Постанова № 24444322, 29.05.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року Справа № 2а/0370/1319/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Іванчуку О.В.,

за участю представників позивача Дрозда А.В., Кацевича В.К.,

представника відповідача Вознюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ канцелярії» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ канцелярії» (далі - ТзОВ «Світ канцелярії», позивач) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000582301 від 25.01.2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у період з 23.12.2011 року по 29.12.2011 року працівниками Луцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Світ канцелярії» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Партнер-Центр» за березень, квітень 2011 року. За результатами даної перевірки складено акт перевірки № 41/23-2/30391899 від 06.01.2012 року. Відповідно до викладеної у акті інформації, перевіркою встановлено порушення з боку ТзОВ «Світ канцелярії» ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 п. ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на загальну суму 26891,00 грн. та донараховано податку на додану вартість в сумі 26891,00 грн. в тому числі в березні 2011 року в сумі 7632,00 грн. та в квітні 2011 року в сумі 19259,00 грн. Також перевіркою встановлено порушення ряду статей Цивільного кодексу України щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання, наслідків з контрагентом - постачальником ТзОВ «Партнер-Центр», взаємовідносини з яким, за висновками перевірки, мають ознаки нікчемності. На підставі вищевказаного акту, відповідачем 20.02.2012 року було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. На вищевказаний акт 13.01.2012 року направлено заперечення за № 4. Відповідач 20.01.2012 року за вих. № 1168/8/23-211 повідомив товариство, що підстав для задоволення заперечення відсутні. 25.01.2012 року Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000582301 форми «Р», відповідно до якого ТзОВ «Світ канцелярії» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26891,00 грн., та штрафними санкціями 1 гривня. В подальшому позивач подав скарги до ДПА у Волинській області та ДПС України. 24.04.2012 року ДПС України надіслало рішення про результати розгляду скарги № 7444/6/10-2115 згідно якого податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000582301 від 25.01.2012 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками інспекції, а винесені на його основі податкові повідомлення-рішення вважає протиправними, оскільки перелік конкретних порушень, з посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку в акті перевірки № 41/23-2/30391899 від 06.01.2012 року, працівники Луцької ОДПІ, що проводили перевірку не зазначили, а висновки здійснені виключно на підставі даних, зазначених в інформаційних базах та документів інших податкових органів, які до ТзОВ «Світ канцелярії» не мають жодного відношення. Вищевказаний акт документальної позапланової невиїзної перевірки містить посилання на різні норми законодавства, наприклад Господарський кодекс. Цивільний кодекс України, проте в ньому тільки наводяться цитати статей та положень законодавства, а не вказується конкретні порушення з боку ТзОВ «Світ канцелярії» або ТзОВ «Партнер-Центр».

Вважає, що всі викладені висновки відповідача зводяться до намагання надати діяльності ТзОВ «Партнер-Центр» ознаки фіктивності та довести відсутність економічної доцільності проведених операцій. Аналогічну позицію до діяльності ТзОВ «Партнер-Центр» займала ДПІ в Соломянському р-ні м. Києва, виклавши її в акті № 10128/23-07/36509473 від 22.09.2011 року, на який працівники Луцької ОДПІ посилаються в акті та використовують як доказ порушень податкового законодавства з боку ТзОВ «Партнер-Центр».

Також зазначає, що працівниками Луцької ОДПІ проігноровано аргументовані докази ТзОВ «Світ канцелярії» з приводу придбання у ТзОВ «Партнер-Центр» канцелярський та промислових виробів, оскільки вказані фактичні обставини підтверджуються наступними документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, посвідченнями про відрядження, товарно-транспортними накладних, оборотно-сальдовими відомостями.

Висновки працівників Луцької ОДПІ щодо взаємовідносин ТзОВ «Світ канцелярії» з постачальником ТзОВ «Партнер-Центр» є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000582301 від 25.01.2012 року яке прийняте на підставі акту № 41/23-2/30391899 від 06.01.2012 року.

У судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просять суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю. В наданих суду письмових запереченнях та усних поясненнях посилається на те, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено, не додержання вимог законів в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТзОВ «Партнер-Центр» при придбані та продажу товарів. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач ТзОВ «Світ канцелярії» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ з 10.06.1999 року за № 563.

