Постанова № 24463248, 31.05.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2012 р.Справа № 5017/517/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання: Белянкіна Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СКФ"

на рішення господарського суду Одеської області від 23 квітня 2012 року

у справі №5017/517/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ПЛАСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „СКФ"

про стягнення 263 926,37 грн. та виселення

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СКФ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ПЛАСТ"

про визнання договору оренди укладеним та зобов'язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ПЛАСТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „СКФ" 263 926,37 грн. заборгованості, яка складається з основної заборгованості за договором оренди у розмірі 76 686,10 грн., 3477,66 грн. пені, 7668,61 грн. штрафу, 176 094 грн. неустойки, та виселення відповідача з приміщень, що являються об'єктом оренди.

04.04.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „СКФ" звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ПЛАСТ" про визнання договору оренди неукладеним, посилаючись на ненадання ТОВ «ЮГ-ПЛАСТ»підписаного договору оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 квітня 2012 року (суддя Демешин О.А.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „СКФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ПЛАСТ": 76686гривень 10коп. орендної плати; 3477гривень 66коп. пені; 7668гривень 61коп. штрафу; 176094гривні неустойки та 6351 гривню 53коп. судового збору. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю „СКФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ПЛАСТ" із нежилих приміщень загальною площею 270,02кв.м., розташованих на 8 та 9 поверхах (літ.В-Н-1, В-1-1) будівля №84 по вул. Балківській м.Одеси, , що були об'єктом оренди по Договору оренди № 170 від 30.12.2010 року. У задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про неукладеність договору, та дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, укладеним між сторонами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „СКФ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позовну та задовольнити зустрічний позов, а також зобов'язати ТОВ „ЮГ-ПЛАСТ" не чинити перешкоди ТОВ „СКФ" у користуванні зазначеними приміщеннями.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що судом не прийнято до уваги доводи відповідача щодо не укладення договору оренди №170 з позивачем, та, як наслідок, необґрунтованість стягнення подвійної орендної плати.

Окрім того, апелянт посилається на неналежне вивчення судом та формальний розгляд матеріалів справи, оскільки в судовому рішення зазначено, що розрахунок заборгованості здійснений ТОВ „ЮГ-ПЛАСТ" за період з 12.09.11р. по 31.11.2011р., незважаючи на те, що кількість днів в листопаді складає 30. Також скаржник заперечував проти розрахунку пені та зазначав, що він є завищеним.

Апелянт також посилався на помилковість висновків суду щодо неодноразових звернень позивача до відповідача з приводу звільнення нежитлових приміщень, оскільки на адресу ТОВ „СКФ" надходили тільки рахунки на сплату орендних платежів.

Також скаржник зазначав, що штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, та посилався на приписи Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

В апеляційній скарзі апелянт посилається також на те, що судом не було надано належної оцінки й угоді №1 від 13.09.2011р., відповідно до якої ТОВ „ЮГ-ПЛАСТ" зобов'язався протягом 3-х робочих днів передати ТОВ „СКФ" в оренду приміщення, однак в порушення своїх зобов'язань не надіслав документи для оформлення належним чином орендних правовідносин.

Також скаржник вважає, що позивач навмисно ввів суд в оману про відсутність будь-яких інших укладених договорів, в той час як після проголошення судового рішення на адресу відповідача надійшов рахунок по договору оренди №219.

ТОВ „ЮГ-ПЛАСТ" надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якій заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮГ-ПЛАСТ" орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „СКФ" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №170, відповідно до умов п.п.1,3,4 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 270,20 кв.м., що знаходяться на 8 та 9 поверхах будівлі, що розташована за адресою : Україна, м.Одеса, вул.Балківська, 84, визначені на план-схемах під літерами „В-Н-1" (додаток №1), та „В-1-1" (додаток №2), які є невід'ємними частинами договору. Із загальної площі, яка передається, корисна площа складає 252,20 кв.м., допоміжна площа -18,00 кв.м. Об'єкт оренди передається орендарю для використання його для розміщення офісного приміщення та телевізійної студії, та вважається переданим з моменту підписання обома сторонами акту приймання-передачі.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за об'єкт оренди орендар зобов'язується щомісячно не пізніше 10 числа місяця, за який проводиться оплата, перераховувати орендодавцю на його поточний рахунок орендну плату в сумі 29 349,00 грн., в т.ч. ПДВ 4891,50 грн. Орендна плата підлягає сплаті орендарем з урахуванням щомісячної індексації на суму збільшення офіціального індексу інфляції.

Розділом 6 сторони узгодили відповідальність сторін, а саме:

- пунктом 6.1 визначено, що в разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов'язань за даним договором, сторони несуть відповідальність в порядку, передбаченому діючим законодавством та даним договором;

- пунктом 6.2 визначено, що в разі несвоєчасної сплати орендної плати або оплати її не в повному обсязі орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, за весь період прострочення виконання зобов'язань, з моменту, коли настав строк виконання зобов'язання до моменту його виконання;

- пунктом 6.4 встановлено, що у разі прострочення більше 30 календарних днів передбачених даним договором строків оплати орендної плати або комунальних послуг, експлуатаційних витрат або сплати їх в повному обсязі, орендар зобов'язаний додатково, крім сплати пені, сплатити орендодавцю штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

На виконання зазначеного договору позивачем передано нежитлове приміщення, яке є об'єктом договору, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 03.01.2011р..

Даний договір набирає чинності з 01.01.2011р. та діє до 31.11.2011р..

