Рішення № 24462944, 29.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2012 р.Справа № 5017/782/2012

за позовом Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова"

до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 986796,62 грн.

Суддя Демешин О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2-довіреність

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Виробниче об'єднання південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) про стягнення 986796,62 грн., з яких: 812409,79 грн. -основного боргу; 87975,18 грн. -пені; 28249,49 грн. сплати-3% річних та 58162,16 грн. інфляційних.

Позивач позов підтримує повністю

Відповідач позов не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов від 02.04.2012 року.

В С Т А Н О В И В :

28.03.1996р. між Державним підприємством „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (позивач) та Спільним підприємством з іноземними інвестиціями „Татра-Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач) було укладено договір оренди № 9649.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач надав на умовах оренди відповідачу приміщення загальною 7630 кв.м. та виробниче обладнання для виготовлення трамвайних вагонів.

Для проведення оплати за орендовані приміщення позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 1347553,99 грн.

Згідно п. 3.3. Договору орендар (відповідач) також повинен сплачувати послуги за землю по цінам на момент виставлення рахунку.

Відповідачу для сплати за землю було виставлено рахунки на загальну суму 328878,94грн.

Відповідно п. 3.4. Договору оплата проводиться щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим період.

За розрахунками позивача сума заборгованості відповідача по оренді складає 698882,85 грн., а сума заборгованості по сплаті за землю складає 113526,94 грн.

Таким чином, як вважає позивач, станом на 01.10.2011р. загальна сума основного боргу відповідача становить 812409,79 грн.

З наведеного позивач робить висновок, що відповідачем були порушені вимоги п. 2.2.2 Договору, де Відповідач бере на себе обов'язок вносити орендну плату у розмірі, порядку та строки встановлені договором п.3.4. Договору, де Відповідач зобов'язується сплачувати орендну плату щоквартально, до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Позивач також зазначає, що відповідно до пункту 4.1 договору № 9649 від 28.03.1996р. за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть майнову відповідальність у відповідності з діючим законодавством. А відповідно до Додатка № 3 до Договору при порушенні строків внесення орендної плати проводиться нарахування пені в розмірі не менш ніж 0,5% від суми заборгованості за кожний прострочений день.

Відповідно до Додатка №3 до договору № 9649 від 28.03.1996р. за несвоєчасне виконання розрахунків за оренду позивачем нарахована пеня у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України за несвоєчасне виконання розрахунків по відшкодуванню оплати за землю нарахована пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на ст. 610, 625 ЦК та 231 ГК України позивачем розрахована загальна сума боргу відповідача: 986796,62 грн., з яких: 812409,79 грн. -основного боргу; 87975,18 грн. -пені; 28249,49 грн. -3% річних; 58162,16 грн. -інфляційні збитки.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що рахунки на оплату за оренду виставлялись у розмірі більшому ніж розмір орендної плати, який мало сплачувати СП „Татра-ЮГ" ТОВ, оскільки при розрахунку позивачем не враховувались зміни чинного законодавства.

Крім того, до суми позовних вимог включено суми, які позивач мав перерахувати в сторону зменшення відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2011р. по справі №6-20/65-10-2429.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

В період з липня 2009р. по жовтень 2010р. на підставі договору оренди від 28.03.1996р. № 9649 позивачем були виставлені рахунки відповідачу для здійснення оплати за оренду приміщення загальною 7630 кв.м. та виробничого обладнання для виготовлення трамвайних вагонів на загальну суму 2180245,19грн.

Зазначені рахунки СП „Татра-Юг" ТОВ сплачувало частково. Всього відповідач перерахував позивачу в якості орендної плати 1693213,27грн., з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №786 від 4 жовтня 1995 р. „Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 „Деякі питання оплати оренди державного майна", а саме - починаючи з липня 2009 року відповідач сплачував рахунки за оренду до 01.07.2010 року у розмірі 45%, а з 01.07.2010 - 80 %, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316.

