Постанова № 24435633, 05.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3808/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головко О.В.

при секретарі судового засідання Кваші Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»

до Дніпропетровської митниці

про скасування податкових повідомлень форми «Р», -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95», в якому позивач просить:

1. За результатами розгляду податкові повідомлення форми «Р» від 12.03.2012 № 44 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України СПД на загальну суму 3607,13 грн. та форми «Р» від 12.03.2012 № 45 про сплату податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ПДВ з товарів, увезених на території України СПД на загальну суму 18935,98 грн., які винесені Дніпропетровською митницею, визнати недійсними та скасувати.

2. Відшкодувати за рахунок відповідача витрати у сумі 225 грн. 44 коп., сплачені як судовий збір на р/р 2600500101877 ТОВ ЦУВТ «Ноябрь-95» в ПАТ «КБ Земельний капітал» МФО 305880.

В обґрунтування позову ТОВ Центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95» зазначило, що спірні податкові повідомлення були прийняті в результаті необґрунтованих та необ'єктивних висновків посадових осіб Дніпропетровської митниці, викладених в Акті перевірки, а тому податкові повідомлення підлягають скасуванню як такі, що прийняті без урахування дійсних обставин справи, не відповідають первинним документам та суперечать чинному законодавству.

Відповідач проти позову заперечував, в письмові запереченнях зазначив, що перевірка було проведена відповідно до норм чинного законодавства, перевіркою встановлено порушення Товариством вимог законодавства України в частині заниження податкового зобов'язання із ввізного мита та податку на додану вартість, що підтверджується дослідженою бухгалтерською документацією. Отже позовні вимоги ТОВ ЦУВТ «Ноябрь-95» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін суд встановив наступне.

Дніпропетровською митницею відповідно до Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.12.2004 № 1730, Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ від 30.03.2006 № 254, на підставі наказів Дніпропетровської митниці від 17.01.12 № 26 та від 25.01.2012 № 44, посвідчень Дніпропетровської митниці від 17.01.2012 №№ 4, 6 та від 25.01.2012 № 7 була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95» законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, за результатами якої складено Акт № 5/12/110000000/21864549 від 20.02.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ЦУВТ «Ноябрь-95» законодавства України з питань митної справи, що призвели до визначення додаткового податкового зобов'язання на загальну суму 16478,16 грн., в тому числі з ввізного мита - 2659,93 грн., з податку на додану вартість - 13818,23 грн.:

- ст. 267 Митного Кодексу України в частині не включення до складу митної вартості товару витрат на транспортування, статті 190 Розділу 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства по податках, контроль за справлянням яки покладений на митні органи, на суму 16361,23 грн., у тому числі з ввізного мита на 2562,49 грн. та з податку на додану вартість 13798,74 грн.;

- закону України «Про Митний тариф України», статті 190 Розділу 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України в частині невірної класифікації товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання підприємства по податках, контроль за справлянням яких покладений на митні органи, всього на суму 116,93 грн., в тому числі: мито - 97,44 грн., ПДВ - 19,49 грн.

Враховуючи виявлені в ході перевірки порушення норм чинного законодавства відповідачем були прийняті податкове повідомлення форми «Р» від 12.03.2012 № 44, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання 3607,13 грн. (за основним платежем 2659,93 грн., за штрафними санкціями 947,20 грн.) та податкове повідомлення форми «Р» від 12.03.2012 № 45, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання 18935,98 грн. (за основним платежем - 13818,23 грн., за штрафними санкціями - 5117,75 грн.).

Надаючи оцінку доводам сторін, викладеним в позовній заяві та письмових запереченнях проти позову, поясненням представників сторін, наданим під час судового розгляду справи, а також письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи, суд зазначає, що згідно зі ст. 11 Митного кодексу України, серед основних завдань митних органів є контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, захист економічних інтересів України тощо. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст.ст. 60, 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Статтею 41 Податкового кодексу України передбачено, що митні органи є контролюючими щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Відповідно до ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів та транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Під час перевірки митним органом було співставлень дані вантажно-митних декларацій № 110000011/2011/109480 від 09.06.2011, № 110000011/2011/113279 від 09.08.11, № 110000011/2011/114400 від 29.08.2011. № 110000011/2011/114626 від 31.08.2011, № 110000011/2011/114631 від 31.08.2011, які були подані позивачем під час митного оформлення товарів, та первинні бухгалтерські документи з цієї ж групи товару.

