Постанова № 24446145, 17.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.04.12Справа №2а-1362/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя - Водяхін С.А.,

секретар -Авчиян К.Е.,

за участю сторін:

представника позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВА» - ОСОБА_1, довіреність від 10 січня 2012 року № 1/10/11;

представників відповідача -Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя -ОСОБА_2, довіреність від 15 березня 2012 року № 38/9/10-039, ОСОБА_3, довіреність від 31 березня 2011 року № 944/9/10-039;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВА»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВА»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2010 року № 0001200231/0 про донарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 127675,50 грн., у тому числі за основним платежем -85117,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -42558,50 грн., від 08 грудня 2010 року №0001200231/1 про донарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 117543,50 грн., у тому числі за основним платежем -74985,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -42558,50 грн., від 05 жовтня 2010 року №0001190231/0 про донарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 57607,50 грн., у тому числі за основним платежем -23248,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -34359,50 грн., від 08 грудня 2010 року №0001190231/1 про донарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 56061,50 грн., у тому числі за основним платежем -21702,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -34359,50 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29 квітня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-1362/11/2770.

28 липня 2011 року представник позивача надав до суду заяву про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2010 року № 0001200231/1 та № 0001190231/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, висновок посадових осіб в акті перевірки про неналежну особу, що підписала первинні документи, є законодавчо необґрунтованим. Вимоги щодо надання доказів витрат продавця з поставки ТМЦ (палива), зазначення виду транспорту, а також обґрунтування фактичності таких операцій не ґрунтуються на вимогах законодавства. Згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). Отже, оскільки укладена між позивачем та контрагентом угода про придбання палива не віднесена до категорії нікчемного правочину, рішення суду про визнання угоди недійсною відсутнє, придбання товару оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про безтоварність операції не підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим збільшення позивачу суми податкового зобов'язання також не засновано на нормах законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача у судовому засіданні з позовом не погодились та у задоволенні позову просили відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову та у доповненнях до заперечень. Зазначили, що позивачем сума заявленого податкового кредиту не підтверджена належним чином оформленими первинними документами у розумінні податкового законодавства, оскільки матеріалами перевірки підтверджено підписання первинних документів не уповноваженою особою, а також не підтверджено фактичне здійснення господарської операції саме з тим контрагентом, який зазначений у податкових накладних, - Приватним підприємством «Вістар-К».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі, перевіривши докази та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя на виконання постанови старшого слідчого з СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03 лютого 2010 року проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВА»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом - Приватним підприємством «Вістра-К»за період з 01 вересня 2008 року по 31 березня 2009 року.

У ході перевірки встановлено порушення частин першої та п'ятої статті 203, статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України у частині дотримання вимог зазначених статей у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що виразилося у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 403114,00 грн., а також порушення вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств", внаслідок чого підприємством завищено валові доходи на 2017879,00 грн. та завищено валові витрати на 2015570,00 грн.

Зазначені порушення зафіксовані актом перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про результати документальної невиїзної перевірки від 22 вересня 2010 року № 81/23-1/24030112.

05 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001200231/0 про донарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 127675,50 грн., у тому числі за основним платежем -85117,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -42558,50 грн., №0001190231/0 про донарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 57607,50 грн., у тому числі за основним платежем -23248,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -34359,50 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями 12 жовтня 2010 року позивач подав скаргу до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 08 грудня 2010 за вих. №153/10/25-010 податкове повідомлення-рішення № 0001200231/0 від 05 жовтня 2010 року скасовано в частині визначення податку на додану вартість у розмірі 10132,00грн, в інший частині - у розмірі 117543,50 грн., залишено без змін, №0001190231/0 від 05 жовтня 2010 року скасовано у частині визначення податку на прибуток підприємств у розмірі 1546,00грн., в інший частині -у розмірі 6061,50грн., залишено без змін.

08 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя винесені податкові повідомлення-рішення №0001200231/1 про донарахування ТОВ «ЮВА»податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у загальному розмірі 117543,50 грн., у тому числі за основним платежем -74985,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -42558,50 грн., №0001190231/1 про донарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 56061,50 грн., у тому числі за основним платежем -21702,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -34359,50 грн.

Позивач звертався зі скаргами на зазначені рішення до Державної податкової адміністрації м. Севастополя та Державної податкової адміністрації України.

Рішеннями Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 09 лютого 2011 року за вих. № 429/10/25-064 та Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2011 року № 750/6/25-0115 у задоволенні скарг Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВА»відмовлено, оскаржені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 01 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮВА" (Покупець) та Приватним підприємством "Вістар-К" (Продавець) було укладено договір на поставку пічного пального, дизельного пального, мазуту, бітуму, пічного пального освітленого, які згідно з підпунктом 1.1 розділу 1 Договору, доставляється транспортом постачальника.