Судом встановлено, що на підставі направлення, виданого Луцькою ОДПІ за № 004046 від 23.12.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Луцької ОДПІ на підставі п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Подактового кодексу України № 2755-VI від 23.12.2011 року (далі - ПК України) та відповідно до наказу Луцької ОДПІ № 3408 від 23.12.2011 року Гловацькою В.А. у період з 23.12.2011 року по 29.12.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Світ канцелярії» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Партнер-Центр» за березень, квітень 2011 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ складено акт № 41/23-2/30391899 від 06.01.2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані товарів з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 п. ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на загальну суму 26891,00 грн. та донараховано податку на додану вартість в сумі 26891,00 грн. в тому числі в березні 2011 року в сумі 7632,00 грн. та в квітні 2011 року в сумі 19259,00 грн. Також перевіркою встановлено порушення ряду статей Цивільного кодексу України щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання, наслідків з контрагентом - постачальником ТзОВ «Партнер-Центр», взаємовідносини з яким, за висновками перевірки, мають ознаки нікчемності.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000582301 від 25.01.2012 року відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26891,00 грн., та штрафними санкціями 1 гривня.

Вищевказані суми, які визначені відповідачем згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень включають в себе висновки податкового органу, щодо нікчемності правочину по взаємовідносинах ТзОВ «Світ канцелярії» з ТзОВ «Партнер-Центр».

Судом встановлено, що між позивачем та ТзОВ «Партнер-Центр» було укладено договір поставки № 03/11-2 від 11.03.2011 року відповідно до якого ТзОВ «Партнер-Центр» (Постачальник) зобов'язується відвантажити у власність ТзОВ «Світ канцелярії» (Покупець) товар та сплатити за нього на умовах договору. Асортимент, кількість, ціна, умови та спосіб поставки товару передбачаються у специфікації до даного договору, що є невід'ємною його частиною та підписується сторонами.

Згідно пункту 2.2 договору всі необхідні документи, що підтверджують якість товару, продавець зобов'язаний передати покупцю в момент передачі партії товару.

Пунктом 4.3 вищевказаного договору встановлено, що передача товару Постачальником і його приймання Покупцем здійснюється по назві, асортименту, кількості та ціни на підставі видаткової накладної.

На виконання умов договору були виписані видаткові та податкові накладні № РН-0000044 та № 63 від 10.03.2011 року на загальну суму 45792,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 7632,00 грн., № РН-0000087 та № 146 від 18.04.2011 року на зальну суму 25860,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4310,00 грн., № РН-0000088 та №150 від 19.04.2011 року на зальну суму 16170,30 грн. в т.ч. ПДВ на суму 2695,05 грн., № РН-0000090 та № 153 від 20.04.2011 року на зальну суму 31664,81 грн. в т.ч. ПДВ на суму 5277,47 грн., № РН-0000093 та №160 від 25.04.2011 року на зальну суму 41860,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 6976,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що до податкового кредиту товариство включило:

за березень 2011 року - податкова накладна № 63 від 10.03.2011 року на загальну суму 45792,00 грн., в т.ч. ПДВ 7632,00 грн.(канцелярські та інші промислові товари);

за квітень 2011 року - податкова накладна № 146 від 18.04.2011 року на загальну суму 25860,00 грн., в т.ч. ПДВ 4310,00 грн. .(канцелярські та інші промислові товари); податкова накладна № 150 від 19.04.2011 року на загальну суму 16170,30,00 грн., в т.ч. ПДВ 2695,05 грн. (канцелярські та інші промислові товари); податкова накладна № 153 від 20.04.2011 року на загальну суму 31664,81 грн., в т.ч. ПДВ 5277,47 грн. (канцелярські та інші промислові товари); податкова накладна № 160 від 25.04.2011 року на загальну суму 41860,00 грн., в т.ч. ПДВ 6976,67 грн. (канцелярські та інші промислові товари).

Розрахунки проведені у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями: від 16.05.2011 року № 451 на суму 57524,81 грн., від 21.03.2011 року № 285 на суму 45792 грн., від 18.05.2011 року № 463 на суму 18030,30 грн.

Факт придбання товару підтверджується первинними документами: видатковими накладними та податковими накладними зазначених в акті перевірки № 41/23-2/30391899 від 06.01.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Партнер-Центр» на момент виписки податкових накладених в адресу ТзОВ «Світ канцелярії» було зареєстрованим платником ПДВ.

Перевіркою не зафіксований факт наявності у вищевказаних податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх неналежність як первинного документу.

Суд вважає, що Луцькою ОДПІ не доведено нікчемність правочину, згідно якого ТзОВ «Світ канцелярії» придбавало у ТзОВ «Партнер-Центр» в березні-квітні 2011року ТМЦ (канцелярські та промислові товари) на суму 161347,11 грн. з ПДВ.

Транспортування товару проводилось, згідно наступних товарно-транспортних накладних (ТМЦ) орендованим автомобілем Фольксваген НОМЕР_2 (договір оренди № б/н від 22.11.2007року, орендодавець гр. ОСОБА_6):

ТТН № б/н від 15.03.2011 року автомобіль Фольксваген НОМЕР_2, водій ОСОБА_7 пункт завантаження м. Київ, пункт розвантаження м. Луцьк, назва продукції - канцтовари на. суму 45792,00 грн.;

ТТН № б/н від 26.04.2011 року автомобіль Фольксваген НОМЕР_2, водій ОСОБА_7 пункт завантаження м. Київ, пункт розвантаження м. Луцьк, назва продукції - канцтовари.

Факт транспортування товарів підтверджується ТТН від 15.03.2011 року та 26.04.2011 року відповідно до яких замовник (платник) ТзОВ «Світ канцелярії» вантажовідправник ТзОВ «Партнер-Центр» вантажоодержувач ТзОВ «Світ канцелярії».

Для отримання ТМЦ менеджеру по реалізації ОСОБА_8 та механіку ОСОБА_7 було виписано довіреності на отримання ТМЦ, які зареєстровані у журналі реєстрації довіреностей, відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (зі змінами та доповненнями).

Крім того, ТзОВ «Світ канцелярії» було продано частину отриманого товару, а саме - буклети ТзОВ «Євротон» згідно видаткових накладних № СК-0002540 від 29.04.2011року, № СК-0001477 від 15.03.2011року, та довіреностей № 128 від 29.04.2011року, № 119 від 15.03.2011 року виданих на ОСОБА_9

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що правочин укладений між позивачем та ТзОВ «Партнер-Центр», виконаний обома сторонами.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Партнер-Центр» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Факт придбання товару підтверджується вищевказаними документами наявними в матеріалах справи та первинними документами: копіями податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних вказаних в акті перевірки, які надавались податковому органу під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Світ канцелярії».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ТзОВ «Партнер-Центр» (договір, податкові накладні, видаткові накладні, прибутковий ордер та декларації відправлення товару, звіти по списанню матеріалів в виробництво) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Луцькою ОДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Разом з тим, як вбачається з акту № 10128/23-07/36509473 від 22.09.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки по ТзОВ «Партнер-Центр» код ЄДРПОУ (36509473) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Ніка Актів» за період з 01.02.2011 року по 31.05.2011року, що була проведена ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва, де податковий орган встановив, що у ТзОВ «Партнер-Центр» відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та наслідком діяльності даного товариства є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів та мав ряд зв'язків з платниками податків, стан яких відмінний від "нуля". Податковим органом зроблено висновок, що операції із придбання товарів, послуги мали не реальний характер, як не має підтвердження товаро-транспортними накладними. Таким чином, відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, взаємовідносини ТзОВ «Партнер-Центр», як основного контрагента по ланцюгу постачання, відсутній факт реального вчинення господарських операцій з 01.02.2011 року по 31.05.2011 року.

Суд звертає увагу на ту обставину, що у висновках зробленому ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва та викладених у вищевказаному акті, відсутній дані про те, що в ході перевірки встановлено відсутність фактів реального вчинення господарських операцій ТзОВ «Партнер-Центр» саме, з ТзОВ «Світ канцелярії».

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідачем не наведено жодних доказів того, що вчинені даним підприємством господарські операції не мали реального характеру. та не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Додатково суд звертає увагу на те, що в акті перевірки позивача та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Згідно ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отож, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Разом з тим, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В акті перевірки № 41/23-2/30391899 від 06.01.2012 року не викладено жодних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність договору купівлі-продажу або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Луцькою ОДПІ в ході перевірки не доведено нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТзОВ «Партнер-Центр», не встановлено всіх обставин реальності здійснення господарської операції, оскільки висновки податкового органу базуються лише на акті перевірки ТзОВ «Ніка Актів», в якому ДПІ у Соломянському р-ні м. Києва зроблено висновок про нікчемність правочину, оскільки перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТзОВ «Ніка Актів», фактичне місце знаходження якого на момент перевірки не встановлено.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Луцької ОДПІ, викладених у акті планової виїзної перевірки ТзОВ «Світ канцелярії» та оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26891,00 грн., та штрафними санкціями 1 грн. слід скасувати.

Відтак, з наведених вище підстав та з урахуванням наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000582301 від 25.01.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 3,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000582301 від 25.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ канцелярії» судові витрати по справі в сумі 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 92 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде кладена у повному обсязі 01 червня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський