Рішення № 24435911, 30.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.12 Справа № 19/5014/916/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали за позовом

Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія", м.Луганськ

до Державного підприємства „Луганськвугілля", м.Луганськ

про стягнення 1039260 грн. 16 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, адвокат, довіреність № б/н від 04.04.2012;

від відповідача -ОСОБА_2, помічник директора по правовим питанням, довіреність № 03/5-551 від 30.12.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів за переробку рядового вугілля в сумі 821250,22 грн., індексу інфляції - 154964,92 грн., 3% річних у сумі 63045,02 грн.

21.05.2012 представник відповідача надав відзив № 590 від 18.05.2012 на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав в частині суми основного боргу в розмірі 821250,22 грн., в решті позовних вимог просить відмовити з підстав зазначених у відзиві.

В судовому засіданні 30.05.2012 позивач надав пояснення № б/н та без дати на відзив відповідача, де зазначив, що заперечення відповідача вважає необгрунтованими, оскільки вугільна продукція, яка знаходиться у позивача, притримується ним відповідно до ст.594 Цивільного кодексу України саме у зв"язку з наявністю заборгованості відповідача перед позивачем. Що стосується витрат на правову допомогу, то позивач звернув увагу на те, що їх розмір складає лише 1,5% від ціни позову та як наслідок, на його думку, не є завищеним.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Закритим акціонерним товариством (в даний час Приватним акціонерним товариством) "Луганська вугільна компанія" (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу „Шахта Вергелівська" (замовник, відповідач) був укладений договір на переробку давальницької сировини від 03.01.2005 № 23/1, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по збагаченню рядового вугілля замовника.

Виконавець зобов'язався збагачувати вугілля шахти замовника на умовах давальницької вугільної сировини з метою отримання продуктів збагачення з наступною їх передачею замовнику (п.1.2 договору).

Згідно п.9.2 договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 01.05.2005. У разі якщо ні одна зі сторін до закінчення дії договору не заявить у письмовій формі про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Відповідно до п.5.2 вартість послуг по збагаченню вугілля складає -11,52 грн. (з врахуванням ПДВ) за 1 тону вугілля.

Кожного місяця, не пізніше 5 числа наступного за звітним, сторони здійснюють звірку взаємних розрахунків, результати якої оформлюються актом (п. 5.3).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги у повному обсязі про що свідчать підписані без зауважень та будь-яких заперечень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42).

Відповідач, в свою чергу, надані послуги прийняв, але оплату у повному обсязі не здійснив, у зв"язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 821250,22 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2010 (а.с.44).

Оскільки укладеним договором термін оплати за послуги чітко не був визначений, позивач 01.09.2009 направив на адресу відповідача вимогу № 08-ю/Т від 28.08.2009 про виконання зобов'язання (а.с.16-17).

Дана вимога була отримана 02.09.2009 року уповноваженою особою Вороніною, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №2849812, та залишена відповідачем без відповіді й задоволення.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, позивачем правомірно були нараховані відповідачу 3% річних за період з 10.09.2009 року по 31.03.2012 року у сумі 63045,02 грн. та інфляційні нарахування за період з вересня 2009 року по лютий 2012 року в розмірі 154591,72 грн. (821250,22 х 1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 х 1,018 х 1,019 х 1,009 х 0,997 х 0,994 х 0,996 х 0,998 х 1,012 х 1,029 х 1,005 х 1,003 х 1,008 х 1,010 х 1,009 х 1,014 х 1,013 х 1,008 х 1,004 х 0,987 х 0,996 х 1,001 х 1,000 х 1,001 х 1,002 х 1,002 х 1,002 -821250,22 =154591,72), які підлягають до стягнення. В задоволенні інфляційних витрат у розмірі 373,20 грн. слід відмовити за необгрунтованістю.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, але підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 (з наступними змінами) позивачу, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 300,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 45 від 11.04.2012, яке знаходиться в матеріалах справи.

Стосовно стягнення вартості юридичних послуг господарський суд зазначає наступне.

З п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.2 Закону України „Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Згідно ст.12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи, 04.04.2012 між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг № 649/03 (а.с.46-48).

Для виконання даного договору позивач видав довіреність № б/н від 04.04.2012 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.45), який згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 17.09.2009 (а.с.87) здійснював представництво інтересів позивача в суді.

Позивач, в свою чергу, 09.04.2012 здійснив оплату наданих юридичних послуг в сумі 15000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку адвоката ОСОБА_1 (а.с.50).

Пунктом 12 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.07 № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" передбачено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено), вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка складається в країні або регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, вважає можливим зменшити розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат на оплату послуг адвоката для даної справи та стягнути їх в сумі 7500,00 грн.

В судовому засіданні 30.05.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія", м.Луганськ, до Державного підприємства „Луганськвугілля" м.Луганськ, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля", м.Луганськ, вул.Лермонтова, б.1"В" код 32473323, на користь Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія", м.Луганськ, вул.Совєтська, б.18, (фактична адреса: 91019, м.Луганськ, вул.Кірова, б.49), код 32474386, заборгованість в сумі 821250 грн. 22 коп., інфляційні витрати в розмірі 154591 грн. 72 коп., 3% річних у сумі 63045 грн. 02 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 7500 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 20777 грн. 74 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія", м.Луганськ, вул.Совєтська, б.18, (фактична адреса: 91019, м.Луганськ, вул.Кірова, б.49), код 32474386, зайво сплачений судовий збір в сумі 300 грн. 00 коп., перерахований платіжним дорученням № 45 від 11.04.2012.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.06.2012.

Суддя Т.В. Косенко