Зазначений договір підписано директором ОСОБА_4 зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВА" та директором ОСОБА_5 - зі сторони ПП "Вістар-К".

На підтвердження виконання договору з боку Приватного підприємства «Вістар-К»складені видаткові та податкові накладні на придбання/відпуск нафтопродуктів. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВА»до складу податкового кредиту включало суми по операціях з купівлі-продажу нафтопродуктів за податковими накладними, оформленими від імені Приватного підприємства «Вістар-К». Сума податку на додану вартість, включена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВА»до складу податкового кредиту по податковим накладним оформленим Приватним підприємством "Вістар-К" за вересень, жовтень листопад 2008 року по податковим накладним від 03 вересня 2008 року № 08/09/03, від 22 вересня 2008 року № 08/09/22, від 30.09.2008 року № 08/09/30, від 06 жовтня 2008 року № 08/10/06, від 06 жовтня 2008 року № 08/10/06-1, від 27 жовтня 2008 року №08/10/27, від 31жовтня 2008 №08/10/31, від 25 листопада 2008 року № 08/11/05, від 25 листопада 2008 року № 08/11/25, від 28 листопада 2008 року № 08/11/28 склала 403 114 грн. 01 коп. Також, ТОВ "ЮВА" за результатами взаємовідносин з ПП "Вістрар-К" включило до складу валових витрат витрати на суму 2015570грн. (в т.ч. за три квартали 2008 року на 727027 грн., за 2008 рік на 2015570 грн.) та до складу валових доходів віднесло доходи на 2017879 грн. (у т.ч. за три квартали 2008 року -на 452151 грн., за 2008 рік -на 1922578грн., за І квартал 2009 року -на 95301грн.).

Правовідносини, які виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 1.7 статті 1 цього Закону визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, відповідно до пункту 5.1.статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положенням абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону чітко встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Водночас статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно з пунктом 18 Порядку „Про затвердження форми податкової накладної і порядку її заповнення", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, всі складені екземпляри податкової накладної підписуються особою, уповноваженим платником податків здійснювати постачання товарів (послуг).

Таким чином, виходячи з аналізу викладених норм законодавства при підтверджені права платника на включення витрат до валових та сум до складу податкового кредиту першочерговими вимогами є зв'язок діяльності підприємства з господарською діяльністю та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції саме з цим контрагентом, яким видані податкові накладні.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

При цьому наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, встановлення факту недійсності, у тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції у розумінні податкового законодавства. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефективність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку -учасників відповідної операції .

Аналогічна правова позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року та у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України».

Оцінюючи обставини у даній справі, суд виходив з того, що перевіркою, проведеною Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Севастополя встановлено неможливість фактичного здійснення Приватним підприємством «Вістар-К»господарських операцій через відсутність необхідних основних фондів та обладнання для виконання господарської діяльності, що підтверджується даними декларацій з податку на прибуток та додатку К1 за 2008 рік (рядки 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" декларацій з податку на прибуток підприємства надана без показників, тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні).

Крім того, судом прийнято до уваги, що постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва майора податкової міліції ОСОБА_6 від 28 серпня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі Приватного підприємства «Вістар-К», з метою прикриття незаконної діяльності -фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Засновником, директором та головним бухгалтером Приватного підприємства „Вістар -К" є ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1), громадянка Республіки Білорусь (АДРЕСА_1).

Відповідно до протоколу допиту від 06 жовтня 2008 року, складеного оперуповноваженим відділу економічної безпеки Управління КДБ республіки Білорусь, ОСОБА_5 зазначила, що невідомі особи у приміщені нотаріальної контори у м.Києві, користуючись її зацікавленістю в працевлаштуванні на території України, запропонували їй підписати невідомий документ на українській мові з метою реєстрації на її ім'я фірми. В суть документу вона не вникла та підписала його у двох екземплярах. Також нотаріус зняла копію її паспорту. У подальшому вона забула про цей випадок. Про існування та діяльність Приватного підприємства „Вістар -К" їй не відомо, більше ніяких документів, а також звітів, що надавались до контролюючих органів, вона не підписувала, ніякої участі у фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства „Вістар -К" вона не приймала, грошовими коштами підприємства не розпоряджалась.

