Ухвала суду № 24438001, 16.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. м. Київ К-23736/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Островича С.Е.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13-20.12.2005 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року у справі № 2-23/8694-2005 за позовом Закритого акціонерного товариства «Камиш-Бурун»до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13-20.12.2005 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Камиш-Бурун»до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0004392301/3 від 20.04.2005 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 301500,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 10.12.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 28.11.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13-20.12.2005 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту позапланової перевірки Закритого акціонерного товариства «Камиш-Бурун» №88т/23-2/304111181 від 22.09.2004 та за результатами апеляційного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004392301/3 від 20.04.2005 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 301500,00грн. у т.ч. 201000,00грн. основного платежу та 100500,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до податкового кредиту сум згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Печора Тур», які оформлено на вироби, що не можуть бути ідентифіковані як мембрани іоноселективного електроду для визначення високо зарядних фосфатів-іонів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податковий кредит підтверджений належним чином оформленими податковими накладними.

Проте, такий висновок судів є передчасним та помилковим, оскільки встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків. За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) законодавець пов'язує з використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Камиш-Бурун» відповідно до договорів купівлі-продажу від 29.09.2003, 20.10.2003, 26.11.2003, 22.12.2003, №29/09-03м, №20/10-03м, №27/11-03м і №21-12/03 відповідно придбало у ТОВ «Печора Тур»мембрани іоноселективного електроду для визначення високо зарядних фосфатів-іонів ТУ У 33.2-30190933-001-2003 у кількості 500 штук на загальну суму 100500,00грн. в тому числі 201000,00грн. податок на додану вартість. ТОВ «Печора Тур»виписано податкові накладні від 29.09.2003, 20.10.2003, 28.11.2003 і 23.12.2003 №135, 161, 226, 238 відповідно.

Позивачем (комітент) та приватним підприємством «Детройт»і ТОВ «Укрместпром плюс»укладено договори комісії від 29.09.2003 та 20.10.2003 №29/09/03к та №20/10/03к, від 26.11.2003. та 22.12.2003 №30/11/03 та №26/12/03 відповідно до яких комісіонер приймає на себе зобов'язання по реалізації за межі митної території України мембран іоноселективного електрода для визначення високо зарядних фосфат-іонів ТУ У 33.2-30190933-001-2003 від свого імені, але за рахунок комітента.

На виконання умов договорів комісії приватним підприємством «Детройт»укладено зовнішньоекономічні контракти купівлі-продажу від 10.10.2003 та 31.10.2003 №29 та №30 відповідно з компанією «Gilpatrik Тrade Company», ТОВ «Укрместпром плюс». На виконання договорів комісії товар (мембрани іоноселективного електроду) реалізовано згідно з вантажними митними деклараціями компанії «Etta Finance group LTD».

В обґрунтування доведеності факту проведення господарських операцій суди вказали на те, що товар по договору комісії пройшов всі передбачені чинним законодавством України митні процедури з оформленням відповідної документації, в тому числі дослідження зразків товарів митною лабораторією, яка підтверджує відповідність експортованого товару державним стандартам.

Проте, судами залишено поза увагою зазначені в акті перевірки факти про відсутність у ВМД відмітки Бориспільської таможні, та інформації Київської регіональної таможні про відсутність в електронній базі даних відомостей щодо оформлення вантажу в адрес нерезидента «Gilpatrik Тrade Company»(США) за період з 01.10.2003 по 31.05.2004., не надано правової оцінки обставинам справи з урахуванням вказаних обставин, що є порушенням вимог статті 159 КАС України.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13-20.12.2005 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ А.М. Лосєв

____ С.Е. Острович

.