Ухвала суду № 24471530, 29.05.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5981/11

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : не з'явився

відповідач (апелянт) : Голобурда Катерина Євгеніївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Хмельницький" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Хмельницький" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000172307/657 від 22.03.2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Хмельницький", а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 000172307/657 від 22.03.2011 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її, надавши при цьому додаткові усні пояснення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, хоча позивач був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року за наслідками отримання податкової інформації, яка свідчить про можливе порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2, 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 15 315 грн.

На підставі виявлених порушень складено акт № 1882/23-7/30318583 від 21.03.2011 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 000172307/657 від 22.03.2011 року, яким зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15 315 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновків про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Хмельницький" не порушувало норм чинного законодавства, в зв'язку з тим, що у останнього наявні всі документи, які фіксують здійснення операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей: договори, акти приймання-передачі, рахунки-фактури.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У листопаді 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв-Хмельницький" задекларовано до бюджетного відшкодування суми від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, що виникли в жовтні 2010 року, згідно здійснених господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно розділу 2 положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 288 від 24.05.1995 року, первинний документ - це письмове свідоцтво, що фіксує або підтверджує господарську операцію, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.2007 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 Закону вказує на те, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до під п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної є одною з підстав для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства. Крім того, даним Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку. Для отримання права на бюджетне відшкодування в першу чергу слід враховувати факт сплати податку отримувачем товарів їх постачальнику, що прямо передбачено п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000172307/657 від 22.03.2011 року.

Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, то підстав для її задоволення не має.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства та всебічно перевіривши обставини справи, вирішив її у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 червня 2012 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.