) за контрактом від 06.07.2009 № І29Р0398) було винесено відповідачем, ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, з посиланням на акт перевірки №1277/22-017/31061220 від 01.08.2011р.

Згідно з висновками згаданого акту в діяльності ТОВ податковим органом виявлено порушення ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме: отримано валютну виручку у сумі 17.693,00 дол. США (142.692,68грн.) та не отримано в межах 180 днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) валютну виручку у сумі 67.582,60дол. США (537.376,29грн.) від МП "Санжар голд"(Республіка Узбекистан) по контракту № 03/04 від 02.04.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач не погоджується з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій за рішенням № 0000342200 від 02.08.2011 р. у сумі 116.315,45грн.

Погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Встановлена ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" міра юридичної відповідальності за порушення приписів ст.1 цього ж закону в розумінні ст.238 Господарського кодексу України є адміністративно-господарською санкцією.

В зв'язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин вимоги ст.218 Господарського кодексу України, згідно з ч.1 якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За правилом ч.2 ст.218 цього кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами під час розгляду справи визнано, що спірна сума штрафних санкцій була нарахована контролюючим органом за період часу від дня граничного терміну надходження валютної виручки (08.12.2010р.) до дати оплати за відвантажену продукцію, що надійшла від МП "Санжар голд"на валютний рахунок позивача 04.02.2011 року у сумі 8.000,00 доларів США (142.692,68грн.).

Так, граничний термін надходження валютної виручки у взаємовідносинах з МП "Санжар голд" припадає на 08.12.2010р. Вказана обставина визнана сторонами в ході розгляду справи. Позовна заява про стягнення з МП "Санжар голд"м. Самарканд заборгованості в сумі 85.545,60долл. США була подана ТОВ "Ветситез" до Господарського суду Харківської області 30.11.2010р., що підтверджується позначкою господарського суду на титульному аркуші позовної заяви. Ухвала про відкриття провадження у справі за даним позовом ТОВ "Ветситез" була винесена Господарським судом Харківської області 01.12.2010р. (справа №33/242-10). Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.04.2011р. по справі №33/242-10 позов ТОВ "Ветсинтез" до МП "Санжар голд"про стягнення заборгованості в сумі 85545,60 долл. США задоволено. Штрафні (фінансові) санкції нараховувались податковим органом у спірних правовідносинах за період 08.12.2010 р. по 04.02.2011 р.

З урахуванням зазначеного, положень Господарського кодексу України та Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що діянням, котре звільняє суб'єкта права від притягнення до запровадженої ч.1 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відповідальності у вигляді накладення адміністративно-господарської санкції є звернення такого суб'єкта до суду з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості.

За правилами ч.2 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (ч.2 ст.4).

Застосовуючи вказану норму матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на постанову ВСУ від 07.02.2011р. у справі за позовом корпорації Науково-виробничої інвестиційної групи "Інтерпайп" до СДПІ по РВПП ум. Дніпропетровську про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.07.2006р. №0000098812/3/16771, в якій зазначено, що дата звернення резидентом із позовом до МКАС при ТППУ про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону №185/94-ВР, і пеня за їх порушення не сплачується.

З огляду на приписи ст.244-2 КАС України правові позиції, що викладені в даному судовому акті Верховного Суду України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні підстави для нарахування контролюючим органом пені, оскільки позивачем було подано позов до Господарського суду Харківської області (30.11.2010р.) до настання граничного терміну надходження валютної виручки (08.12.2010р.).

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано обґрунтованості доводів позивача та не доведено правомірності спірного рішення ні в суді першої інстанції, ані апеляційної.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011р. по справі № 2а-10199/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.