Рішення № 24448843, 14.03.2012, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №2312/11/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2012 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого-судді - В.Л. МАРЕНЮКА

при секретарі - Н.В. ФІЛІПЧАК

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третьої особи ріелтора Мезенцевої Лариси Іванівни про стягнення суми сплаченого авансу,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до відповідачки з позовом про стягнення суми сплаченого авансу.

На підставу своїх вимог спирається на те, що позивачка з метою покращення свого житлового становища вирішила продати власний недобудований будинок, та на виручені кошти придбати двохкімнатну квартиру у м. Києві. З цією метою, вона зателефонувала по номеру телефону, який знайшла в оголошенні на сторінках газети "АВІЗО", тобто таким чином познайомилась з третьою стороною по справі - ріелтором Мезенцевою Л.І. та оглянувши варіант квартири, який вона запропонувала позивачці - двокімнатну квартиру на 8 поверсі 9-ти поверхового будинку, загальною площею 46,9 кв. м і житловою 29,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, вирішила її придбати. В присутності Третьої особи, з продавцем квартири відповідачкою по справі ними було обумовлена вартість, за яку відповідачка згідна продати позивачці вищевказану квартиру. Ця сума склала - 472 430 грн., що еквівалентно 59 500 доларів США. В подальшому всіма діями сторін керувала Мезенцева Л.І.

За вказівкою ріелтора на підтвердження своїх намірів придбати вищевказану квартиру, 03 березня 2011 року між позивачем та відповідачем власницею вищевказаної квартири в присутності ріелтора було укладено договір, бланк якого Мезенцева Л.І підготувала заздалегідь, відповідно до якого позивачка та відповідачка, як сторони за договором виявляли свій намір вчинити договір купівлі-продажу та нотаріально його посвідчити не пізніше 31 березня 2011 року. В ході укладення вищевказаного договору позивачка сплатила відповідачці суму, що в договорі названо, як гарантійна сума, у розмірі 15 880 грн., що еквівалентно 2000 доларів США.

Проте, як вказувала вище позивачка, для того, щоб мати фінансову можливість придбати обумовлену квартиру у відповідачки необхідно було продати свій недобудований будинок. Але з цим у неї виникли деякі труднощі. Так, покупці на її будинок, не сплатили позивачці кошти і не уклали договір купівлі-продажу її будинку вчасно тому, що вона не змогла вчасно отримати витяг із Земельного кадастру, без якого неможливо здійснити продаж такого об'єкту нерухомості. Зібравши всі необхідні для продажу будинку документи, крім вищевказаної довідки, та отримавши із Земельного кадастру відповідь щодо того, що такий витяг вона зможе отримати не раніше, ніж 08 квітня 2011 року, позивачка одразу, ще до закінчення обумовленого в договорі про наміри строку на укладення договору купівлі-продажу, 28 березня 2011 року повідомила відповідачку по телефону про ці обставини з проханням продовжити строк визначений договором від 03 березня 2011 року та попросила її про зустріч 31 березня 2011 року - в день закінчення строку на укладення договору купівлі-продажу, з метою документального оформлення продовження такого строку, у разі якщо вона буде згодна почекати, або для його розірвання.

Згодом - 07 квітня 2011 року, позивачка отримала телеграму від відповідачки з повідомлення про виклик її 08 квітня 2011 року на зустріч в приміщення Державної нотаріальної контори Деснянського району м. Києва. 08 квітня 2011 року, прийшовши до вищевказаної нотаріальної контори, позивачка зустрілася з відповідачкою та ріелтором, які прийшли не самі, а з новими покупцями, та повідомили їй, що відповідачці набридло чекати квартиру, стосовно якої вона мала намір продати позивачці, вона зараз буде продавати іншим людям, незважаючи на те, що позивачка була готова в той же день укладати з нею договір купівлі-продажу та не відмовлялася від обумовленої квартири, відповідачка безпідставно їй відмовила у вчиненні такого договору. Звичайно ж таке її повідомлення позивачку засмутило і вона почала вимагати в неї повернути їй в такому разі суму сплаченого нею гарантійної суми у розмірі 15880 грн., що еквівалентно на момент вчинення договору 2 000 доларів США. Але відповідачка відмовила на підставі того, що відповідно до договору про наміри від 03 березня 2011 року, у разі якщо договір купівлі-продажу не був укладений на протязі обумовленого строку з причин, що залежать від покупця, тобто від позивачки, вона ніби-то має право залишити вищевказану гарантійну суму, як штраф за те що ОСОБА_1 ніби-то невчасно придбала в неї квартиру, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили стягнути понесені ними витрати зі сплати судового збору, публікації в газетах викликів до суду, витрат на правову допомогу та витрат пов"язаних з доставкою до суду за його місцем знаходження, остаточні позовні вимоги підтримали.

Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с. 74-76), до суду без поважних причин не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі зібраних доказів, відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, у відсутності відповідача та третьої особи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню згідно вимог ст. ст. 209, 215, 216, 220, 560, 570, 635, 657 ЦК України, виходячи із того, що як дійсно встановлено в судовому засіданні, що позивачка маючи намір покращети своє житлове становища, через оголошення в газеті "АВІЗО", за допомогою третьої сторони по справі - ріелтора Мезенцевою Л.І., оглянувши варіант квартири запропонований відповідачкою - двокімнатну квартиру на 8 поверсі 9-ти поверхового будинку, загальною площею 46,9 кв. м і житловою 29,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, та вирішила її придбати. За участю третьої по справі особи, з продавцем квартири відповідачкою по справі ними було обумовлена вартість, за яку відповідачка згідна продати позивачці вищевказану квартиру. Ця сума склала - 472 430 грн., що еквівалентно 59 500 доларів США. 03 березня 2011 року між позивачем та відповідачем - власницею вищевказаної квартири в присутності ріелтора було укладено договір, який за своїм змістом є договором про наміри згідно його п. 1.1. За умовами договору позивачка та відповідачка, як сторони за договором виявляли свій намір вчинити договір купівлі-продажу та нотаріально його посвідчити не пізніше 31 березня 2011 року. В ході укладення вищевказаного договору позивачка сплатила відповідачці суму, що в договорі названо, як гарантійна сума, у розмірі 15 880 грн., що еквівалентно 2000 доларів США. Проте, для того, щоб мати фінансову можливість придбати обумовлену квартиру у відповідачки необхідно було продати свій недобудований будинок. Але з цим у неї виникли деякі труднощі. Так, покупці на її будинок, не сплатили позивачці кошти і не уклали договір купівлі-продажу її будинку вчасно тому, що вона не змогла вчасно отримати витяг із Земельного кадастру, без якого неможливо здійснити продаж такого об'єкту нерухомості. Зібравши всі необхідні для продажу будинку документи, крім вищевказаної довідки, та отримавши із Земельного кадастру відповідь щодо того, що такий витяг вона зможе отримати не раніше, ніж 08 квітня 2011 року, позивачка одразу, ще до закінчення обумовленого в договорі про наміри строку на укладення договору купівлі-продажу, 28 березня 2011 року повідомила відповідачку по телефону про ці обставини з проханням продовжити строк визначений договором від 03 березня 2011 року та попросила її про зустріч 31 березня 2011 року - в день закінчення строку на укладення договору купівлі-продажу, з метою документального оформлення продовження такого строку, у разі якщо вона буде згодна почекати, або для його розірвання. Згодом - 07 квітня 2011 року, позивачка отримала телеграму від відповідачки з повідомлення про виклик її 08 квітня 2011 року на зустріч в приміщення Державної нотаріальної контори Деснянського району м. Києва. 08 квітня 2011 року, прийшовши до вищевказаної нотаріальної контори, позивачка зустрілася з відповідачкою та ріелтором, які прийшли не самі, а з новими покупцями, та повідомили їй, що відповідачці набридло чекати квартиру, стосовно якої вона мала намір продати позивачці, вона зараз буде продавати іншим людям, незважаючи на те, що позивачка була готова в той же день укладати з нею договір купівлі-продажу та не відмовлялася від обумовленої квартири, відповідачка безпідставно їй відмовила у вчиненні такого договору. На вимогу позивачки повернути сплачений нею аванс у вигляді гарантійної суми у розмірі 15880 грн., що еквівалентно на момент вчинення договору 2 000 доларів США вона отримала вімову.

Згідно з ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами. За змістом ч.2 ст. 570 ЦК України, у тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони давались. Правила про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь із сторін.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана позивачкою сума у розмірі 15800 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачці у цьому ж розмірі, тому її позов в цій частині підлягає до задоволення.

Задовільняючи позовні вимоги позивачки в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 94,10 грн, витрати на публікації в газетах викликів до суду в сумі 60+9+420+9=498 грн, а разом 592,10 грн., а також витрат на правову допомогу в сумі 3150 грн. та витрат пов"язаних з доставкою з місця проживання позивачки до суду за його місцем знаходження в сумі 1200грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 58-60, 213, 215 ЦПК України ст. ст. 209, 215, 216, 220, 560, 570, 635, 657 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15880 грн. сплаченого авансу.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 592,10 грн. судових втрат.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3150 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1200 грн. витрат пов"язаних з доставкою в суд.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд на протязі десяти днів.

СУДДЯ В.Л. МАРЕНЮК