Ухвала суду № 24470508, 07.06.2012, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 615/468/12

У Х В А Л А

"07" червня 2012 р. смт.Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Піщуліної І.С.,

з секретарем Івасенко М.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області Голубович Н.П. про визнання дій протиправними, визнання постанови незаконною та її скасування, поновлення в черзі, зобов'язання відновити виконавче провадження та виконати постанову суду,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою та просить визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області Голубович Н.П. протиправними, визнати постанову від 05.04.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві протиправною, поновити його в черзі, зобов'язати виконавця відновити виконавче провадження та виконати рішення Народицького районного суду Житомирської області від 14.04.2010 року у справі №2-126/10, мотивуючи тим, що виконавцем не вчинено всіх виконавчих дій щодо виконання рішення суду.

Скаржник в судове засідання не з'явився, але надав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, вимоги скарги підтримує.

Державний виконавець в судове засідання не з'явилась, надіслала до суду заперечення проти скарги, просить справу розглядати без її участі, в задоволенні скарги просить відмовити за безпідставністю.

Суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 16.07.2010 року було відкрито виконавче провадження №20297290 з примусового виконання рішення Народицького районного суду на підставі виданого судом 28.04.2010 року виконавчого листа №2-126/10, яким стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира на користь ОСОБА_1 5893,81 грн. заборгованості по доплаті до заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період роботи з 01.02.2004 року по 31.12.2005 року.

Цією ж постановою боржнику був наданий 7-денний строк для добровільного виконання постанови, проте в зазначений строк добровільно рішення суду виконано не було.

З метою забезпечення виконання виконавчих документів державним виконавцем було проведено наступні виконавчі дії.

18.01.2012 року до Головного управління ДКС України в Житомирській області направлено запит щодо надання інформації про рахунки, з яких можливо провести списання коштів на виконання рішень судів, зокрема, за ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 30.01.2012 року відповідачу були повідомлені номера рахунків.

09.02.2011 року, 08.02.2012 року виносились постанови про арешт коштів на рахунках боржника, призначених для виплати заборгованості згідно ст.ст.37,39,48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», й направлялись на виконання до УДКС України в м.Житомирі. Постанова від 09.02.2011 року була повернута без виконання 04.01.2012 року, постанова від 08.02.2012 року згідно матеріалів справи не поверталась, а отже до цього часу перебуває на виконанні в УДКС України в м.Житомирі.

20.02.2012 року направлено Вимогу до УПСЗН Богунської районної ради м.Житомира про надання інформації щодо фінансування виплат по рішенням судів 2012 році та надання переліку майна, що не використовується для провадження основної діяльності.

Згідно отриманої на Вимогу інформації виплата коштів відповідно до рішень судів Державним бюджетом України на 2012 рік не передбачена, а майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.

Також, до УДКС України в м.Житомирі було направлено платіжну вимогу №369 від 24.02.2012 року для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт по виконавчому листу про стягнення 5893,81 грн. Вказана вимога 23.03.2012 року повернута без виконання у зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету.

30.03.2012 року, 05.04.2012 року державним виконавцем складено акти про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

05.04.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону) передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст.49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст.47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст.48 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ст.30 Закону).

Статтею 27 Закону визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.75 Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Статтею 89 Закону визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Проте, державний виконавець, як вбачається з матеріалів справи, не дотримався вказаних вище приписів Закону.

В письмовому запереченні проти скарги державний виконавець посилається на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ , затверджений Постанов Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року (надалі - Порядок), що визначає процедуру виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судом, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п.п.26,27 цього Порядку примусове виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника здійснюється після закінчення строку, передбаченого для самостійного виконання таких рішень, у разі неподання боржником повідомлення, зазначеного у пункті 25 цього Порядку, або подання повідомлення, що містить недостовірну інформацію,або недостатнього обсягу коштів на рахунках боржника.

Державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій.

В обґрунтування заперечень щодо скарги державний виконавець зазначив, що впродовж 2009 (до дати відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу скаржника) -2011 років виносились постанови про арешт коштів на рахунках боржника, призначених для виплати заборгованості згідно ст.ст.37,39,48,50,51,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які було направлено на виконання до УДКС України в м.Житомирі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи долучено копії постанов про арешт коштів боржника, винесені в січні 2009 року та 26.01.2010 року, що були затверджені Начальником відділу примусового виконання рішень або до дати їх винесення, або після спливу значного проміжку часу.

Також державний виконавець зазначає, що на виконання Порядку до УДКС України в м.Житомирі направлялись платіжні вимоги від 05.04.2012 року, 06.04.2012 року, 09.04.2012 року для стягнення коштів з рахунків боржника, на які накладено арешт за виконавчими документами, і в тому числі, по виконавчому листу на користь ОСОБА_2. Зазначені обставини не можуть біти прийняті судом до уваги, оскільки ці дії були вчинені в день винесення та після винесення постанови про повернення скаржнику виконавчого листа.

На підставі викладеного, суд вважає, що державний виконавець неправомірно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки не дотримався зазначених вище приписів щодо своєчасності та повноти проведення виконавчих дій.

Суд дійшов даного висновку з урахуванням також і наступного.

Приписами ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року (надалі-Конвенція), передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Статтею 46 Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Згідно п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Отже, держава повинна виконувати взяті на себе зобов'язання та не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року визначено, що суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватись тільки зазначеною особою, а тому в задоволенні вимоги про зобов'язання державного виконавця виконати постанову суду слід відмовити за безпідставністю, оскільки обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі виконання судового рішення вже встановлений Законом.

В задоволенні вимоги про поновлення скаржника в черзі також слід відмовити за безпідставністю з огляду на те, що черговість виконання судових рішень Законом не передбачена.

Скаржник сплатив судовий збір в сумі 32,19 грн.

В порядку ст.ст.88,388 ЦПК України сплачений судовий збір слід стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області на користь скаржника.

Керуючись ст.ст.209,210,383-389 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області Голубович Н.П. неправомірними.

Постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області Голубович Н.П. від 05.04.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві ОСОБА_1 по виконавчому листу №2-126/10 визнати незаконною та скасувати.

Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області Голубович Н.П. поновити виконавче провадження №20297290 по виконанню рішення Народицького районного суду Житомирської області від 14.04.2010 року по справі №2-126/10.

В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 32 грн. 19 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Народицький районний суд Житомирської області в апеляційний суд Житомирської області протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І. С. Піщуліна