Ухвала суду № 24435786, 28.05.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

УХВАЛА

28.05.2012Справа №5002-16/3452-2010

За заявою Державної податкової інспекції у м. Ялта (98600, м. Ялта, вул. Васильєва, 16, ідентифікаційний код 23192025)

До боржника суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (98660, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про визнання банкрутом

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

представники:

Від кредитора - не з'явився

Від боржника - не з'явився

Від Відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим - не з'явився

Ліквідатор - Куц І.Я.

Арбітражний керуючий Кирилін М.В. - не з'явився

Обставини справи: В провадженні господарського суду Автономної Респбуліки Крим знаходиться справа за заявою кредитора - Державної податкової інспекції у м. Ялта про банкрутство боржника Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, у порядку передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду АР Крим від 28.09.2010 р. боржника - Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна М.В.

Ухвалою ГС АР Крим від 27.01.2011 р. достроково були припинені повноваження ліквідатора Кириліна М.В., а ліквідатором боржника призначений арбітражний керуючий Куц І.Я.

Ухвалами ГС АР Крим від 07.04.2011р., від 13.10.11 р. продовжувався строк ліквідаційної процедури боржника та повноважень ліквідатора Куца І.Я., відповідно до 28.03.12 р.

Під час розгляду справи - у грудні 2011 р. судом встановлено, що заявлені грошові вимоги кредитора - ДПІ у м. Ялта, податковий борг Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 складається виключно з штрафних санкцій та пені.

21.02.12 р. від ініціюючого кредитора надійшли пояснення по справі, відповідно до яких ДІ у м. Ялта вважає, що штрафні санкції та пеня, не сплачені у встановленому законодавством строк, є податковим боргом ( а.с. 59-60 т.2).

22.02.2012 р. на адресу суду від арбітражного керуючого Кириліна М.В. надійшов звіт про оплату послуг арбітражного керуючого, в якому арбітражний керуючий просить суд затвердити звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Кириліна М.В. під час здійснення ним повноважень ліквідатора СПД ОСОБА_3 за період з 28.09.2010 р. по 27.01.2011 р. у розмірі 7288,76 грн. та встановити порядок оплати за надані послуги арбітражного керуючого у справі № 5002-16/3452-2010. Суд залучив надані документи до матеріалів справи.

12.04.12 р. від арбітражного керуючого Куц І.Я. надійшло клопотання про припинення провадження у справі про банкрутство СПД ОСОБА_3 з посиланням на те, що заборгованість боржника зі сплати штрафних санкцій не є основним грошовим зобов'язанням, а відтак провадження у справі підлягає припиненню.

Також 12.04.12 р. ліквідатором був наданий звіт про оплату послуг та витрат арбітражного керуючого, згідно з яким, ліквідатор просить суд затвердити звіт про оплату послуг у загальній сумі 19 474,00 грн., а також витрати ліквідатора - 6 497,56 грн., обов'язок з відшкодування оплати послуг та витрат покласти на ініціюючого кредитора - Державну податкову інспекцію у м. Ялта.

Кредитор не забезпечив явку свого представника до судового засідання 28.05.2012 р., незважаючи на те, що про день розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Але, 28.05.12 р. від ДПІ у м. Ялта надійшли пояснення згідно з яких кредитор вказував, що за боржником є майно - земельна ділянка у м. Ялта с. Оползневе, мкр. Зорі України, площею 0,06 га, а тому саме за рахунок цього майна необхідно здійснити оплату послуг арбітражного керуючого.

Боржник СПД ОСОБА_3 не забезпечив явку свого представника до судового засідання 23.02.2012 р., ухвала суду від 09.02.2012 р. спрямована за адресою державної реєстрації боржника, повернута поштовим відділенням з позначкою «адресат не проживає».

В судовому засіданні ліквідатор надав клопотання, яким просив залишити без розгляду звіт ліквідатора від 12.04.12 р. про оплату послуг ліквідатора у загальній сумі 19474,00 грн., разом з тим ліквідатор зазначав, що витрати повинні здійснюватись за рахунок ініціюючого кредитора, а провадження у справі слід припинити.

Арбітражний керуючий Кирилін М.В. до судового засідання не з'явився, але, 28.05.12 р. від нього надійшла заява про залишення без розгляду раніш поданого звіту про оплату послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ліквідатора, суд вважає, що провадження по справі підлягає припиненню у зв'язку з наступним.

Під час розгляду справи про банкрутство судом встановлено, що на день звернення ДПІ у м. Ялта до господарського суду АР Крим із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство заборгованість СПД ОСОБА_3 складала 1062,54 грн., в тому числі 339 грн. штрафні санкції з податків, не віднесених до іншої категорії, 458,96 грн. пені, 264,58 грн. пені.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.04 р. у справі № 2-10/9162-04 стягнуто з СПД ОСОБА_3 на окремий рахунок відділення Державного казначейства України 399 грн. та судові витрати. Постановою ВДВС Ялтинського МУЮ від 11.12.2007р. наказ ГС АР Крим від 21.08.2004р. на суму 399,00 грн. був повернутий на адресу стягувача, через можливість з'ясувати місцезнаходження боржника.

Як вбачається із тексту Постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.04 р. у справі № 2-10/9162-04 правова природа стягненої з СПД ОСОБА_3 суми 399 грн. є штрафними санкціями.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до положень абзацу 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможність - є неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов'язання -є зобов'язанням боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня, штраф) до складу грошових зобов'язань боржник не зараховується.

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Статтею 2 Закону України „Про систему оподаткування" ( в редакції, діючої на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону України „Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про систему оподаткування" в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), місцеві податки і збори.

Перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) міститься у статтях 14, 15 Закону України „Про систему оподаткування".

З цього переліку вбачається, що Закон не відносить суми неустойки (штрафу, пені) і фінансових санкцій , що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство" судам необхідно враховувати, що під податком, збором (обов'язковим платежем) на підставі статті 2 Закону України від 25 червня 1991 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування" (в редакції Закону від 18 лютого 1997 р. N 77/97-ВР) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтями 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено зазначеним Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі статтею 6 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу, збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків та зборів міститься у статтях 9 і 10 вказаного Кодексу.

Отже, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, раніше діючий та нині діючий законодавчі акти до категорії податків і зборів не відносить, тому суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора - органу державної податкової служби - під час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство" N 15 від 18 грудня 2009 року визначено, що у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про банкрутство»від 18.12.2009р. № 17 розяснено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках провадження у справі припиняється на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону та пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Аналіз наведених правових норм та обставини справи свідчать про те, що заборгованість по сплаті штрафних санкцій та пені не може розглядатися як основне грошове зобов'язання боржника та бути підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Таким чином, клопотання ліквідатора Куц І.Я. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а провадження у справі слід припинити.

Заперечення ДПІ у м. Ялта, викладені в поясненнях від 20.02.12 р., судом не приймаються у зв'язку з вищенаведеним.

Разом з тим, в матеріалах справи є звіти:

- арбітражного керуючого Кириліна М.В., в якому арбітражний керуючий просить суд затвердити звіт про оплату послуг арбітражного керуючого Кириліна М.В. під час здійснення ним повноважень ліквідатора СПД ОСОБА_3 за період з 28.09.2010 р. по 27.01.2011 р. у розмірі 7288,76 грн. та встановити порядок оплати за надані послуги арбітражного керуючого у справі № 5002-16/3452-2010.

- арбітражного керуючого ліквідатора Куц І.Я. в якому, ліквідатор просить суд затвердити звіт про оплату послуг у загальній сумі 19 474,00 грн., а також витрати ліквідатора - 6 497,56 грн., обов'язок з відшкодування оплати послуг та витрат покласти на ініціюючого кредитора - Державну податкову інспекцію у м. Ялта.

Враховуючи заяву арбітражного керуючого Кириліна М.В. від 28.05.12 р., клопотання ліквідатора Куц І.Я. від 28.05.12 р., згідно з якими арбітражні керуючі просили суд залишити без розгляду затвердження звітів про оплату послуг, суд, не розглядає заявлені звіт Кириліна М.В. про оплату послуг на суму 7288,76 грн. та звіт Куц І.Я. на суму 19474 грн., а тому залишає їх без розгляду.

Розглянувши звіт ліквідатора Куц І.Я. про затвердження витрат ліквідатора в сумі 6 497,56 грн., заслухавши пояснення ліквідатора, додаткові надані докази, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3-1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Так відповідно до пункту 10 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Також, згідно з частиною 14 статті 3-1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Зі змісту викладеної статі вбачається, що у справах про банкрутство за загальними правилами звіт про оплату послуг, витрат арбітражного керуючого має бути при наявності двох елементів у сукупності, а саме затвердженням відповідного звіту рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки що провадження у даній справі здійснювалось з врахуванням особливостей статті 52 Закону, нормами якої не передбачено створення комітету кредиторів, оскільки в такому випадку провадження у справі про банкрутство здійснюється за спрощеною процедурою без публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, без формування реєстру вимог кредиторів за наслідками проведеного публічного конкурсу, без утворення комітету кредиторів та з переходом у підготовчому засіданні суду до ліквідаційної процедури, визначеної з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону, тому затвердження звіту про оплату послуг, витрат арбітражного керуючого має здійснюватися лише ухвалою господарського суду, оскільки дана процедура виключає зі свого змісту такий елемент, як комітет кредиторів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22 червня 2010 року по справі №10/Б-954.

Матеріали справи свідчать, що провадження у справі здійснювалось з урахуванням особливостей ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", нормами якої не передбачено створення комітету кредиторів, тому, в цьому випадку, суд вправі самостійно встановити розмір оплати послуг та витрат арбітражного керуючого, який виконує обов'язки ліквідатора боржника, з урахуванням норм цього Закону.

Ліквідатором Куц І.Я. під час здійснення ліквідаційної процедури 10.09.11 р. був укладений договір на виконання топогеодизичних робіт з виносу в натурі границь земельної ділянки за адресою: м. Ялта, с. Оползневе, мкрн. «Зори России-3» ( а.с. 90-91 т. 2).

Відповідно до умов цього договору Замовник - ліквідатор СПД ОСОБА_3 арбітражний керуючий Куц І.Я. зобов'язався прийняти та сплатити від виконавця - СПД ОСОБА_9 топогеодезічні роботи з виносу в натурі меж земельної ділянки за адресою: м. Ялта, с. Оползневе, мкрн. «Зори России-3».

Топогеодезічні роботи були виконані, про що свідчить акт приймання - передачі до договору № 11 від 10.09.11 р. ( а.с. 92), вартість яких склала 5000 грн.

Матеріали справи містять технічний звіт з топографо- геодезичним роботам з виносу меж земельної ділянки в натурі, ситуаційний план ( а.с. 8-9, 11 т. 2).

Вказані роботи були сплачені ліквідатором Куц І.Я., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 12 від 10.09.11 р. ( а.с. 89 т. 2).

Інші витрати складаються із транспортних витрат в сумі 1497, 56 грн.

У чинність норм ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" витрати арбітражного керуючого повинні підтверджуватися документально. У деяких випадках такі витрати можуть носити постійний характер: транспортні, канцелярські, послуги зв'язку та інші.

Із реєстру витрат ліквідатора Куц І.Я. вбачається, що ліквідатор у червні 2011 р. здійснював виїзд до с. Оползневе для уточнення місцезнаходження земельної ділянки, транспортні витрати склали 249,90 грн. (рахунок № 3911 від 16.06.11 р.); у липні 2011 р. ліквідатором був здійснений виїзд за юридичною адресою боржника м. Сімферополь - м. Ялта, згідно рахунку № 0300946 від 02.07.11 р. транспортні витрати склали 237,80 грн.

У серпні 2011 р. ліквідатором був здійснений виїзд до Управління Держкомзему у м. Ялта по факту видачі державного акту на земельну ділянку № 52, про що свідчить рахунок № 492626 від 02.08.11 р. на суму 249,96 грн., а також здійснений попередній виїзд інженера - геодезиста для виконання топогеодезичних робіт з винесення в натурі меж земельної ділянки № 52, що підтверджується рахунком № 0738 від 08.08.11 р. на суму 249,98 грн.

27.09.2011 р. ліквідатор зустрічався з боржником ОСОБА_3 для отримання пояснень щодо втрати державного акту на земельну ділянку № 52, у зв'язку з цим транспортні витрати в сумі 269,92 грн. підтверджуються рахунком № 0332555. Факт зустрічі ліквідатора з боржником також підтверджується постановою Ялтинського ГУ МВС України в АР Крим від 12.10.11 р. про відмову у порушенні кримінальної справи, згідно з якою був допитаний ОСОБА_3 ( а.с. 29-30 т. 2)

У жовтні 2011 р. ліквідатор здійснював виїзд до Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРКрим для отримання результатів розгляду заяви вих.. № 248 від 14.09.11 р., про що свідчить рахунок № 5808 від 28.10.11 р., № 1924 від 29.10.11 р. на загальну суму 240 грн.

Свої витрати ліквідатор підтвердив подорожніми листами, наявність автомобіля (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) ( а.с. 127-135 т.2).

Відповідно до ч. 6 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з врахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Суд розцінює, що дії арбітражного керуючого відповідають зазначеним принципам, враховуючи розумність та співрозмірність арбітражний керуючий Куц І.Я. не наполягав на затвердженні йому оплати послуг ліквідатора, разом з тим, просив суд затвердити фактичні витрати, які були понесені ним під час виконання обов'язків ліквідатора.

Судом встановлено, що продаж майна в процедурі ліквідації не здійснювався, не було надано також доказів того, що були отримані кошти в результаті виробничої діяльності боржника, а відтак суд дійшов до висновку, що така оплата витрат повинна здійснювати за рахунок коштів ініціюючого кредитора.

При цьому, обов'язки ліквідатора у даній справі виконував не ініціюючий кредитор, а ліцензований арбітражний керуючий, призначення якого було здійснено за клопотанням саме ініціюючого кредитора - ДПІ в м. Ялта від 26.01.11 р. (т.1., а.с.76).

За змістом ст.ст. 44, 84 ГПК України витрати на оплату послуг арбітражного керуючого входять до складу судових витрат і їх стягнення повинно здійснюватись у справі, під час розгляду якої такі витрати виникли.

Таким чином, відшкодування витрат арбітражного керуючого відбувається в межах справи про банкрутство.

Саме такої позиції дотримувався і Вищий господарський суд України в своєї постанові від 24.03.2010 р. у справі Б24/74-09(Б15/8/02).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що звіт арбітражного керуючого Куц І.Я. з відшкодування витрат в сумі 6497,56 грн. підлягає затвердженню, а обов'язок з відшкодування цих витрат слід покласти на ініціюючого кредитора - ДПІ у м. Ялта.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 7 частини 1 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 1-1 статті 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання арбітражного керуючого Куц І.Я. про припинення провадження у справі задовольнити.

2. Провадження у справі №5002-16/3452-2010 про визнання банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (98660, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) припинити.

3. Затвердити звіт арбітражного керуючого Куц І.Я. про відшкодування витрат ліквідатора у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_3 у розмірі 6497,56 грн.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (98600, м. Ялта, вул. Васильєва, 16) на користь арбітражного керуючого Куц Ігоря Ярославовича ( 95494, АДРЕСА_3, ліцензія НОМЕР_2 від 07.05.07 р.) витрати ліквідатора у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 у розмірі 6497,56 грн.

5. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Білоус М.О.

Повний текст ухвали складений 30.05.2012 р.