Разом з цим, судом встановлено, що первинні документи, на підставі яких Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВА" включило суми податкових зобов'язань до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, що надані до перевірки та датовані з 01 вересня 2008 року по 28 листопада 2008 року, підписані від імені директора ПП "Вістар-К" ОСОБА_5

Згідно з інформацією Управління податкової міліції Державної податкової служби у м.Севастополі від 02 березня 2012 року №3210/с/07-410, отриманою з міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан", Положення про яку затверджено Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України від 03 квітня 2008 року № 284/287/214/150/64/175/266/75, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 травня 2008 року за № 396/15087, ОСОБА_5 виїжджала на територію України з 16 лютого 2008 року по 17 лютого 2008 року та з 03 липня 2008 року по 06 липня 2008 року.

Таким чином, в період з 01 вересня 2008 року по 28 листопада 2008 року ОСОБА_5 не знаходилась на території України. Доказів перетинання кордону України працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВА»з метою підписання договору та первинних документів позивачем не надано.

З акту перевірки Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя вбачається, що ТОВ «ЮВА»до перевірки були надані лише прибуткові, видаткові та податкові накладні, тобто документи, які надають право на отримання податкової вигоди.

Разом з цим, позивачем не були надані, як під час проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, ані товарно-транспортні накладні, ані акти про приймання нафтопродуктів, ані сертифікати відповідності на нафтопродукти чи інші документи, які б підтверджували рух продукції від постачальника до покупця та фактичність здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 зазначеної Інструкції передбачено, що підприємство повинно забезпечити, зокрема, дотримання наступних умов: - ведення обліку їх отримання, зберігання та використання як бланків суворої звітності; - пронумерування, прошнурування та скріплення печаткою та підписами керівника і головного бухгалтера підприємства журналу реєстрації довіреностей; - видачу бланків та журналів особи, на яку покладені обов'язки реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей, по видатковій накладній.

Згідно з пунктом 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається завіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Доказів видачі довіреностей на отримання палива, ведення журналу реєстрації довіреностей у порядку, передбаченому вказаною Інструкцією, позивачем не надано.

Також, у даному випадку спеціальним нормативно-правовим актом - Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496 (далі - Інструкція №281), встановлено єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

У цій інструкції встановлено конкретний перелік та форми документів, які оформлюються при прийманні нафтопродуктів, що надійшли залізничним, автомобільним транспортом або трубопроводом від нафтопереробних заводів, підприємств, що продають або придбавають нафтопродукти. Наведено реєстри первинного, кількісного, складського та бухгалтерського обліку, визначено перелік та форма первинних документів, та чітко дано визначення їх по назві як акти приймання-передачі нафтопродуктів за формою №2-НП, №3-НП, №5-НП в залежності від умов поставки нафтопродуктів, що передбачаються під час укладання договорів.

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом визначено пунктом 5.4 вказаної Інструкції.

Так, у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 Інструкції зазначено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Відповідно до підпункт 5.4.3 пункту 5.4 Інструкції № 281 про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Також, згідно з положенням розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року №28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 року за №466/10746 .

Так, згідно з пунктом 27.1 розділу 27 зазначеного Наказу до вказаного Переліку віднесені бензини: автомобільні; газотурбінні (для суднових і стаціонарних енергетичних установок); дизельні (для швидкохідних дизелів); суднові (для середньо-обертових, малообертових дизелів); мазути (флотські, паливні); побутові пічні.

Єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску, передбачено Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року № 271/121, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 року за №762/14029 (далі Інструкція № 271/121).

Дія Інструкції № 271/121 поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.

Згідно з підпунктом 6.1.2 пункту 6.2 розділу 6 зазначеної Інструкції, з прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний: порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

Відповідно до розділу 1 Інструкції № 271/121 паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.

Підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 розділу 6 Інструкції N271/121 встановлено, що нафту та/або нафтопродукт відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафту та/або нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі.

У разі перекачування нафтопродукту з одного резервуара до іншого порожнього резервуара, підготовленого у відповідності до ДСТУ 4454, відповідно до підпункту 6.3.5 пункту 6.3 розділу 3 Інструкції N271/121, лабораторні випробування повторно не здійснюються, у паспорті якості на нафтопродукт змінюється лише номер резервуара.

У підпункті 4.1.3. пункту 4.1 розділу 4 Інструкції N271/121 зазначено, що повні випробування нафти або нафтопродуктів (в обсязі технічних вимог нормативного документа) здійснюються: якщо нафта та/або нафтопродукт прибули без паспорта якості постачальника або паспорт якості вантажовідправником заповнено не за всіма показниками нормативного документа - до моменту зливання нафти або нафтопродуктів. Також повні випробування здійснюються у разі тривалого зберігання (один рік і більше) бензину (крім бензину автомобільного сумішевого) та палива для авіаційних двигунів, оливи авіаційної та на синтетичній основі, мастильно-холодильних рідин - не менше одного разу на рік, інших нафтопродуктів (крім нафтопродуктів, що надійшли в запаяній тарі та іншій герметичній упаковці) - не менше одного разу за два роки.

За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК, у якому має бути вказано, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродукту за якістю, місце їх роботи, посади, дата і номер довіреності (доручення) представника на приймання продукції за якістю, а також довідка про ознайомлення цих осіб з порядком приймання продукції, установленим цією Інструкцією; номер і дата договору про поставку нафти та/або нафтопродуктів, рахунку-фактури, транспортного документа (накладної, коносамента тощо) і паспорта якості. До акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N 14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані: - паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); - транспортний документ (накладна, коносамент); - документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; - паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби.

Таким чином, зазначене свідчить, що нафтопродукти є специфічним товаром, реалізація, перевезення, зберігання та сертифікація якого, здійснюється за спеціальними правилами, які в обов'язковому порядку повинні дотримуватись суб'єкти господарювання.

Судом не приймаються до уваги в якості належних доказів документи, які були надані ТОВ "ЮВА" під час розгляду справи, а саме: роздрукований реєстр документів за період з 01 вересня 2008 року по 30 листопада 2008 року, в якому зазначені дати, номери, найменування довіреностей та найменування підприємств; копії паспорту на паливо дизельне Л-0, 20-62, паспорту №501 на паливо пічне побутове від 26 липня 2007 року та паспорту №99 від 02 квітня 2006 року на паливо пічне нафтове, оскільки вони не відповідають вимогам, що встановлені вказаними нормативними актами.

Суд зазначає, що надані паспорти якості датовані 02 квітня 2006 року та 26 липня 2007 року, а паливо реалізовувалось згідно з наданими документами з вересня по листопад 2008 року, при тому, що номери резервуарів на паспортах якості не змінювались. Доказів проведення випробувань нафтопродуктів позивачем не надано. Також відсутні документи, що підтверджують транспортування нафтопродуктів.

Отже, позивачем не надано доказів, що дозволяють ідентифікувати нафтопродукти та підтвердити фактичність здійснення господарської операції.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення директора ТОВ «ЮВА»ОСОБА_4, які відображені у протоколі його допиту у якості свідка від 31 травня 2010 року, згідно з якими між ТОВ "ЮВА" та ПП "Вістра-К" будь-яких договорів не укладалось, ні з ким з посадових осіб ПП „Вістар -К" він не спілкувався, окрім менеджера на ім'я ОСОБА_8. Постачання здійснювалося транспортом постачальника. Регіон України, з якого постачалися ГММ, йому не відомий.

З метою повного з'ясування обставин справи судом в якості свідка неодноразово викликався директор ТОВ "ЮВА" ОСОБА_4, однак вказана особа в судове засідання не з'явилась.

Також безпідставним є посилання представника позивача на необхідність визнання правочину між ТОВ "ЮВА" та Приватним підприємством «Вістар-К»недійсними у судовому порядку, у зв'язку з тим, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. При цьому, наявність або відсутність умислу відносно ухилення від сплати податків платником не є предметом дослідження податковим органом при перевірці правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Неналежним чином оформлені (підписані невідомою особою) документи не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту та віднесення сум до складу валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

До того ж у ході судового розгляду справи представник позивача пояснив, що с початку ТОВ «ЮВА»отримувало від ПП «Вітар-К»паливо та інші нафтопродукти з метою їх зберігання. Потім ПП «Вістар-К»було запропоновано позивачу придбати паливо, що знаходилось на збереженні. Розрахунки за придбаний товар здійснювався бартером шляхом постачання на адресу контрагента -ПП «Вістар-К»продуктів харчування.

З метою підтвердження поставки товарів на адресу ПП «Вістар-К»позивачем також були надані лише видаткові та податкові накладні. Інші документі, які підтверджують фактичність здійснення бартерної операції ТОВ «ЮВА», як при проведенні перевірки, так і у ході розгляду справи, надані не були.

Таким чином, первинні документи, які складені Приватним підприємством «Вістра-К»та на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, валові витрати та валовий дохід, суперечать законодавчим та нормативним актам, та є такими, що не відповідають суті і не несуть довідності щодо змісту здійснення операції, а тому не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі статтею 70 вказаного Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач довів суду, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 08 грудня2010 року № 0001200231/1 та № 0001190231/1 він діяв у порядку, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. У свою чергу доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 23 квітня 2012 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя С.А. Водяхін