Рішення № 24465778, 10.04.2012, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 2014/2-930/11

Провадження № 2/2014/105/2012

РІШЕННЯ

іменем України

10.04.2012 року Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Нестерцової Н.В.

секретаря Гордієнко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Змієві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 особисто та як законного представника неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поновлення порушеного права на користування житлом і вселення та виселення без надання іншого жилого приміщення,

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_7 про виселення.

За результатами попереднього судового засідання від 20 січня 2012 року до участі в справі у якості 3-х осіб було залучено ОСОБА_3 особисто та як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

У подальшому, в порядку ст..31 ЦПК України, було збільшено позовні вимоги.

До суду з позовом звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про поновлення порушеного права на користування житлом і вселення та виселення без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 зазначили наступне.

ОСОБА_1 працювала фельдшером на ФАПі с.Водяне Зміївського району Харківської області. Їй та дочці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 було надане житло по АДРЕСА_1- квартиру в приміщенні ФАПу.

У подальшому, з 1986 року ОСОБА_1 співмешкала з ОСОБА_7

У 1996 році ОСОБА_7 переїхав на проживання в квартиру матері позивача ОСОБА_1 АДРЕСА_2. ОСОБА_1 разом з дітьми залишилась проживати в с.Водяне до грудня 2000 року, коли звільнилась у звязку з виходом на пенсію. 02 жовтня 2010 року ОСОБА_7 на вимогу позивачів та матері ОСОБА_1 залишив квартиру та переїхав на проживання до спірного житла за вищевказаною адресою.

За твердженнями позивачів, сумісного господарства з відповідачем не велось. Відповідач заробіток витрачав на свої потреби. За твердженнями ОСОБА_1 відповідач систематично бив її дітей, ґвалтував дочку ОСОБА_8 та пристарілу матір, проявляючи садизм.

У 2010 році відповідач поміняв замки в спірній квартирі, чим перешкоджав користуватись житлом.

Така поведінка ОСОБА_7 змусила її звертатись до правоохоронних органів зі скаргами.

2.

Позивачі вказали, що сумісне проживання з ОСОБА_7 в квартирі в с. Водяне Зміївського району неможливе, оскільки може потягти за собою негативні наслідки.

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 просять суд вселити їх разом з малолітніми дітьми ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 виселити з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення за неможливістю сумісного проживання.

У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позовних вимог.

Вона пояснила, що більше 20 років співмешкала з ОСОБА_7

У звязку з роботою фельдшера, їй було надане житло, що представляє собою окрему квартиру в приміщенні ФАПу. В цій квартирі вони проживали до 2000 року постійно, а потім використовували як дачу обробляли город, оздоровлювали дітей у літній період.

Протягом сумісного проживання з ОСОБА_7 він бив її дітей, знущався з матері, ґвалтував дочку. ОСОБА_1 вказала, що про ці факти вона дізналась нещодавно, заяв до правоохоронних органів не надавала. За неправомірних дій ОСОБА_7 на обстеження у звязку з нервовим зривом направлялась її дочка ОСОБА_2

У 2010 році відносини з відповідачем зіпсувались, він покинув квартиру в Харкові та переїхав проживати в с .Водяне. З цього моменту, як вказала ОСОБА_1, ОСОБА_7 не пускає до квартири, чим перешкоджає в користуванні житловим приміщенням де вона, діти та онуки зареєстровані і яке вони використовували тривалий час.

Вона зверталась до дільничного інспектора Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області, однак, позитивних наслідків таке звернення не мало. Їй було рекомендовано звернутись до суду.

ОСОБА_3 належним чином повідомлялась до час та місце розгляду справи, звернулась із заявою про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

ОСОБА_2 наполягала на задоволенні позову, вона підтвердила, що ОСОБА_7 бив її, не пускав в квартиру в с.Водяне.

ОСОБА_7 позов не визнав.