Факти здійснення відповідачем часткових оплат були предметом дослідження в господарському суді. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року в справі 6-20/65-10-2429 (залишеним в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року) суд зобов'язав Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" здійснити перерахунок орендних платежів у відповідності до тимчасових змін у законодавстві, а саме у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 „Деякі питання оплати оренди державного майна", що виконано не було.

Крім того, Постановою від 28 квітня 2009 року № 414 „Про доповнення додатка 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" Кабінет Міністрів України вніс зміни в додаток 2 Методики доповнивши його пунктом 28-1 такого змісту: „Розміщення суб'єктів господарювання, що виготовляють рухомий склад міського електротранспорту" та встановивши орендну ставку у розмірі 5 відсотків. Постанова набрала чинності з 01.01.2010 року. Мета використання орендованого майна за договором оренди №9649 від 28 березня 1996 року - виготовлення трамвайних вагонів.

Не беручи до уваги зазначені зміни Позивач при нарахуванні орендної плати продовжував використовувати орендну ставку у розмірі 15 відсотків.

Таким чином, враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України №786 від 4 жовтня 1995р. . „Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", Постанову Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 „Деякі питання оплати оренди державного майна" та Постанову Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2009 року № 414 „Про доповнення додатка 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" станом на 01.01.2011 року, так і на 01.11.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем за оренду відсутня.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ч.3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Що стосується позовних вимог про стягнення оплати за землю, суд зазначає наступне:

Пунктом 3.3. договору оренди №9649 від 28.03.1996р. встановлено, що оплата за послуги

здійснюється по цінам на момент виставлення рахунку орендарю, у т.ч. за землю -у відповідності до Закону України „Про оплату за землю".

Між тим, вказаним Законом передбачено визначення розміру плати за землю в залежності

від площі земельної ділянки, що знаходиться в користуванні у суб`єкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, договором оренди №9649 від 28.03.1996р. не встановлено розміру земельної ділянки на якій розташоване приміщення цеху №32 корпусу №1.

Ні в рахунках, що виставлялись відповідачу на відшкодування оплати за землю, ні в позовній заяві позивачем не здійснено розрахунків цієї плати з посиланням на погоджений сторонами розмір земельної ділянки. Передбачена договором загальна площа 7630кв.м. є загальною площею орендованого приміщення, а не земельної ділянки.

Тим більше, що договором не встановлено ідентичності розмірів орендованого приміщення та земельної ділянки за користування якою відповідач мав відшкодовувати позивачу оплату за землю.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що в частині відшкодування плати за землю договір слід вважати неукладеним через відсутність істотних умов плати за землю -погодженого сторонами розміру земельної ділянки плата за яку мала відшкодовуватися відповідачем.

За таких обставин, у задоволенні позову в цій частині, також, слід відмовити.

Суд не приймає до уваги акт звірки взаєморозрахунків та угоду від 31.10.2011р. про розірвання договору оренди №9649 від 28.03.2011р. про підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки зазначена в цих документах заборгованість вказана без здійснення її перерахунку на підставі рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року в справі 6-20/65-10-2429, яке є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, приймаючи до уваги невідповідність розрахунків орендної плати та плати за землю, нормам чинного законодавства -відповідач не обмежений в праві заперечувати проти позову з наданням доказів фактичної відсутності у нього боргу перед позивачем.

Оскільки вимоги про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань та вимоги про стягнення інфляційних і 3% річних за прострочення по грошовому зобов`язанню - є похідними від вимог про стягнення основного боргу за оренду приміщення та оплаті за землю, а наявність у відповідача перед позивачем таких грошових зобов`язань не знайшла свого підтвердження -суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення 87975,18грн. пені, 28249,49грн. сплати 3%річних та 58162,16грн. інфляційних -слід відмовити.

На підставі викладеного у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 05.06.2012р.

.

Суддя Демешин О.А.