Ухвала суду № 24437414, 10.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2012 р. м. Київ К/9991/84673/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 10.05.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011

у справі № 2а-16283/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Европиг"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції

у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - ішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Европиг" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000181600/0 від 30.11.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Нововодолазька державна податкова інспекція у Харківській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні-грудні 2009 року, січні-березні, травні-липні 2010 року та складено акт №2473/07-0-12/36563284 від 18.11.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000181600/0 від 30.11.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 619441 грн.

Перевіркою встановлено порушення платником податків вимог п. 81.15 ст. 8-1, п. 11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податком на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 619441 грн., оскільки позивач був зобов'язаний провести коригування податкового кредиту при зміні напряму використання товарів (послуг), основних фондів з іншої діяльності на діяльність у сфері сільського і лісового господарства.

Відмова відповідача у проведені на користь позивача бюджетного відшкодування ПДВ ґрунтується на тому, що з червня 2010 року позивач користується спеціальним режимом оподаткування в сільському господарстві відповідно п. 11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" та згідно наказу ДПА України № 313 від 12.05.2010 „Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" та подає податкову декларацію з ПДВ (спеціальну).

Позивач є сільськогосподарським підприємством, так як йому властиві ознаки, визначені в ст. 8-1 цього Закону (питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить 100% вартості всіх товарів (послуг) поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, вартість основних фондів придбаних, виготовлених ТОВ „Европиг" за період з моменту реєстрації та до 30.09.2010 використовуються виключно у виробництві худоби, іншої діяльності підприємство не здійснює).

ТОВ „Европиг" було зареєстроване платником ПДВ на загальних підставах та подавало до відповідача податкові декларації з ПДВ (загальна форма).

До червня 2010 року позивачем подавалися лише податкові декларації з податку на додану вартість (загальна форма), в яких були відображені суми податкових зобов'язань, податкового кредиту та відомості щодо розрахунків з бюджетом за звітний період (в т.ч. залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду).

Однак, з червня 2010 року, на виконання вимог наказу ДПА України № 313 від 12.05.2010 „Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" ТОВ „Европиг" направило до податкового органу разом з загальною декларацією також і податкову декларації з ПДВ (спеціальна).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спеціальних податкових деклараціях з податку на додану вартість позивачем було відображено нульові показники податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 7.2.8 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із ст. З та звільнених від оподаткування згідно із ст. 5 цього Закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість" обрати спеціальний режим оподаткування може сільськогосподарське підприємство, яке провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства. Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8і вказаного Закону, затверджений постановою КМ України від 21.01.2009 N 23.

Пункт 6 ст. 8 Закону України „Про податок на додану вартість", встановлює, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (ст. 8і Закону).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Бюджетне відшкодування податку на додану вартість були сформовані позивачем у період з вересня по грудень 2009 року, тобто до введення спеціального режиму оподаткування сільськогосподарського підприємства з червня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати

докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене. Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-16283/10/2070 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-16283/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров