Постанова № 244469, 11.10.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

11.10.06 Справа № 02/32-2А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Скочко Ю.

розглянувши апеляційну скаргу КП»Луцькводоканал»від 25.07.06 № 1874

на постанову господарського суду Волинської області від 20.06.06

у справі 02/32-2А

за позовом- КП»Луцькводоканал»

до відповідача- Луцької ОДПІ

про скасування податкового повідомлення- рішення

за участю представників сторін:

Від позивача- Парфенюк А.

Від відповідача Дячук В.

З правами та обов”язками , передбаченими ст..ст. 49,51,54 КАС України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Волинської області від

20.06.06 у справі № 02/32-2А, в позові КП»Луцькводоканал»

відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, КП

«Луцькводоканал»подало апеляційну скаргу, в якій просить

постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким

позов задоволити повністю. Зокрема апелянт зазначає, що судом

при прийнятті постанови, порушено норми матеріального права,

судом не доведено обставини, що мають значення для справи,

які суд вважає встановленими. Апелянт вважає, що доводи суду

викладені в оскаржуваній постанові, зокрема щодо порушення

позивачем ст.. 7 Закону України «Про податок на додану

вартість»не відповідають вимогам податкового законодавства і

встановленим судом фактичним обставинам справи, що на думку

апелянта є підставою для скасування постанови суду.

У поданих запереченнях, відповідач заперечив проти доводів

апелянта з підстав викладених у запереченнях. Просив вимоги

апелянта відхилити, так як судом першої інстанції повно та

об»єктивно встановлено порушення позивачем норм податкового

законодавства, що давало правові підстави для залишення

спірного податкового повідомлення- рішення в силі.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла до висновку, що податковим органом безпідставно прийнято податкове повідомлення- рішення № 0001432301/0 від 27.04.05.

Як встановлено колегією, за результатами проведеної Луцькою ОДПІ документальної перевірки КП»Луцькводоканал»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.04 по 31.12.04 ( акт перевірки № 00875 від 18.04.05) прийнято податкове повідомлення- рішення № 0001432301/0 від 27.04.05, яким позивачу визначено податкове зобов»язання з ПДВ в сумі 242 000 грв. та застосовано штрафні санкції у розмірі 121 000 грв..

В акті перевірки, податковим органом зазначено, що підприємство- позивач зайво включило до податкового кредиту 242 000 грв., внаслідок чого занижено чисту суму податкових зобов»язань в серпні 2004 року на 170000 грв. та в вересні 2004 року на 72000 грв., що є порушенням п.п 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції вважає неправомірним віднесення до податкового кредиту суми 242 000,00грн. Ця сума складає податок на додану вартість від вартості послуг за договорами купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 02.08.2004р. укладеного між КП "Луцькводоканал" і ПП "Західконтракт" та від 02.09.2004р. укладеного між КП "Луцькводоканал" і ПП "Лукков".

Відповідно до п.п. 1.11.2 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1 ст.З Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997року, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

П.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції яка діяла на час проведення господарських операцій станом на 02.08.2004р. -О2.09.2004р., згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності" від 15.07.1999року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів вважає, що КП "Луцькводоканал" правомірно віднесло суму вартості послуг за договорами купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту до податкового кредиту.

Слід зазначити, що норми Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачають виключення відсотків отриманих за користування товарним кредитом з бази оподаткування податком на додану вартість.

Згідно роз'яснення Державної податкової адміністрації України № 11161/10/16-1220-26 від 28.09.1998р." Щодо податку на додану вартість": Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку із продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. При цьому поняття продажу товарів (робіт, послуг) визначене пунктом 1.4 статті 1 вказаного Закону.

Таким чином, кошти, отримані за надання послуги по відстрочці платежу по операціях по продажу товарів (робіт, послуг), підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, оскільки така грошова форма проведення розрахунків є безпосередньо компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, Листом від 28.01.2003р. №1399/7/15-3317, ДПА України, повідомила, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» визначають базу оподаткування ПДВ при збільшенні договірної вартості товарів (робіт, послуг) на суму процентів. Зокрема, п. 4.8 ст. 4 Закону… встановлено, що у разі, якщо платник ПДВ здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з п. 3.1 ст. З Закону…, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя чи інших боргових інструментів, базою оподаткування ПДВ відповідно до Закону є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані, на суму номіналу такого векселя.

Відповідно до пп. 5.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" покупець (дебітор) відносить до складу валових витрат витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене вище, якщо сторони укладають договори купівлі-продажу (поставки) на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під проценти, то незалежно від наявності боргового інструменту та форми розрахунків за такі товари, база оподаткування ПДВ у продавця таких товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної вартості цих товарів, збільшеної на загальну суму процентів, визначених договором. При цьому право на податковий кредит в частині суми ПДВ, обчисленого виходячи із розміру процентів, обумовлених договором, покупець зазначених товарів (робіт, послуг) має виключно в тій частині, яка відноситься до складу валових витрат звітного періоду.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що включення суми КП "Луцькводоканал" вартості послуг за Договорами купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту до податкового кредиту є правомірним.

Що ж до оплати векселем вартості товарного кредиту, то слід зазначити, що така оплата створює право на податковий кредит для платника податку з моменту нарахування суми товарного кредиту незалежно від наявності векселя чи будь-якого іншого боргового інструмента. Дану позицію, підтримала ДПА України в своєму листі №4620/6/16-1215-26 від 13.07.2001р., в якому вказано , якщо вексель передбачає сплату боржником процентів, то нарахування (одержання) власником векселя процентів включається до його валових доходів на підставі пп. 4.1.4 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та збільшує базу оподаткування ПДВ на підставі п. 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ. При цьому на дату нарахування (одержання) власником векселя процентів за процентним векселем (продавець товарів) відповідно до п. 4,5 ст. 4 Закону про ПДВ збільшується сума податкових зобов'язань, визначених виходячи з договірної вартості товарів (робіт, послуг), а покупець відповідно збільшує суму податкового кредиту за такими придбаними товарами (роботами, послугами), оскільки він відносить до складу валових витрат будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (п.п. 5.5.1 Закону N 283/97-ВР). Оформлення таких перерахунків відбувається шляхом виписки та узгодження розрахунку коригування вартісних показників до податкової накладної (порядок оформлення та заповнення якого встановлено наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 165, який зареєстровано в Мін'юсті України 23.06.97 р. N 233/2037), з відображенням зазначених сум у рядках відповідно 8 та 16 декларації з ПДВ.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції зазначив, що згідно п.1.8 ст.1 Закону України "Про ПДВ" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. Оскільки надмірної сплати податку не було, тому не існує заборгованості бюджету перед КП "Луцькводоканал" по ПДВ. За змістом Закону України «Про податок на додану вартість», право покупця на включення до податкового кредиту та відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару."

Із такими доводами суду не можна годитися, так як відповідно п.1.7. Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п.7.4,1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції цього пункту, яка діяла на час проведення господарських операцій станом на 02.08.2004р. -02.09.2004р., згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За умови наявності податкового кредиту платник податку визначає суму податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

П.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з наведеної норми, платник податку зобов'язується сплатити (перерахувати) суму податку до Державного бюджету України, або отримує право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п.п.1.8 ч.і ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. П.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", визначає порядок повернення надмірно сплаченої суми, зокрема при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Різниця між обов'язком платника податку сплатити (перерахувати) суму податку і правом на отримання бюджетного відшкодування полягає в результатах різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом ( п. 1,6 Закону України «Про ПДВ»).

Таким чином, право покупця на включення до податкового кредиту суми податку виникає у разі наявності сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). У випадку позитивного значення суми, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, у платника податку виникає зобов'язання сплатити суму податку до Державного бюджету. У випадку від'ємного значення суми, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту, у платника податку виникає право на бюджетне відшкодування - повернення платнику податку суми, у зв'язку з надмірною сплатою податку.

Безпідставними є доводи суду про те, що позивачем господарські операції проводилися не для власної господарської діяльності та не з метою отримання прибутку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи і не спростовується відповідачем, 02.08.2004р. між КП "Луцькводоканал" та ПП "Західконтракт" укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту. Товар за договором - труби, передано на відповідальне зберігання ПП "Західконтракт" за договором про відповідальне зберігання № 208/1 від 02.08.2004р. Передача товару здійснена за актом приймання-передачі товару на відповідальне зберігання №208/1 від 02.08.2004р. Товар передався за накладною від 02.08.2004р. Здійснення розрахунку простим векселем № 6330339859722 підтверджується актом приймання-передачі векселя від 30.09.2004р. Сума 170 000,00грн. в серпні 2004р. віднесена до податкового кредиту згідно податкової накладної № 2208/1 від 22.08.2004р. Придбаний товар за договором №0308/1 від 03,08.2004р. реалізовано ПП "Волиньспецпроект".

Аналогічно 02.09.2004р. між КП "Луцькводоканал" та ПП "Лукков" укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту. Товар за договором - труби, передано на відповідальне зберігання ПП "Лукков" за договором про відповідальне зберігання №0209/1-3 від 02.09.2004р. Передача товару здійснена за актом приймання-передачі товару на відповідальне зберігання №208/1 від 02.09.2004р. Товар передався за накладною №0209/1 від 02.09.2004р. Здійснення розрахунку простим векселем №6330344056385 підтверджується актом приймання-передачі векселя від 30.09.2004р. Сума 72000,00грн. віднесена до податкового кредиту згідно податкової накладної №2209/1. Придбаний товар за договором №2309/1 реалізовано ПФ "Житомир-Євростандарт».

Ст.. 72 КАС України, визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

В обґрунтування своїх доводів, апелянт послався на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.05 у справі № 02/43-2, якою зокрема встановлено, що в подальшому придбані апелянтом труби були реалізовані контрагенту, що і є використанням у власній господарській діяльності, згідно п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом першої інстанції даний факт не взято до уваги при прийнятті спірної постанови.

Відповідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дй чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В силу вказаних норм, відповідач жодним чином не довів правомірності твердження про "безтоварність" операцій і судом зроблено неправильний висновок нарахування ним штрафних санкції. З огляду на досліджені обставини справи, керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд Постановив:

Апеляційну скаргу КП»Луцьводоканал»задоволити повністю.

Постанову господарського суду Волинської області від 20.06.06 у справі № 02/32-2А скасувати. Прийняти нове рішення. Позов КП »Луцьводоканал»задоволити повністю. Визнати нечинним податкове повідомлення- рішення № 0001432301/0 від 27.04.05 з моменту прийняття.

Стягнути з держбюджету на користь КП »Луцьводоканал»( 43010, м. Луцьк, вул. Дубнівська, 26, р/р 260041942 АППБ «Аваль»м. Луцька код 03339489) судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанціях ( 1,70 грв.+ 85,00 грв.).

Господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Волинської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк