Постанова № 24445852, 23.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 538/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача Лучко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вад" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Вад", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0000172302 та №0000162302 від 11.01.2012 р. повністю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 27.12.2011р. ДПІ у Київському районі м. Харкова був складений акт № 4673/235/32436061 за результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вад" за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 р.р. ДПІ дійшла висновків про порушення TOB "Агро-Вад" вимог п.п 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1ст. 185, п.198.1, п.198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України. На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000172302 від 11.01.2012 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 10 222 грн., № 0000162302 від 11.01.2012 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ у сумі 574 441 (основний платіж - 511 624 грн., штрафні санкції - 58 817 грн.).

Позивач вважає, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки висновки акту перевірки є надуманими, жодними належними доказами не підтверджені, нормативно необґрунтовані. Зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право TOB "Агро-Вад" на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що представник відповідача в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, є належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що TOB "Агро-Вад" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.08.1996 року, код за ЄДРПОУ 22705959, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 2 т. 3). TOB "Агро-Вад" перебуває на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 28751959 від 08.04.2003 р. (а.с.3 т. 3).

Відповідачем, ДПІ у Київському районі м. Харкова, проведена планова виїзна перевірка TOB "Агро-Вад" (код за ЄДРПОУ 32436061) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт № 4673/235/32436061 від 27.12.2011 р. (а.с. 18-47 т. 1).

В акті зазначено про порушення: п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 994 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 994 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст.. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього в сумі 511624 грн., в тому числі по періодам: у липні 2010 року на суму 57815 грн., у серпні 2010 року на суму 140 грн., у лютому 2011 року на суму 14573 грн., у березні 2011 року на суму 33343 грн., у квітні 2011 року на суму 101103 грн., у травні 2011 року на суму 69263 грн., у червні 2011 року на суму 58078 грн., у липні 2011 року на суму 84557 грн., у серпні 2011 року на суму 52318 грн., у вересні 2011 року на суму 40434 грн., та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 10222 грн.

На підставі акту перевірки № 4673/235/32436061 від 27.12.2011р. відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення № 0000172302 від 11.01.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 222 грн., № 0000162302 від 11.01.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вратість у сумі 574 441 (основний платіж - 511 624 грн., штрафні санкції - 58 817 грн.) (а.с. 6-7 т. 1).

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства відповідачем зазначено безпідставне віднесення TOB "Агро-Вад" до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі -518263,00 грн. за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) від ФОП ОСОБА_2 Відповідно до даних АС "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" встановлено, що ФОП ОСОБА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3, податкову звітність по податку на додану вартість за липень 2010 року, січень-березень, травень-вересень 2011 року до податкового органу надавав, однак згідно з даними додатку 5 до Декларацій по податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" податкові зобов'язання в адресу TOB "Агро-Вад" за липень 2010 року, січень-вересень 2011 року не декларував. Податкову звітність по податку на додану вартість за квітень 2010 р. ФОП ОСОБА_2 не подавав.

Перевіряючи цей висновок і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між TOB "Агро-Вад" (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_2 (в якості виконавця) було укладено договір №0301/1 від 03.01.2008 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (а.с. 5-6 т. 3), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини та передати замовникові готову продукцію -запчастини для сільськогосподарської техніки.

Договором №0301/1 від 03.01.2008 року передбачено, що передача-приймання давальницької сировини та виготовленої продукції здійснюється на складі виконавця, про що складаються відповідні акти прийому-передачі та здачі-прийняття робіт.

Крім того, між TOB "Агро-Вад" (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_2 (в якості виконавця) було укладено договір №010704 від 01.07.2011 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (а.с. 7 т. 3), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини та передати замовникові готову продукцію -запчастини для сільськогосподарської техніки.

За договором купівлі-продажу № 010703 від 01.07.2011 р. ФОП ОСОБА_2 (продавець) зобов'язується передати на умовах даного договору у власність TOB "Агро-Вад" (покупець) товар, ціна, кількість, асортимент якого вказаний у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його повну вартість на умовах, передбачених даним договором (а.с. 8-9 т. 3).

На підтвердження реальності вчинених правочинів позивачем надано відповідні рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти прийому-передачі давальної сировини (а.с. 48-236 т. 1, 1-194 т. 2, ).

В підтвердження оплати отриманих від ФОП ОСОБА_2 готової продукції та робіт позивачем надано до суду виписки по рахунку, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 67-96 т. 3).

Позивачем суми ПДВ по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 були включені до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за період з липня 2010 року по вересень 2011 року, що не заперечується сторонами по справі.

В підтвердження використання отриманої від ФОП ОСОБА_2 готової продукції позивачем надані до суду видаткові накладні, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 10-66 т. 3).

Суд зазначає наступне. Відповідно до п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 "Про оподаткування прибутку підприємств"валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

У відповідності до п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: - передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; - передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; - поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; - поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; - в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З огляду на зазначене, вищевказані видаткові накладні, акти прийому-передачі та здачі-прийняття робіт у повному обсязі не містять таких обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які склали зазначені первинні документи та які мали повноваження на отримання та передачу відповідного товару (давальницької сировини, готової продукції) та відповідних робіт.

В пункті 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Доказів наявності повноважень на прийняття та передачу товару (давальницької сировини, готової продукції) та робіт суду не надано.

Позивачем не надано до суду жодних документів, що підтверджують факт оприбуткування отриманої від ФОП ОСОБА_2 виготовленої продукції.

До суду також не надано жодних документів, що підтверджують фактичне транспортування (перевезення) давальницької сировини від контрагентів-постачальників та ФОП ОСОБА_2, а також виготовленої продукції за договорами.

Відповідно до п.11 Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Порядком виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.08.1996 року № 228/253, зазначено, що для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля; товарно-транспортна накладна.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця. Відсутнє підтвердження фізичного переміщення товару від контрагента - постачальника ФОП ОСОБА_2 до TOB "Агро-Вад". Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції. Матеріали справи не містять посилань на технічні та технологічні можливості позивача та його контрагента ФОП ОСОБА_2

Окрім цього, суд зазначає, що дії відповідача щодо проведення ним перевірки позивачем не оскаржувались.

Відповідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, позивач повинен довести правомірність включення ним до податкового кредиту сум ПДВ та витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_2, а суд відповідно до ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджена реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2, а саме не підтверджено фактичне отримання та передача відповідного товару (давальницької сировини, готової продукції) та відповідних робіт, транспортування (перевезення) та зберігання давальницької сировини та виготовленої продукції, та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 518263,00 грн. по його взаємовідносинам з контрагентом -ФОП ОСОБА_2

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Проте, матеріалами справи підтверджено правомірність та обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень -рішень.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000172302 та №0000162302 від 11.01.2012 р. відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Вад" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 28.05.2012 року.