Відповідач визнав той факт, що з 1986 року він проживав з ОСОБА_1 однією сімєю в квартирі в с.Водяне, де і зареєстрований по теперішній час. ОСОБА_1 працювала фельдшером в с.Водяне та проживала у наданому їй житловому приміщенні.

Протягом сумісного проживання, спочатку відносини з позивачами були нормальні, у подальшому, у побуті, взаємовідносинах наступили зміни. Він та позивачі у справі не розуміли один одного. Відповідач заперечує проти звинувачень ОСОБА_1 у побитті дітей, проявом насилля, посилаючись на вікові розлади психіки позивача, внаслідок чого вона допускає фіксацію фактів, яких не було.

Декілька років він та позивачі проживали в квартирі матері ОСОБА_1, оскільки він працював на заводі в м. Харків. Однак, приїжджали до житла в с.Водяне. У подальшому, відносини погіршились. В 2010 році він переїхав до с.Водяне де й проживає до теперішнього часу. Іншого житла не має.

ОСОБА_7 підтвердив той факт, що не пускав ОСОБА_1 до квартири у Водяному, вказуючи на те, що вона у словах, діях проявляла неповагу, агресію.

Відповідач зазначив, що у 1993 році викупив спірну квартиру у радгоспі «3-й Вирішальний»Зміївського району. Між ним та директором радгоспу було укладено договір купівлі-продажу квартири, вартість квартири сплачено повністю. Тому, ОСОБА_7 вважає себе власником цього житла, хоча і визнає, що правовстановлюючі документи оформлені не належним чином. ОСОБА_7 вказав, що погодився б на вселення

3.

позивачів, коли б вони домовились про нормальні людяні стосунки. Разом з тим, відповідач вважає, що не надано доказів того, що є підстави для його виселення з квартири без надання іншого житла, враховуючи конкретні обставини.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухав пояснення сторін, дослідив докази, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в Зміївській центральній районній лікарні на посаді завідуючої Водянським фельдшерсько-акушерським пунктом з 30.04.1985 року по 01.12.2000 року, що підтверджується довідкою головного лікаря лікарні. ( а.с.5)

Копією довідки Борівського сільського голови Зміївського району Харківської області від 24.06.2011 року № 02-24/1240 підтверджується, що ОСОБА_1 її дочки ОСОБА_3, ОСОБА_9, онуки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та співмешканець ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1( а.с.5)

Згідно довідки директора КП «Зміївське БТІ»№60 від 24.02.2012 року, інвентаризація житлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 не проводилась. ( а.с.104)

Борівський сільський голова Зміївського району Ревенко В. довідкою підтвердив, що приміщення ФАПу на балансі сільської ради не перебуває, даних про підстави реєстрації сторін за вказаною адресою не має. ( а.с.105)

ФАП в с.Водяне на балансі Зміївської центральної районної лікарні не перебуває, що підтверджується довідкою головного лікаря №430 від 10.04.2012 року. ( а.с.124)

Технічною документацією підтверджується наявність квартири в приміщенні ФАПу в с.Водяне на території Борівської сільської ради Зміївського району. ( а.с.99-103)

Згідно копії договору купівлі-продажу від 11.05.1993 року між радгоспом «3-й Вирішальний»Зміївського району в особі директора радгоспу Грищука В.П. та ОСОБА_7, господарство продало, а покупець придбав за договірною ціною половину жилого будинку з надвірними будівлями загальною площею 54,2 кв.м, в т.ч. 38,2 кв.м жилої площі, яка складається з 3-х кімнат в с.Водяне Борівської сільської ради Зміївського району. ( а.с.53,54)

Довідкою директора радгоспу Грищука В.П. підтверджено, що ОСОБА_7 дійсно сплатив 300 тис.крб на Ѕ частину будинку на користь радгоспу «№-й Вирішальний»( а.с.55)

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість віднесення квартири в приміщенні ФАПу в АДРЕСА_1до житлового фонду в розумінні ст..4 ЖК України.

Відповідно до ст..9 ЖК України, сторони набули право користування вказаним жилим приміщенням.