В результаті перевірки посадовими особами Дніпропетровської митниці було виявлено порушення підприємством ст. 267 Митного кодексу України, а саме: недекларування у складі митної вартості витрат на суду 22748,26 грн., понесених підприємством у зв'язку з простоєм автомобілів, що здійснювали перевезення імпортних вантажів, на відрізку міжнародного перевезення.

Представником позивача в судовому засіданні було зазначено, що посадовими особами Дніпропетровської митниці не було враховано, що простій автомобілів мав місце на території України, а отже витрати в сумі 22748,26 грн., понесені підприємством через простій автомобілів, не можуть бути включені до митної вартості товару.

Проте суд не знаходить обґрунтованими доводи позивача, виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З первинних документів (рахунок-фактура № СФ-0000311 від 01.07.2011, акт № ОУ-0000439, рахунок-фактура № СФ-0000267 від 09.06.2011, акт № ОУ-0000371, рахунок-фактура № СФ-0000391 від 09.08.2011, акт № ОУ-0000569, рахунок-фактура № СФ-0000437 від 30.08.2011, акт № ОУ-0000629, рахунок-фактура № СФ-0000438 від 31.08.2011, акт № ОУ-0000636), не можливо встановити на території якої держави виник простій, а тому контролюючий орган дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо неправомірного недекларування цих витрат у складі митної вартості.

В частині спору про включення посадовими особами митних органів транспортних витрат після ввезення на митну територію України до митної вартості товару суд зазначає, що відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислені відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень митного кодексу України. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати в тому числі на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включались до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. При визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Судом встановлено, матеріалами справ підтверджено, що перевезення товарів за замовленням ТОВ «ЦУВТ «Ноябрь-95» здійснювалося приватним підприємством «МІКО-Експрес» (договір № КИ 09/01/08 від 09.01.2008, додаткова угода до договору № 1 від 31.12.2010) та ТОВ «Галлакс» (договір № 15/03/11 від 15.03.2011).

В судовому засіданні встановлено, представником позивача надані пояснення, що розрахунок за транспортні послуги було здійснено ТОВ «ЦУВТ «Ноябрь-95» після доставки товару в кінцевий пункт призначення - м. Дніпропетровськ. На момент митного оформлення товару, за поясненнями представника позивача, до митного органу були надані довідки про транспортні витрати № 37 від 12.04.2011, № 35 від 17.03.2011, № 58 від 18.10.2011 та б/н від 01.12.2011, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте досліджуючи ВМД № 110000011/2011/104468 від 23.03.2011, № 110000011/2011/106519 від 22.04.2011, № 110000011/2011/118215 від 24.10.2011, № 110000011/2011/121315 від 07.12.2011, суд встановив, що графа 44 декларацій не містить в переліку документів, поданих до митного оформлення, зазначених довідок.

Натомість в актах прийому передачі виконаних робіт № 3/230311 від 23.03.2011, № 3/220411 від 22.04.2011, № 1/241011 від 24.10.2011 та рахунках № 3/230311 від 23.03.2011, № 3/220411 від 22.04.2011 та № 1/241011 від 24.10.2011 вказані загальні витрати на транспорті послуги за маршрутом м. Таллінн (Естонія) - м. Дніпропетровськ (Україна) в сумі 20000 грн. 00 коп. без розмежування ціни перевезення поза межами території України та в її межах. Саме за цими бухгалтерськими документами було фактично здійснено розрахунок з підприємствами-перевізниками.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Відповідного ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що доводи позивача не є належними доказами в адміністративній справі. Позиція позивача не підтверджуються первинними документами, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95» до Дніпропетровської митниці про скасування податкових повідомлень форми «Р» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним її направленням до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складений 05 червня 2012 року.

Суддя О.В. Головко