Рішення № 24462866, 31.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.12 Справа № 2/89

Господарський суд Львівської області в складі колегії: головуючого - судді Мазовіти А.Б., судді Костів Т.С., судді Рима Т.Я., при секретарі Волошин О.Я., розглянувши матеріали справи:

за позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західбудінвест", м. Львів

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Вишневе

про стягнення 13 575 319 грн. 06 коп.

Представники:

від прокуратури: Куцик В.Б., прокурор відділу (посвідчення №233);

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність №301 від 28.10.2011 р.), ОСОБА_3, представник (довіреність №302 від 28.10.2011 р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, м. Київ звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західбудінвест", м. Львів про стягнення 9 894 180 грн. 36 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 04.06.2010 р. призначив розгляд справи на 17.06.2010 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. Ухвалою заступника голови господарського суду Львівської області від 13.07.2010 р. строк вирішення спору був продовжений до 02.09.2010 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.08.2010 р. провадження у справі №2/89 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.02.2011 р. провадження у справі №2/89 було поновлено.

Ухвалою від 10.03.2011 р. суд, за клопотанням представника позивача, залучив до участі в справі в якості іншого відповідача Публічне акціонерне товариство "Земельний банк".

Ухвалою суду від 25.05.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.08.2011 р. провадження у справі №2/89 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.11.2011 р. провадження у справі №2/89 було поновлено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.12.2011 р. провадження у справі №2/89 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.05.2012 р. провадження у справі №2/89 було поновлено.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про надання кредиту, на виконання умов якого відповідачу-1 надано кошти в сумі 50 000 000 грн. 00 коп. Відповідач-1 зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак відповідач свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 8 108 108 грн. 16 коп. по кредиту, 1 158 718 грн. 98 коп. відсотків за користування кредитом, 371 906 грн. 84 коп. пені, 201 020 грн. 98 коп. втрат від інфляції, 54 425 грн. 40 коп. 3% річних. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача 9 894 180 грн. 36 коп. Представником позивача подано також заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача-1.

28.07.2010 р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 10 810 810 грн. 88 коп. заборгованості по кредиту, 1 743 650 грн. 48 коп. відсотків за користування кредитом, 713 853 грн. 30 коп. пені, 201 020 грн. 98 коп. втрат від інфляції, 105 983 грн. 42 коп. 3% річних.

18.04.2011 р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно 10 810 810 грн. 88 коп. заборгованості по кредиту, 1 743 650 грн. 48 коп. відсотків за користування кредитом та з відповідача-1 713 853 грн. 30 коп. пені, 201 020 грн. 98 коп. втрат від інфляції, 105 983 грн. 42 коп. 3% річних.

26.03.2012 р. через канцелярію суду подано заяву, в якій позивач відмовився від позовних вимог до відповідача-2 та просив стягнути суму заборгованості в розмірі 13 575 319 грн. 06 коп. лише з відповідача-1.

В судовому засіданні 31.05.2012 р. представник позивача подану заяву підтримав.

Судом роз'яснено представнику позивача наслідки вказаної процесуальної дії.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судових засіданнях представник відповідача-2 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що гарантія, на яку посилається позивач, вступала в силу за умови зарахування коштів у розмірі 20 000 000 грн. на рахунок відповідача-1 в Київській філії відповідача-2. Однак, вказана сума коштів на рахунок на поступала. З наведеного вбачається, що гарантія не вступила в силу, а тому у відповідача-2 відсутні зобов'язання перед позивачем. В подальшому, через загрозу неплатоспроможності відповідача-2, було введено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. З 02.08.2010 р. відкликано банківську ліцензію та призначено ліквідатора. Позивач звернувся до відповідача-2 з грошовими вимогами, які визнані ліквідатором частково -в частині вимог за гарантією відмовлено позивачу повністю. Позивач звернувся з позовною заявою в суд про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги за гарантією, проте рішенням суду в задоволенні таких вимог було відмовлено. Також зазначив, що умовами гарантії було передбачено зобов'язання відповідача-2 тільки в частині повернення кредиту та відсотків по кредиту. З огляду на викладене, на думку відповідача-2 позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Повне рішення складено 31.05.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25 жовтня 2007 р. між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (позивачем) та ТзОВ "Компанія "Західбудінвест" (відповідачем-1) було укладено договір №07-0010/К про надання кредиту.

За цим договором кредитор (позивач) на підставі протоколу конкурсної комісії від 04.10.2007 р. №7, за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій, зобов'язувався в порядку та умовах, визначених договором та чинним законодавством України, надати позичальнику (відповідачу-1) кредит в сумі 50 000 000 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач 12.12.2007 р. надав відповідачу-1 грошові кошти в сумі 50 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №68, №69, №70 від 12.12.2007 р.

Додатковою угодою №3 від 12.12.2007 р. до договору №07-0010/К про надання кредиту від 25.10.2007 р. сторони узгодили графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно п. 2.1. договору №07-0010/К про надання кредиту від 25.10.2007 р., позичальник (відповідач-1) за користування кредитом сплачує кредитору (позивачу) 7% річних. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Пунктом 2.2. договору №07-0010/К про надання кредиту від 25.10.2007 р. передбачено, що позичальник (відповідач-1) здійснює повернення кредиту кредитору (позивачу) щомісячно у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.6. №07-0010/К про надання кредиту від 25.10.2007 р., позичальник (відповідач-1) зобов'язується повернути кредит та сплатити усі нараховані відсотки за користування ним в строк, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевого терміну передбаченого Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора (позивача).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач-1 свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення кредиту та сплати відсотків (з 24-го по 36-ий платежі, за період користування з 01.11.2009 р. по 30.06.2010 р.) по договору №07-0010/К про надання кредиту від 25.10.2007 р. виконав частково, на дату судового розгляду заборгованість відповідача-1 перед позивачем щодо повернення кредиту становить 10 810 810 грн. 88 коп., щодо сплати відсотків становить 1 743 650 грн. 48 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання відповідачем-1, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.7., п. 5.8. договору №07-0010/К про надання кредиту від 25.10.2007 р., у разі порушення строків погашення кредиту, визначених Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, позичальник (відповідач-1) повинен сплатити кредитору (позивачу) пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту та відсотки за користування кредитом за фактичну кількість прострочених днів, виходячи з розрахунку 365 (366) днів у році, починаючи з визначеної Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту та відсотків, у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості.

Позивачем за період з 30.11.2009 р. по 30.06.2010 р. нараховано 713 853 грн. 30 коп. пені.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 27.04.2012 р. по справі №3/110-11.

Судом перевірено правильність розрахунків сум пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені повинен становити 669 914 грн. 27 коп.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 201 020 грн. 98 коп. втрат від інфляції, 105 983 грн. 42 коп. 3% річних.

26.03.2012 р. через канцелярію суду позивачем подано заяву про відмову від позову в частині вимог до відповідача-2. Відмова позивача від позову в цій частині не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, заява про відмову підписана уповноваженою особою. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині вимог до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України з наслідками, встановленими при припиненні провадження у справі - повторне звернення до господарського суду зі спору в цій частині між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення. До стягнення частково підлягають 10 810 810 грн. 88 коп. заборгованості по кредиту, 1 743 650 грн. 48 коп. заборгованості зі сплати відсотків, 669 914 грн. 27 коп. пені, 201 020 грн. 98 коп. втрат від інфляції, 105 983 грн. 42 коп. 3% річних з відповідача-1. В задоволенні решти позовних вимог до відповідача-1 слід відмовити. Провадження у справі в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" слід припинити.

Суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача-1, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача-1 пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західбудінвест", м. Львів, проспект Свободи, 26 (ідентифікаційний код 03348577) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б (ідентифікаційний код 00041467) 10 810 810 грн. 88 коп. заборгованості по кредиту, 1 743 650 грн. 48 коп. заборгованості зі сплати відсотків, 669 914 грн. 27 коп. пені, 201 020 грн. 98 коп. втрат від інфляції, 105 983 грн. 42 коп. 3% річних, 25 415 грн. 85 коп. державного мита, 235 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог до відповідача-1 відмовити.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" припинити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Рим Т.Я.