Рішення № 24462945, 29.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.12 Справа№ 5015/1492/12

За позовом: Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі: Державне підприємство „Підприємство Холодно гірської виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№ 18)", м. Харків

До відповідача 1: Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця", м. Львів

До відповідача 2: Відокремлений підрозділ „Служба матеріально-технічного постачання" Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця", м. Львів

Про стягнення 84 315,76 грн.

В судове засідання з'явились:

від прокурора: не з'явився

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Поліщак Р.В. - представник

від відповідача 2: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі: Державне підприємство „Підприємство Холодно гірської виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№ 18)" до відповідачів Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця", Відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання" Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" про стягнення 76 080,00 грн. основного боргу, 5 040,40 грн. пені та 3 195,36 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 13.04.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.05.2012 р. Ухвалою суду від 07.05.2012 р. розгляд справи було відкладено на 29.05.2012 р. з підстав, викладених в даній ухвалі.

В судовому засіданні 07.05.2012 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача 07.05.2012 р. позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Прокурор, позивач, відповідач 2 в судове засідання 29.05.2012 р. не з'явились, однак позивач на адресу суду надіслав заяву, в якій просить розглянути справу без їх участі за наявними у справі матеріалами та стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 1577,44 грн.

Представник відповідача 1 позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу та частині нарахованих штрафних санкцій, а саме: 2132,32 грн. -пені та 304,70 грн. - інфляційних, що викладено у відзиві на позовну заяву (вхідний номер суду 9678/12/12 від 07.05.2012 р.).

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився. Однак, слід звернути увагу, що Відокремлений підрозділ „Служба матеріально-технічного постачання" Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" не є юридичною особою і відповідно не може бути відповідачем у справі. Провадження у справі щодо нього підлягає припиненню.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 29.05.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

09.06.2011 року між ДП «Підприємство Холодногірської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№18) (Постачальник) та Державним територіально-галузевим обєднанням «Львівська залізниця»в особі начальника відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання»Олексія І.М. (Покупець) укладено договір поставки № Л/НХ 111154/НЮ, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцеві товар, зазначений в Специфікації №1 (Додаток №1 до даного договору), а Покупець -прийняти і оплатити такий товар.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 76 080,00 грн. за який відповідач зобов'язувався оплатити, однак, свої договірні зобов'язання не виконав.

23.09.2011 р. позивачем на адресу відповідача 1 була направлена претензія про оплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді і задоволення. Також 25.10.2011 р. позивачем на ім'я начальника Львівської залізниці був направлений лист з проханням сприяти вирішенню питання щодо оплати товару, який останнім залишений без відповіді.

Станом на день розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем складає 76 080,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 3 195,36 грн. Крім того, відповідно до п. 7.5 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 5040,40 грн., які просить стягнути з відповідачів.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно із ст.121 Конституції України, Прокуратура України здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках визначених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формою представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави (ст. 36і Закону України "Про прокуратуру").

П. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № Л/НХ 111154/НЮ позивач 29.06.2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 76 080,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №609 (а.с.20).

Відповідно до п. 4.1 договору оплату за отриманий товар Покупець здійснює після пред'явлення Постачальником рахунка на оплату товару протягом 60 (шістдесят) банківських днів після поставки товару, однак свої договірні зобов'язання відповідач не виконав.

Направлена позивачем 23.09.2011 р. відповідачу 1 претензія про оплату заборгованості залишена останнім без відповіді і задоволення.

Станом на день розгляду справи основний борг відповідача перед позивачем складає 76 080,00 грн. та підлягає до стягнення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем невірно нараховані інфляційні втрати в сумі 3 195,36 грн. Проте при нарахуванні інфляційних втрат позивачем було допущено арифметичну помилку. При здійсненні судом перерахунку розмір інфляційних втрат, що підлягає до стягнення з відповідача за період вересень -грудень 2011 року складає 304,32 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у випадку недотримання термінів оплати, продавець нараховує пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Як вбачається із поданого позивачем розрахунку ним було нараховано пеню в сумі 5 040,40 грн. в розмірі подвійної облікової ставки, а не облікової ставки, як передбачено в самому договорі. Розмір пені, що підлягає до стягнення за період з 22 вересня 2011 р. по 31 січня 2012 р. в межах облікової ставки НБУ складає 2 132,32 грн.

Також позивач надіслав на адресу суду заяву, в якій просить стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 1 577,44 грн., що складаються з добових та відрядження уповноваженого представника ОСОБА_3, а саме трьох днів добових на загальну суму 564,60 грн., проїзних білетів у розмірі 442,84 грн. та вартості готельного номеру у розмірі 570,00 грн.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України»нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника. У господарському суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі (видатки, які зазнали у зв'язку з відрядженням представників (своїх працівників) для участі в судових засіданнях (проїзд, харчування, проживання), а так само зазначити про відмову в їх стягненні у резолютивній частині судового рішення. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення викладених вище судових витрат.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, що викладено у відзиві на позовну заяву.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1 498,80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,п.1 ст.80,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного підприємства „Підприємство Холодно гірської виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№ 18)" (61052, м.Харків, вул.Рубанівська 4, код ЄДРПОУ 08680862) -76 080,00 грн. -основного боргу, 2 132,32 грн. пені та 304,32 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя 1, код ЄДРПОУ 01059900) в доход державного бюджету (п/р 31215206783006 в ГУ ДКСУ у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, код платежу 22030001) -1498,80 грн. -судового збору.

4. Провадження у справі за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі: Державне підприємство „Підприємство Холодно гірської виправної колонії управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (№ 18)" до відповідача 2 Відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання" Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця" припинити.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.06.2012 року.