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо виникнення за відповідачем непогашеної заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №170 від 30.12.2010р., нарахованої за період з 13 вересня 2011 року (з моменту затвердження мирової угоди між сторонами по угоді №1 від 13.09.2011р.) по 30 листопада 2011 року (закінчення строку дії договору) в сумі 76 686,10 грн., та штрафних санкцій, передбачених розділом 6 договору оренди №170 та приписів ст. 785 ЦК України, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідносини в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Довід скаржника про не укладання договору оренди №170 та неправомірність нарахування заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій за даним договором спростовується матеріалами справи.

Як вже зазначалось вище, матеріали справи містять належним чином завірену копію договору оренди №170 від 30.12.2010р., скріплену підписами та печатками сторін по справі.

Посилання скаржника на те, що угода №1 від 13.09.2011р. між сторонами виключає стягнення заборгованості та штрафних санкцій позивача також спростовується саме змістом даної угоди.

Дійсно, 13.09.2011р. між сторонами укладено мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2011р. по справі №10/17-1835-2011, відповідно до якої ТОВ „ЮГ-ПЛАСТ" та ТОВ „СКФ" узгодили, що сума заборгованості за договором оренди №22 від 22.10.2007р. станом на 13.09.11р. становить 355 605,03 грн., з урахуванням всіх штрафних санкцій, та дійшли згоди про порядок погашення даної заборгованості.

Згідно з п. 8 даної угоди, після проведення оплати з боку ТОВ „СКФ" в загальній сумі, вказаній в п.1 вказаної угоди (355 605,03 грн.) всі претензії ТОВ „ЮГ-ПЛАСТ" по договору оренди №22 від 22.10.2007 р., а також іншим правовідносинам, що виникли до 12.09.2011р., вважаються погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором оренди №22 від 22.10.2007р., укладеного сторонами по справі, орендар приймає в користування приміщення, розташоване за адресою м.Одеса, вул.Балківська, 84, площею 587,7 кв.м, терміном до 30.09.2010р.(т.1 а.с.88-92).

Зміст угоди №1 стосується погашення заборгованості за договором №22 від 22.10.2007р. та не містить жодної вказівки на договір оренди №170 від 30.12.2010р..

Таким чином, судова колегія вважає, що посилання скаржника на неправомірність стягнень за договором №170 на підставі угоди №1 хибні та не заслуговують на увагу судової колегії.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань за договором оренди №170 та не сплачено орендну плату за користування приміщеннями з 13.09.2011р. по 30.11.2011р., що складає суму заборгованості в розмірі 76686,1грн.. Відповідачем не доведено факт відсутності заборгованості за договором оренди № 170 від 30.12.2010р..

Більш того, після закінчення строку дії договору оренди №170 ТОВ „СКФ" не звільнено орендоване приміщення, що й змусило ТОВ "ЮГ-ПЛАСТ" звернутись з відповідним позовом до господарського суду.

Доводи скаржника щодо не укладення договору відхиляються судовою колегією з огляду на те, що в матеріалах справи наявна копія договору, скріплена печатками та підписана посадовими особами обох сторін, завірена належним чином. Крім того, судом було досліджено оригінал даного договору в судовому засіданні.

Окрім того, судова колегія перевірила розрахунок пені та штрафу, заявлених позивачем в позовній заяві, та дійшла наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Таким чином, судова колегія зазначає, що пунктами 6.2, 6.4 договору, нормами чинного законодавства підтверджується правомірність та обгрунтованість нарахування пені та штрафу, з огляду на те, що відповідачем не проведено оплату користування приміщеннями в строки, передбачені договорами.

Посилання скаржника на допущені помилки суду у розрахунку заборгованості з посиланням на те, що у листопаді 30 днів, не заслуговує на увагу суду, оскільки не є суттєвим порушенням.

Згідно п.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Що стосується доводів апелянта щодо того, що пеня і штраф відносяться до одного виду відповідальності, то судова колегія відхиляє такі твердження, з огляду на приписи статті 230 ГК України, відповідно до яких штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також судова колегія звертає увагу скаржника на положення статті 549 ЦК України, яка чітко розмежовує поняття штрафу та пені: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня. При цьому довід апелянта про те, що стягнення штрафу та пені порушує положення статті 61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не відповідає зазначеному принципу.

Аналогічну позицію викладено у постанові ВГСУ від 28.01.2010 р. по справі №15/63.

Окрім того, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що в матеріалах справи наявні листи ТОВ "ЮГ-ПЛАСТ" №123 від 21.12.2011р., №124 від 12.01.2012р., №132 від 24.01.2012р., якими ТОВ "ЮГ-ПЛАСТ" просив звільнити орендовані приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди. Також наявні докази відправлення зазначених листів -квитанції, описи відправлень, поштові повідомлення.

Враховуючи викладене, суд вважає подані докази належними та допустимими при вирішенні даної справи, а відтак відхиляє доводи скаржника про відсутність з боку позивача вимог щодо звільнення орендованого приміщення, та вважає правомірним нарахування неустойки у вигляді подвійної орендної плати у відповідності до приписів ст.785 ЦК України.

Решта доводів апеляційної скарги не стосуються предмету розгляду даної справи та не спростовує висновків суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено обґрунтованість стягнення відповідної суми заборгованості, відтак оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „СКФ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 23 квітня 2012 року у справі №5017/517/2012 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 01.06.2012р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя М.В. Михайлов