Рішення № 24461975, 05.06.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

05.06.2012Справа №5002-32/1119-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді ГризодубовоїА.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99006, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

до відповідача - Державного підприємства радгосп - завод ім. 1 Мая (вул. Б.Хмельницького, 11, смт. Первомайське, АР Крим, 96300, ідентифікаційний код 00413009).

про стягнення 315 507,42 грн.

За участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства радгосп - завод ім. 1 Мая про стягнення заборгованості в розмірі 315 507,42 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 23.04.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 23.04.2012р., від 1505.2012р., від 28.05.2012р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені належним чином.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов'язків за договором купівлі-продажу від 10.06.2010р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у судовому порядку.

Відповідач заявою, що надійшла до суду 28.05.2012р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2010 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) (позивач) та Державним підприємством радгосп - завод ім. 1 Мая (покупець) ( відповідач) був укладений договір купівлі-продажу (а.с. 10-13).

Зазначений договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі - продажу та укладений згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору сторони встановили, що постачальник поставляє, а покупець приймає нафтопродукти в кількості, асортименті та за цінами, погодженими сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору.

Умовою оплати за товар є відстрочення платежу протягом до 30 календарних днів з моменту підписання накладної та акту приймання-передачі товару покупцеві шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Строк дії договору визначено пунктом 10.1 договору та складає -до 31.12.2010р.

Так, на виконання умов Договору позивачем здійснена поставка товару на загальну суму 286 063, 50 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи накладними підписаними з боку відповідача (а.с. 18-21) та довіреності на отримання товару.

Так, неналежне виконання умов договору відповідачем призвело до утворення заборгованості в розмірі 286 063, 50 грн., яка й стала причиною для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів оплати товару в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 286 063, 50 грн., визнана відповідачем та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 17 735, 94 грн. 3% річних у розмірі 11 707,98 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що сума інфляційних втрат за період з листопаду 2010 року по лютий 2012 року в розмірі 17 735, 94 грн. підтверджується матеріалами справи, визнана відповідачем у відзиві на позов, а тому саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних підтверджується матеріалами справи в розмірі 11 707,98 грн. та саме в цій сумі визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до статі 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір, що справляється при зверненні до господарського суду складає: за позовні заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за позовні заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при звернення до суду, позивач мав би заплатити 6 310, 15 грн. судового збору, тоді як ним у відповідності до платіжного доручення № 6 від 29.03.2012р. оплачено 6 310,00 грн.

За таких обставин, недоплачені позивачем 0,15 грн. судового збору підлягають стягненню з останнього до Державного бюджету України.

У судовому засіданні 05.06.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 05.06.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства радгосп - завод ім. 1 Мая (вул. Б.Хмельницького, 11, смт. Первомайське, АР Крим, 96300, ідентифікаційний код 00413009) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99006, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 286 063, 50 грн. - заборгованості, 17 735, 94 грн. - інфляційних втрат, 11 707,98 грн. - 3% річних, 6 310, 15 грн. - судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 99006, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (р/р 31211206783002, код платежу 22030001, в банку одержувача: ГУ ДКСУ України в АР Крим, м. Сімферополь МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 38040558) 0, 15 грн. судового збору.

4. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.