Рішення № 24462771, 30.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-64/3547-2012 30.05.12

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 15640,25 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 01.01.2012 року,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

21.03.2012 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(далі -відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 15640,25 грн. (згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 14.05.2012 року № 931).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, відповідальність якого застрахована ВАТ НАСК «Оранта»згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1293727, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Пежо», що є об'єктом страхування за договором № 401.0008545/703 від 23.09.2010 року, укладеним між ТДВ «СК «НАСТА»і ТОВ «Ілта». В зв'язку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 15640,25 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-64/3547-2012, розгляд справи призначено на 11.04.2012 року.

05.04.2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України надало інформацію про страхове покриття за полісом № ВЕ/1293727, відповідно до якої застрахованим автомобілем є «ВАЗ», державний номер НОМЕР_1. Страховик: ВАТ НАСК «Оранта».

У судовому засіданні 11.04.2012 року представник позивача надав додаткові документи по справі.

У судовому засіданні 11.04.2012 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку із тим, що позивачем заявлено до стягнення суму в більшому розмірі, ніж це передбачено експертним висновком.

У судовому засіданні 11.04.2012 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 18.05.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 18.05.2012 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 30.05.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.05.2012 року продовжено строк розгляду спору у справі на п'ятнадцять днів.

21.05.2012 року представник позивача через відділ діловодства суду надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 15640,25 грн. страхового відшкодування та 1609,50 грн. судового збору.

21.05.2012 року представник позивача через відділ діловодства суду надав додаткові документи по справі та заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 15640,25 грн. страхового відшкодування та 1609,50 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У судовому засіданні 30.05.2012 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 30.05.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 30.05.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

23.09.2010 року між ТДВ «СК «НАСТА»(за договором -Страховик) і ТОВ «Ілта»(за договором -Страхувальник) було укладено договір (поліс) страхування № 401.0008545/703, згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк при настанні страхового випадку, який стався за участю транспортного засобу «Пежо», державний номер НОМЕР_2.

Згідно довідки УДАІ ГУ МВС України в Харківські області, 15.04.2011 року на проспекті Постишева, 16 у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Пежо», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та «ВАЗ», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 10.1 Правил дорожнього руху України та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Октябрьського районного суду міста Харкова від 16.05.2011 року.

18.04.2011 року до ТДВ «СК «НАСТА» звернулась ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до звіту № 73/06/11, складеного ФОП ОСОБА_4 01.06.2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Пежо», державний номер НОМЕР_2, становить 14916,98 грн.

ТДВ «СК «НАСТА»на підставі Страхового акту № 2011-04-15/002 від 15.06.2011 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 15640,25 грн., що підтверджується актом № 12/8 від 15.06.2011 року про проведення заліку взаємних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ», державний номер НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Пежо», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, належить ОСОБА_5

На час скоєння ДТП автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_3 керував ОСОБА_2

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_3 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта»на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1293727).

Вина водія, який керував транспортним засобом «ВАЗ», державний номер НОМЕР_3, підтверджується постановою Октябрьського районного суду міста Харкова від 16.05.2011 року.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином ВАТ НАСК «Оранта»є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Пежо», державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/1293727), а до ТДВ «СК «НАСТА»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 401.0008545/703 від 23.09.2010 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання а також не надано заперечень, які б спростовували встановлені факти та доводи позивача.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «Оранта»(поліс ВЕ/1293727) сума франшизи складає 0,00 (нуль) грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та звіт ФОП ОСОБА_4 № 73/06/11 від 01.06.2011 року, відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду в розмірі 14916,98 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми відшкодування підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5 б, код ЄДРПОУ 35893575) відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 14916,98 грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5 б, код ЄДРПОУ 35893575) судовий збір в сумі 1279,47 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна

Дата підписання рішення: 01.06.2012 року.