Ч.3 ст.9 ЖК України передбачає, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідач безпідставно позбавляє позивачів права користування жилим приміщенням. Причини, з яких ОСОБА_7 позбавляє позивачів права користування жилим приміщенням, на думку суду, не є обґрунтованими, і такими, що порушують їх право.

За таких обставин, позовні вимоги позивачів в частині їх вселення підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині виселення ОСОБА_7 на підставі ст..116 ЖК України.

4.

По-перше, судові надані докази того, що ОСОБА_7 викупив в радгоспу «3-й Вирішальний»спірне житло, що дає йому право у подальшому, за необхідності, належним чином оформити право власності на житло.

По-друге, судові не надано доказів того, що ОСОБА_7 систематично руйнує чи псує жиле приміщення, або використовував його не за призначенням, або систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для інших проживання із ним в одній квартирі, а заходи запобігання і громадянського впливу безрезультатні.

ОСОБА_1, ОСОБА_3,ОСОБА_2 не надали доказів на підтвердження позову в цій частині.

Так, сторони погодились з тим, що ОСОБА_7 постійно проживає в квартирі в с.Водяне з жовтня 2010 року.

ОСОБА_1 у жовтні 2010 року зверталась із заявою на дії ОСОБА_7 Міліцією були розглянуте звернення, відмовлено у порушенні кримінальної справи. Із повідомлення начальника Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 вбачається, що з ОСОБА_7 було проведено профілактичну бесіду про недопущення протиправних дій у подальшому. При вивченні матеріалів за скаргою ОСОБА_1№1999 від 01.11.2010 року встановлено, що вони містять довідку дільничного інспектора про проведену бесіду з ОСОБА_7, хоча підтверджень щодо проведення такої співбесіди з боку самого ОСОБА_7 не має.

Так, постановою ДІМ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області від 01.11.2010 року встановлено, що ОСОБА_7 поміняв замок на дверях квартири в с. Водяне, тому ОСОБА_1 не могла увійти до житла.

В постанові ДІМ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області від 27.07.2011 року за зверненням самого ОСОБА_7 було встановлено, що ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_12 вимагали ключі від квартири, внаслідок чого намагалась вдарити ОСОБА_7, який сховався в квартиру. 26.07.2011 року після роботи ОСОБА_7 не міг потрапити додому, оскільки ОСОБА_1 пошкодила дверний замок та закрилась в квартирі.

Даних, які б підтверджували факт триваючої антигромадської поведінки ОСОБА_7 в т.ч. й побиття, прояву насильства відносно позивачів, окрім їх пояснень, не представлено.

Допитаний у якості свідка дільничний інспектор Зміївського РВ ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_13 пояснив, що сторони мають спір за житло і рекомендував їм звернутись до суду, про що він пояснював як ОСОБА_1 так і ОСОБА_7

Даних про те, що до ОСОБА_7 застосовувались заходи запобігання і громадянського впливу не представлено.

ОСОБА_7 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно.( а.с.58, 72)

За таких обставин підстав для задоволення позову в частині виселення ОСОБА_7 не встановлено. Разом з тим, відповідач не вправі чинити перешкоди позивачам у користуванні житлом.

Тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст..88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позов ОСОБА_7 випливає з немайнового спору.

Тому, не дивлячись на те, що позов задовольняється частково, витрати, понесені ОСОБА_1 стягуються з відповідача на її користь.

В момент подання уточненої позовної заяви до суду, позивачами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не було сплачено судового збору, а суд на це не звернув уваги.

Тому, судовий збір ( по 107,30 грн.) стягується з ОСОБА_7 на користь держави.

5.

Керуючись ст.ст.4,9 ЖК України, п. 17 Постанови №2 від 12.04.85 р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України». ст..ст.10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в жиле приміщення квартиру АДРЕСА_1.

Зобовязати ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_1, ОСОБА_3 та її дітям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у користуванні жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 45( сорок пять) грн..50 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 214 ( двісті чотирнадцять) грн..60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Головуючий: