Постанова № 24446215, 28.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.05.12Справа №2а-994/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Кравченко М.М.;

при секретарі - Коваль К.М.,

за участю:

прокурора - Марченко М.Ю., посвідчення № 21 від 06.02.12 року;

представник позивача - не з'явився;

відповідач - не з'явилась;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Управління у справах захисту прав споживачів в м. Севастополі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Управління у справах захисту прав споживачів в м. Севастополі звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.05.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-994/12/2770.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя 07.05.2012 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-994/12/2770, справу призначено до судового розгляду.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі Позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII (далі по тексту Закон України № 1023) та Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 року № 270/96-ВР (далі - Закон України № 270).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, ухвали Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.05.2012 року не виконала, письмового відзиву на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень суду не надала, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причину неявки суду не повідомила.

Розглянувши документи і матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку, крім іншого, покладаються представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України - у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах; прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками . продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України № 1023 держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону України № 1023 визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Несплата штрафних санкцій, накладених Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Севастополі, спричиняє ненадходження коштів до бюджету, чим суттєво шкодить інтересам держави, з огляду на що прокурор має право звернутись до суду із цим адміністративним позовом.

Перевіркою встановлено, що спеціалістами Управління у справах захисту прав виявлено розміщення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рекламної конструкції напроти салону красоти «Єгипет» за адресою: м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 38 та напроти БМ Банку за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 164 у порушення вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про рекламу», про що складено протокол № 000072 від 22.12.2011 року.

Відповідачем надано інформацію про вартість розповсюдження реклами, яка склала 200,00 грн.

На підставі вказаного протоколу позивачем 22.12.2011 року прийнято рішення № 000072, яким відповідача на підставі ст. 27 Закону України № 270 зобов'язано сплатити у встановлені законодавством строки штраф у розмірі 1000,00 грн. та у триденний строк після оплати штрафу письмово повідомити державний орган у справах захисту прав споживачів, який наклав стягнення, вказавши номер та дату платіжного доручення, по якому оплачений штраф (надати копію квитанції). Окрім того, відповідача повідомлено про те, що у разі невиконання рішення сума штрафу стягується у судовому порядку.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України № 270.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 270 під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 2 статті 8 Закону України № 270 встановлено, що розповсюджувачі реклами не можуть поширювати рекламу, якщо відповідно до законодавства види діяльності або товари, що рекламуються, підлягають обов'язковій сертифікації або їх виробництво чи реалізація вимагає наявності відповідних дозволу, ліцензії, а рекламодавець не надав розповсюджувачу реклами копії таких сертифіката, дозволу, ліцензії, засвідчених у встановленому порядку.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України № 270 у тому числі спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно зі ст. 27 Закону України № 270 особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 цієї статті передбачено, що за порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Управління у справах захисту прав споживачів у м. Севастополі № 000072 від 22.12.2011 року відповідачем у встановленому законом порядку оскаржено не було, визначені в ньому штрафні санкції не сплачені.

Факт наявності заборгованості відповідача зі сплати штрафних санкцій в сумі 1000,00 грн. документально встановлений, підтверджений матеріалами справи.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1) Адміністративний позов задовольнити повністю.

2) Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) штрафні санкції у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн.) на користь Управління у справах захисту прав споживачів у м. Севастополі (95008, м. Севастополь, вул. 6-та Бастіонна, 32) на р/р № 31110106700006, одержувач - бюджет Гагарінського району м. Севастополя, банк одержувача - ГУ ГК України в АР Крим м. Севастополь, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035612.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя М.М. Кравченко