Рішення № 24435936, 31.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.12 Справа № 30/5014/926/2012

За позовом

Приватного акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія", м. Луганськ

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 776 119 грн. 47 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, адвокат, дов. від 04.04.2012;

від відповідача -не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 776 119 грн. 47 коп., в тому числі: інфляційні нарахування в сумі 406 443 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 369 675 грн. 57 коп., а також заявлено вимогу про стягнення вартості послуг адвоката в сумі 10 000 грн. 00 коп. (з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 16.05.12).

Представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Судом вказане клопотання відхиляється, оскільки відповідач мав реальну можливість забезпечити явку в судове засідання іншого представника. Крім цього, провадження у справі було порушено ухвалою від 12.04.12 і представник відповідача був присутнім в суді та надавав відповідні пояснення з приводу заявлених вимог.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 16.05.12 (арк. справи 127-128) проти позову заперечує та зокрема зазначає, що позивачем припускаються порушення умов договору №70 від 12.08.07 та притримується майно відповідача на суму 12 312 554,03 грн. Так, відповідач не має можливості користуватися належним йому майном та відповідно не може його реалізувати і сплатити відповідну заборгованість перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

. в с т а н о в и в:

12.08.2007 між ЗАТ «Луганська вугільна компанія»(позивач у справі) і ДП «Луганськвугілля»в особі ВП «шахта Никанор-нова»(відповідач у справі) був укладений договір № 70 на перероблення давальницької вугільної сировини.

Згідно п. 1.1 договору позивач взяв на себе зобов'язання по збагаченню рядового вугілля, а відповідач -зобов'язався оплатити надані послуги в порядку та у термін, передбачений договором (р. 5).

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата позивачеві вартості збагаченого вугілля провадиться шляхом перерахування грошових коштів до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Позивачем договірні зобов'язання, виконані, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

Відповідачем виконані роботи прийняті без претензій і зауважень, однак повні розрахунки за них не проведені, у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 13 503 119 грн. 69 коп.

На думку позивача, вказане також підтверджується і рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.11 в рамках справи № 27/86/2011 між тими ж сторонами, відповідно до якого було визначено, що ДП «Луганськвугілля»в особі ВП «шахта Никанор-нова »не оплачені в повному обсязі виконані роботи в сумі 13 503 119 грн. 69 коп. Крім цього, вказаним рішення позов було задоволено на користь позивача з відповідача стягнуто борг в сумі 13 503 119 грн. 69 коп., інфляційні втрати за період з 01.10.07 по 28.02.11 в сумі 3 600 237 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 901 034 грн. 10 коп. за період з 16.09.07 по 01.04.11.

На час розгляду даної справи заборгованість в сумі 13 503 119 грн. 69 коп. (яка стягнута судом в рамках справи № 27/86/2011) відповідачем не сплачена.

На підставі викладеного, керуючись ст. 625 ЦК України позивачем до стягнення заявлені інфляційні нарахування за період березень 2011 року -лютий 2012 року в сумі 406 443 грн. 90 коп. і 3% річних за період з 02.04.11 по 29.02.12 у сумі 369 675грн. 57 коп.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у відзиві.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

12.08.2007 між сторонами у справі був укладений договір № 70 на перероблення давальницької вугільної сировини за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання по збагаченню рядового вугілля, а відповідач -зобов'язався оплатити надані послуги в порядку та у термін, передбачений договором .

На виконання умов договору позивачем надавалися відповідачу відповідні послуги, які останнім в повному обсязі не оплачувалися.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Луганська вугільна компанія»зверталося до господарського суду Луганської області із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №70 від 12.08.07 в сумі 13 503 119 грн. 69 коп. Відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 14.06.11, яке набрало законної сили визначено, що відповідач має заборгованість за вказаним договором в сумі 13 503 119 грн. 69 коп.

На момент розгляду справи відповідачем доказів оплати вказаної суми до суду не надано.

Згідно з приписами ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на усій території України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки сума заборгованості за надані послуги стягнута за рішенням суду відповідачем не сплачена, позивач нарахував березень 2011 року -лютий 2012 року в сумі 406 443 грн. 90 коп. і 3% річних за період з 02.04.11 по 29.02.12 у сумі 369 675грн. 57 коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

В порушення ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання відповідача щодо сплати грошового зобов'язання в сумі 13 503 119 грн. 69 коп. ґрунтуються на умовах договору №70 від 12.08.07. Обсяг цього зобов'язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.11 по справі № 27/86/2011.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобов'язання не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими та їх слід задовольнити в повному обсязі. В той же час, доводи відповідача за відзивом судом відхиляються як такі що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 522 грн. 38 коп.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем фактично сплачені послуги адвокату ОСОБА_1 (свідоцтво НОМЕР_1) в сумі 10 000 грн. 00 коп., який приймав участь в судових засіданнях

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема і витрат з оплатою послуг адвокатів.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку, суд вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на послуги адвоката не є співрозмірною із заявленими вимогами і наданими послугами, у зв'язку з чим підлягає зменшенню до 5 000 грн. 00 коп. та підлягає стягненню з відповідача.

Разом з цим, відповідно до Закону України «Про судовий збір»позивачу слід повернути переплачений судовий збір в сумі 244 грн. 28 коп., сплачений за платіжним дорученням № 46 від 11.04.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, код 32473323, на користь:

- Приватного акціонерного товариства «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ, вул. Советськая, 18, код 32474386, інфляційні нарахування в сумі 406 443 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 369 675 грн. 57 коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 5 000 грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 15 522 грн. 38 коп., видати наказ позивачу.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Луганська вугільна компанія», м. Луганськ, вул. Советськая, 18, код 32474386 переплачений судовий збір в сумі 244 грн. 28 коп., сплачений за платіжним дорученням № 46 від 11.04.2012. Підставою для повернення судового збору є дане рішення скріплене печаткою господарського суду луганської області.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 05.06.2012.

Суддя Т.А.Василенко